П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 127/17887/15-ц

провадження № 61-43791св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В.М. (суддя - доповідач),

суддів: Калараша А.А., Мартєва С. Ю., Петрова Є.В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дідков», Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»,

треті особи - приватний нотаріус Єгорова Марина Євгеніївна, приватний нотаріус Сазонова Олена Миколаївна, приватний нотаріус Заєць Інна Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 1 серпня 2018 року у складі суддів: Сопруна В. В., Медяного В. М., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков» (далі - ТОВ «Дідков»), Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), треті особи: приватний нотаріус Єгорова М. Є., приватний нотаріус Сазонова О. М., приватний нотаріус Заєць І. О., в якому просила визнати недійсним договір факторингу від 28 листопада 2012 року, укладений між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк»), і ТОВ «ФК «Вектор Плюс», в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, в яких вона є позичальником.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року задоволено позов ПАТ «Сведбанк» до неї та ОСОБА_2 про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007 року.

На думку заявниці, цим рішенням реалізовано в повному обсязі право вимоги за кредитним договором, правовий статус ПАТ «Сведбанк» змінено на стягувача, а позичальника на боржника.

5 квітня 2012 року, отримавши виконавчі листи, стягувач ПАТ «Сведбанк» не звернув їх до виконання, а за договором факторингу від 28 листопада 2012 року відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

ОСОБА_3 вважає, що сторони іпотечного та кредитного договорів вирішили питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору, тому є підстави для задоволення позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір факторингу від 28 листопада 2012 року, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від 24 грудня 2007 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 ; визнано недійсним договір від 28 листопада 2012 року про відступлення прав за іпотечним договором від 24 грудня 2007 року, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ «СведБанк» реалізувало своє право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 грудня 2007 року шляхом пред`явлення відповідного позову, який рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року задоволено, внаслідок чого кредитор - ПАТ «Сведбанк» отримало процесуальний статус стягувача, а не кредитора у зобов`язанні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 1 серпня 2018 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювані договори укладені з дотриманням вимог діючого законодавства щодо змісту та форми вчинення правочину, а отже підстави для визнання їх недійсними відсутні. Крім того, ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а тому у ТОВ «ФК «Вектор Плюс», як нового кредитора (іпотекодержателя), виникло право вимагати повернення кредиту та сплати інших передбачених договором платежів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати це судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що незвернене до виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не скасовує його чинності, а тому, на думку заявниці, звернення стягнення на предмет іпотеки фактором створює умови для подвійної відповідальності позичальника. Вважає, що договір про відступлення прав за іпотечним договором при здійсненні факторингу суперечить статті 1078 ЦК України, оскільки предметом договору факторингу є право грошової вимоги, а іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язань. Також заявниця вважає, що скасування державної реєстрації обтяження доводить незаконність звернення стягнення та набуття права власності на предмет іпотеки за фактором.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником за всіма правами та зобов`язаннями АКБ «ТАС-Комерцбанк», був укладений кредитний договір №0101/1207/71-093, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 52200 доларів США на строк до 23 грудня 2037 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, того ж дня між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року задоволено позов ВАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу №15, за яким банк відступив останньому право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними 24 грудня 2007 року з ОСОБА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2015 року ОСОБА_4 придбав спірну квартиру АДРЕСА_1 у ТОВ «Дідков», яке в свою чергу придбало зазначену квартиру у ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Разом з тим, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтями 516 ЦК України, 24 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмо повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Отже, в силу положень статей 512-517 ЦК України ТОВ «ФК «Вектор Плюс» як новий кредитор набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договорами кредиту і іпотеки.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказані положення зазначені і у пункті 12.3 іпотечного договору від 24 грудня 2007 року № 0101/1207/71-093-Z-01, укладеного між позивачем та банком.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши положення чинного законодавства України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорювані договори факторингу укладені відповідно до вимог діючого на момент їх вчинення законодавства, а отже підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що спір по суті судом апеляційної інстанцій вирішено правильно і законно, а рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України), колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 1 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик