Справа №3-334/2010р.

ПОСТАНОВА  

    Іменем  України

"25" березня 2010 року суддя Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. , розглянувши матеріали, що надійшли з Фонду соціального захисту інвалідів про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1  ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2, працює- начальник Якимівського міжрайонного водного господарства, громадянина України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.188-1ч.2 КпАП України,

встановив:

01.03.2010 року Фондом соціального захисту інвалідів встановлено, що ОСОБА_1, працюючи начальником Якимівського міжрайонного водного господарства не виконав норматив з працевлаштування інвалідів у2009 році, що встановлено ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Під час розгляду матеріалу ОСОБА_1 не визнав своєї провини у скоєнні зазначеного правопорушення та пояснив суду, що причиною недотримання Якимівським міжрайонним управлінням водного господарства нормативів працевлаштування інвалідів є відсутність посад, які б могли відповідати категорії інвалідів. Ці посади з підвищено безпекою та, відповідно до медичних показань, не можуть виконуватись інвалідами. Крім того, з пояснень ОСОБА_1, вбачається, що підприємства, організації, установи та фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Як зазначає ОСОБА_1, ці положення не поширюються на підприємства, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, яким є Якимівське міжрайонне водне господарство, крім того, зазначив,що штатний розпис затверджено Державним комітетом України по Водному господарству. На підтвердження своїх пояснень начальником Якимівського міжрайонного водного господарства надано суду копії документів: наказ № 12К від 01.06.2005 року, довідку ДПІ що Управління Якимівського міжрайонного водного господарства перебуває на обліку як неприбуткова організація, довідку про взяття на облік платника податків, свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи, положення про Якимівське міжрайонне управління водного господарства.

Розглянув матеріали справи, заслухав ОСОБА_1, суд встановив, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 188-1 ч.2 КупАП у зв’язку з наступним:

У судовому засіданні показання начальника Управління Якимівського міжрайонного водного господарства ОСОБА_1 що посади які б могли відповідати категорії інвалідів, з підвищеною безпекою та, відповідно до медичних показань, не можуть виконуватись інвалідами; підприємства, організації, установи та фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, ці положення не поширюються на підприємства, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, яким є Якимівське міжрайонне водне господарство; штатний розпис затверджено Державним комітетом України по Водному господарству, - повністю знайшли своє підтвердження, на підставі долучених до матеріалів справи, за клопотанням ОСОБА_1, документів: наказ № 12К від 01.06.2005 року, довідку ДПІ що Управління Якимівського міжрайонного водного господарства перебуває на обліку як неприбуткова організація, довідку про взяття на облік платника податків, свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи, положення про Якимівське міжрайонне управління водного господарства.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Частиною 3 ст. 18-1 зазначеного закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань".

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 17 закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їх забезпечується право працювати на підприємствах, установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами".

При цьому суд вважає, що законом встановлено захист саме приватного права конкретної особи, установленому порядку визнаної інвалідом. У зв'язку з чим при вирішенні питання про притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 188-1 КУпАП, необхідно виявити наявність волевиявлення інваліда до реалізації свого захищеного законом приватного права на труд.

Застосування зазначеної у ч. 2 ст. 188-1 КУпАП санкції, при відсутності самого факту находження на обліку особи-інваліда, яка виявила бажання працювати, є безпідставним та суперечить загальним принципам права накладення юридичної відповідальності на особу.

Загальновідомим є й те, що до основних складових правопорушення належить вина   та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та наслідками. Наявність визначених приватних прав у конкретної особи ніяким чином не передбачає реалізацію такого права без волевиявлення самої особи, яка володіє такими правами. Тобто, виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів можливо лише за наявності вакантного робочого місця та бажання, волевиявлення самої особи інваліда працювати.

Таким чином, факт відсутності доказів реалізації інвалідом свого права на працевлаштування, а саме - бажання працювати у конкретній установі та повідомлення про це служби зайнятості населення, а також, постановка на облік у цій службі, робить неможливим застосування адміністративної санкції до посадової особи, яка наділена правом приймати на роботу та правом звільнення.

      Відповідно до ст.247п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.    

Керуючись ст. ст.283, 188-1ч.2, 247п.1 Кп АП України, суд,                                                      

                       П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності, передбаченої ст.188-1ч.2 КУпАП у узв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржене особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним  представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути винесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до Запорізького апеляційного суду через Якимівський районний суд Запорізької області.

Суддя -