КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 366/2380/19 Головуючий у І інстанції Ткаченко Ю.В.

Провадження №22-ц/824/16528/2019 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, апеляційний суд, -

У С Т А Н О В И В :

у вересні 2019 року заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Антонюк Д. в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати поважними причини пропуску строків позовної давності за даним позовом, визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 12.08.2013 року за № КИ/3222081400:02:003:/00004376, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 9531924 від 18.09.2013, відповідно до якого ОСОБА_1 набув права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0044, стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року дана позовна заява залишена без руху, у зв`язку з тим, що позовна заява не відповідала вимогам ст. ст. 175 та 177 ЦПК України.

16 жовтня 2019 року заступник керівника Броварської місцевої прокуратури - Д.Антонюк подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу, у зв`язку з тим, що позивач вимоги ухвали суду від 07 жовтня 2019 року не виконав.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Антонюк Д. в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що вона є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, просив ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведення наявності підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП "Київське лісове господарство", оскільки останні покладають обов`язок на прокурора для звернення до суду за захистом порушених прав.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції допустив вільне трактування законодавства та вказав, що саме лиш посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження є недостатніми для прийняття позовної заяви до провадження, оскільки прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону. Разом з тим, ні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ні ст. 56 ЦПК України не визначено конкретних підстав та доказів, якими повинен бути обґрунтований та підтверджений висновок про неналежне виконання органом державної влади своїх обов`язків щодо захисту прав та інтересів держави.

Достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкту владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження є нездійснення чи здійснення неналежним чином вказаними органами такого захисту самостійно. Ключовими для встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокуратурою є саме доведення обставин нездійснення чи неналежного здійснення відповідним органом захисту інтересів держави.

В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

За правилом пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що прокурор не надав жодного доказу, який би підтверджував, що Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства неспроможне з об`єктивних причин самостійно звернутися з позовом до суду.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

За змістом частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту"може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без підтвердження цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 654/174/17ц.

Подаючи позов до Іванківського районного суду Київської області прокурором було зазначено суб`єкта владних повноважень - Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Іванківське лісове господарство».

Однак, як зазначено в апеляційній скарзі, із листів позивачів від 26 червня 2019 року та від 01 липня 2019 року вбачається, що останні повідомляють, що ними заходи реагування направлені на повернення спірної земельної ділянки не вживались.

Відтак, зазначені доводи не є підставою для звернення Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Іванківське лісове господарство» до прокуратури для захисту інтересів держави, оскільки, захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб?єкти владних повноважень.

Отже, враховуючи, те, що прокурором не було надано належних та допустимих доказів про наявність визначених законом підстав для звернення прокурора в інтересах держави до суду, доводи апеляційної скарги є безпідставними, висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленої ухвали не впливають.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду про повернення позовної заяви з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» залишити без задоволення.

Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Д.О. Таргоній

С.А. Голуб

Н.В. Ігнатченко