Справа №  2-118/2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          26 лютого 2010 року Снігурівський районний суд Миколаївської області

 у складі: головуючого - судді  Кішковської З.А.,

                 при  секретарі –       Забаровській С.А.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка цивільну справу за позовом  Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2009 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно.

В заяві послалося на таке. 08 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено строковий кредитний договір про надання  кредитних коштів на споживчі цілі у розмірі  25000грн. з тридцяти відсотковою ставкою річних на  суму залишку заборгованості за кредитом строком на 24 місяці з прийняттям позичальницею зобов’язання сплати відсотків подвійного розміру та пені у випадку порушення основного зобов’язання повернення кредитних коштів і сплати відсотків за їх користування згідно графіку-додатку.

Відповідачка прийнятих зобов’язань не виконала. Станом на 04 жовтня 2009 року заборгованість склала 80283грн.63коп.

Заявою (а.с.23) представник позивача змінила позовні вимоги і просила про стягнення заборгованості за кредитним договором у грошовому вираженні.

У ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримала, вказавши, що  кредитний договір є чинним до часу проведення повного розрахунку за банківською позикою та відсотками за користування, іншим, передбаченим договором, платежам. Фактична можливість звернення стягнення на заставне майно відсутня.

            Відповідачка позов визнала частково. Ствердила, що прийняті зобов’язання не виконала через обставини, що об’єктивно склалися на погіршення її матеріального положення. Просила суд врахувати факти інформування нею позивача про власну неплатоспроможність. Розрахунку заявленої заборгованості не оспорювала.

           Дослідивши докази, суд прийшов до наступного.

08 листопада 2005 року між Банком та ОСОБА_1 укладено строковий кредитний договір про надання  кредитних коштів на споживчі цілі у сумі 25000грн. зі ставкою 30% річних на  суму залишку заборгованості за кредитом строком на 24 місяці з зобов’язанням повернення кредитних коштів за графіком додатком до кредитного договору і додатково сплати відсотків у подвійному розмірі та пені при недотриманні графіка повернення кредиту і сплати відсотків за користування.

Позивачем зобов»язання по договору виконано наданням коштів позики готівкою.

  Відповідачка як позичальник прийнятих зобов»язань не дотримала. З червня 2006 року припинила внесення коштів на погашення кредиту.

  На час розгляду спору означений кредитний договір є чинним відповідно п.5.1, яким визначено строк дії до повного виконання зобов»язань сторін.

  Станом на 04 жовтня 2009 року заборгованість платежів складає 80283грн.63коп., з яких  по кредиту - 20246грн.98коп., відсоткам – 36784грн.70коп., пеня – 23251грн.95коп.

   На підставі викладеного, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини, які виникають із зобов»язального права по кредитному договору.

         Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         За ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, яка визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням відсотків, розмір яких встановлено договором.

Враховуючи, що відповідачка порушила умови кредитного договору, строк повернення позики не дотримала, позикодавець несе втрати матеріального характеру, суд вважає, що позовна заява є обгрунтованою i підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 525, 526,1050 ч.1 ЦК України в частині стягнення заборгованості за основною сумою і відсотками за користування нею.

Статтею 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки, поняття якої передбачено ст.549 ЦК України, може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає, що заявлений позивачем розмір пені у 23251грн.95коп. підлягає зменшенню, постільки фактично значно перевищує розмір збитків та за наявності обставин істотного погіршення майнового стану боржниці, яка надала докази наявності онкологічного захворювання, яке призвело до втрати працездатності. При цьому, суд зважає на тривалість незаявлення позивачем вимог до відповідачки про стягнення заборгованості протягом понад три роки від дати її виникнення за дотримання встановленого строку позовної давності, що призвело до збільшення суми заявлених до стягнення відсотків. Хоча відповідачка неодноразово зверталася до позивача, у тому числі і письмово щодо неплатоспроможності. Також при визначенні розміру пені суд не враховує як обставини погіршення матеріального положення боржниці факти крадіжок про які вона заявляла до правоохоронних органів. Як вбачається з досліджених відмовних матеріалів№821 від 04.07.2006 року та №1953 від 01.12.2006 року заяви подані після вимог Банку  про розрахунок за кредитним договором. У порушенні кримінальних справ відмовлено постановами відповідно від 04 липня та 01 грудня 2006 року, які не були оскаржені і є чинними, за відсутністю в діянні складу злочину. Суд встановлює розміром пені 4000грн.

Відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України суд покладає на відповідачку обов"язок відшкодування стороні позивача понесених при подачі позову судових витрат, розмір яких підтверджено документально , на інформаційно-технічне забезпечення – 250грн., судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог – 610грн.31коп., усього 860грн.31коп.

      Керуючись ст.ст. 3,4,15,57,60, 208-210,213,214,215,218  ЦПК України, суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

      Позовну заяву  Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - 61031грн.70коп. заборгованості за кредитним договором, судових витрат – 860грн.31коп., усього – 61892 (шістдесят одна тисяча вісімсот дев’яносто дві)грн. 01коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Снігурівський районний суд.

           СУДДЯ