Справа № 2 – а - 400/ 2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючої - судді ХАРЧЕНКО Л.Г.,
при секретарі БОЙКО Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла та Смілянському районі про визнання протиправними дій та бездіяльність суб’єкта владних повноважень та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни”
в с т а н о в и в :
Позивачі звернулися до суду з позовом до Управління Пенсійних фондів України в Смілянському районі та в м. Сміла Черкаській області, посилаючись на те, що вони, як діти війни, у відповідності до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, але їм у 2009 році виплачувалась доплата до пенсії тільки в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, посилаючись на те, що механізм проведення виплат відповідно до норм спеціального закону в розмірі 30% не визначений та кошти на їх проведення не закладені в бюджеті держави на 2009 рік і до ПФУ не надходили.
Позивачка ОСОБА_1 просить визнати відмову УПФ в м. Сміла в проведенні виплати допомоги згідно вимог закону протиправною, та зобов’язати їх провести нарахування її щомісячної надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року, згідно якої дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, та зобов’язати відповідачів виплатити на її користь неотримані кошти за період з 2006 по 2008 роки в розмірі 4471 грн. 20 коп.
Позивачі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5О . просять визнати відмову відповідачів в проведенні виплати допомоги згідно вимог закону протиправною, та зобов’язати їх провести нарахування їм щомісячної надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року, згідно якої дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, та зобов’язати відповідачів виплатити на їх користь неотримані кошти за період з 1 січня 2009 року по день прийняття рішення судом, з врахуванням отриманих сум.
Позивачі ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять визнати бездіяльність УПФ в Смілянському районі та в м. Сміла про перерахування та виплаті їм допомоги до пенсії у розмірі 30 % неправомірною, оскільки така доплата передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати відповідачів виплатити на їх користь неотримані кошти за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з врахуванням отриманих сум.
На підтримку своїх позовних вимог позивачі посилалась на те, що рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року положення ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” та „Про державний бюджет України на 2008 рік”, в частині зупинення виплати дітям війни доплати до пенсії згідно вказаного закону та внесення до нього змін, визнані неконституційними, а також на те, що соціальні гарантії визначені спеціальним законом не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Крім того за ст. 46 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації.
Представники управлінь ПФУ в м. Сміла та Смілянському районі в судове засідання не з’явились, в наданих суду заявах просили розглядати справу без їх участі. Також відповідачі надали письмові заперечення, де позови не визнали повністю, посилаючись на те, що розмір виплат згідно вказаного закону здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету і в межах фінансування, обсяги якого визначаються лише ЗУ „Про Державний бюджет України”; будь-які нарахування місцевими управліннями ПФУ можуть проводитися лише після отримання з Державного Казначейства України відповідних коштів на реалізацію державних соціальних програм, а також не був визначений механізм підвищення пенсій, а тому не було підстав для проведення відповідних нарахувань та виплат. Будь-які структурні підрозділи ПФУ повинні діяти лише і межах своїх повноважень та на підставі Положення про ПФУ, затвердженого Постановою КМУ від 24 жовтня 2007 року, де визначений порядок фінансування пенсійних виплат та використання коштів ПФУ. Крім того поняття мінімальної пенсії за віком стосується лише ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Також виплата надбавки до пенсії вказаній категорії осіб у 2009 році проводилась в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а механізм проведення виплат відповідно до норм спеціального закону в розмірі 30% не визначений та кошти на їх проведення не закладені в бюджеті держави на 2009 рік і до ПФУ не надходили, хоча ЗУ „Про державний бюджет на 2009 рік” і не вносив ніяких змін щодо виплат цієї допомоги в спеціальний Закон.
У заявленому позові ОСОБА_1 слід відмовити .
Позови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсія підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законами України „Про Державний бюджет України на відповідний рік” у 2006-2007 роках дія вказаної статті була призупинена, а ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік” були внесені зміни в дану статтю спеціального ЗУ та встановлено, що дітям війни підвищення до пенсії виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка згідно ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. ст. 22, 48 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, а також кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї. Крім того, ст. 3 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” визначає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки право позивачів на отримання пенсії у підвищеному розмірі було передбачено діючим законодавством, виходячи з норм Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” не може позбавляти їх права, визначеного іншим Законом України, в тому числі не передбачаючи в бюджеті держави забезпечення в повному обсязі необхідних коштів для проведення таких виплат. З письмових заперечень відповідачів вбачається, що розмір державної щомісячної соціальної допомоги у вигляді підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, фактично встановлений на даний час Постановою КМУ № 530 від 28 травня 2008 року в розмірі 10%, який фінансується державою та виплачується позивачам. Проте спеціальний закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконний акт, яким є Постанова КМУ, а тому вона не може відміняти чи змінювати обсяг прав, що передбачені ЗУ, а тим більше не відповідати його нормам в повному об’ємі, так як нормативний акт виконавчого органу повинен лише визначати порядок реалізації закону та його застосування.
