Справа № 214/8304/18

2/214/63/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 грудня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Гриня Н.Г.,

при секретарі - Печарник З.І.,

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Гузєв І.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 11.12.2019 року, в якому просить стягнути з ПАТ «Дніпрометробуд» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька на виробництві без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що вона є донькою ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з УС «Мінськметробуд» тунельний загін № 26, правонаступником якого є ПАТ "ДНІПРОМЕТРОБУД". 08 червня 1987 року з прохідником УС «Мінськметробуд» тунельного загону №26 ОСОБА_2 у забої перегінного тунелю при розробці ґрунту внаслідок обрушення ґрунту з верхньої частини груди забою з вини відповідача, під час виконання своїх трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок якого, працівником отримано травми несумісні з життям - компресійний перелом - вивих 1 і 5 хребта з пошкодженням спинного мозку. Зазначені факти підтверджуються актами підтверджується актами Форми Н-1 «Про нещасний випадок на виробництві» (надалі Акт Форми Н-1) та Актом «Спеціального розслідування нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався 8 червня 1987 року об 10.30 год. з прохідником ОСОБА_2 у тунельному загіні №26 УС «Мінськметробуд» Главтунельметробуду Міністерства транспортного будівництва від 11 червня 1987 року» (надалі акт «Спеціального розслідування»). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.03.2016 року. За висновком МСЕК від 28 жовтня 2016 року серія НОМЕР_1 встановлено причинний зв`язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого нещасного випадку на виробництві. Причинами нещасного випадку, згідно з п. 15 акту Форми Н-1, стали: порушення проекту виробничих робіт; недостатній контроль за дотриманням проекту виробничих робіт і паспорту кріплення при проходці лівого перегінного тунелю зі сторони гірничого майстра дільниці №1 Богун. До настання смерті, внаслідок нещасного випадку, загальний стаж роботи батька Позивача складав - 6 років, у тому числі за професією - 10 місяців. Внаслідок втрати батька позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які позивач перенесла у день смерті батька. Вона втратила свого батька, якого сильно любила та поважала. За життя батька, позивач перебувала з ним в тісних сімейних стосунках, батько завжди підтримував позивача у складних життєвих ситуаціях. Внаслідок смерті батька, вона зазнала сильне емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу. Нормальні життєві зв`язки позивача були знищенні, думки про батька постійно переслідують її. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування. За таких обставин позивач вважає, що зі сторони відповідача, має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана смертю батька, внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи характер та предмет спору суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просивув задоволенні позовних вимог відмовити. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що ПАТ «Дніпрометробуд» не є правонаступником прав та обов`язків структурної одиниці тунельний загін № 26, внаслідок неодноразових переміщень підприємства значна частина документів була втрачена, а частина знищена, розподільчий баланс за яким було передано тунельний загін 26 відсутній, даний структурний підрозділ після його передачі в 1988 році до ПБО «Дніпрометробуд» ліквідовано в 1990 році, а тому визначити в якому обсязі до новоствореного підприємства перейшли прав та обов`язки, та чи відбувся їх перехід взагалі Тунельного загону №26, на сьогодні неможливо. Крім того, нещасний випадок з ОСОБА_2 стався 08.06.1987 року під час виконання ним обов`язків прохідника тунельного загону №26 УБ «Мінськметробуд» до передачі до Проектно-будівельного об`єднання «Дніпрометробуд». Порушення техніки безпеки було допущено у УБ «Мінськметробуд», а отже вина лежить на них та вони зобов`язані відшкодувати моральну шкоду.

