Справа №2-26/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі:  

головуючого судді Бірука В.О.

при секретарі Чуліпі Н.С.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ѕ будинковолодіння набутого під час спільного сімейного проживання.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на ѕ частини будинковолодіння набутого подружжям за час шлюбу.

В обґрунтування позову посилається на те, що з відповідачкою перебував в зареєстрованому шлюбі з 1979 року по 2002 рік. Вели спільне господарство, мали єдиний сімейний бюджет. За час шлюбу побудували будинок, що знаходиться в с.Бугаївка Радивилівського району по вул.Шевченка, 22.

    15 травня 2002 року шлюб між ними було розірвано і відповідач переїхала проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. Спірне будинковолодіння після розірвання шлюбу без його згоди було зареєстровано на ОСОБА_3 про що свідчить свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ №043804 від 23 вересня 2005 року.

На даний час в даному будинку проживають він з дітьми, один з яких є неповнолітнім, інший являється інвалідом з дитинства, його повнолітня дочка з сім’єю і матір позивача.

Відповідач не бажає в добровільному порядку внести зміни до свідоцтва про право  власності, визнавши за ним право власності на ѕ частини будинковолодіння, що являється спільною сумісною власністю. Збільшення частки у спільній сумісній власності позивач мотивує тим що з ним проживають і знаходяться на  його утримані неповнолітній син ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 інвалід І групи з дитинства, крім того з 2002 року він несе усі витрати по утриманню будинку.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлений ним позов. Показав, що спірний будинок був побудований за час шлюбу з відповідачкою і введений в експлуатацію в 1986 році.

В 2002 році він розірвав шлюб з відповідачкою, яка вдруге вийшла заміж і придбала з чоловіком будинок в с.Гранівка Радивилівського району. На утриманні і вихованні у нього залишилися неповнолітній син, друга дитина інвалід І групи з дитинства та повнолітня дочка з сім’єю.

Він розуміє, що частки подружжя у спільній сумісній власності є рівними, але зважаючи на те, що з ним проживають діти, просить збільшити частку у спільній сумісній власності до ѕ  і визнати за ним право власності на дану частку.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала. Показала, що будинковолодіння, що знаходиться в с.Бугаївка по вул.Шевченка, 22 не являється спільною сумісною власністю подружжя, оскільки дозвіл на будівництво видавався її покійному батькові ОСОБА_6, який помер в 1983 році. ЇЇ батьки приймали участь в будівництві, що підтверджується товарними чеками на придбання будівельних матеріалів. Будинок побудований в 1986 році.

В 2005 році, після розірвання шлюбу вона даний будинок зареєструвала на  себе про що  їй було видано свідоцтво про право власності.

Позов вважає безпідставним і  в його задоволенні просить відмовити.

Заслухавши позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_3, її представника адвоката  ОСОБА_1, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,  вивчивши  та дослідивши письмові докази, суд знаходить, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що під час шлюбу позивача з відповідачкою було збудоване спірне будинковолодіння, що знаходиться в с.Бугаївка Радивилівського району по вул.Шевченка, 22. Дане доводиться показами сторін, свідка ОСОБА_11, а також технічним паспортом виданим Радивилівським районним БТІ 14 березня 2005 року.

Вказане  будинковолодіння було зареєстровано на відповідача ОСОБА_3 про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.09.2005 року.

Шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано 15.05.2002 року, актовий запис №28, що встановлено із свідоцтва про розірвання шлюбу. Відповідно до ст.22 КпШС України майно, нажите, подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю.

В судовому засіданні не добуто доказів, що спірне будинковолодіння відповідач ОСОБА_3 набула за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, і таких доказів вона суду не надала, а отже дане будинковолодіння є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права власності на майно набуте за час шлюбу.

Відповідно до правил ст.372 ЦК України частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше невстановлене домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка після розірвання шлюбу з 2002 року в спірному будинковолодінні не проживає. З позивачем постійно проживають і фактично знаходяться на його утриманні неповнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацездатний повнолітній син ОСОБА_5, який є інвалідом І групи з дитинства з приводу хронічного психічного захворювання і потребує  окремої кімнати для проживання та постійного догляду. Аліменти на утримання неповнолітнього  сина відповідачка не сплачує.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що після розірвання шлюбу в 2002 році відповідачка з ними не проживала, залишивши на утримання позивача неповнолітнього сина та сина інваліда. Вона допомагала батькові доглядати дітей, хоча в неї самої вже були діти. Всі комунальні послуги по утриманню будинку  сплачує вона з позивачем.

Зазначені обставини суд вважає такими, що дають підстави відійти від правил рівності і збільшити частку позивача у праві спільної сумісної власності подружжя визнавши за ним право власності на 2/3 чистини будинковолодіння, яке знаходиться в с.Бугаївка Радивилівського району по вул.Шевченка,22.

Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 328, 355, 368, 369, 372 ЦК України, ст.ст.22,28 КпШС України, ст.ст.60, 63, 68, 70 СК України, ст.ст.  10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України суд,

в и р і ш и в :

    Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини будинковолодіння з надвірними будівлями,  яке знаходиться за адресою: Рівненська область  Радивилівський район с.Бугаївка вул.Шевченка, 22.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2

понесені судові витрати по справі: судовий збір в розмірі 898 (вісімсот дев’яносто вісім) грн. та витрати на  інформаційно технічне забезпечення в розмірі 120  (сто двадцять) грн..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд шляхом подання в 10-ти денний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в 20-ти денний строк апеляційної скарги або шляхом безпосереднього подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк  з дня проголошення рішення.

    При неподанні заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в 10-денний строк рішення набирає законної сили після закінчення цього строку, а при поданні заяви про апеляційне оскарження, але не поданні апеляційної скарги в 20-ти денний строк рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: підпис                                       ОСОБА_12

    З оригіналом вірно:

    Суддя:                                      Бірук В.О.