пр. № 4-с/759/121/19

ун. № 759/9508/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Святошинський районний суд м.Києва в складі :

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

при секретарях - Медвідчук В.В., Дрозі Т.О.,

за участю скаржника - ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи - ОСОБА_11.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Солом`янський РВ ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.05.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою щодо суб`єкту оскарження

Солом`янського РВ ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, та з урахуванням поданих заяв 07.08.2019 р. та 11.10.2019 р. про збільшення заявлених вимог скарги просив суд :

-визнати неправомірними дії при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойки Л.Р., а довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням №56779999 - незаконною та скасувати.

-визнати незаконними дії головного державного виконавця Штойки Л.Р. та скасувати винесені нею постанови:

?про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

?про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними;

?про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

?про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

?про арешт коштів боржника.

-зобов`язати головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойку Л.Р. направити повідомлення про скасування судом постанов: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про арешт коштів боржника - до відповідних установ, які були повідомленні нею раніше про їх винесення.

-обчислити судом розмір заборгованості аліментів, враховуючи викладені у скарзі доводи скаржника, а саме з врахуванням: утримання податків з доходів боржника, з дня пред`явлення позову - щомісяця, а коли доходу в боржника не було - із заробітку (доходу), який одержує боржник на момент розрахунку, та додані до скарги докази.

-зобов`язати головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойку Л.Р. перерахувати заборгованість та відобразити її повністю з дня пред`явлення позову - щомісяця у Додатку 15 до Інструкції, у спосіб враховуючи доводи скаржника. Надати розрахунок сторонам виконавчого провадження.

-зобов`язати головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойку Л.Р. видалити відомості про скаржника з реєстру боржників, оскільки борг зі сплати аліментів - відсутній.

-зобов`язати головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойку Л.Р., при встановленні при перерахунку відсутності заборгованості зі сплати аліментів - винести постанову про зняття арешту з майна боржника та забезпечити виконання рішення в інший спосіб.

В обгрунтування заявлених вимог скарги ОСОБА_1 вказував на те, що в провадженні Державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Штойки Людмили Романівни знаходиться виконавче провадження №56779999, за виконавчим листом №759/9508/16-ц, дублікат якого виданий Святошинським районним судом м. Києва 12.07.2018 року. У серпні 2018 на вимогу стягувача державний виконавець ВП №56779999, тоді ще - Москаленко Антон Аркадійович , видав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржником у розмірі більше 55 тис. грн., а у грудні - 37 тис. Боржнику розрахунки не надсилались, щомісячно розрахунок боргу не відображено - в порушення вимог ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень - щодо обов`язку виконавця повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Як вказує скаржник, державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів було обраховано з порушеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, Закону України «Про виконавче провадження», Сімейного Кодексу України, а також Конституції України. Оскільки, згідно п. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, чого виконавцем не було зроблено, а наданий розрахунок відображений лише з березня 2018 року, причому вказано, що на 01.03.2018 р. заборгованість становить 24658,11 грн. Також, як вбачається з розрахунку державним виконавцем, заборгованість розраховується від нарахованої заробітної плати (без відрахувань податків), наприклад у період з травня по серпень 2018 р. - чітко вказує на незаконність його дій, а саме порушення ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Також, державні виконавці застосували при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів «середню заробітну плату працівника для даної місцевості» (доречі також без врахування відрахувань податків) для періодів, коли боржник не мав доходу, а саме: липень 2017 - квітень 2018. Проте боржник категорично з цим не погоджується. Оскільки рішення суду у справі №759/9508/16-ц було прийняте 11.10.2016, а набрало законної сили 24.10.2016, тому редакція від 05.10.2016 Сімейного Кодексу та редакція від 02.06.2016 Закону України «Про виконавче провадження» - є такими, що відповідатимуть вимогам ст. 58 Конституції України при розрахунку суми заборгованості у виконавчому провадженні. Ваховуючи наведені в поясненнях та в заявах обставини, просив заявлені вимоги задовольнити.

В судовому засідання скаржник, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, вказуючи на наведені в поясненнях та в заявах обставини.

Представник особи, дії якої оскаржуються, проти задоволення заявлених вимог скарги заперечував вказуючи на їх неогрунтованість та безпідставність.

Залучена судом заінтересована особа ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилась, про час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином, надала свої пояснення з приводу заявлених вимог, тому є можливим озгляд справи в її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Святошинського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2016 р. позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5 , проживає: АДРЕСА_2 аліменти на утримання дітей сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 33% з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.07.2016 року і до їх повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_5 24.10.2016 р. отримала виконавчий лист відповідно до вказаного рішення суду.

В подальшому 26.02.2018 р. ОСОБА_8 звернулась до суду з заявою ро видачу дубліката виконавчого листа в зв`язку з втратою.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 02.03.2018 р. заява про видачу дубліката виконавчого листа задоволена.

Однак, 21.03.2018 р. представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 звернувся з заявою про видачу дубліката виконавчого листа в зв`язку з втратою.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 11.06.2018 р. заява про видачу дубліката виконавчого листа задоволена.

Дублікат виконавчого листа отримано 12.07.2018 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2018 р. державний виконавець ВП №56779999, Москаленко Антон Аркадійович , виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ( а.с. 151).

Тоді ж 16.07.2018 р. вказаним державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, хоча на момент винесення вказаної постанови відомостей щодо існування у ОСОБА_1 забргованості щодо сплати аліментів у виконавця не було.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (подалі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 71 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. З цієї статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Так, статтею 195 СК України встановлено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном (ч. 1 ст. 195 СК України).

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (ч. З ст. 195 СК України).

Частиною 4 ст. 71 Закону № 1404-У1І1 «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Згідно із ч. 8 ст. 71 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

28.08.2018 набрав чинності Закон України від 03.07.2018 № 2475Л/ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (подалі - Закон № 2475-УІІІ).

На час розгляду даної справи пункти 3, 12 статті 27 Закону № 2475-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» у встановленому порядку не визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до Закону № 2475-VIII частина 4 статті 11 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження» викладена в наступній редакції:

«Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев 'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання».

За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, згідно якої, дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі 1-7/99).

Згідно п. 6 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати квитанцій (або їх копій) про перерахуванняa аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Положеннями п. 3 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року передбачено, що у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Згідно із п.п. 3,18,23,24 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» - при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Відповідно до пунктів 3,4 розділу ХVI «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Мінюсту України № 512/5 від 02.04.2012 року - у разі, якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати, квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, виданих стягувачем чи боржником, заяв та (або) розписок стягувача, інформації про середню заробітку плату працівника для цієї місцевості, інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надано ряд квитанцій про сплату на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей починаючи з 29.07.2016 р. крім того надано довідку з Державного центру зайнятості Шевченківської районної філії КМПЗ від 06.11.2018 р. з якої вбачається який дохід отримано ОСОБА_1 починаючи з вересня 2016 р. та індивідуальні відомості про застаховану особу з Пенсійного фонду України, однак з наданих державним виконацем розрахунків заборгованості вбачається, що державним виконавцем не взято при обрахуванні розміру заборгованості надані скаржником довідки про розмір отримуваної заробітної плати, крім того і нарахування заборгованності зі сплати аліментів статистичного показника середньої заробітної плати - державним виконавцем застосовано суми без відрахування податків, всупереч ч.1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» та роз`яснення Мінюсту листом 3144/9095-32-18/20.4.1 від 31.08.2018 на запит ГТУЮ в м. Києві від 20.07.2018.

В подальшому, 09.07.2019 р. державним виконавцем про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання. про арешт коштів боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вбачається з рішення Святошинського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2016 р. позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5 , проживає: АДРЕСА_2 аліменти на утримання дітей сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 33% з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.07.2016 року і до їх повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Трактування судового рішення є неприпустимим.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від визначеної законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Згідно положень даного Закону громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках; якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до державного виконавця з відповідними заявами щодо перерахування розміру заборгованості, та на час винесення вказаних постанов оскаржив дії державного виконавця щодо нарахування розміру заборованості з сплати аліментів до суду, а тому у суду немає підстав ввжати що в даному випадку встановлено винність особи в ухиленні від виконання зобов`язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом певного строку, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент винесення державним виконавцем постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження (що відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним в узагальненні судової практики щодо розгляду подань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року).

Отже, право державного виконавця на встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підялгають задоволенню заявлені ОСОБА_1 вимоги в яких він просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойки Л.Р. при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів а довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням №56779999 - незаконною та скасувати вказану довідку. А також, щодо визнання незаконними дії головного державного виконавця Штойки Л.Р. та скасувати винесені нею постанови: -про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; -про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними; -про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; -про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання. -про арешт коштів боржника. Та зобов`язання головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойку Л.Р. перерахувати заборгованість та відобразити її повністю з дня пред`явлення позову - щомісяця у Додатку 15 до Інструкції, у спосіб враховуючи доводи скаржника. Надати розрахунок сторонам виконавчого провадження.

Щодо заявлених вимог в яких скаржник просить зобов`язати головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойку Л.Р. направити повідомлення про скасування судом постанов: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про арешт коштів боржника - до відповідних установ, які були повідомленні нею раніше про їх винесення. А також, щодо обчислення судом розміру заборгованості аліментів, враховуючи викладені у скарзі доводи скаржника, а саме з врахуванням: утримання податків з доходів боржника, з дня пред`явлення позову - щомісяця, а коли доходу в боржника не було - із заробітку (доходу), який одержує боржник на момент розрахунку, та додані до скарги докази, суд вважає вказані вимоги недоведеними та такими , що заявлені передчасно, як і вимоги про зобов`язання головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойку Л.Р. видалити відомості про скаржника з реєстру боржників та зобов`язання головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойку Л.Р., при встановленні при перерахунку відсутності заборгованості зі сплати аліментів - винести постанову про зняття арешту з майна боржника та забезпечити виконання рішення в інший спосіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 450, 451, 353, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Солом`янський РВ ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойки Л.Р. при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів а довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням №56779999 - незаконною та скасувати.

Визнати незаконними дії головного державного виконавця Штойки Л.Р. та скасувати винесені нею постанови:

-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними;

-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

-про арешт коштів боржника.

Зобов`язати головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойку Л.Р. перерахувати заборгованість та відобразити її повністю з дня пред`явлення позову - щомісяця у Додатку 15 до Інструкції, у спосіб враховуючи доводи скаржника. Надати розрахунок сторонам виконавчого провадження.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В.П`ятничук