ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 грудня 2009 року Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці, розглянувши, в порядку письмового провадження справу № 2 – а – 2044/09 адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», - В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась в листопаді 2009 року до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», в обґрунтування якої посилалася на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006, 2007 роках така допомога їй не виплачувалася, а у 2008 та 2009 р. включно до листопада місяця, виплачувалася у неповному обсязі.
Крім цього, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких, їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач – Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці, в порушення вимог Конституції України, не здійснювало нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просила, поновити строк звернення до суду і визнати дії відповідача неправомірними, стягнути недоплачену щомісячну їй, як Дитині війни державну соціальну допомогу в сумі 4987,5 грн., відповідно за період із січня 2006 року по 30 листопада 2009 рр. включно.
Позивачем ОСОБА_1 до суду надано в грудні 2009 року заяву по уточнення позовних вимог, в якій просила, стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за період із січня 2006 року по 31 грудня 2009 рр. включно.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Чернівецької області позовні вимоги ОСОБА_1 заперечували, у наданих суду запереченнях посилалися на те, що позивачем в порядку ст. 99 КАС України пропущено річний строк звернення до суду, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, а тому, просили в частині заявлених позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними і стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої державної соціальної допомоги за період 2006 – 2007рр. відмовити у зв»язку із пропуском строку звернення до суду. Що стосується 2008 р. у наданих суду запереченнях вказують на те, що у відповідності до п.4 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вказує, що «дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни», тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) і з 01.01.2008р. підвищення дітям війни складається 47,00 грн. Х 10% = 47 грн. , а з 01.04.2008р. – 48.10 грн. і дане підвищення виплачується дітям війни, в тому числі і ОСОБА_1 з 1.01.2008р. у наступних розмірах: з 22.05. – 48.10 грн., з 1.07. – 48.20 грн. та з 01.10 – 49,80 грн., а отже, вважали, що у 2008 – 2009рр Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці згідно із нормами чинного законодавства правомірно здійснювало і продовжує здійснювати нарахування і виплату підвищення до пенсії позивача, як особі, що має статус дитини війни. Зазнають, що нормативно – правовими актами на сьогоднішній день чітко не врегульовано питання нарахування і виплати особам, що мають статус дитини війни державної щомісячної допомоги, а тому, посилання позивача гна той факт, що при обчисленні їй підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, вважали безпідставними, оскільки ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» чітко не визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно до визначення цього виду розміру пенсій. Зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України звернулося із відповідним поданням до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11 2004 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши заперечення, суд приходить до наступних висновків.
Судом, належним доказами по справі, наданими сторонами, установлені такі факти і відповідні їм правовідносини, зокрема, те, що безспірно, позивач ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 -2008 рр», якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність; Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось.
Відмовляючи позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці здійснити останній перерахунок її пенсії з урахуванням підвищення їй на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 31.12. 2006р., суд крім вищенаведеного, вважає, що оскільки п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а Закон України «Про внесення змін до Закону України «про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 р. дію ст. 6 вищевказаного Закону було відновлено, про те її для запровадження поетапного за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 8 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується тільки особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
А, тому, враховуючи наведене, вимоги позивача ОСОБА_1, в частині нарахування до пенсії за період з 1.01.2006 року і виплати державної соціальної допомоги задоволенню не підлягають, оскільки Кабінетом Міністрів України за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі 2006 р., будь-яких документів по зазначеній виплаті не приймалося.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і таким, що спростовує доводи представника відповідача наведені у запереченнях.
Доводи відповідача у наданих запереченнях, про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного вище Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 є Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці. Оскільки, функції із призначення та нарахування і виплати пенсії позивачу ОСОБА_1 здійснює Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці, відповідний обов’язок слід покласти саме на останнього, як відповідача по даній справі.
Однак, враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено поважності причини пропущення нею строку звернення до суду за захистом своїх прав і законних інтересів відносно перерахунку і сплати 30% недоплати до її пенсії за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. та з 09.07. 2007 по 31.12.2007 р.
