Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 674/1465/16-ц

провадження № 61-34332св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Дунаєвецька міська рада Хмельницької області, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Хмельницької області від 28 березня 2018 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Дунаєвецька міська рада Хмельницької області (далі - Дунаєвецька міська рада; міська рада), ОСОБА_3 , у якому з урахуванням збільшених позовних вимог, просив:

- визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради від 28 листопада 2006 року № 43 «Про оформлення права власності на житловий будинок за гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1» ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15 січня 2007 року, видане ОСОБА_2 на домоволодіння в АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним рішення Великожванчицької сільської ради від 19 липня 2007 року № 17 про безоплатну передачу в приватну власність земельних ділянок ОСОБА_2 у межах населеного пункту Великий Жванчик загальною площею 0,843 га;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 25 грудня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 , та скасувати запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010775300272;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 25 грудня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 , та скасувати запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010775300273.

Вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок на АДРЕСА_2 , рік побудови згідно із записами погосподарських книг 1964.

Спадкоємцями за заповітом ОСОБА_4 від 14 квітня 1988 року є він (позивач) і його рідні брати ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Зазначав, що фактично він один прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований і проживав разом зі спадкодавцем до її смерті, вступив в управління та володіння спадковим майном.

Його брати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заяв до нотаріуса про прийняття спадщини не подали.

Поруч із успадкованим ним будинком був розташований інший житловий будинок АДРЕСА_1, рік побудови 1918, який в порядку спадкування після смерті баби ОСОБА_6 , перейшов у власність його брата ОСОБА_3 , та який в 2005 році знесений.

28 листопада 2006 року виконавчий комітет Великожванчицької сільської ради прийняв рішення щодо оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

15 січня 2007 року на підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1.

Вважав, що відповідач незаконно оформила право власності на житловий будинок 1958 року забудови.

Рішенням Великожванчицької сільської ради від 19 липня 2007 року ОСОБА_2 безоплатно передано в приватну власність земельні ділянки в селі Великий Жванчик загальною площею 0,843 га.

25 грудня 2007 року відповідачу видані державні акти на право приватної власності на земельні ділянки.

Вищевказані земельні ділянки також входять до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .

Ураховуючи наведене, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області від 28 листопада 2006 року № 43 «Про оформлення права власності на житловий будинок за гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1» .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15 січня 2007 року серії НОМЕР_1, видане ОСОБА_2 на домоволодіння в АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним рішення Великожванчицької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області від 19 липня 2007 року № 17 про безоплатну передачу в приватну власність земельних ділянок ОСОБА_2 у межах населеного пункту Великий Жванчик, загальною площею 0,843 га.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №998390, виданий 25 грудня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 , та скасовано запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010775300272.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 998231, виданий 25 грудня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 , та скасовано запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010775300273.

При задоволенні позову суд виходив із того, що оспорене рішення виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради від 28 листопада 2006 року № 43 є незаконним, оскільки на момент його прийняття за адресою: АДРЕСА_1 , житлового будинку 1958 року забудови площею 131,5 кв. м. не існувало.

Фактично цим рішенням незаконно та безпідставно визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок позивача, внаслідок чого він був позбавлений права власності на спадкове майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 28 березня 2018 року рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Суд виходив із того, що позивач звернувся з даним позовом більш, ніж через 10 років з моменту видачі відповідачу свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, однак клопотання про поновлення позовної давності не подавав. Ураховуючи наведене, апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог щодо визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради № 43 від 28 листопада 2006 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 січня 2007 року, визнання недійсним рішення Великожванчицької сільської ради від 19 липня 2007 року № 17 та державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га у зв`язку із пропуском позовної давності.

Апеляційний суд зазначив, що згідно з даними погосподарських книг на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 за погосподарським двором, у якому вона була головою, значився житловий будинок 1964 року забудови, земельна ділянка у користуванні 0,25 га. Доказів щодо перебування у користуванні спадкодавця земельної ділянки площею 0,59 га матеріали справи не містять, тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійним рішення Велижванчицької сільської ради від 19 липня 2007 року № 17, державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,59 га з цільовим призначенням для ведення селянського господарства апеляційний суд відмовив за необґрунтованістю.

