- Третя особа: ТОВ "Уапром"
- позивач: Єрохіна Вероніка Олегівна
- відповідач: Біловус Павло Володимирович
- Представник позивача: Духовна Оксана Василівна
- Третя особа: ТОВ "УАПРОМ"
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Дата документу 11.12.2019 Справа № 756/1606/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №756/1606/19 Головуючий у 1 інстанції Холод Р.С.
Провадження № 22-ц/807/3341/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Кухаря С.В.,
за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ», про захист прав споживачів,-
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «УАПРОМ», про захист прав споживачів.
В обґрунтування позову зазначено, що 06.12.2018 року ОСОБА_2 вирішила придбати товар, а саме: велику дерев`яну скриню, ящик «РЕТРО», оголошення про продаж якої було розміщено на сайті платформи для розміщення оголошень Ргоm.ua (ІНФОРМАЦІЯ_1) інтернет-магазином «ІНФОРМАЦІЯ_5».
Ознайомившись з описом та характеристиками скрині, ОСОБА_2 вирішила придбати її, для чого зробила замовлення на сайті магазину Ргоm.ua, яке було зареєстровано за № 65726927 . Після цього представник інтернет-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» - ОСОБА_8 зв`язалась з позивачем та повідомила, що для оформлення замовлення необхідно сплатити аванс у сумі 500 грн. на картку ПриватБанку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1
06 грудня 2018 року ОСОБА_2 сплатила аванс за товар. Продавець зобов`язався відправити скриню «Новою поштою».
13 грудня 2018 року продавець надіслав товар покупцю.
19 грудня 2018 року ОСОБА_2 на відділенні «Нової пошти № 2», за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 9 розпакувавши товар для огляду, виявила на скрині пошкодження, а саме: тріщина на верхній кришці, не закривалась нижня шухляда. Цей факт було зафіксовано робітниками «Нової пошти» - акт приймання-передачі від 19.12.2018 року, між ОСОБА_2 та перевізником в особі представника ОСОБА_3
ОСОБА_2 повідомила представника відповідача про неналежну якість товару та запропонувала варіанти: надіслати їй нову скриню без дефектів, повернути передоплату або ж зробити знижку за вказані недоліки. Продавець відмовився обміняти чи знизити ціну на товар, про що було повідомлено представником інтернет-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» - ОСОБА_8 у грубій формі. У поверненні передоплати за товар також було відмовлено та роз`яснено, що сплачена передоплата покриває суму доставки скрині, але це суперечить умовам законодавства та умовам договору, де зазначено, що вказана передоплата була авансом за товар, а не оплатою за доставку.
Позивач вважає, що діями відповідача було порушено вимоги ст.ст. 4,6,8,9 Закону України «Про захист прав споживачів», чим було завдано моральну шкоду, яка полягає у не виконанні відповідачем законних претензій позивача, що призвело до необхідності звернення з позовом до суду, внаслідок чого ОСОБА_2 коштувало значних грошових витрат та часу. Також, дана ситуація завдала душевних страждань у зв`язку з грубою відмовою відповідача вирішити проблему мирним шляхом. Так як, дана ситуація склалась за тиждень до Нового року, інші магазини відмовлялись приймати замовлення через велику завантаженість, і позивач не змогла придбати іншого подарунку для близької людини, що в подальшому, зіпсувало їх відносини.
Для захисту своїх прав ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги з Духовною О.В . У подальшому, після передачі справи за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя позивач уклала договір з адвокатом Єрохіною С.А., тому були понесені значні витрати на професійну правничу допомогу.
Посилаючись на вищевикладене, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти, сплачені в якості авансу за скриню в розмірі 500 грн., моральну шкоду за невиконання ним своїх зобов`язань в розмірі 5 000 грн., витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти, сплачені в якості авансу за товар в розмірі 500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. в дохід держави.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вирішити питання понесених ним судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження неналежної якості товару та тим, що він не був обізнаний про це.
ОСОБА_2 надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 було направлено товар неналежної якості, її права як покупця порушено.
