ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.12.2019Справа № 910/1023/16

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" на постанову від 07.11.2019 ВП№54530828 державного виконавця Заводського районного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ"

до Державної казначейської служби України, м. Київ

та Запорізької митниці Державної фіскальної служби, м. Запоріжжя

про стягнення 29 294,16 грн.

Без участі представників учасників справи у зв`язку із їх неявкою

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - Служба) про стягнення 29 294,16 грн. матеріальної шкоди, завданої Запорізькою митницею Державної фіскальної служби (далі - Митниця).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 припинено провадження у справі в частині стягнення 24 411,88 грн. боргу; позов задоволено; стягнуто із державного бюджету України із Митниці на користь Товариства 4 882,28 грн. матеріальної шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 апеляційну скаргу Митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/1023/16 задоволено частково; пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/1023/16 змінено, викладено в такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України (через Головне управління Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646)) шкоду завдану незаконним рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12; ідентифікаційний код: 39477764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29; ідентифікаційний код: 39071718): 4 882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 28 коп. матеріальної шкоди"; в решті рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/1023/16 - залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 касаційну скаргу Митниці задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі № 910/1023/16 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 скасовано в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконним рішенням Митниці у сумі 4 882, 28 грн.; у позові в цій частині відмовлено; в решті рішення та постанову залишено без змін; стягнуто з Товариства на користь Митниці 1 653,60 грн. витрат судового збору за подання касаційної скарги.

24.07.2017 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Вищого господарського суду України від 27.06.2017 видано наказ.

27.11.2019 до суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" на дії старшого державного виконавця Заводського районного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Суручан Маріани Миколаївни.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 27.11.2019, матеріали зазначеної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" передано на розгляд судді Лиськова М.О. у зв`язку з відпусткою судді Курдельчука І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 розгляд скарги призначено на 11.12.2019.

В судове засідання, призначене на 11.12.2019 представники скаржника, боржника та державного виконавця не з`явилися, причин неявки суд не повідомили.

З огляду на те, що за приписами ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд вважав за можливе розглянути скаргу за відсутності представника боржника.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.08.2017 Заводським відділом ДВС міста Запоріжжя відкрито виконавче провадження №54530828 із виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.07.2017.

В межах вказаного виконавчого провадження і була винесена постанова про арешт коштів боржника від 07.11.2019, яка оскаржується у даній справі.

Постановою від 07.11.2019 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в банківських установах, відповідно до переліку, що наведений в Постанові та всіх інших рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 2 187,96 грн.

Доводи скарги Товариства зводять до того, за твердженням скаржника, державним виконавцем було накладено арешт на рахунки Товариства 4 рази, оскільки державними виконавцем було виготовлено та надіслано в банківські установи 4 примірники постанови про арешт коштів боржника від 07.11.2019.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст.ст. 52, 65, 66 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Оскільки арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, він є способом накопичення коштів на заблокованих рахунках боржника для подальшого примусового списання коштів з таких рахунків, або фізичного їх вилучення у випадку накладення арешту на каси.

Тобто, з метою належного виконання рішення суду у даній справі, державний виконавець Заводського Відділу примусового виконання рішень міста Запоріжжя вжив заходи, які при виконавчому провадженні сприяли виконанню такого рішення, а відтак в даному випадку був дотриманий принцип співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, встановлений п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Більш того, в даному випадку дії державного виконавця не суперечать та спрямовані на виконання ст. 124 Конституції України, якою встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997 р., передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відтак, на підставі приписів Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Заводського районного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області були вжиті заходи щодо виконання рішення суду у даній справі, яке більше двох років вже не виконується боржником у добровільному порядку.

Доводи скаржника спростовуються п. 2 оскаржуваної Постанови, в котрому державним виконавцем зазначено, що копії вказаної постановити слід направити на виконання до банківських установ.

Суд приходить до висновку що дії старшого державного виконавця Заводського районного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Суручан Маріани Миколаївни щодо винесення постанови про арешт коштів від 07.11.2019 в межах виконавчого провадження ВП№54530828 є правомірним та такими, що відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на наведене та беручи до уваги спрямованість дій державного виконавця на повне виконання судового рішення, яке набрало законної сили, з метою захисту та реалізації прав стягувача, а також те, що ці дії було вчинено державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Водночас Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Інші аргументи скарги на дії ВДВС не можуть бути підставами для скасування постанови від 07.11.2019, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ", викладені у скарзі на дії старшого державного виконавця Заводського районного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Суручан Маріани Миколаївни, визнаються судом неправомірними, а тому підстави її задоволення відсутні.

Керуючись ст.ст. 232-235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" на постанову від 07.11.2019 ВП№20581 державного виконавця Заводського районного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі №910/1023/16.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 16.12.2019

Суддя М.О. Лиськов