ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/1721/19 Номер провадження 22-ц/814/3298/19Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Абрамова П.С., Бондаревської С.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2019 року

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н від 24.05.2011 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 1200,00 грн. у вигляді встановлено кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказують, що позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява, «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» складають договір між ним та банком, що підтверджується його підписом у заяві. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. При цьому, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 30 червня 2019 року його заборгованість перед банком складає 76193,96 грн., з яких: 1196,03 грн. – заборгованість за кредитом; 69193,46 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1700,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3604,47 грн. – штраф (процентна складова).

З урахуванням наведеного прохали стягнути з відповідача на їх користь вказану заборгованість на загальну суму 76193,96 грн. та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2019 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанкза кредитним договором б/н від 24 травня 2011 року заборгованість за кредитом в сумі 1196,03 грн.

Стягнут з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 30,16 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення процентів та неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши вимоги банку у цій частині повністю, в іншій рішення залишити без змін, вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказують, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості, чим висловив свою згоду з формою договору та його умовами.

Вважають, що твердження суду стосовно відсутності в матеріалах справи доказів, на підтвердження ознайомлення відповідача з умовами, правилами та тарифами банку, чинними на момент укладення кредитного договору, ґрунтується на припущеннях, що заборонено ч.6 ст.81 ЦПК України.

Зазначають, що у даній справі позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 до уваги взята бути не може, оскільки вона висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися умови договору, як погоджені між сторонами у належний спосіб.

Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Місцевим судом встановлено, що 24 травня 2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.9).

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту.

До позовної заяви банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.10-34).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30 червня 2019 року складає 76193,96 грн., з яких: 1196,03 грн. – заборгованість за кредитом; 69193,46 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1700,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3604,47 грн. – штраф (процентна складова) (а.с.7-8).

Задовольняючи вимоги банку в частині стягнення тіла кредиту суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту у відповідному розмірі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, комісії та пені, штрафів, суд першої інстанції виходив із того, що Умови та Правила надання банком банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи, не містять підпису позичальника, при цьому банк не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, відтак, надані позивачем Умови, Правила та Тарифи не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору з позичальником, не є типовою формою договору приєднання.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Відтак, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як убачається з матеріалів справи, у анкеті-заяві позичальника від 24.05.2011 року процентна ставка не зазначена, тобто сторонами договору, при його укладенні, не обумовлена.

При цьому, як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, розмір процентної ставки, за яким було визначено розмір заборгованості ОСОБА_1 , змінювався та становив у певний період – 30,00%, 34,80%, 43,20%.

Відтак, Банк при здійсненні розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договірними процентами, не керувався умовами, визначеними в анкеті-заяві від 24.05.2011 року, а на власний розсуд визначив та змінював їх розмір без обумовлення такого права у вказаній анкету-заяві.

       Зі змісту апеляційної скарги виходить, що спірним залишається питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь банку суми відсотків, штрафів, комісіє та пені.

Позивач (апелянт), обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24.05.2011 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи Банку, які викладені на сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила, Умови та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про отримання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів взагалі, визначення розміру процентної ставки на рівні, визначеному в розрахунку заборгованості та умов щодо можливості в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитними коштами

Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що до даних правовідносин не можна застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПприватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (24.05.2011 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом 13.08.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

       Відтак, місцевим судом було вірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення відсотків за відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, де визначено про можливість банку стягувати відсотки за користування кредитом, визначати та змінювати їх розмір в довільному порядку.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в -заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

       Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми комісії, пені та штрафів, оскільки така відповідальність позичальника при укладенні договору не була обумовлена його умовами та за відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, де визначено про можливість банку стягувати відповідні суми.

Твердження апелянта стосовно того, що позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами, при цьому, Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору, колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріали справи якраз і не містять підтвердження того, що саме ці, надані Банком до позову, Умови та Правила були чинними під час укладення договору 24.05.2011 року.

Посилання апелянта, як на підставу для задоволення вимог в частині відмовлених стягнень, на відсутність заперечень боржника щодо факту укладання чи не укладання кредитного договору, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки такі твердження не можуть вказувати на наявність між сторонами договірних правовідносин, зокрема, в частині наявності у банку права на стягнення пені, комісії, штрафів, відсотків, визначення та зміну їх розміру в односторонньому порядку, без визначення відповідної можливості в Анкету-заяві від 24.05.2011 року та за відсутності доказів ознайомлення відповідача з Умовами та правилами Банку, які визначають таку можливість, в редакції, чинній на час виникнення кредитних зобов`язань.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, оскільки Банком оскаржується рішення місцевого суду лише в частині відмови в стягненні комісії та пені, відсотків, штрафів, то і судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині, в іншій частині рішення місцевого не переглядається.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення процентів.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

       Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк",- залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                Т.О. Кривчун

СУДДІ                                                        П.С. Абрамов

С.М. Бондаревська