№3-348/10                                      

                    П О С Т А Н О В А                      

                                              І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 березня 2010р.  суддя Якимівського районного суду Запорізької області Бойчева Н.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Запорізького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів у відношенні:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2, працює-начальник УПСЗН Якимівської райдержадміністрації , громадянина України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.188-1ч.2 КпАП України,

                    В С Т А Н О В И В:

     З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_1, працюючи начальником УПСЗН Якимівської райдержадміністрації, не виконав нормативу з працевлаштування інвалідів в 2009 році.

    Так,згідно звітних даних установи за Ф-10-ПІ за 2009 рік в УПСЗН працювало 95 штатних працівника, з них 3 інваліди, при нормативі 4 місця.

    Під час розгляду матеріалу правопорушник ОСОБА_1 не визнав своєї провини у скоєнні зазначеного правопорушення та пояснив суду, що займання посади в управлінні праці та соціального захисту населення має специфічні ознаки, тобто, працівник приймається на роботу не за загальним правилом, а в порядку та на підставах, визначених Законом України "Про державну службу", а саме на конкурсній основі. Конкурс передбачає конкретні вимоги до кандидата: освіта за фахом відповідного рівня, наявність стажу державної служби, вільне володіння державною мовою, практичні навики роботи з комп'ютером і таке інше. У 2009 році в установі вакантних посад не було, тому навіть гіпотетично працевлаштувати особу, в установленому законом порядку визнану інвалідом, управління не мало змоги. За цими підставами просив суд звільнити його від адміністративної відповідальності а провадження по справі закрити.

Розглянув матеріали справи, заслухав правопорушника, суд встановив, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 188-1ч.2 КупАП у зв»язку з наступним:

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Частиною 3 ст. 18-1 зазначеного закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань".

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 17 закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їх забезпечується право працювати на підприємствах, установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами".

При цьому суд вважає, що законом встановлено захист саме приватного права конкретної особи, установленому порядку визнаної інвалідом. У зв'язку з чим при вирішенні питання про притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 188-1 КУпАП, необхідно виявити наявність волевиявлення інваліда до реалізації свого захищеного законом приватного права на труд.

Застосування зазначеної у ч. 2 ст. 188-1 КУпАП санкції, при відсутності самого факту находження на обліку особи-інваліда, яка виявила бажання працювати, є безпідставним та суперечить загальним принципам права накладення юридичної відповідальності на особу.

Загальновідомим є й те, що до основних складових правопорушення належить вина   та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та наслідками. Наявність визначених приватних прав у конкретної особи ніяким чином не передбачає реалізацію такого права без волевиявлення самої особи, яка володіє такими правами. Тобто, виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів можливо лише за наявності вакантного робочого місця та бажання, волевиявлення самої особи інваліда працювати.

Таким чином, факт відсутності доказів реалізації інвалідом свого права на працевлаштування, а саме - бажання працювати у конкретній установі та повідомлення про це служби зайнятості населення, а також, постановка на облік у цій службі, робить неможливим застосування адміністративної санкції до посадової особи, яка наділена правом приймати на роботу та правом звільнення.

      Відповідно до ст.247п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.    

Керуючись ст. ст.283, 188-1ч.2, 247п.1 Кп АП України, суд,                                                      

                                                                П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності, передбаченої ст.188-1ч.2 КУпАП у узв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі до Якимівського районного суду апеляційної скарги протягом 10-ти днів з часу її винесення.

Суддя-