ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.12.2019Справа № 910/7084/16

За заявоюДержавної іпотечної установи

проперегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017

у справі№910/7084/16

за позовомПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

доДержавної іпотечної установи

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛ» 3) Холдингова компанія «Автокраз» у формі відкритого акціонерного товариства 4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест» 5) Кабінет Міністрів України

провизнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів

та за зустрічним позовом Державної іпотечної установи

доПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

провизнання дій неправомірними

Головуючий суддя Смирнова Ю.М.

Судді Щербаков С.О.

Ягічева Н.І.

Представники учасників справи (за первісним позовом):

від позивачаШутов О.О.

від відповідача (заявника)Дяченко В.С.

від третьої особи-1Басій К.С.

від третьої особи-2не з`явилися

від третьої особи-3не з`явилися

від третьої особи-4не з`явилися

від третьої особи-5Колток О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про визнання недійсними Договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 скасовано постанову Київського апеляційного Господарського суду від 09.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, а матеріали справи № 910/7084/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 справу №910/7084/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді Щербаков С.О. та Головатюк Л.Д.

Вказаною ухвалою також прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, подану 26.09.2017, відповідно до якої позивачем заявлено вимоги про:

- визнання недійсним Договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 34, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою;

- визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 35, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою;

- застосування наслідків недійсності Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №35, шляхом повернення сторін у попередній стан, а саме: внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про суб`єктів шляхом заміни іпотекодержателя з Державної іпотечної установи на Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з наступними записами про іпотеку: номер запису про іпотеку 2621423, номер запису про іпотеку 2626677, номер запису про іпотеку 2626640, номер запису про іпотеку 2626621, номер запису про іпотеку 2626607. номер запису про іпотеку 2626593, номер запису про іпотеку 2626576, номер запису про іпотеку 2626545, номер запису про іпотеку 2626496, номер запису про іпотеку 2626478, номер запису про іпотеку 2626194, номер запису про іпотеку 2625869, номер запису про іпотеку 2625523, номер запису про іпотеку 13831776, номер запису про іпотеку 13823423, номер запису про іпотеку 13822126, номер запису про іпотеку 13819377, номер запису про іпотеку 13819030, номер запису про іпотеку 13814498, номер запису про іпотеку 13814351, номер запису про іпотеку 13808376, номер запису про іпотеку 13808069, номер запису про іпотеку 13807831, номер запису про іпотеку 13807553, номер запису про іпотеку 13814179, номер запису про іпотеку 13814064, номер запису про іпотеку 13813891, номер запису про іпотеку 13813687, номер запису про іпотеку 13813018, номер запису про іпотеку 13812806, номер запису про іпотеку 13812568, номер запису про іпотеку 13811835, номер запису про іпотеку 13811673, номер запису про іпотеку 13810053, номер запису про іпотеку 13809741, номер запису про іпотеку 13807072, номер запису про іпотеку 13806826, номер запису про іпотеку 13806584, номер запису про іпотеку 13806050, номер запису про іпотеку 13813256, номер запису про іпотеку 13818653, номер запису про іпотеку 13818282;

- застосування наслідків недійсності Договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №34, шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження за №15068059 від 06.02.2015 на рухоме майно (майнові права) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», передане в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного Договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №34, шляхом вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 у справі №910/7084/16 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання дій неправомірними, а також залучено до участі у справі за зустрічним позовом Фонд гарантування вкладів фізичних осіб третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/7084/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018, первісний позов задоволено повністю; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 19.07.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/7084/16 залишено без змін.

09.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/7084/16, в якій заявник просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Державної іпотечної установи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу вказану заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді: Щербаков С.О., Ягічева Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 колегією суддів у складі: головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді: Щербаков С.О., Ягічева Н.І. прийнято справу №910/7084/16 до провадження, відкрито провадження у справі №910/7084/16 за нововиявленими обставинами, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено розгляд справи на 12.11.2019.

08.11.2019 від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» надійшов відзив на заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в якому позивач проти задоволення заяви заперечує. У відзиві позивач зазначає, що доводи заявника про необізнаність з постановою Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 та запровадження нею обмежень, рівно як і доводи щодо встановлення цією постановою вимог та обмежень виключно у діяльності самого АТ «Дельта Банк», а не його клієнтів, не є підставою для висновку про те, що зазначені обставини не встановлювались судами під час розгляду справи №910/7084/16 та їм не надавалась правова оцінка, а відтак є неспроможними у доведеності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.

Також 08.11.2019 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення, в яких Фонд проти задоволення заяви заперечує, вказуючи на те, що у заяві Державна іпотечна установа вдається до переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 12.11.2019, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 призначено розгляд справи на 27.11.2019.

У судовому засіданні 27.11.2019 оголошувалась перерва до 11.12.2019.

Представник заявника у судове засідання з`явився, заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами підтримав.

Представники позивача та третьої особи-1 проти задоволення заяви заперечували з підстав, наведених вище.

Представник третьої особи-5 у судове засідання з`явився, заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами підтримав.

Треті особи-2,3,4 представників у судове засідання не направили, пояснень щодо заяви не надали, своїм правом не скористалися.

Розглянувши заяву Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/7084/16, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

В рамках даної справи Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (позивачем за первісним позовом) було заявлено до Державної іпотечної установи вимоги про визнання недійсними укладених між сторонами Договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 та Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015, а також вимоги про застосування наслідків недійсності вказаних правочинів.

