Справа №463/115/17

Провадження №2/463/1692/19

УХВАЛА

судового засідання

11 грудня 2019 року                        Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                Леньо С. І.

з участю секретаря                                Станько Р.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про прийняття до розгляду зустрічного позову та об`єднання в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвентс-Л» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення збитків -

в с т а н о в и в:

Позивач ТзОВ «Інвентс-Л» звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення з ОСОБА_2 на його користь завданих збитків за договором зберігання від 12.02.2015р. в розмірі 133 030 грн. та про стягнення з ОСОБА_4 завданих збитків в розмірі 1000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 12.02.2015р. між ТзОВ «Інвентс-Л» та ОСОБА_2 укладено договір зберігання, за умовами якого позивач передав відповідачу на зберігання майно на строк до 31.12.2015р. Відповідно до укладеного договору, відповідач зобов`язався після закінчення терміну зберігання протягом трьох днів повернути майно у м. Львові, тобто не пізніше 03.01.2016р. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором зберігання, 12.02.2015р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань, що існують або виникають в майбутньому на підставі укладеного договору зберігання. Однак, відповідальність поручителя обмежується сумою 1000 грн. У лютому та вересні 2016р. Товариство направило на адресу відповідача відповідні вимоги про повернення майна, однак вони залишились без відповіді. У зв`язку із втратою зберігачем майна, документально мають змогу підтвердити збитки лише на суму 134 030 грн., які просив стягнути з відповідачів в примусовому порядку.

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10.07.2017р. вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвентс-Л»  завдані збитки за договірним зобов`язанням у розмірі 133 030 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвентс-Л»   завдані збитки за договірним зобов`язанням у розмірі 1000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвентс-Л»  1995,45 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвентс-Л»  15 грн. судового збору.

За заявою представника відповідача ОСОБА_2 ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19.09.2019р. вказане заочне рішення скасоване, а справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Повноважний представник відповідача ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ТОВ «Інвентс-Л», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки від 12.02.2015р., укладеного між ТОВ «Інвентс-Л» та ОСОБА_4 . Як на підставу зустрічних позовних вимог покликається на те, що вказаний договір не відповідає цивільному законодавству України, є фіктивним, що суперечить інтересам суспільства і його моральним засадам та одночасно, порушує процесуальні і матеріальні права ОСОБА_2 , спричиняє йому дотепер нематеріальну шкоду, зумовлює збитки і необумовлені втрати, зокрема пов`язані з невідповідною віддаленістю розгляду спору щодо його цивільних прав та обов`язків судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, який заперечив проти прийняття зустрічного позову, оскільки вважає його спільний розгляд з первісним позовом недоцільним, суд приходить до висновку, що в прийнятті зустрічного позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

За правилами ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Тлумачення ч. 2 ст. 193 та ч. 1 ст. 194 ЦПК України дає підстави вважати, що зустрічний позов - це самостійна матеріально-правова вимога відповідача до позивача, пред`явлена ним у поряду і в строки, встановлені законом, до позивача для її спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: 1) взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; та 2) доцільність їх сумісного розгляду, оскільки це дозволить більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін (котрі повинні бути однорідними), виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Саме до такого розуміння вказаних процесуальних норм зводяться висновки Верховного Суду викладені в постановах від: 15 серпня 2018 року у справі № 686/22243/16-ц (провадження № 61-20223св18), 05 вересня 2018 року у справі № 216/6226/15-ц (провадження № 61-2341св18), 12 вересня 2018 року у справі № 569/7550/16-ц (провадження № 61-21526св18), котрі враховуються в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Однак, в даному випадку зустрічний позов стосується недійсності договору поруки, тоді як за підставою первісного позову є неналежне виконання зобов`язань за договором зберігання, виконання якого забезпечене договором поруки. Відповідно, за первісним позовом підлягають встановленню саме ці обставини, тоді як за зустрічним позовом підлягають встановленню не лише підстави недійсності правочину, але й порушення цим правочином прав та інтересів ОСОБА_2 .

Зокрема, відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

При цьому, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки позивач за зустрічним позовом не є стороною оспорюваного ним договору, за його позовом такий договір може бути визнаний недійсним виключно за умови встановлення порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2 , що підлягає встановленню в межах розгляду такого позову, і незалежно від встановленого, задоволення зустрічного позову не виключає можливості задоволення первісного позову якщо буде встановлено, що ОСОБА_2 порушив взяті на себе зобов`язання за умовами договору зберігання.

Вказане в сукупності свідчить про те, спільний розгляд таких позовів не є доцільним так як не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства і лише ускладнюватиме розгляд справи.

Таким чином, належить відмовити в прийнятті зустрічного позову та повернути його заявнику, що не позбавляє його права звернутися з таким позовом в загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 20, 188, 193, 194 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Відмовити у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвентс-Л», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвентс-Л», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки - повернути заявнику.

Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.

Ухвала в частині повернення зустрічної позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено 16.12.2019 року.

Суддя:                                                Леньо С. І.