Колегія судді погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 06 грудня2018 року ОСОБА_2 вирішила придбати товар, а саме: велику дерев`яну скриню, ящик «РЕТРО», оголошення про продаж якої було розміщено на сайті платформи для розміщення оголошень Ргоm.ua (ІНФОРМАЦІЯ_1) інтернет-магазином «ІНФОРМАЦІЯ_5», про зробила замовлення на сайті магазину Ргоm.ua, яке було зареєстровано за № 65726927 .
Вартість великої дерев`яної скрині, ящика «РЕТРО» склала 5 000 грн. На сайті в оголошенні про продаж цього товару зазначено: спосіб оплати - завдаток (аванс), спосіб доставки - Нова пошта, Інтайм
06 грудня 2018 року ОСОБА_2 було перераховано в якості передоплати за велику дерев`яну скриню, ящика «РЕТРО» на рахунок НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 500 грн.
Факт отримання грошових коштів у вказаній сумі відповідач не заперечує
13 грудня 2018 року ОСОБА_1 надіслав товар ОСОБА_2 .
Вказане підтверджено експрес-накладною за № 59000385829049, де вказано, що одержувач відмовився від отримання відправлення.
19 грудня 2018 року ОСОБА_2 на відділенні «Нової пошти № 2», за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 9 розпакувавши товар для огляду, виявила на скрині пошкодження, а саме: тріщина на верхній кришці, не закривалась нижня шухляда.
Факт отримання товару неналежної якості було зафіксовано робітниками «Нової пошти» - ст. фахівцем ОСОБА_3 , про що свідчить акт приймання-передачі від 19.12.2018 року.
Судом встановлено з наданих копій-скриншотів переписки між ОСОБА_2 та представником інтернет-магазину « ОСОБА_5 » ОСОБА_8, що сторони обговорили умови, строк та вартість передоплати за товар - скриню, в подальшому позивач повідомляла про отримання нею товару неналежної якості, від представника інтернет-магазину отримала відмову у вирішенні питання мирним шляхом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні правовідносини регулюються положеннями статей 8, 9 Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст.678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.
За приписами ст.708 ЦК України, у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Положеннями статті 709 ЦК України визначено, що продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов`язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов`язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару - протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. У разі відсутності необхідного товару вимога покупця про заміну товару підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені строки неможливо, покупець на свій вибір має право пред`явити продавцеві або виготовлювачу інші вимоги відповідно до статті 708 цього Кодексу. Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини між ТОВ «УАПРОМ» та ОСОБА_1 регулюються договором оферти про надання послуг, за яким ТОВ «УАПРОМ» надає особам, що пропонують продажу товари за допомогою торгівельного майданчика Ргоm.ua послуги з доступу через мережу Інтернет до програмної продукції Порталу у вигляді онлайн-сервісу (платформи) Ргоm.ua, розміщеного на інтернет-сайтах користувачів http://prom.ua/ та http://uaprom.net, який забезпечує розміщення і обробку інформації користувачів, створення особистого інтернет-сайту користувачів на порталі або реєстрацію зовнішнього інтернет-сайту та його оформлення з використанням порталу (а.с. 77-80).
Відповідно до п. 11 Угоди користувача адміністрація порталу не контролює якість та строки поставки продавцями оголошень товарів, пропонованих ними за допомогою розміщення відповідної інформації на порталі або в оголошеннях в відповідному розділі порталу. В результаті користувач приймає умову, згідно з якою всі товари та послуги, що пропонується через портал продавцями та авторами оголошень, надаються ними під свою самостійну відповідальність і продаж таких товарів ніяк не пов`язане з діяльністю порталу. Покупець бере на себе повну відповідальність та ризики за отримання товарів і послуг, пропонованих продавцями оголошень за допомогою розміщення відповідної інформації на проталі у оголошенні. Продавець оголошення приймає на себе повну відповідальність та ризики за оплату покупцями придбаних товарів продавцями оголошень.
Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено факт отримання товару неналежної якості, так як відповідно до акту приймання-передачі від 19.12.2018 року (а.с. 6) ст. фахівець (приймальник товару) ТОВ «Нова пошта» ОСОБА_3 зазначив, що товар має пошкодження поверхні.
Скаржником на спростування зазначеного не надано належних та допустимих доказів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 було направлено товар неналежної якості, її права як покупця порушено, а дане право на підставі ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» підлягає захисту, тому її вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 як продавця грошових коштів, сплачених за товар в розмірі 500 грн. підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є продавцем ящика-скрині «РЕТРО», а є лише відправником вказаного товару, сплачені позивачем грошові кошти - це кошти за оплату послуг ТОВ «Нова пошта», є безпідставними з огляду на те, що ОСОБА_1 згідно з договором - оферти про надання послуг, пропонував через торгівельний майданчик Ргоm.ua свої послуги з продажу товару через мережу Інтернет. ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 500 грн. яка є передоплатою за товар, про що вказано у платіжному дорученні №95041103240965742153 від 06.12.2018 року. Відповідач на ім`я позивача відправив товар через ТОВ «Нова пошта», тобто зазначені дії відповідача свідчать, що саме ОСОБА_1 в даному випадку є продавцем товару у розумінні вимог п.18 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Також не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що він не був обізнаний про неякісний товар, оскільки з наявних в матеріалах справи копій-скриншотів переписки між ОСОБА_2 та представником інтернет-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» (а.с. 21).
Вирішуючи питання судових витрат, суд першої інстанції вірно та обґрунтовано виходив з положень статей 133, 134, 137 ЦПК України.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 просила суд стягнути понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 15 000 грн.
За приписами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2019 року між ОСОБА_2 та головою адвокатського об`єднання «ІНПРАКСІ» Волинець В.В.; ордер на надання правової допомоги від імені Духовної О.В. , серія КВ № 400121 від 04.02.2019 року; рахунок-фактуру № 1 від 14.01.2019 року на суму 15 000 грн., із перерахуванням наданих послуг, підписаного Волинець В.В. : збір доказів, підготовка та подача позову, представництво в суді; копія посвідчення помічника адвоката Лавренчук Т.М.; копія посвідчення та свідоцтва адвоката Духовної О.В.; акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 01.04.2019 року на суму 10 000,00 грн., підписаний Волинець В.В. та ОСОБА_2 ; копією квитанції № 0.0.1328609561.1 від 17.04.2019 року на суму 10 000 грн.; угода про надання правових послуг від 15.04.2019 року, укладену позивачем з Єрохіною С.А. ; акт приймання-передачі наданих послуг від 19.04.2019 року (період надання 11.02.2019 року по 18.04.2019 року) на суму 5000 грн.; рахунок-фактура № 1 від 17.04.2019 року на суму 5 000 грн.; дублікат квитанції № 95041103279020762018 від 15.05.2019 року на суму 5 000 грн.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених до стягнення витрат, суд у відповідності до положень ч.3 ст.141 ЦПК України, враховуючи складність справи, обсяг виконаних робіт суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є не співмірними, їх розмір не обґрунтованим та пропорційним до предмету спору та зменшив розмір витрат на правову допомогу до 5 000 грн.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір витрат на правову допомогу визначений судом є неспівмірними із ціною позову є безпідставним та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам відзиву на позовну заяву, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньої аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову у відповідній частині.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 грудня 2019 року.
Головуючий
Судді:
- Номер: 2/756/3249/19
- Опис: про захист прав споживачів
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 756/1606/19
- Суд: Оболонський районний суд міста Києва
- Суддя: Онищенко Е.А.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено за підсудністю
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.02.2019
- Дата етапу: 11.02.2019
- Номер: 2/333/1331/19
- Опис: про захист прав споживачів
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 756/1606/19
- Суд: Комунарський районний суд м. Запоріжжя
- Суддя: Онищенко Е.А.
- Результати справи: залишено без змін
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 21.03.2019
- Дата етапу: 11.12.2019
- Номер: 22-ц/807/3341/19
- Опис: про захист прав споживачів
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 756/1606/19
- Суд: Запорізький апеляційний суд
- Суддя: Онищенко Е.А.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.10.2019
- Дата етапу: 11.12.2019