ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. справа № 300/2191/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Снятинської РДА про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Снятинської РДА (далі - відповідач) про визнання дій стосовно відмови у перерахунку та виплаті недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2017/2018 роки згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов`язання відповідача виплатити позивачу недоплачені кошти на щорічну допомогу на оздоровлення за 2017-2018 роки, виходячи із розміру 5-ти мінімальних заробітних плат, встановленої Законом України «Про державний бюджет» на момент виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, натомість позивачу нараховано та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у сумі 120 грн. згідно постанови Кабінету міністрів України від 12.07.2005 за №562, що суперечить положенням статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням вказаних недоліків ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.12.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив за №3085/02-19/05 від 03.12.2019, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення даного адміністративного позову. Зазначає, що щорічна разова грошова допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2017-2018 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 за №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено розміри щорічної грошової допомоги, зокрема інвалідам І та ІІ групи у розмірі 120,00 грн. Також відповідач зауважив, що протягом 2017-2018 років стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містила і не містить надалі положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Окрім того, представником відповідача відмічено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України, визначальним у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень, а тому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою. Також відповідач вказав про наявність підстав для застосування статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із порушенням строку звернення до суду. З огляду на зазначене, відповідач стверджує, що Управлінням соціального захисту населення Снятинської РДА не вчинялось неправомірних дій, оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, який передбачений Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 23-24).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, а також інвалідом 2 групи, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 06.03.2019 (а.с. 10) та довідкою серії МСЕ №017975 від 06.12.2000 (а.с. 8).

У квітні 2017 року позивачу Управлінням соціального захисту населення Снятинської РДА виплачено щорічну компенсацію на оздоровлення як особі, потерпілій від Чорнобильської катастрофи другою групою інвалідності у розмірі 120,00 грн. Аналогічна виплата позивачу проведена у квітні 2018 року, що підтверджується реєстрами виплати, наявними у матеріалах справи (а.с. 25-26), а також підтверджується позивачем у позовній заяві.

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Снятинської РДА із заявою про виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, на яку відповідач надав відповідь листом від 04.11.2019 за №1049/02-19/27, згідно змісту якого повідомив, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу за 2017-2018 роки виплачена у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 за №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: у 2017 році виплачено 120,00 грн. та у 2018 році виплачено 120,00 грн.

Вважаючи такі дії відповідача по невиплаті щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд зазначає, що редакцією частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 за №796-ХІІ до 01.01.2006 була передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам I і II групи в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.

В подальшому дію цієї норми в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 за №3235-IV.

Також дію цієї норми в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати було зупинено і на 2007 рік згідно із Законом України від 19.12.2006 за №489-V, що згодом було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 за №107-VI текст статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 за №796-ХІІ було викладено в редакції, яка передбачала, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими викладено в новій редакції статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 за №796-ХІІ про те, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно приписів статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній після визнання зазначеним рішенням Конституційного Суду України неконституційними змін, внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 за №107-VI, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 за №76-VIII були внесені зміни, зокрема, до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та вказану статтю викладено у редакції, згідно якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, в зазначеній частині цей Закон набирає чинності із 01.01.2015.

При цьому, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 за №2456-VI було доповнено пунктом 26 згідно із Законом №79-VIII від 28.12.2014, яким установлено, що норми і положення, зокрема, статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані зміни до Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України також набрали чинності 01.01.2015.

Отже, починаючи з 01.01.2015 стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Зазначені зміни не визнані неконституційними та є чинними.

Таким чином, нормами Законів України від 28.12.2014 за №76-VIII та №79-VIII, які набрали чинності 01.01.2015, встановлено спеціальні правила застосування з 01.01.2015, зокрема, статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких при здійсненні передбачених ними виплат застосовуються їх розміри, встановлені Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів та бюджету Пенсійного фонду, тобто по-іншому врегульовано спірні відносини.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї» від 21.04.2016 за №1339-VIII статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції.

Зокрема, згідно з частиною 2 статті 48 цього Закону в редакції Закону України від 21.04.2016 за №1339-VIII, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 21.04.2016 за №1339-VIII, компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Зміни, внесені Законом України від 21.04.2016 за №1339-VIII, набрали чинності 22.05.2016, із дня, наступного за днем його опублікування.

Також, Законом України «Про внесення зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.2017 за №2082-VIII статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції.

Зокрема, згідно з частиною 2 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.2017 за №2082-VIII, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.2017 за №2082-VIII, компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України».

Закон України від 06.06.2017 за №2082-VIII набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме, 28.06.2017.

Таким чином, розмір виплат щорічної допомоги на оздоровлення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 за №760, щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 за №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В свою чергу, пунктом 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 за №562 встановлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи - 120,00 грн.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 по справі №331/4450/17 (2-а/331/174/2017), у постанові від 13.11.2019 по справі №193/876/16-а, у постанові від 11.09.2019 по справі №674/181/17, у постанові від 21.11.2018 по справі №202/4104/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід також звернути увагу, що суд не наділений функцією законотворчості, і здійснює виключно правозастосовчу функцію із наданням правової оцінки діям та рішенням суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, ОСОБА_1 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, а також інваліду 2 групи законодавством встановлена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 120,00 грн.

Як вже встановлено судом, позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом II групи, та, як наслідок, на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМУ від 12.07.2005 за №562, йому підлягає виплаті щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 120,00 грн.

Саме таку суму відповідачем і було правомірно виплачено позивачу у квітні 2017 та у квітні 2018 років (а.с. 25-26), що підтверджує сам позивач у позовній заяві.

Іншого розміру допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках законодавством не встановлено, а стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.01.2015, як уже зазначено вище, не визначає розміру такої допомоги.

Кабінетом Міністрів України жодних змін до постанови від 12.07.2005 за №562 щодо розмірів допомоги на оздоровлення на даний час не внесено.

Щодо твердження позивача про те, що встановлені Кабінетом міністрів Урядом України розміри щорічної допомоги на оздоровлення звужують та зменшують обсяг його прав, гарантованих статтею 22 Конституції України, суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 за №3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Крім того, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Як наслідок, нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2017 та 2018 роках у розмірі згідно вимог Постанови КМУ від 12.07.2005 за №562 не суперечить положенням статті 22 Конституції України.

Щодо доводів відповідача в частині застосування до спірних правовідносин приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне. Так, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є відмова відповідача у здійсненні перерахунку і виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення, оформлена листом від 04.11.2019 за №1049/02-19/27 та стягнення відповідних сум. Суд звертає увагу, що строк звернення до суду і строк, впродовж якого, особа має право на перерахунок і виплату соціальної допомоги не є тотожними. Таким чином, на думку суду позивачем не пропущено строку звернення до суду у зв`язку з тим, що останній дізнався про порушення свого права 04.11.2019.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Снятинської РДА (вул. Шевченка, 4, м. Снятин, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78300, код ЄДРПОУ 03193365) про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного судуабо через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.