Короткий зміст касаційної скарги

У червні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Заявник не погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності.

Зазначає, що про рішення виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради від 28 листопада 2006 року № 42 було відомо лише відповідачу. Рішення виконавчого комітету відноситься до актів індивідуальної дії, яке видається виключно за заявою заінтересованої особи. Вказане рішення не було оприлюднене та про його наявність він дізнався у жовтні 2016 року.

Вважає законним та обґрунтованим рішення суд першої інстанції про задоволення позову.

Обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4

14 квітня 1988 року ОСОБА_7 склала заповіт, за яким заповіла все майно, яке належатиме їй на момент смерті, трьом синам: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно - житловий будинок, 1964 року забудови, розташований на АДРЕСА_2 .

На момент відкриття спадщини позивач постійно проживав у цьому будинку. Також у цьому будинку проживали і були зареєстровані його дружина ОСОБА_8 та син ОСОБА_9

Біля спадкового будинку позивача був розташовний житловий будинок його брата ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 1918 року забудови, площею 40 кв. м, який ОСОБА_3 успадкував після смерті баби ОСОБА_6 . У цьому будинку проживали і були зареєстровані: ОСОБА_3 , його дружина - відповідач ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_10

У 2005 році цей будинок знесено.

Фактично з 2005 року житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не існує.

Рішенням виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради від 28 листопада 2006 року № 43 оформлено право власності на житловий будинок за ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 .

15 січня 2007 року ОСОБА_2 виконавчим комітетом Великожванчицької сільської ради видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 комітетом на підставі рішення від 28 листопада 2006 року № 43.

У подальшому, 25 січня 2007 року, ОСОБА_2 видані державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 998390 та серії ЯГ 998391 на підставі рішення Великожванчицької сільської ради від 19 липня 2007 року № 17 (ділянки площею 0,59 га, для ведення особистого селянського господарства, та площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_1 ).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам оскаржена постанова відповідає не в повній мірі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

При відмові у задоволенні позову апеляційний суд виходив із того, що позивач пропустив позовну давність щодо вимог про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради № 43 від 28 листопада 2006 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 січня 2007 року, визнання недійсним рішення Великожванчицької сільської ради від 19 липня 2007 року № 17 та державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, однак клопотання про поновлення строку звернення до суду з цими вимогами не подав. Інші вимоги (визнання недійсним рішення Велижванчицької сільської ради від 19 липня 2007 року № 17, державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,59 га з цільовим призначенням для ведення селянського господарства) суд визнав необґрунтованими.

Колегія вважає правильним рішення про відмову у задоволенні позову, проте не може погодитися з мотивами, викладеними апеляційним судом в оскарженій постанові.

Відповідно до частин першої, другої статті 33 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд першої інстанції за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

У частині першій статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування та видачі оспорюваних актів) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування та видачі оспорюваних актів) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів, прийнятих органами місцевого самоврядування, про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку, та відповідний орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 362/884/16-ц (провадження № 61-346св19) та від 24 квітня 2019 року у справі № 758/3921/15-ц (провадження № 61-20439св18).

Предметом даного позову є визнання незаконними і скасування рішення виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради від 28 листопада 2006 року № 43 «Про оформлення права власності на житловий будинок за гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1» та рішення Великожванчицької сільської ради від 19 липня 2007 року № 17 «Про безоплатну передачу в приватну власність земельних ділянок ОСОБА_2 у межах населеного пункту Великий Жванчик», а також визнання недійсними свідоцтв про право власності на житловий будинок і земельні ділянки, виданих на підставі цих рішень.

Позивач клопотань про залучення до участі у справі виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради області та Великожванчицької сільської ради як співвідповідачів не заявляв. До участі у справі залучена третя особа - Дунаєвецька міська рада Хмельницької області, яка не приймала оспорюваних рішень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Втім судом першої інстанції у порушення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) не вирішено питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову з огляду на незалучення до участі в справі осіб, питання про права та обов`язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог.

У зв`язку з наведеним постанова апеляційного суду підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - зміні з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Хмельницької області від 28 березня 2018 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук