Справа №2-а-715/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 року, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
Головою судді: Регеша В.О.
При секретарі: Фадєєвій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду м. Світловодська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділення ДАІ з обслуговування Деснянського району м. Києва.
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 379626 складеної 03.02.2010 року посилаючись на неправомірність дій відповідача та незаконність накладення на нього штрафу.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, уточнивши при цьому, що 03.02.2010 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП, а саме за те, що експлуатував автобус у якого залишкова висота протектора задньої правої шини складала менше 2-х мм., тобто було порушено п. 31.4.5 Правил дорожнього руху.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 03.02.2010 року ОСОБА_1 себе винним в правопорушенні не визнав та пояснив, що це колесо він встановив тимчасово, поки його напарник привезе з шиномонтажного пункту пошкоджене колесо, і тим більше в цей час автобус стояв на отстої на автостанції м. Києва. Крім того висота протектора на ньому була в нормі. Але інспектор ДАІ ніяк не відреагував на його пояснення.
Просив суд визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідач в судове засідання не зя’вився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань чи заперечень на позов не надав, що дає суду підстави для розгляду справи за наявними у справі доказами.
Виходячи з викладеного та дослідивши всі інші матеріали справи суд дійшов висновку, що адміністративний позив підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 207626 від 03.02.2010 року інспектор ДАІ було зазначено, що водієм ОСОБА_2 було порушено п.31.4.5 (А) ПДВ. В правилах дорожнього руху п. 31.4. вказано, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
П.31.4.5.(А) – шини автобусів мають залишкову висоту протектора менше 2мм.
Позивач зазначив, що він не виїздив на лінію і не експлуатував автобус IVECO д № НОМЕР_1 з автошиною залишкова висота протектора яка складала менше 2 мм. Інших доказів того що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.31.4.5.(А)ПДР, відповідь суду не надав, хоча мав можливість довести протилежне в судовому засіданні, але для суду не зя’вився.
Отже в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 12 КУпАП .
Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що протиправність діяння з боку відповідача підтверджується лише протоколом складеним відповідачем, зміст якого спростовується поясненнями позивача, суд вважає недостатнім вказаного доказу для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В постанові, що оскаржується, не зазначено доказів, на підставі яких було прийнято рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженнями на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Отже постанова відповідача АА №379626 від 03.02.2010 року є неправомірною та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.. 7, 122, 248, 268, 278-280, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення , ст..18, 19, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії відповідача щодо винесення постанови АА №379626 від 03.02.2010 року по справі про адміністративне правопорушенням незаконним.
Скасувати постанову відповідача АА №379626 від 03.02.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень, як незаконну, а справу закрити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а вразі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Світловодського
міськрайонного суду ОСОБА_3