РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

12 грудня 2019 року м. Рівне              №460/2786/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Євгеюк О.Є., відповідача: представник Гоч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські  лісопильні"     

доГоловного управління ДФС у Рівненській області     

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські  лісопильні» звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0012571405 та №0012561405 від 18.07.2019.

Ухвалою суду від 16.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.11.2019.

Ухвалою суду від 12.11.2019 закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 03.12. 2019.

03.12.2019 за клопотанням сторони відповідача в судовому засіданні оголошено перерву до  12.12.2019.

В судовому засіданні 12.12.2019 проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що  в періоді з серпня по жовтень 2018 року на виконання контракту Компанією «Wood Product Trading OU» було поставлено позивачу один комплект високоефективного автоматизованого котельного обладнання UNICONFORT модель GLOBAL/G600. Цей товар поставлявся у розібраному вигляді 11 складовими комплектного об`єкту. Оскільки товар вироблений в Італії, яка є країною Європейського Союзу, митне оформлення товару здійснювалось за пільговою ставкою ввізного мита. Пояснив, що для підтвердження походження товару позивач надавав митному органу сертифікат з перевезення форми EUR1 щодо кожної частини обладнання, яке ввозилось в Україну. Щодо 10 ввезених частин придбаного товару митний орна визнав країну походження товару – Італія і погодив застосування преференційної ставки ввізного мита. Щодо останньої поданої декларації пільговий режим ввезення застосований не був у зв`язку із прийняттям рішення про звернення до митних органів Італії щодо підтвердження автентичності та правильності поданого сертифіката про країну походження. Натомість, відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка на підставі, якої встановлені порушення позивачем митного законодавства і прийняті спірні рішення від 18.07.2019: № 0012561405 про збільшення грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, на суму 2053198,05 грн. і №0012571405 за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 492767,25 грн. Причиною для їх прийняття стало те, що при першому митному оформленні придбаного товару позивач не надав єдиного документа, який підтверджує його походження з країни, яка входить в ЄС, тобто одного сертифіката EUR.1 на всі партії товару. Сторона позивача вважає висновки податкового органу помилковими, оскільки всі необхідні документи для підтвердження  походження поставленого обладнання були подані при митному оформлені. Інформація зазначена в них є достовірною і не викликає сумнівів. Поряд з цим, експортер не має можливості після поставки кількох партій товару і видачі сертифікатів на кожну з них, додатково надавати ще один підтверджуючий документ на весь комплект. Також стороною позивача зауважено, що за Рішенням Комісії ЄС №2007/С83/01 допускається супроводження партій товару окремими доказами його походження, що і було здійснено позивачем. Крім цього наголошено, що митне оформлення поставленого товару відбувалося на підставі 11 митних декларацій до кожної з яких був наданий сертифікат країни походження за встановленою формою. Так, по 10 деклараціям контролюючий орган не мав жодних зауважень, партії товару пройшли митне оформлення, до них була застосована пільгова ставка ввізного мита і товариством у повному обсязі були сплачені відповідні митні платежі. Однак по останній декларації преференційна ставка мита застосована не була з покликанням на те, що позивач зобов`язаний надати єдиний сертифікат на весь товар про його походження при митному оформленні першої партії. Сторона позивача вважає, що у цій ситуації митний орган діяв недобросовісно і не сприяв юридичній визначеності декларанта, оскільки він не зауважив про такі обставини при поданні позивачем першої митної декларації щодо складової придбаного товару, що зумовило неможливість отримання такого документа від експортера. Разом з тим, платник податків не може нести відповідальність за помилки суб`єкта владних повноважень. З огляду на наведене, вказує, що правових підстав для ухвалення відповідачем оспорюваних рішень не було, а тому вони є протиправними і підлягають скасуванню. За наведеного сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги.

Згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника в судовому  засіданні, сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що в  посадовими особами ГУ ДФС у Рівненській області проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товарів.  За результатами перевірки складено акт, відповідно до змісту якого встановлено ряд порушень товариством законодавства, основним з яких стало порушення статті 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014, тобто, відсутність при здійсненні митного оформлення позивачем єдиного документа, який підтверджує походження ввезеного ним комплектного обладнання із країни Європейського Союзу. Такий документ повинен надаватися контролюючому органу при митному оформленні першої партії придбаного товару, що був зобов`язаний здійснити декларант. Оскільки єдиного документу позивачем не надано, походження товару з країни ЄС ним не доведено, а тому підприємство не мало права на застосування до нього пільгової ставки ввізного мита. Відтак сторона відповідача вважає, що податковим органом при здійсненні контролю щодо повноти сплати митних платежів після митного оформлення правомірно прийняті рішення, якими донараховано платнику ввізне мито по повній ставці, а також податок на додану вартість за збільшену вартість товару. За наведеного сторона відповідача просила у позові відмовити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис від 29.09.2014 за № 15981020000001143. Основний вид діяльності – «Лісопильне та стругальне виробництво» (КВЕД 16.10)(а.с. 97).

05.07.2018 між Компанією «Wood Product Trading OU» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» (покупець) був укладений контракт про купівлю-продаж товару №WPT/USM - 2018, за умовами якого  покупець погоджується придбати у продавця, а продавець погоджується поставити покупцеві один комплект високоефективного автоматизованого котельного обладнання UNICONFORT модель GLOBAL/G600 з інтегрованою системою подачі матеріалу, видалення газів та очистки золи (розібраний, новий) 2018 року випуску, потужністю 6000 кВТ (далі-товар),виробник компанія UNICONFORT, Італія вартістю 680000,00 Євро. Поставка товару здійснювалася продавцем на умовах DAP (Інкотермс 2010)(а.с.33-36).

Поставка товару була здійснена продавцем партіями в розібраному вигляді з його поділом на одинадцять комплектуючих. Митне оформлення проведене покупцем за митними деклараціями: № UА204080/2018/004824 від 08.08.2018, №UA20480/2018/004842 від 09.08.2018, №UА204080/2018/005541 від 06.09.2018, №UA20480/2018/005612 від 10.09.2018, №UA204080/2018/005625 від 10.09.2018, №UA20480/2018/005782 від 17.09.2018, №UА204080/2018/005783 від 17.09.2018, №UA20480/2018/005957 від 24.09.2018, №UА204080/2018/005958 від 24.09.2018, №UА204080/2018/006305 від 10.10.2018 із застосуванням преференційної ставки ввізного мита у розмірі 2,5 %, оскільки товар вироблений в країні, яка входить до Європейського Союзу. Ці митні декларації були прийняті контролюючим органом і за ними були сплачені необхідні митні платежі, що не заперечується сторонами (а.с.37-77). Жодних зауважень щодо недотримання декларантом вимог митного законодавства від контролюючого органу не надходило.

При розмитнені частин цього товару декларантом були надані оригінали сертифікатів з його перевезення EUR 1 щодо кожної поставленої партії:VE N. Q793915 від 13.09.2018, VE N. Q793115 від 03.08.2018, VE N. Q793690 від 04.09.2018, VE N. Q793587 від 13.09.2018, VE N. Q793191 від 12.09.2018, VE N. Q793167 від 05.09.2018, VE N. Q793168 від 05.09.2018, VE N.Q793128 від 06.08.2018, VE N. Р703707 від 11.09.2018, VE N. Q793588 від 13.09.2018 видані експортером UNICONFORT S.R.L (Via Dell Industria, 21, 35108, San Martino di Lupari, Italy). Ці документи підтверджують походження складових комплектного обладнання з Італії, яка є країною, що входить у Європейський Союз (а.с.78-88) .

30.05.2019 на підтвердження країни походження чергової складової придбаного товару ввезеної на підставі митної декларації № UA 20480/2018/005991 від 25.09.2018 з метою відновлення преференційної ставки мита позивачем до митного органу була подана заява разом з оригіналом сертифікату EUR1N. Q 165771 від 19.04.2019 (а.с.89).

Листом відповідача від 30.05.2019 №185 за результатами розгляду звернення позивача повідомлено, що рішення про відновлення преференційного режиму щодо зазначеного у заяві товару буде прийнято після отримання відповіді від митних органів Італії щодо підтвердження автентичності та правильності поданого сертифіката про країну походження (а.с.90-91).

В подальшому, згідно з наказом ГУ ДФС у Рівненській області №1577 від 14.12.2018 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українські лісопильні» посадовими особами ГУ ДФС у Рівненській області проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товарів за митними деклараціями: №UА204080/2018/004824 від 08.08.2018, №UA20480/2018/004842 від 09.08.2018, №UА204080/2018/005541 від 06.09.2018, №UA20480/2018/005612 від 10.09.2018, №UA204080/2018/005625 від 10.09.2018, №UA20480/2018/005782 від 17.09.2018, №UА204080/2018/005783 від 17.09.2018, №UA20480/2018/005957 від 24.09.2018, №UА204080/2018/005958 від 24.09.2018, №UA20480/2018/005991 від 25.09.2018, №UА204080/2018/006305 від 10.10.2018.

За її результатами складено акт №1355/17-00-14-07-05/0039414678 від 04.07.2019. Відповідно до викладених у ньому висновків перевіркою встановлено порушення товариством статті 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014, частин 4 та 5 статті 280, частини 1 статті 281, статті 295 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита за вказаними вище митними деклараціями на загальну суму 1642558,44 грн. Поряд з цим виявлено порушення декларантом, пункту 190 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за зазначеними митними деклараціями на загальну суму 328 511,50 грн. (а.с.11-15).

ТОВ «Українські лісопильні» подано ГУ ДФС у Рівненській області заперечення до акту від 11.07.2019 №226 (а.с.16-17).

Проте, листом від 17.07.2019 №8366/10/17-00 такі заперечення залишені без задоволення (а.с.18-20).

На підставі акту перевірки №1355/17-00-14-07-05/0039414678 від 04.07.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкові-повідомлення-рішення від 18.07.2019: №0012561405 про збільшення грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, на суму 2053198,05 грн. (за податковими зобов`язаннями 1642558,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 410639,61 грн.) (а.с.31-32) і № 0012571405 за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 492767,25 грн. (за податковими зобов`язаннями 328511,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 164255,75 грн.) (а.с.28-30).

Ці рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (а.с.21-24).

Однак рішенням Державної фіскальної служби України №42547/6/99-99-11-06-03-25 від 27.09.2019 скаргу позивача вих.№242 від 29.07.2019 залишено без задоволення, а рішення – без змін (а.с.26-27).

19.09.2019 ТОВ «Українські лісопильні» надіслало Компанії «Wood Product Trading OU» лист з проханням посприяти в отриманні від виробника Компанії UNICONFORT (Італія) єдиного сертифікату з перевезення EUR1 на поставлений комплект високоефективного автоматизованого котельного обладнання UNICONFORT модель GLOBAL/G600(а.с.92).

У відповідь на нього Компанія «Wood Product Trading OU» листом від 09.10.2019 №201910009 повідомила, що відповідно до Рішення Комісії ЄС №2007/С83/01 допускається супроводження партій товару окремими доказами його походження. У такому випадку ці документи приймаються митними органами країни-імпортера для відповідних партій замість єдиного доказу походження, виданого для всього продукту. Відповідно до цього, для митного оформлення товарів «частини комплектації обладнання», щоб довести країну походження, виробник товару UNICONFORT (Італія) видала на них 11 сертифікатів Євро 1 (а.с.108-109).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений  Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 4, 5 статті 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені  Митним тарифом України. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 278 Митного кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1  статті  185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187).

Відповідно до підпункту 54.3.6. пункту 54.3.статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4. статті 54 Митного кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд зазначає, що суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності у нього права на застосування преференційного митного режиму до ввезеного товару.

Так, згідно з частинами 2, 6 статті 36 Митного кодексу України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння, з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини 7 цієї статті, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Тому, з 01.01.2016 для митного оформлення в України товарів вироблених на території ЄС застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі Угода про асоціацію), а саме розділ IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» яким встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до пункту а статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу мають вважатися такими, що походять з Європейського Союзу.

Частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, зокрема, сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Статтею 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію вказано, що якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділівіабо позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.

Частинами 1-3 статті 43 Митного кодексу України встановлено, що одним з документів, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (пункт 1 частини 3 статті 44 Митного кодексу України ).

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

Зі змісту акту перевірки від №1355/17-00-14-07-05/0039414678 від 04.07.2019 вбачається, що єдиною підставою для прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень стало неподання позивачем при першому митному оформленні придбаного товару єдиного документа, який підтверджує його походження з країни, яка входить в ЄС, тобто одного сертифіката EUR.1 на всі партії товару. Це призвело до розмитнення ним товару за пільговою ставкою мита на яке він не мав права.

Однак суд не може погодитися з висновками зробленими податковим органом з огляду на таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що між Компанією «Wood Product Trading OU» (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» (покупець) був укладений контракт про купівлю-продаж товару №WPT/USM - 2018, за умовами якого покупець погоджується придбати у продавця, а продавець погоджується поставити покупцеві один комплект високоефективного автоматизованого котельного обладнання UNICONFORT модель GLOBAL/G600 з інтегрованою системою подачі матеріалу, видалення газів та очистки золи (розібраний, новий) 2018 року випуску, потужністю 6000 кВТ (далі-товар), виробник компанія UNICONFORT, Італія, вартістю 680 000,00 Євро на умовах DAP згідно з Інкотермс-2000.

На виконання вимог вказаного контракту товар був поставлений Компанією «Wood Product Trading OU» в повному обсязі та ввезений на митну територію України за кодом УКТ ЗЕД 8403109010 як єдиний товар в розібраному стані кількома партіями за митними деклараціями: №UА204080/2018/004824 від 08.08.2018, UA20480/2018/004842 від 09.08.2018, №UА204080/2018/005541 від 06.09.2018, №UA20480/2018/005612 від 10.09.2018, №UA204080/2018/005625 від 10.09.2018, №UA20480/2018/005782 від 17.09.2018, №UА204080/2018/005783 від 17.09.2018, №UA20480/2018/005957 від 24.09.2018, №UА204080/2018/005958 від 24.09.2018, №UА204080/2018/006305 від 10.10.2018,  №UA20480/2018/005991 від 25.09.2018.

У графах 44 вказаних митних декларацій розраховано мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, в розмірі пільгової ставки 2,5% у зв`язку з тим, що товар походить із країни ЄС.

Так, відповідно до частини 1 статті 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Відповідно до частини1 ст.17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Статтею 25 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Частиною 1статі 45 Митного кодексу України  встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Відповідно до частини 5 цієї статті, у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

До митного оформлення позивачем надані сертифікати з перевезення товару EUR.1 щодо кожної поставленої партії:  VE N. Q793915 від 13.09.2018, VE N. Q793115 від 03.08.2018, VE N. Q793690 від 04.09.2018, VE N. Q793587 від 13.09.2018, VE N. Q793191 від 12.09.2018, VE N. Q793167 від 05.09.2018, VE N. Q793168 від 05.09.2018, VE N.Q793128 від 06.08.2018, VE N. Р703707 від 11.09.2018, VE N. Q793588 від 13.09.2018 видані експортером UNICONFORT S.R.L (Via Dell Industria, 21, 35108, San Martino di Lupari, Italy) під його відповідальність. В сертифікатах зазначено, що країною походження товару, ввезеного за всіма вказаними митними деклараціями, є Італія, при цьому мито нараховано контролюючим органом по 10 з 11 митних декларацій за пільговою ставкою 2,5% (код пільги 410 Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Італія є країною, що входить до Європейського Союзу, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування.

