П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/11908/19

Провадження № 22-ц/4815/1411/19

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: Панас О.В.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено

повним текстом без участі учасників справи

09 вересня 2019 року в м. Рівне Рівненської області

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

за участі (в апеляційному суді): представника відповідача – адвоката Єгорова Сергія Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Мотивуючи свої вимоги, зазначав, що 12 січня 2018 року на підставі укладеного того дня між сторонами договору безпроцентної грошової позики відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 1 365 394,13, які за курсом Національного банку України на день укладення договору були еквіваленті 48 000 доларів США. Отриману суму позичальник мав повернути до 23 січня 2018 року, однак цього не зробив. При цьому покликався не те, що хоча й позичальник має подвійне громадянство, а саме польське та українське, на всі взаємовідносини пов`язані із виконанням договору поширюється законодавство України. Щодо подання позову саме до Рівненського міського суду Рівненської області, то зазначав, що це було узгоджено сторонами в п. 5.3 укладеного між сторонами договору, тобто вони домовилися про місце виконання договору в м. Рівне і позов пред`явлено відповідно до ч.8 ст. 28 ЦПК України.

З наведених спонукань просив розглянути заяву про забезпечення позову та стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду, борг за договором безпроцентної позики в сумі 1 365 394,13 гривень та 9 605 гривень судового збору.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення вказаних в судовому рішенні недоліків шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви, де зазначити: реєстраційні номери облікової картки платника податків сторін за його наявності або номер і серію паспорта, не вказані офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти сторін; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; надати підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Сплатити судовий збір в розмірі 9 605 ( дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп. та подати до суду оригінал квитанції. Надати  суду в порядку п.2.3 Інструкції пакету документів, перекладеного на мову запитуваної  держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 червня 2019 року ОСОБА_1 повернуто заяву про забезпечення позову.

В порядку усунення процесуальних недоліків позивач подав уточнену позовну заяву, де просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду, борг за договором безпроцентної позики в сумі 1 365 394,13 гривень та 11 389,20 гривень судових витрат. До позову додав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

На ухвалу суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де покликався на її незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та порушенні норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначав, що з договору безпроцентної грошової позики від 12 січня 2018 року, який поданий позивачем у підтвердження існування позики, не вбачається чіткого місця виконання договору. Отже, посилання ОСОБА_1 на правила ч.8 ст. 28 ЦПК України на увагу не заслуговували, а провадження в справі відкрито з порушенням правил територіальної підсудності. На думку відповідача спір повинен вирішуватись за місцем його проживання, яке, зокрема, зазначено в позовній заяві, а саме в Богунському районному суді міста Житомир відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України.

З викладених підстав просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомир.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач вважав її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а судове рішення законним, тому просив залишити його без змін. Стверджував, що сторони домовилися про місце виконання договору у м. Рівне. При цьому покликався на п.4 ч.2 ст. 532 ЦК України та ч.8 ст. 28 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Згідно з ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 532 ЦК України якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Між тим, пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 8 ст. 110 ЦПК України в попередній редакції). Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачено статтею 532 ЦК України. При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Отже, ураховуючи, що сторонами не визначено місце виконання спірного зобов`язання, при цьому специфіка правовідносин щодо повернення грошових коштів не свідчить про те, що їх виконання можливе лише тільки в певному місці, визначити підсудність справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики необхідно було за загальними правилами, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача.

Пунктом 3.5. укладеного 12 січня 2018 року договору безпроцентної позики визначено лише те, що позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позикодавця чи шляхом передання позичальником готівки безпосередньо позичальнику і вважається поверненою позикодавцю позичальником з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в банківській установі, що його обслуговує, або шляхом отримання усієї суми позики, при цьому позикодавець зобов`язаний повернути позичальнику оригінал розписки. Наявність у позичальника оригіналу розписки свідчить про погашення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позику в гривнях, що є еквівалентом 48 000 доларів США, за курсом Національного банку України, встановленим на день повернення коштів (п.3.6 договору). Позичальник протягом однієї години після переказу на розрахунковий рахунок позикодавця зобов`язаний повідомити останнього по телефону про переказ коштів (п. 3.7 договору).

На переконання колегії судів, вказівка в умовах договору місця вирішення спору в Рівненському міському суді Рівненської області не може братися до уваги, оскільки підсудність визначається виключно процесуальним законодавством. Щодо договірної підсудності, то чинна редакція Цивільного процесуального кодексу України такого не передбачає.

З огляду на те, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 47), яке територіально відноситься до юрисдикції Богунського районного суду м. Житомир, тому справа підсудна саме цьому суду.

Суд попередньої інстанції на наведене уваги не звернув, відкрив провадження за правилами альтернативної підсудності, коли повинен був визначити підсудність за загальними правилами, тобто відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Підставою для скасування ухвали суду і направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю відповідно до ч.1 ст. 380 ЦПК України є порушення правил підсудності при постановленні оскаржуваної ухвали.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

В силу положень ст.ст. 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, не вирішується, оскільки спір по суті не розглядався.

Керуючись ст. 374, 380-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року скасувати, а справу направити до Богунського районного суду м. Житомир для розгляду за визначеною підсудністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: о 15 год. 00 хв. 17.12.2019

Головуючий:                                                        С.В. Хилевич

Судді:                                                                С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук