ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10956/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:                                                  Гінди О.М.

суддів:                                                                      Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань –                    Чопко Ю.Т.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (головуючий суддя: Баранюк А.З., місце ухвалення – м. Тернопіль) щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, –

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо відмови у звільненні від сплати земельного податку позивача; зобов`язати відповідача звільнити його від сплати земельного податку за земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2186 га, кадастровий номер 6125585900:02:003:1556 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0514 га, кадастровий номер 6125585900:02:003:3364.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі № 857/2538/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019, визнано протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області у звільненні від сплати земельного податку ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області звільнити від сплати земельного податку ОСОБА_1 за земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2186 га, кадастровий номер 6125585900:02:003:1556 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0514 га, кадастровий номер 6125585900:02:003:3364.

ОСОБА_1 , 12.08.2019 подав до суду клопотання про призначення судового контролю за виконанням судового рішення, в якому просив: зобов`язати Головне управління ДФС у Тернопільській області у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення; за наслідками розгляду звіту (про невиконання чи неналежне виконання рішення суду) або в разі неподання такого звіту встановити новий строк для його подання та накласти на керівника Головного управління ДФС у Тернопільській області штраф у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Позивач, 24.09.2019 подав до суду клопотання, в якому просив: стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, а саме 63,95 грн. за протиправну відмову у звільненні від сплати земельного податку в 2017 році і 72,92 грн. за протиправну відмову у звільненні від сплати земельного податку в 2018 році; тимчасово залишити без руху клопотання про призначення судового контролю за виконанням судового рішення.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 05.09.2018 у справі № 1940/1312/18.

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нову, якою стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, а саме 63,95 грн за протиправну відмову у звільненні від сплати земельного податку в 2017 році і 72,92 грн за протиправну відмову у звільненні від сплати земельного податку в 2018 році.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що не погоджується з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його клопотання про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями і рішеннями відповідача, а саме протиправною відмовою у звільненні від сплати земельного податку у 2017 і 2018 роках. Позивач вказує, що виконавши рішення суду, Головне управління ДФС у Тернопільській області не відшкодувало йому зазначених вище матеріальних збитків (фактично сплачені ним суми земельного податку), а навпаки відмовляється відшкодувати їх. На думку позивача, правовою підставою для такого відшкодування є ст. 56 Конституції України та п. 6 ч. 2 ст. 245 КАС України. Однак суд першої інстанції безпідставно не застосував дані норми при вирішенні його клопотання.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їх участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами.

Отже, даними нормами встановлено в імперативній формі обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, та обов`язковість виконання цього рішення особою, визначеною судом.

Також ст. 129-1 Конституції України передбачає здійснення судом контролю за виконанням судового рішення.

Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах встановлені, зокрема, ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частинами першою-другою якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 382 КАС України є можливим виключно у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи – позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Однак, як встановив суд з наданих відповідачем пояснень і письмових доказів, зокрема, листа відповідача від 10.09.2019 року № 12/10-1/19-00-50-05, та не заперечується позивачем, Головне управління ДФС у Тернопільській області фактично виконало рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2018, а саме податкові повідомлення-рішення від 30.06.2019 № 6182126-5006-1916 та № 6182128-5006-1916, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, були скасовані контролюючим органом. Також вказаним листом позивача повідомлено, що відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 йому надаються пільги з плати за землю як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, оскільки судове рішення від 05.09.2018 у справі № 1940/1312/18 виконане, суд апеляційної інстанції вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за його виконанням шляхом зобов`язання Головного управління ДФС у Тернопільській області подати звіт про виконання цього рішення відповідно до ст. 382 КАС України.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено тимчасового залишення без руху клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а тому суд обґрунтовано не врахував відповідне клопотання позивача.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління ДФС у Тернопільській області коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, а саме 63,95 грн за протиправну відмову у звільненні від сплати земельного податку у 2017 році і 72,92 грн за протиправну відмову у звільненні від сплати земельного податку у 2018 році, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як описано вище, в апеляційній скарзі позивач вказує, що правовою підставою для такого відшкодування є ст. 56 Конституції України та п. 6 ч. 2 ст. 245 КАС України. Однак суд апеляційної інстанції вважає такі твердження безпідставними.

Так, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Стаття 56 Конституції України є загальною нормою, яка передбачає право особи право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

А ст. 245 КАС України визначає повноваження суду при вирішенні справи по суті.

Водночас, в даному випадку суд першої інстанції постановив оскаржену ухвалу за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 КАС України, якою не передбачено відшкодування шкоди, заподіяної позивачу.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз`яснити, що питання відповідачем – суб`єктом владних повноважень шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю, може вирішуватись судом лише за результатами розгляду відповідного адміністративного позову.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 1940/1312/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

В. В. Ніколін

    Повне судове рішення складено 21.12.2019.