ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 661/2987/19

Номер провадження: №22-ц/819/1833/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

секретар судового засідання Павловська Ю.О.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 жовтня 2019 року у складі судді Матвєєвої Н.В. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк», (далі за текстом - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 28 березня 2013 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі5900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував і станом на 31 травня 2019 року за ним рахується заборгованість в загальному розмірі 123761,65 грн., що складається з: 5755,73 грн. - заборгованість за кредитом; 118005,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 28.03.2013 року по 30.07.2018 року, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 123761,65 грн.

Заочним рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 28.03.2013 року в розмірі 5755,73 грн., судовий збір в розмірі 89,34 грн., а всього в сумі 5 845,07 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків та ухвалити нове, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає,

що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконував умов укладеного з банком кредитного договору щодо повернення отриманих кредитних коштів, тому заявлені до нього вимоги про стягнення кредитної заборгованості, розмір якої станом на 31 травня 2019 року становить 5755,73 грн. підлягають задоволенню.

В задоволенні позову в решта частині суд відмовив, зазначивши, що підстави для стягнення із відповідача процентів за користування кредитними коштами із заявлених позивачем підстав позову відсутні, так як банк не надав належних доказів на підтвердження розміру встановленої умовами договору процентної ставки, а витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт, як і Умови та Правила наданням банківських послуг відповідачем не підписані, тому не свідчать про прийняття позичальником запропонованих йому умов щодо ціни договору, а також встановленої відповідальності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 28 березня 2013 року року сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Згідно із вказаною анкетою-заявою ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну карту кредитку «Універсальна» та погодився, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

У анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 як позичальника та відмітка про те, що він ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, погоджується з ними.

Анкета-заява не містить будь-яких умов кредитного договору та розміру встановленого банком на платіжну кредитну карту кредитного ліміту, а у наданому банком витязі із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» зазначено, зокрема, базову процентну ставку, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань. Вказаний витяг із Тарифів не підписаний позичальником.

Згідно з наданим Банком розрахунком, до сплати позивачем заявлено заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 травня 2019 року у розмірі 123761,65 грн., що складається з: 5755,73 грн. - заборгованість за кредитом; 118005,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 28.03.2013 року по 30.07.2018 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких, визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких, визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 28 березня 2013 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування боргу, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 березня 2013 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку у редакції, затвердженій наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, які розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємної частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, серед іншого, визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку -50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил та саме у вказаній редакції розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами і пені, штрафів за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов`язань та саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

В даному випадку також неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (28 березня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (у червні 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Враховуючи, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 березня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, твердження позивача про помилковий висновок суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами та порушення судом положень статей 1054,1048 ЦК України, зокрема щодо права позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики та обов`язку позичальника сплатити відсотки, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не заявляв.

Необґрунтованим колегія суддів вважає також посилання скаржника на те, що відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, суд допустив порушення основоположних норм банківського кредитування та поставив під загрозу фінансову стабільність банку, оскільки умови кредитування у спірних правовідносинах були визначені самим банком, який зважаючи на положення цивільного законодавства щодо форми кредитного договору, не забезпечив дотримання цієї форми.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивач у подальшому не позбавлений права здійснити захист своїх інтересів щодо стягнення процентів за договором кредиту на підставі закону, в тому числі і в судовому порядку.

З огляду на наведене, колегія суддів зробила висновок про те, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків за кредитним договором відсутні.

Керуючись ст.ст. 367,374, 375 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

Н.В.Орловська