Справа № 417/9437/19

Провадження № 2-о/417/469/19

РІШЕННЯ

Іменем україни

"18" грудня 2019 р. Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Дідоренко А. Е.

за участі секретаря Колеснік В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Марківка Луганської області цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Варченко Катерини Григорівни, заінтересована особа: Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка,-

встановив:

24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 в особі представника заявника адвоката Варченко К.Г. звернулася до Марківського районного суду Луганської області з заявою, в якій просить встановити факт її перебування на утриманні у чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своєї заяви вказала, що з 22 лютого 1999 року перебувала у шлюбі зі ОСОБА_2 , який зареєстровано відділом реєстрації актів громадського стану міста Свердловська Луганської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 22.02.1999 року зроблено відповідний запис за №75, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 від 22.02.1999 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Заявник зазначає, що з 2000 року і до смерті чоловіка ОСОБА_2 вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають на обліку в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області та отримували пенсію за віком.

Заявник зазначає, що на момент смерті її чоловіка ОСОБА_2 розмір його пенсії складав 10700 грн., а розмір пенсії заявника складав - 2875,51 грн., отже на момент смерті чоловіка заявника єдиним суттєвим джерелом існування їхньої сім`ї становила пенсія померлого, оскільки підприємницькою діяльністю вона не займалася, ніяких додаткових доходів не отримувала, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. З жовтня 1997 року ОСОБА_1 перебуває на пенсії та отримує мінімальну пенсію, яка в декілька разів є меншою за пенсію чоловіка. Тому основним і постійним джерелом засобів до існування була допомога чоловіка, тобто вона перебувала на його утриманні.

Встановлення даного факту їй необхідно для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

В судове засідання заявник та її представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, до судового розгляду справи представник заявника ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, на задоволенні заяви наполягала (а.с.7).

05.11.2019 року представник Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області Ткаченко С. надала відзив на заяву в якому просить розглянути справу без її участі та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до довідки про доходи №2268 від 13.08.2019 року ОСОБА_1 є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком. Управління вважає, що при розгляді заяви слід дослідити обставину фактичного перебування на утриманні позивача її чоловіком. Зазначина обставина спростовується вищевказаною довідкою №2268 від 13.08.2019 року. Доказування наявності підстав для визнання позивача таким, що перебував на утриманні в чоловіка, грунтується виключно на припущеннях щодо тяжкого матеріального стану заявника під час шлюбу з посиланням на низький рівень доходу (пенсію). Управління вважає, що жодних доказів потреби матеріальної допомоги від чоловіка, а також доказів фактичного розподілу у зв`язку з цим коштів подружжя за час шлюбу заявник суду не надала. Оцінивши надані заявником докази управління дійшло висновку, що сам по собі факт отримання позивачем доходу у меншому розмірі, ніж у померлого, на що ОСОБА_1 посилається в обгрунтуванні заяви, не є підставою для задоволення заяви (а.с.34-38).

12.11.2019 заявник ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, в якому зазначає, що вона є непрацездатною дружиною померлого, пенсіонера за віком, набула право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, отже може звернутися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті чоловіка, відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.40-41).

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що сторони не скористалися правом брати участь у судовому засіданні та надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає цивільну справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться у справі, дійшов наступного.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 з 22.02.1999 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с.14).

З часу укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними паспортів в розділі про прописку та актом про фактичне проживання з померлою особою №92 від 26.09.2019 року та довідкою №116 від 26.09.2019 року (а.с.9-10,16-17).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Марківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Луганській області ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Довжанськ Луганської області. (а.с.15).

Згідно пенсійних посвідчень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 являються пенсіонерами за віком (а.с.11-12).

Згідно довідки Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Марківське об`єднане управління ПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком з вересня 2018 року по серпень 2019 року в розмірі 2887,57 грн. (а.с.18).

Згідно довідки Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області вих №2738 від 30.10.2019 року розмір пенсії ОСОБА_2 на момент смерті на квітень 2018 року, становить 10789,56 грн. (а.с.37).

Із витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 станом на 22.08.2019 року не займається підприємницькою діяльністю (а.с.19).

Із письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які являються сусідами сім`ї заявника встановлено, що їм відомо, що пенсія ОСОБА_2 в рази була більшою за пенсію його дружини. (а.с.21-25).

Отже, судом було встановлено, що заявник ОСОБА_1 перебувала у шлюбі зі ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Померлий отримував пенсію за віком, яка в декілька разів перевищувала розмір пенсії його дружини.

Вирішуючи справу по суті суд виходить з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів, одним із способів якого є встановлення фактів, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності із вимогами ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту перебування на утриманні чоловіка надасть право заявнику на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 з 22.02.1999 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с.14).

З часу укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними паспортів в розділі про прописку та актом про фактичне проживання з померлою особою №92 від 26.09.2019 року та довідкою №116 від 26.09.2019 року (а.с.9-10,16-17).

Щодо встановлення факту перебування заявника на утриманні чоловіка суд виходить з наступного.

Згідно пенсійних посвідчень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 являються пенсіонерами за віком (а.с.11-12).

Згідно довідки Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Марківське об`єднане управління ПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком з вересня 2018 року по серпень 2019 року в розмірі 2887,57 грн. (а.с.18).

Згідно довідки Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області вих №2738 від 30.10.2019 року розмір пенсії ОСОБА_2 на момент смерті на квітень 2018 року, становить 10789,56 грн. (а.с.37).

Оцінюючи ці докази з точки зору належності та допустимості суд констатує наступне.

Постановою ВРУ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» (від 17.03.15 р. № 254-VIII) визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до ЗУ "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Місто Свердловськ Луганської області, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015. №1276-р, є тимчасово окупованою територією, не підконтрольною українській владі.

В Україні визнається та діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави, а чинні міжнародні договори, згода на які надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України.

Так, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», які говорять про те, що документи видані окупаційною владою, повинні визнаватись, якщо їх невизнання тягне за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що «держави члени ООН зобовязані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки від імені або щодо Намібії, але, «у той час, як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей та шлюбів».

Така позиція знайшла своє відображення у практиці Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», визнається джерелом права в Україні.

Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18/12/1986&a в;45), Європейський суд обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, а у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v.Turkey 10/05/2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23/02/2016 &a21;142) Європейський суд приділив значну увагу аналізу цьому висновку.

У справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) Європейський суд з прав людини констатував: «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться у цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території життя триває. І це життя потрібно робити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [Європейський судом з прав людини]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».

Враховуючи те, що визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу, суд, оцінив документи, видані "адміністрацією міста Свердловськ", як докази, адже це має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення гарантоване ст.46 Конституції України.

Отже суд констатує, що станом на день смерті ОСОБА_2 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній та ОСОБА_1 були подружжям, зареєстровані та проживали за однією адресою, і заявник перебувала на утриманні свого чоловіка, оскільки його дохід - пенсія в декілька разів перевищувала дохід (пенсію) заявника, а тому оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні про належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний звязок у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви в повному обсязі.

Судові витратина підставі ч.7 ст.294 ЦПК України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 7, 8,12, 81, 258-259, 263, 265, 273, 293, 294, 315, 319, 352, 352, 355 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Варченко Катерини Григорівни, заінтересована особа: Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка,- задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, яка у зв`язку з його смертю втратила постійне і основне джерело засобів до існування.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області або безпосередньо до Луганського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: А. Е. Дідоренко