10.06.2019 року представник позивача ОСОБА_3 надав до суду письмові пояснення згідно яких вбачається, що 11.06.1987 року ОСОБА_2 перебуваючи в трудових відносинах з 26 Тунельним загоном УС «Мінськметробуд» при виконанні трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку отримав тяжкі травми, наслідком яких стала 100% втрата працездатності безстроково та необхідність постійного догляду, а в подальшому дані травми призвели до смерті батька позивача. В ході неодноразових реорганізацій правонаступником прав та обов`язків 26 Тунельного загону УС «Мінськметробуд» стало Публічне акціонерне товариство «Дніпрометробуд», дана обставина підтверджується наступним: особова справа ОСОБА_2 в 2001 році (в період створення Фонду соціального страхування) вперше була передана до Дніпровського відділення фонду саме ВАТ «Дніпрометробуд» для продовження страхових виплат, оскільки відповідні виплати здійснювались безпосередньо підприємствами-заподіювачами шкоди. Дана обставина підтверджується актом прийому-передачі особових справ № 68.8 та відповіддю № 01-07/27/9 від 27.03.2019 року; під час передання вказаної особової справи її передача здійснювалась разом з довідкою виданою заступником голови правління ВАТ «Дніпрометробуд» та головним бухгалтером про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи. Згідно вказаної довідки станом на 01.07.2001 року сума відшкодованого втраченого заробітку складає 175,87 грн., а сума наявної заборгованості ВАТ «Дніпрометробуд» перед ОСОБА_2 складає 1055,22 грн., що в свою чергу також підтверджує факт здійснення ВАТ «Дніпрометробуд», як заподіювачем шкоди виплат на адресу потерпілого. Крім того, акт прийому-передачі № 68.8 підписаний так само, як і довідка про виплати на адресу потерпілого, заступником голови правління ВАТ «Дніпрометробуд» містить той же ідентифікаційний номер, що і ПАТ «Дніпрометробуд» та в свою чергу, підтверджує, що Відкритим акціонерним товариством «Дніпрометробуд» змінено лише організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство «Дніпрометробуд». Також, зазначає, що відповідно до ст. 466 ЦК УРСР (яка діяла на час настання нещасного випадку в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї в зв`язку з заподіянням каліцтва покладається на правонаступників. Згідно п. 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків затверджений постановою КМУ № 472 від 23.06.1993 року (які діяли в період з 1993 року по 2001 рік), при ліквідації або реорганізації підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат проводиться правонаступником. Якщо права та обов`язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, суми, що підлягають відшкодуванню, капіталізуються і перераховуються органам державного соціального страхування для виплат їх у розмірі і в терміни, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди. У разі ліквідації або банкрутства підприємства без правонаступника ліквідаційна комісія надсилає офіційне повідомлення про це місцевому органу державного соціального страхування. У даному випадку ПАТ «Дніпрометробуд» (на момент передання справи до територіального органу Фонду соціального страхування - ВАТ «Дніпрометробуд») здійснював на адресу ОСОБА_2 компенсації всіх видів витрат, як правонаступник заподіювача шкоди. В противному випадку ВАТ «Дніпрометробуд» не здійснювалось облік виплачених грошових коштів на адресу ОСОБА_2 та не передавало б дані відомості до Фонду соціального страхування в 2001 році. В період часу з 1987 року по 2001 роки діючим законодавством передбачалась можливість компенсації витрат пов`язаних з травмуванням ОСОБА_2 лише за рахунок страхувальника, який спричинив шкоду або його правонаступника. Таким чином, факт здійснення виплат ВАТ «Дніпрометробуд» на адресу ОСОБА_2 , а також ведення обліку даних виплат станом на 01.07.2001 року та подальша передача особової справи потерпілого до територіальних органів Фонду соціального страхування підприємством ВАТ «Дніпрометробуд» (код ЄДРПОУ 04880239) свідчить про факт правонаступництва ПАТ «Дніпрометробуд» (код ЄДРПОУ 04880239) прав та обов`язків структурної одиниці підприємства, на якому травмувався ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 правом присутності не скористувалась, її представник ОСОБА_3 надав клопотання про розгляд справи за відсутності його та позивача, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача, правом присутності не скористувалась, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, враховуючи позицію сторін, дотримуючись принципів об`єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до наступних висновків.

Так судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , відповідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 27.02.1986 року є донькою ОСОБА_2 (а.с. 33).

ОСОБА_2 працював прохідником УС «Мінськметробуд» тунельного загону №26, що підтверджується трудової книжкою (а.с. 31). Під час виконання трудових обов`язків 8 червня 1987 року при розробці ґрунту внаслідок обрушення ґрунту з верхньої частини груди забою, із ним стався нещасний випадок. В ході нещасного випадку ОСОБА_2 отримав травми хребта з пошкодженням спинного мозку. Внаслідок вказаних травм ОСОБА_2 встановлено 100% втрати працездатності безстроково та І групу інвалідності. Причиною нещасного випадку, згідно з п. 15 акту Форми Н-1, встановлено : порушення проекту виробничих робіт; недостатній контроль за дотриманням проекту виробничих робіт і паспорту кріплення при проходці лівого перегінного тунелю зі сторони гірничого майстра дільниці №1 (а.с. 12-14).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 24.03.2016 року (а.с. 8).

Висновком МСЕК від 28 жовтня 2016 року серія НОМЕР_1 встановлено причинний зв`язок смерті потерпілого ОСОБА_2 з наслідками нещасного випадку на виробництві від 8 червня 1987 року (а.с. 11).

З постанови № 3і від 08.09.2001 року відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділенням виконавчої дирекції ФССНВ вбачається про прийняте рішення щодо продовження раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_2 , який отримав ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 08.06.1987 року за час роботи на ВАТ «Дніпрометробуд», в графі повна назва страхувальника, що спричинив шкоду зазначено ВАТ «Дніпрометробуд» (а.с. 22).

Згідно листа № 08-36/5844 від 22.11.2018 року наданого Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області вбачає, що справу про страхові виплати потерпілому ОСОБА_2 була передана до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську підприємством «Дніпрометробуд» згідно акту прийому-передачі № 29.08.2001 №47/7і та в подальшому передана до відділення виконавчої дирекції ФССНВУ в м. Кривий Ріг. Потерпілому ОСОБА_2 страхові виплати проводились з моменту прийняття до дня його смерті (а.с. 20).

Згідно листа № 03-10/2486 від 02.04.2019 року наданого Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області вбачає, що справу про страхові виплати потерпілому ОСОБА_2 була передана до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську підприємством «Дніпрометробуд» згідно акту прийому-передачі № 68.8 та в подальшому передана до відділення виконавчої дирекції ФССНВУ в м. Кривий Ріг. Порядок передачі особової справи потерпілого від роботодавця до органу ФССНВУ визначався ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції від 01.04.2001 року) та Інструкцією «Про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім`ї на страхову виплату» затвердженою Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 року N 10 (а.с. 68-69).

Пунктом 2 вказаної інструкції визначено, що відділення виконавчої дирекції Фонду приймають документи на тих працівників (членів їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року та право яких встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків.

Відповідно до п.4.9 зазначеної інструкції особова справа потерпілого має містити довідку про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу на дату передачі особової справи потерпілого.

Згідно акту № 68.8 приймання передачі особових справ потерпілих на виробництві від 10.07.2001 року особову справу на ім`я ОСОБА_2 передано до відділення виконавчої дирекції ФССНВ від відкритого акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (а.с. 70).

Відповідно до наявної в матеріалах особової справи потерпілого ОСОБА_2 довідки від 01.07.2001 року (надана з листом № 03-10/2486 від 02.04.2019 року) про розмір втраченого заробітку, витрат на медична та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого дана довідка видана ВАТ «Дніпрометробуд», згідно її змісту сума заборгованості з виплати страхових виплат потерпілому станом на 01.07.2001 року складає 1055,22 грн., а сума відшкодування втраченого заробітку складає 175, 87 грн. Дана довідка видана ВАТ «Дніпрометробуд», яке здійснювало облікування витрат про розмір втраченого заробітку, витрат на медична та соціальну допомогу та інших страхових виплат станом на 01.04.2001 року, а сума заборгованості вказана в ній визначена в грошовій одиниці - гривні, яка введена в обіг внаслідок грошової реформи в 1996 році (а.с. 71).

З відзиву вбачається, що відповідач не спростовує факт переходу до нього прав та обов`язків ПБО «Дніпрометробуд», а також відповідачем не заперечується факт переходу до ПБО «Дніпрометробуд» майна тунельного загону №26 УС «Мінськметробуд» та включення даної структурної одиниці до складу ПБО «Дніпрометробуд» на підставі наказу Міністерства транспортного будівництва СРСР № 160-ор від 05.10.1988 року. Однак, відповідач зазначає, що на теперішній час неможливо встановити в якому обсязі до ПБО «Дніпрометробуд», правонаступником якого є відповідач, перейшли права та обов`язки тунельного загону №26 УС «Мінськметробуд», оскільки частину реєстраційних документів було знищено, а частину втрачено у зв`язку зі спливом строку зберігання. В той же час, відповідачем надано копію наказу Міністерства транспортного будівництва СРСР № 160-ор від 05.10.1988 року згідно, якого утворено ПБО «Дніпрометробуд» та передано до його складу тунельний загін №26 УС «Мінськметробуд».

Поряд з цим, згідно ст. 466 ЦК УРСР (яка регулювала правовідносини в сфері відшкодування шкоди завданої каліцтвом на виробництві в період створення ПБО «Дніпрометробуд») в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї в зв`язку з заподіянням каліцтва покладається на правонаступників.

Також, згідно ст. 37 ЦК УРСР при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої. Тобто, на момент передачі до складу ПБО «Дніпрометробуд» 26 тунельного загону УБ «Мінськметробуд» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої.

Відповідно до п. 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків затверджених Постановою КМУ від 23 червня 1993 р. N 472 (яка регулювала правовідносини в сфері відшкодування шкоди завданої каліцтвом на виробництві в період з 1993 року по 2001 рік), при ліквідації або реорганізації підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат проводиться правонаступником.

Отже, в комплексі проаналізувавши зміст постанови № 3і від 08.09.2001 року, акт прийому-передачі № 68.8, довідку від 01.07.2001 року про розмір втраченого заробітку, витрат на медична та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого згідно яких вбачається, що ВАТ «Дніпрометробуд» визначено, як страхувальника, що спричинив шкоду ОСОБА_2 , особову справу потерпілого ОСОБА_2 передано до органу ФССНВ уповноваженими особами ВАТ «Дніпрометробуд», наказу Міністерства транспортного будівництва СРСР № 160-ор від 05.10.1988 року ПБО «Дніпрометробуд», правонаступником якого є відповідач, вимоги законодавства, які регулювали відносини в сфері відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю працівника починаючи з моменту настання нещасного випадку з ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що відповідач прийняв на себе обов`язок з відшкодування шкоди ОСОБА_2 , як працівнику якому завдано шкоду ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків - під час нещасного випадку 08.06.1987 року.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.

З урахуванням вказаного суд вважає доводи відповідача, стосовно того, що всі обов`язки 26 тунельного загону ПБО «Дніпрометробуд» є погашеними внаслідок ліквідації даної структурної одиниці ПБО «Дніпрометробуд» за умови подальшого функціонування ПБО «Дніпрометробуд» такими, що не заслуговують на увагу.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.2 цієї норми).

За ст. 1168 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Отже, зобов`язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право Позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку з втратою батька, завдає позивачу душевних та психологічних страждань, позивач позбавлений можливості спілкуватись з рідною, близькою людиною, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків та докладення з його боку додаткових зусиль для організації свого життя. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Під час розгляду справи встановлений причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивачем з рідною людиною. Так, порушення законодавства з охорони праці на підприємстві, правонаступником, якого є відповідач, стали наслідком отримання батьком позивача травм, які перебувають в причинно-наслідковому зв`язку зі смертю останнього.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням роз`яснень, наданих у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, та з урахуванням встановлених обставин характеру спричиненої шкоди, безповоротності втрати позивача та безстроковість і глибину завданих йому внаслідок смерті батька страждань, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути з публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» на користь ОСОБА_1 150 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переносить на теперішній час, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

При цьому, суд наголошує, що відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики. Адже, ст.4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Враховуючи вище викладене суд вважає, що наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачеві з ПАТ «Дніпрометробуд», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач ОСОБА_4 подала позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої смертю працівника на виробництві та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Таким чином враховуючи, те що рішення ухвалено на користь ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 та позовні вимоги задоволені частково (39%) слід стягнути з ПАТ «Дніпрометробуд» на користь держави судовий збір у розмірі 1498,38 грн.

Керуючись ст.ст.509, 525-527, 530, 546, 548, 549, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» на користь держави судові витрати в розмірі 1498 (одна тисяча чотириста дев`яносто вісім) грн. 38 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено та підписано 18.12.2019 року.

Суддя Н.Г. Гринь