Справа № 450/1191/18                                Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/1654/19                        Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       10 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Жукровської Х.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 березня 2019 року в складі судді Мусієвського В.Є. у справі за позовом ОСОБА_4 до Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5 , третьої особи ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення,-

встановила:

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Зубрянської сільської ради Солонківської об"єднаної територіальної громади, ОСОБА_5 , третьої особи ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення.

В обгрунтування позовних вимог покликалася на те, що є власником 3/8 частин житлового будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а 1/8 на підставі свідоцтва про право на спадщиу за законом належить її брату ОСОБА_6 . Відповідач ОСОБА_5 є власником іншої 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 12 жовтня 2016 року.

Відповідач ОСОБА_5 є донькою та племінницею попередніх власників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були власниками 1/2 житлового даного будинку в рівних частках на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.05.2006 р. після смерті ОСОБА_10 .

Рішенням виконавчого комітету Зубрянської сільської ради від 10 квітня 1997 року №30 їх батькові, як власнику 1/2 спірного будинку, була передана у власність земельна ділянка: присадибна 0,0906 га та під розширення особистого підсобного господарства площею 0,1027 га, а 23 грудня 1997 року був виданий Державний акт на право приватної власності на землю.

В користуванні сім`ї ОСОБА_5 при цьому залишалась присадибна ділянка площею 0,1880 га згідно кадастрового плану земельної ділянки, а також абрису суміжного користування земельними ділянками між ОСОБА_11 та ОСОБА_8

13 лютого 2017 року Зубрянська сільська рада Пустомитівського району Львівської області на сесії прийняла рішення за №427 від 13.02.2017 р., на підставі якого надала дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,15 га в с.Зубра, а 02.08.2017 р. Зубрянська сільська рада Пустомитівського району Львівської області на сесії прийняла рішення за №599, на підставі якого затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області та передала у їй власність земельну ділянку з кадастровим номером 4623683300:01:001:2869, площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства.

Вважає дане рішення таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює питання передання земельної ділянки у власність, цільового призначення земель, і одночасно цим рішенням порушено охоронюваний інтерес позивача. Генеральним планом с.Зубра визначено частину території населеного пункту, що включає землі по АДРЕСА_1 , як територію існуючої садибної забудови, що не було враховано при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідач Зубрянська сільська рада Пустомитівського району Львівської області фактично позбавила її права на користування частиною присадибної земельної ділянки, на якій розташований будинок, співвласником якого вона є.

Просила визнати незаконним та скасувати рішення Зубрянської сільської ради №599 від 02 серпня 2017 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Зубра» у повному обсязі.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовлено.

Заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.05.2018 року, у виді арешту на майно - скасовано.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_4 , зазначає, що рішення є незаконним, суд не всебічно перевірив усі обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, які не підлягали застосуванню до правовідносин, які склалися між сторонами.

На переконання апелянта, рішення Зубрянської сільської ради № 427 від 13.02.2017 року та № 599 від 02 серпня 2017 року прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює питання передання земельної ділянки у власність, цільового призначення земель, і одночасно цим рішенням порушено охоронюваний інтерес позивача.

Апелянт вважає, що орган місцевого самоврядування не мав жодних підстав, передбачених законом, для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею у межах 0,16 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_12 В. по АДРЕСА_1 .

Суд проігнорував той факт, що на генеральному плані с. Зубра частина території, що включає землі по АДРЕСА_1 , позначено як територію існуючої садибної забудови.

Таким чином, Зубрянська сільська рада приймаючи рішення про передання у власність земельну ділянку в межах населеного пункту зобов`язана враховувати положення статей 38, 39 ЗК України, відповідно передати земельну ділянку за її цільовим призначенням, в даному випадку для житлової та громадської забудови.

Звертає увагу, що з переходом до неї права власності на частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , відповідно до положень статей 88,120 ЗК України, 377,415 ЦК України, до неї перейшло й право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому обсязі, що належало й попередньому власнику будівлі.

Відтак, оскаржуване рішення Зубрянської сільської ради № 599 від 02 серпня 2017 року не відповідає вимогам статтей 38,39 ЗК України та статтей 1, 2, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також прийняте без врахування генерального плану та іншої містобудівної документації, яка є обов`язковою під час здійснення функціонального розподілу землі та визначення її цільового призначення.

При цьому, на переконання апелянта, такими діями відповідачів її позбавлено права на користування частиною присадибної земельної ділянки, на якій розташований будинок, співвласником якого вона є.

Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 березня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сторона позивача не надала доказів про те, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, відтак судом не встановлено порушення Зубрянською сільською радою вимог щодо цільового призначення земельної ділянки при винесенні оскаржуваного рішення.

Крім цього, суд звернув увагу, що позивач не навела даних про звернення її чи третьої особи ОСОБА_6 до сільської ради щодо надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, а тому жодні права ОСОБА_4 не порушені.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України, судова колегія виходить з наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41).

Згідно із ч. 1 ст. 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За частиною 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно із ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ст. 126 ЗК України).

Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, зазначене узгоджується із способом захисту цивільного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судом встановлено наступні юридичноно значимі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_11 , позивач ОСОБА_4 успадкувала 3/8 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07.06.2016 року, а третя особа ОСОБА_6 - 1/8 житлового будинку АДРЕСА_1 , про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.09.2016 року.

Відповідач ОСОБА_5 є власником іншої 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 12 жовтня 2016 року.

Оскаржуваним рішенням Зубрянської сільської ради від 02 серпня 2017 року за № 599 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність відповідачу ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,15га для ведення особистого селянського господарства в с. Зубра, кадастровий номер 4623683300:01:001:2869.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Солонківської сільської ради звернув увагу суду, що спірна земельна ділянка надана в результаті розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_5 , як землекористувачу спірної ділянки, на підставі абз. а) ч. 3 ст. 116 ЗК України.

Згідно записів погосподарських книг сільської ради за 1955 по 1957 р.р. по с.Зубра під №18 та №20 за гр. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 числяться по 1/2 частин господарства, які відносяться до типу колгоспного двору.

Відповідно до довідки Зубрянської сільської ради № 101 від 30.03.2015 року, згідно із записами погосподарських книг сільської ради за 1955-1957 роки по селу Зубра під № 20 за гр. ОСОБА_14 рахується 1/2 частина господарства (хата, стайня), яке відноситься до типу колгоспного двору. Крім цього, за господарством рахується 0,34 га землі, з них під будівлями 0,02 га, рілля 0,32 га (а.с. 65).

Згідно із витягами з погосподарських книг по Зубрянській сільській раді за 1991-1995 роки, 1996-2000 рок, 2001-2005 роки, 2006-2010 роки, 2011-2015 роки власниками 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 були в різні періоди ОСОБА_15 (особовий рахунок 35,41), ОСОБА_10 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (особовий рахунок № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), при цьому за цією частиною будинковолодіння рахується 0,12 га землі для ведення особистого селянського господарства.

За договором дарування частки житлового будинку, укладеного 12.10.2016 року та нотаріально посвідченого, ОСОБА_5 прийняла в дар 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 2 ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відтак, до обдарованої ОСОБА_5 з набуттям права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 перейшло право користування на земельну ділянку, на якій розміщене будинковолодіння в обсязі та на умовах, встановлених для попередніх землевласників.

В силу вимог ч.1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.1, ч.2 ст. 20 ЗК України).

Відповідно до п. «а» ч.3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частина 1 статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачає, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Солонківської сільської ради звернув увагу суду, що Генеральним планом с. Зубра у місці, де знаходиться спірна земельна ділянка, відображена територія існуючої садибної забудови, що склалася історично, внаслідок забудови одно-, двоповерховими будинками садибного типу і генеральним планом не передбачається якогось нового будівництва.

Згідно із ДБН 360-62 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. №44, розміри присадибних земельних ділянок у сільських населених пунктах установлюються сільською Радою відповідно до чинного Земельного кодексу України. Для підвищення компактності забудови присадибна ділянка може бути розділена на дві частини: приквартирну, яку виділяють біля будинку, і ділянку для городу, яку виділяють за межами житлової зони. Розмір частини присадибної земельної ділянки, яку виділяють біля будинку, визначається завданням на проектування за місцевими умовами з урахуванням наявності садибного фонду і демографічної структури населення. Решта присадибної ділянки виділяється за межами житлової зони.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сторона позивача не надала доказів, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, відтак судом не встановлено порушення Зубрянською сільською радою вимог містобудівної документації чи генерального плану села Зубра при передачі у власність відповідачу ОСОБА_5 спірної земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства.

В свою чергу, суд першої інстанції звернув увагу, що позивач ОСОБА_4 не надала доказів про те, що спірна земельна ділянка перебувала у її користуванні, а також про те, що вона зверталася до органу місцевого самоврядування про передачу цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, а відтак жодні права ОСОБА_4 не порушені.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,  колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 11 грудня 2019 року.

Головуючий:                                                                                 А.В. Ніткевич  

Судді:                                                                          С.М. Бойко

С.М. Копняк