Доводи представника відповідача у наданих суду заперечення щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав заслуговують на увагу. Як вбачається з обставин позовної заяви, ОСОБА_1 не доведено поважності пропущення нею строку звернення до суду в частині неправомірності дій відповідача не нарахуванні і не виплаті їй як Дитині війни державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. та з 09.07. 2007 по 31.12.2007 р. А, тому, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог відносно поновлення пропущеного, в силу ч.2 ст. 99 КАС України строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 не доведено поважність причини пропуску цього терміну.
Що ж, стосується вимог позивача про стягнення щомісячної надбавки до пенсії, як Дитині війни в 2008 році, то суд вважає дані вимоги ОСОБА_1 є частково обгрунтованими, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З 01 січня 2008 року позивачу ОСОБА_1 було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення встановленого розміру, що підтверджується відповідною довідкою управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 25.12. 2009р. № 9233/09, зокрема, з січня по березень 2008 р. - 47 грн. 00 коп., з квітня по червень 2008 р. - 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року по вересень 2008р. – 48.20 грн. і з 1.10.2008р. по грудень 2008р – 49,80 грн. Як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці з січня 2008 року здійснювало нарахування позивачу у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни. Аналогічне стосується і періоду з січня по початок грудня 2009р.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, п. 8 Постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2, з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці повинно було нараховувати та сплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 р. по 31.12. 2008р. повинен був нараховувати та здійснювати позивачу ОСОБА_1. доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком державної соціальної допомоги, як «Дитині війни».
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці здійснити перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 із підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за 2008 рік, а саме з 22 травня 2008 р. по 31.12. 2008 р. із урахуванням проведених виплат (згідно наданої суду довідки від 25.12.2009р. № 9233/09 та провести відповідні виплати.
Із обставин, відповідно викладених в позовній заяві та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні і виплаті зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 22.05. 2008 року по 31.12. 2008р. та за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі – 4987,50 грн. не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була ОСОБА_1 нарахована, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії позивача, покладену законодавством на відповідний орган.
Згідно ч.2 с. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок відносно доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо останній заперечує проти адміністративного позову. Представник відповідача, всупереч наведеній нормі Закону, не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів щодо правомірності дій управління Пенсійного фонду в Шевченківському районі м. Чернівці відносно ОСОБА_1
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, згідно якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України. Тому, доводи представника відповідача у наданих суду пояснення та викладені у запереченнях про те, що у справах відносно виплат особам, що мають статус дітей війни соціальної державної щомісячної допомоги у розмірі 10% вони керувалися постановами Кабінету Міністрів України і Дерективами Пенсійного фонду України, не заслуговують на увагу.
Пунктом 1 та 2 ч.2 статті 162 КАС України визначено, що «у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов’язання відповідача вчинити певні дії».
На підставі вищенаведеного, об’єктивно оцінивши усі надані сторонами докази по справі у їх сукупності, суд, приходить до висновку, що дії відповідача не грунтуються на законі та суперечать вимогам Конституції України та порушують право позивача на пенсійне забезпечення, а тому, слід відновити порушені права та інтереси ОСОБА_1, шляхом часткового задоволення позовних вимог, зокрема, в частині визнання відмови відповідача щодо виплати останній щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22.05.по 31.12.2008 року та з 01.01. по 31.12. 2009р. неправомірною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11. 2004 року підвищення пенсії за віком у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року (із змінами і доповненнями), в період з 22.05. 2008р. по 31.12. 2008 року та з 01.01. по 31.12. 2009р. включно.
Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання діяння неправомірним та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі, встановленому ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та період з 01.01. по 31.12. 2009р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Чернівецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та за 2009рік – з 01 січня 2009р. по 31.12. 2009р. включно, із урахуванням проведених виплат за ці періоди.
В іншій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційну інстанцію до Львівського адміністративного Апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Слободян Г.М.