Справа № 2-75/10                                     КОПІЯ                        

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

24 лютого 2010 року Світловодський  міськрайонний суд Кіровоградської області  в  складі : головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі - Пересунько О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсним, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на ј вартості житлового будинку та стягнення вартості частини будинку та визнання права власності на ј частину будинку за ОСОБА_2-

      ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 третя особа ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним та визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 14 липня 2009 року ОСОБА_2 був залучений до участі у справі у якості співвідповідача як сторона оспорюваного правочину.

У зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 та відсутності його правонаступників провадження у справі відносно нього було закрите відповідно до ухвали суду від 03.11.2009 року.

Відповідно до заяви представника позивача ОСОБА_4 позовні вимоги були частково змінені а саме позивач просив визнати частково недійсним договір купівлі продажу будинку від 16.05.2008 року, а саме у частині спадкового майна у розмірі Ѕ вартості будинку, а саме на суму 20000,00 грн. з урахуванням повернення ОСОБА_3 7 тисяч грн. та стягнути з ОСОБА_2 13 000, 00 грн. залишивши  у його власності житловий будинок.

10 лютого 2010 року представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частку вартості житлового будинку та господарських будівель та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 12624 грн. 25 коп., визнавши за ним право власності на ј частку у майні за ОСОБА_2

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що вона є спадкоємцем за заповітом від 24.05.1997 року після померлої 20.04.1998 року бабусі ОСОБА_5 Заповіт бабусею було складено на все майно де б воно не було та із чого воно б не складалося. У зв'язку з тим, що її опікуном був її дідусь ОСОБА_3, який фактично володів спадковим майном, яке належало їй за заповітом а також і самим заповітом, про існування заповіту їй стало відомо лише у травні 2008 року, коли ОСОБА_3 було здійснено відчуження житлового будинку. Будь якої компенсації від реалізації її спадкового майна  ОСОБА_3 їй не пропонував. Вважає, що дії ОСОБА_3 є неправомірними, оскільки вона від спадщини не відмовлялась та не мала змоги звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки про заповіт її не повідомив дідусь ОСОБА_3 як під час виконання опікунських обов'язків так і після досягнення нею повноліття. В обгрунтування  уточнених позовних вимог зазначає, що оскільки  після смерті відповідача ОСОБА_3 відповідачем є лише ОСОБА_2, якого вважає недобросовісним набувачем, то він повинен компенсувати їй заподіяну майнову шкоду сплативши їй компенсацію у розмірі ј вартості майна, що остаточно складає 12624 грн. 25 коп. визнавши за ним право власності на ј будинку.

    У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали пославшись на обставини, якими їх обгрунтовують та на докази, що їх стверджують. Просять позов задовольнити.

    Відповідач та його представник позов не визнали у повному обсязі, та суду пояснили, що договір купівлі-продажу житлового будинку, від 16 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений відповідно до вимог закону з дотриманням нотаріальної форми, особою, яка була єдиним власником будинку та мала право розпоряджатися зазначеним будинком. Згідно договору ним продавцю ОСОБА_3 були сплачені кошти за будинок. Про існування інших осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуваний житловий будинок  під час укладання договору продавець не повідомляв. Вважає, що правовстановлюючі документи, які посвідчують право власності ОСОБА_3 на житловий будинок не викликають ніяких сумнівів, а тому відсутні будь які підстави вважати  договір купівлі-продажу недійсним.

    Заслухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши докази, суд дійшов наступного висновку.

    Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 16 травня 2008 року був укладений договір купівлі продажу житлового будинку з господарчими будівлями за номером 23, що розташований по вулиці Леніна в селі Подорожнє Світловодського району Кіровоградської області. (а.с.18) Зазначений договір посвідчений нотаріусом Світловодського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_6

Відчужуваний будинок належав ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане 29 квітня 2008 року Подорожненською сільською радою (а.с. 42-45), про що зазначено у пункті 1 договору купівлі-продажу.

ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, (а.с. 53), яка померла 20.04.1998 року (а.с. 54).

24 травня 1997 року ОСОБА_5 склала заповіт на все своє майно, де б воно не було та і з чого б воно не складалось і взагалі все, те що їй буде належати на день смерті і на що за законом матиме право на ім'я ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

 Обставиною, якою  ОСОБА_1, обгрунтовує свої позовні вимоги, щодо часткової недійсності договору купівлі-продажу є те, що її дід ОСОБА_3 розпорядився частиною будинку, яка належала за життя її бабі ОСОБА_5 та входила до складу спадкового майна після її смерті.

Відповідно до вимог  ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із спірних правовідносин сторін, доведенню в даному випадку підлягає  наявність права власності на спірне майно, а саме будинок № 23 по вулиці Леніна в селі Подорожнє Світловодського району Кіровоградської області у спадкодавця ОСОБА_5

В обґрунтування свої вимог щодо наявності права власності на частину житлового будинку № 23 по вулиці Леніна в селі Подорожнє Світловодського району Кіровоградської області  ОСОБА_5 позивач  ОСОБА_1 не надала суду жодного належного та допустимого доказу. Суд не може взяти до уваги як докази свідоцтво на забудову та проектно-технічну документацію на будівництво житлового будинку надані позивачем, оскільки зазначені документи не містять достатніх даних з яких можливо встановити, що вони стосуються саме спірного будинку. Крім цього позивач у своєму позові не ставила питання, щодо недійсності правовстановлюючого документу на житловий будинок, яким є  Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видане 29 квітня 2008 року Подорожненською сільською радою на ім'я ОСОБА_3 та на підставі якого відбулось відчуження житлового будинку.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Зі змісту ст. 317 ЦК України випливає, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи із встановлених обставин та зазначених норм закону суд не знаходить підстав для визнання  правочину, а саме договору купівлі-продажу частково недійсним, а тому у цій частині позову, а також у позові щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2  вартості частини будинку, яка складає 12624 грн. 25 коп., позивачу слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо позовної вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності на ј частину  житлового будинку № 23 по вул. Леніна в селі Подорожнє, суд виходить з того, що відповідно до ст. 392 ЦК України право пред’явлення позову про визнання права власності закон визнає за власником, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Пред’явлення такого позову однією особою в інтересах іншої без відповідних повноважень на це, законом не передбачено, а тому позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

Позивачка також просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Заявляючи зазначену вимогу позивач ОСОБА_1 не зазначила з яких причини вона не звернулась вчасно до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та не надала відповідних доказів, які стверджували поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. За таких підстав суд вважає, що зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та ст. ст. 203, 317, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,217,218 ЦПК України,-

          ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсним, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на ј вартості житлового будинку та стягнення вартості частини ј частини будинку, визнання права власності на ј частину будинку за ОСОБА_2М– відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти  днів після його проголошення, та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження, або в порядку ч.4 ст.295  ЦПК України.

Суддя                                               підпис

ЗГІДНО

Суддя Світловодського міськрайонного суду                                       Т.І. Гармаш