Таким чином у 2009 році норма ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” була чинною, а тому розмір щомісячної надбавки до пенсії повинен був становить 30% мінімальної пенсії за віком і виплачуватися саме в цьому розмірі, в зв’язку з чим вимоги позивачів обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позивачами ОСОБА_6К, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_5 також заявлена вимога про зобов’язання провести перерахунок та виплати по день постановлення рішення і хоча на даний час не прийнято ЗУ „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, а тому не вирішено питання про фінансування державою виплат позивачам у розмірі, передбаченому спеціальним законом, проте фактично виплати в січні та лютому 2010 року позивачам здійснювалися в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а не 30% як передбачено спеціальним законом.
Разом з тим ст. 99 КАС України, який введений в дію з 1 вересня 2005 року, передбачає річний строк на звернення до суду за захистом прав, що вираховується з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про їх порушення.
Позивачка ОСОБА_1 не мала ніяких перешкод для ознайомлення з нормами Закону України, що передбачав для неї пільги, та звернення до суду, якщо вважала, що її права порушені, так як Закон був загальнодержавним, опублікованим у засобах масової інформації, доступним для ознайомлення, не вимагав спеціальних правових знань. Крім того, позивачка після введення його в дію з 1 січня 2006 року оформляла свій статус у відповідних управліннях ПФУ та мала змогу з’ясувати питання щодо пільг по цьому статусу. Також неодноразово у 2008-2009 роках в засобах масової інформації висвітлювалось питання про розгляд судами даної категорії справ.
В зв'язку з цим суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з даним позовом, хоча такі вимоги нею і не заявлялись.
Оскільки позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до суду в березня 2010 року перерахунок стягнення недоплаченої пенсії необхідно провести з березня 2009 року з врахуванням виплачених їм за цей період коштів в розмірі 10 %.
Суд не може прийняти до уваги посилання в письмових запереченнях відповідачів на те, що термін мінімальна пенсія за віком стосується лише ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки з січня 2008 року управлінням проводяться виплати надбавки в розмірі 10% саме прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, який і визначає розмір мінімальної пенсії за віком, а також ніяким іншим законом України не визначено це поняття та її грошовий еквівалент.
Не оспорюючи посилання представників відповідачів на те, що ст. 7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” передбачає фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, лише за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому при відсутності такого фінансування управління на місцях не могли проводити ні нарахування, ні виплати, так як діяли відповідно до вимог Положення про ПФУ, в тому числі щодо напрямків використання коштів ПФУ, суд вважає, що відсутність самостійних коштів у відповідача для проведення виплат та недосконалість законодавства, де є суперечливість норм одного Закону іншому, не може бути підставою невиконання зобов’язань держави перед особою, щодо якої передбачені відповідними Законами України пільги чи соціальні виплати. Також необхідно врахувати вимоги спеціального закону, згідно з яким обов’язок виплати надбавки до пенсії покладена саме на органи ПФУ.
Вимоги про повернення витрат по справі позивачами не заявлялись.
На підставі ст. ст. 3,6,7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, ст. ст. 22, 48 Конституції України, керуючись ст. ст. 9, 11, 159, 161, 163 КАС України, рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд, -
п о с т а н о в и в :
У позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни”, відмовити
Позови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 задоволити частково.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійних фондів України в м. Сміла та в Смілянському районі в частині виплати у січні-грудні 2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 надбавки до пенсії як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі в частині невиплати у січні – грудні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 надбавки до пенсії як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни за період ОСОБА_10, ОСОБА_11 – з 1 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року з врахуванням раніше виплачених сум, а ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8Т . – з 1 березня 2009 року по 1 березня 2010 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни за період ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4В – з 1 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року з врахуванням раніше виплачених сум, а ОСОБА_5О – з 1 березня 2009 року по 1 березня 2010 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви – апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про її оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.
Головуюча