Сертифікати з перевезення (походження) комплектуючих товару форми EUR.1 не скасовані не визнані недійсними, тобто є чинними, єдиними документами, що підтверджують походження товару з Італії, та надають пільги зі сплати митних платежів. За формою і змістом ці документи відповідають зразку якого наведений у Додатку III Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Жодними доказами наявними у матеріалах справи не спростовується факт походження придбаного позивачем товару саме з цієї країни.

Відповідно до статті 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію вказано, що якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділівіабо позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.

Поряд з цим за Рішенням Комісії ЄС №2007/С83/01 допускається супроводження партій товару окремими доказами його походження, що і було здійснено позивачем У такому випадку ці документи приймаються митними органами країни-імпортера для відповідних партій замість єдиного доказу походження , виданого для всього продукту (а.с.95-96,133).

На переконання суду такий порядок подачі документів для митного оформлення покликаний для спрощення процедури підтвердження країни походження для ввезення партій розібраного товару і полегшення торгівельних відносин між учасниками Угоди про асоціацію на умовах взаємного адміністративного контролю.

Водночас, оцінюючи такі обставини, суд зазначає, що при ухваленні відповідачем рішення не повинно бути занадто формального ставлення до вимог Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, адже в цьому випадку основним є те, що придбаний позивачем товар походить з країни ЄС - Італії. Саме ця обставина є основною у даній справі і не спростована відповідачем жодними доказами. Тому, суд дійшов висновку, що на основі формальних та незначних недоліків, які можуть мати місце, в тому числі й з боку платника податків, не можна знехтувати його правом на застосування преференційної митної ставки при митному оформлені придбаного ним товару.

Відтак, суд констатує, що при митному оформленні поставленого товару ТОВ «Українські лісопильні» не порушило вимог  статті 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію і мав право на розмитнення партій товару за преференційною ставкою ввізного мита.

Отже, поставлений товариством товар має підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, що не враховано Головним управлінням ДФС в Рівненській області. Відтак правових підстав для ухвалення спірних рішень щодо донарахування податку на додану вартість та митних платежів на всі партії товару без врахування права позивача на застосування пільгової ставки ввізного мита у податкового органу не було.

Разом з цим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( параграф 70).

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Сєрков проти України», заява №39766/05, параграф 43).

Оцінюючи обставини конкретної ситуації, що склалася під час митного оформлення позивачем обладнання, суд вважає, що він добросовісно оформив і подав всі передбачені законом документи, сплатив необхідні митні платежі. Натомість відповідач при здійсненні митного контролю 10 з 11 митних декларацій на підставі яких був ввезений товар жодних зауважень щодо його походження з країни ЄС і застосування до нього пільгової ставки мита не мав. У випадку, якщо митне оформлення на підставі цих документів за пільговою ставкою було помилкою відповідача, то держава не повинна отримувати та виправляти допущені її органами помилки за рахунок юридичної особи, яка діяла добросовісно

Тому, суд вважає, що відмова митного органу застосувати преференційну ставку мита до останньої митної декларації позивача, а також прийняття в подальшому податковим органом спірних податкових рішень не є належними і послідовними діями органу владних повноважень і суперечать принципу «належного урядування».

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0012561405 і №0012571405 від 18.07.2019 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства та порушують майнові права та законні інтереси позивача.

Інші доводи та аргументи, наведені сторонами, судом не оцінюються, позаяк не мають вирішального значення для правильного вирішення судового спору по суті.

За приписами частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic проти Швеції» Суд визначив,  що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, аргументи на які посилається відповідач суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи. Натомість позовні вимоги відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними й допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.4) суд присуджує на користь позивача відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства  України.  

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські  лісопильні" (Код ЄДРПОУ 39414678, вул. Степанська, 3, м.Костопіль, Рівненська область, 35000)   до Головного управління ДФС у Рівненській області області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023)  задовольнити повністю.

Визнати  протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0012571405 та №0012561405 від 18.07.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські  лісопильні"  за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 19210 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 21 грудня 2019 року.

Суддя                                                                                  Друзенко Н.В.