Задовольняючи первісні позовні вимоги про визнання спірних правочинів недійсними, суд виходив з того, що Договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 та Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015 є нікчемними в силу п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв`язку з чим наявні підстави для визнання таких договорів недійсними як нікчемних правочинів. Також судом було встановлено, що спірні договори суперечать Постанові НБУ № 692/БТ та укладені Банком з порушенням господарської компетенції, а договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 до того ж суперечить положенням ст. 12 Закону України «Про заставу», що є самостійними підставами для визнання таких договорів недійсними як оспорюваних правочинів.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заявник вказує, що після прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 12.12.2017 у справі №910/7084/16 та набрання ним законної сили, Державній іпотечній установі стали відомі певні матеріально-правові факти, встановлені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №826/27094/15, які є істотними у даній справі, і які не могли бути відомі під час розгляду цієї справи.

Нововиявлені обставини, за твердженням заявника, полягають у тому, що у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №826/27094/15 досліджувалося питання застосування постанови правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 до правовідносин банку та його клієнтів, що виникли в період дії цієї постанови. У вказаній постанові Верховний Суд підтвердив, що постанова правління НБУ №692/БТ не може бути застосована до правовідносин банка та його клієнтів до договорів, які укладені до введення тимчасової адміністрації, а саме 03.03.2015, а також вказав, що постанова Правління Національного банку України №693/БТ від 30.10.2014 стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів, та не містить прямих заборон, право накладення яких визначені ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для Національного банку України.

Також заявник вказує, що у постанові від 11.09.2019 по справі №826/27094/15 Верховний Суд зазначив про позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №826/1476/15, в якому сформульований правовий висновок, що «перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочин (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частинах 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».».

Враховуючи наведене, посилаючись на те, що:

- Установі на дату укладення Договору застави та Договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015 та на момент розгляду справи №910/7084/16 не могло бути відомо про те, що існує постанова правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014, яка встановлює обмеження у діяльності ПАТ «Дельта Банк»;

- постанова правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого ПАТ «Дельта Банк», а не його клієнтів, а також не містить прямих заборон, право накладання яких визначені ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для Національного банку України»;

- положення ст. 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,

заявник вказує на наявність підстав для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у даній справі за нововиявленими обставинами.

Проте, суд відзначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник фактично посилається на надану Верховним Судом правову оцінку обставинам, пов`язаним із застосуванням (поширенням дії) постанови Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 на певне коло осіб.

Як стверджує заявник, зазначені обставини не були враховані Господарським судом міста Києва в силу їх малозначності на час розгляду справи, проте, із зазначених висновків Верховного Суду при розгляді справ за подібними правовідносинами вбачається, що вказані Установою обставини мають суттєве значення для правильного вирішення даної справи.

Однак, суд відзначає, що в ході розгляду даної справи судом було встановлено, що на час укладення оспорюваних договорів діяльність позивача була обмежена Національним банком України, у зв`язку з чим, зокрема, укладення договорів застави та відступлення прав вимоги мали бути погоджені з куратором банку, проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили, що оспорювані правочини погоджено з куратором банку.

Відтак, як було встановлено судом, укладення між сторонами оспорюваних договорів, за яким позивач фактично реалізував заставлене майно на користь відповідача без отримання на це відповідної згоди (погодження) представника Національного банку України, суперечить вимогам вищевказаної постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 та статтям 3, 47, 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки обмеження у діяльності позивача (банку), встановлені постановою Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014, по суті виключають можливість укладення оспорюваних правочинів без погодження з куратором банку.

При цьому, в ході перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/7084/16 в касаційному порядку, Верховний Суд вказав на помилковість доводів скаржника про те, що суди дійшли хибного висновку, що відсутність погодження куратора на укладення спірного правочину є підставою для визнання договору недійсним, про те, що судами неправильно надано оцінку постанові Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 та про те, що судами проігноровано його доводи які мотивовані тим, що він не знав і не міг знати про введення Національним банком України обмежень, що визначені у постанові № 692/БТ від 30.10.2014.

Також Верховний Суд зазначив, що вважає, правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що незалежно від того, чи вважати постанову Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, в п.2 цієї постанови було встановлене чітке обмеження господарської компетенції позивача, а саме неможливість укладати такі договори без погодження з куратором банку.

Отже, в ході розгляду даної справи судами всіх трьох інстанцій надавалась оцінка обставинам щодо поширення дії постанови Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 на спірні правовідносини, а доводи заявника в даному випадку фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

За своїм змістом обставини, на які посилається Державна іпотечна установа як на нововиявлені обставини для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/7084/16, не є матеріально-правовими фактами, а є лише правовою оцінкою Верховного Суду обставин щодо застосування постанови Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 до правовідносин банку та його клієнтів.

При цьому, суд звертає увагу, що в обґрунтування правових підстав для звернення до суду з даним позовом, позивач не посилався на положення ст. 228 Цивільного кодексу України. Так само відсутнє посилання на ст. 228 Цивільного кодексу України і у судових рішеннях всіх інстанцій, прийнятих за результатами розгляду даної справи.

Отже, наведені Державною іпотечною установою у заяві обставини, не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 320 Господарського процесуального кодексу, а тому заява Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/7084/16 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За приписами ч. 4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника - Державну іпотечну установу України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/7084/16 та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/7084/16 в силі.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на заявника.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Ю.М. Смирнова

Судді С.О. Щербаков

Н.І. Ягічева