Справа  № 2-а-215 / 10 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 березня 2010 року                                                                                                 Драбівський районний суд

                                                                                                         Черкаської області

                    в складі: головуючого -  судді  Шевченка В.О.

                                   при секретарі  - Недоступ Т.А.

                  за участі представників:

                                   позивачів:  ОСОБА_1 ,

                                   відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  смт. Драбів справу за адміністративним позовом

                                                    ОСОБА_3

                                                    ОСОБА_4

                                                    ОСОБА_5

                                                    ОСОБА_6

                                                    ОСОБА_7

                                                    ОСОБА_8

                                                    ОСОБА_9

                                                    ОСОБА_10

                                                    ОСОБА_11

                                                    ОСОБА_12

                                                    ОСОБА_13

                                                    ОСОБА_14

                                                    ОСОБА_15

                                 до :

                                                   Управління Пенсійного фонду України в

                                                   Драбівському районі Черкаської області

про визнання протиправною бездіяльності органу управління ПФУ та стягнення

невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

в с т а н о в и в:

          Позивачі:  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просять визнати відмову відповідача - Управління Пенсійного фонду України в  Драбівському районі Черкаської області щодо виплати їм соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною, та зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також забезпечити її виплату за 2006-2008 роки.

          В судовому  засіданні позивачі та  представник позивачів заявлені позовні вимоги підтримали повністю, і просили суд позов задоволити.

        Представник Управління ПФ України в Драбівському районі ОСОБА_2 позовні  вимоги позивачів не визнав та просить суд відмовити їм у задоволенні позову, посилаючись на те, що у встановлений КАС України річний термін позивачі  без поважних причин до суду не звернулися, тому підстав для поновлення строку позовної давності немає. Вказав, що оспорювана доплата до пенсії фінансується з Державного бюджету, проте в 2006 році та 2007 році такі дотації не надходили, і тому нарахувань допомоги вони не проводили. Допомога з 01.01.2007 року виплачувалась особам, які є інвалідами,  у розмірі 50% надбавки, встановленої для учасників війни. А в 2008 та в 2009 роках вони проводили нарахування в межах дотації згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

          Заслухавши пояснення позивачів, їх представників, а також представника відповідача,  дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов   підлягає до задоволення частково виходячи з наступних підстав.  

          В судовому засіданні встановлено, що позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, згідно з пенсійними посвідченнями є «дітьми війни», а тому,  згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мають  право на пільги, встановлені цим Законом.

          Проте, беручи до уваги, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд вважає, що в задоволенні позову в частині визнання протиправною відмови у виплаті щомісячної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги за період з 2006 року до   грудня  2008 року слід відмовити у зв’язку з пропущенням строку. Підстави для його поновлення відсутні, оскільки позивачі щомісячно з 1 січня 2008 року отримували  соціальну допомогу, тому повинні  були  знати про порушення свого права.

          Відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, щомісячна соціальна державна допомога повинна виплачуватись в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

        Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік », розмір мінімальної пенсії за віком становив: з 1 липня 2008 року – 482 грн., з 1 жовтня 2008 року – 489 грн. Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік » розмір мінімальної пенсії за віком не змінився і становить 489 грн. Проте, з пояснень представника відповідача, розмір виплаченої позивачам соціальної допомоги з 01.07.2008 року становив 48 грн. 20 коп., а з 01.10.2008 року становив 49 грн. 80 коп.

В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права  на забезпечення життєвого рівня, який, принаймні, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Крім цього, в п. 5.4. рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року вказано, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна внести зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

          Твердження відповідача щодо неможливості провести виплату допомоги позивачам, по причині відсутності коштів з Державного бюджету, суд не може взяти до уваги з огляду на наступне.

         Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах  національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

          Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії та зобов'язання держави щодо їх виконання, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправлення бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Крім того, суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів по невиплаті заборгованості, оскільки відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина.

           Такі доводи представника відповідача  суперечать п. 1 ст. б, ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Верховною Радою України згідно Закону України від 11.09.1997 року.

          Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          За вказаних обставин, бездіяльність, яка означає фактично відмову відповідача у виплаті щомісячної соціальної державної допомоги дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком при нарахуванні пенсії, починаючи з грудня  2008 року ( початок річного терміну для звернення до суду, виходячи з дати подання позову до суду) є неправомірною, а тому є підстави зобов’язати відповідача здійснити нарахування вказаної соціальної допомоги у встановленому законом розмірі з  грудня  2008 року   з врахуванням сум соціальної допомоги, які вже фактично виплачені.

          Позовна вимога в частині зобов’язання відповідача в майбутньому нараховувати допомогу в розмірі, встановленому законом на даний час, не може бути задоволена, оскільки відповідні правовідносини не виникли, при цьому законодавство, яке регулює дані відносини, може бути змінено, може змінитись і правовий статус як позивачів, так і відповідача в частині їх прав і обов’язків.    

         Керуючись ст.ст.  9, 69-71, 94, 97, 122, 133, 158-163 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, п. 1 ст. б, ст. 13 Європейської Конвенції «Про захист прав і основних свобод людини», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік»,  Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік»,  с  у   д , -

                                                                                 ПОСТАНОВИВ:

         Адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 задоволити частково.

         Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Драбівському районі щодо невиплати  позивачам щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з грудня  2008 року.

          Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Драбівському районі здійснити нарахування та доплату ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 щомісячної соціальної допомоги дітям війни як різниці між 30 відсотками мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром щомісячної соціальної державної допомоги за період з  грудня  2008 року.

         В решті позовних вимог відмовити.

         Постанова може бути  оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Драбівський районний суд протягом двадцяти днів з часу подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з часу проголошення  постанови.

    Головуючий:  (підпис)

ВІРНО:

           Суддя

Драбівського райсуду                                                                                                                          ОСОБА_18