КОПІЯ

Справа № 2-а-174,

2010 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

              29 березня 2010 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - голови суду   ОСОБА_1,

             розглянувши у приміщенні Диканського районного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області про визнання неправомірних дій, стягнення недоплаченої соціальної допомоги дитині війни,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з  вищевказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області про нарахування допомоги дитини війни, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" і відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що набрав законної сили з 01. 01. 2006  року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, що становить по 149 грн. 40 копійок  кожного місяця протягом січня-жовтня 2009 року включно та 179 грн. 10 копійок протягом листопада-грудня 2009 року. На протязі 2009 року та січня – березня 2010 року така допомога в належному розмірі йому не нараховувалася та не виплачувалася, а виплачувалася в розмірі 49 грн. 80 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протягом 2009 року проводить нарахування та виплату соціальної допомоги не відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" в значно менших розмірах, керуючись положеннями нормативно правового акту, який має меншу юридичну силу.

Вказує, що він раніше звертався до суду із позовом до відповідача про визнання неправомірними його дій та стягнення недоплаченої соціальної допомоги дитині війни за період із 01 січня 2006 року по  червень 2008 року, і постановою Диканського районного суду від 15.07.2009 року відповідача було зобов’язано здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2007 та частково за 2008 роки.

Просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути  несплачену  щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 1716 грн. 10 коп., за період із січня 2009 по березень 2010 року включно, зобов'язати відповідача нараховувати йому таку допомогу, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в подальшому при нарахуванні пенсії.

Позивач в  судове засідання не з'явився, а  надав письмову заяву про слухання справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав і  прохав задовольнити позов.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що законодавчо не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в 2008-2009 роках. Вказав, що неможна  застосовувати величину мінімальної пенсії за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» для обрахування підвищення до пенсії дітям війни, оскільки підвищення до пенсії та пенсія є різним категоріями пенсійних витрат.  Крім того відповідач посилаючись на вищезазначені аргументи та положення Закону «Про соціальний захист дітей війни» згідно якого фінансування державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом,  здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує ОСОБА_3 України, а не із бюджету Пенсійного фонду, який  затверджує Кабінет Міністрів України вказує, що вимоги позивача є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству. Крім того, звертав увагу суду, на порушення позивачем річного строку позовної давності для звернення з адміністративним позовом, в зв’язку з чим просив суд, застосувавши положення про строк позовної давності  обмежити об’єм позовних вимог в часі одним роком до дня подачі позовної заяви до суду.

При цьому відповідач надав письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Виходячи з того, що як позивач, так і відповідач заявили письмові клопотання  про розгляд справи без їх участі, то судовий розгляд справи було проведено в порядку письмового провадження згідно ст. 122 ч.3 КАС України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18. 11. 2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01. 01. 2006 р.).

     Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

    Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, не може застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни. "

Згідно  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 54. Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлює у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, який становив 498 грн.

Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI, прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність з в листопаді - грудні 2009 року становить 573 гривень, а в січня-лютому 2010 року 695 грн..

Отже, у  2009 році нарахуванню та  виплаті підлягали такі суми щомісячного підвищення до пенсії:

січень    498х30%=149,4 грн.;

лютий   498х30%=149,4 грн. ;

березень  498х30%=149,4 грн.;

квітень    498х30%=149,4 грн.,

травень   498х30%=149,4 грн.;

червень 498х30%=149,4 грн.;

липень 498х30%=149,4 грн.;

серпень 498х30%=149,4 грн.;

вересень 498х30%=149,4 грн.;

жовтень 498х30%=149,4 грн.;

листопад 573х30%=171,9 грн.;

грудень 573х30%=171,9 грн.;

всього з 1 січня 2009 року по 31 грудня  2009 року – 1837 грн. 80 коп.

У  2010 році нарахуванню та  виплаті підлягали такі суми підвищення до пенсії:

січень    695х30%=208 грн. 50 коп.

лютий    695х30%=208 грн. 50 коп.

березень 695х30%=208 грн. 50 коп.

всього з 1 січня 2010 року по 31 березня  2010 року – 625 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення органами пенсійного фонду з 1 січня 2009 року і по 28 лютого 2010 року проводилося у  розмірі - 49,8 гривні, таким чином позивачем недоотримано у 2009 році з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року – 1240 грн. 20 коп., а в 2010 році з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року – 476 грн. 10 коп.

Водночас, пунктами 3, 4 положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261, призначення (перерахунок) та виплата пенсій віднесено до обов'язків та функцій органів Пенсійного фонду України.

 Отже відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

             Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

    Твердження відповідача про необхідність проведення цих виплат Міністерством фінансів України та Державним казначейством України  є безпідставними, бо згідно закону до компетенції вказаних органів не відноситься питання  щодо нарахування, підвищення пенсій і проведення їх виплат, так як ці питання відносяться до компетенції відповідача по справі.

            Вимогу позивача про нарахування і виплату підвищення  до пенсії дитини війни за період з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2010 року, суд вважає обґрунтованою, виходячи з наступного.

Згідно даних, які маються в матеріалах справи, нарахування та виплата підвищення до пенсії проводилася відповідачем на підставі Постанови КМ України від 28. 05. 2008 року № 530 "ОСОБА_1 питання соціального захисту окремих категорій громадян", а не ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Даною постановою  було встановлено підвищення пенсій дітям війни на 2009 – 2010 роках в розмірі  49,8 гривні.

           Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом і відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі  виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того  відповідно до ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено що позивач, як дитина війни у 2009 та в січня - березня 2010  року отримував підвищення до пенсії у розмірі, що є значно меншим від розміру, визначеного ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

     Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2009 рік із 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік із 01 січня 2010 року  по 31 березня 2010 року.

Крім того постановою Диканського районного суду від 15 липня 2009 року, яка була оскаржена відповідачем в апеляційному порядку, і яка ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2010 року  залишена без змін,  зобов’язано відповідача  здійснити перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_4 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, і за цей період часу спірні відносини були вирішені судовим рішенням. Тому протягом 2009 року та січня-березня 2010 року, відповідач повинен був діяти згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо розмірів нарахування і виплати  позивачу  підвищення до пенсії, однак, незважаючи на попереднє судове рішення, відповідач продовжував порушувати законні права відповідача.  

Так як суд не може перебирати на себе функцію органів пенсійного фонду України щодо нарахування підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, то позовні вимоги щодо стягнення  недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначене підвищення до пенсії не було йому нараховано, а функції щодо нарахування і виплати їх законодавством  покладено  не на суд, а на відповідача по справі.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячне підвищення до пенсії дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при нарахуванні пенсії також не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може на майбутнє регулювати суспільні відносини.

Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, та обмеження об’єму позовних вимог в часі одним роком до дня подачі позовної заяви до суду через наступне.  

 У відповідності до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Суд встановив, що предметом оскарження є неправомірність дій УПФ України щодо нездійснення нарахування підвищення до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою, а тому немає підстав для обмеження об’єму позовних вимог позивача однорічним строком до дати подання позивачем позовної заяви до суду, так само як і застосування положень ч.1 ст. 100 КАС України, щодо відмови в задоволенні позову через пропуск строку позовної давності. Вказівка відповідача, про те що причина пропущення строку позовної давності  позивачем не підтверджена належними доказами судом не приймається до уваги, як безпідставна, так як в матеріалах справи є заява позивача до відповідача датована 23 лютого 2010 року, в якій позивач просить здійснити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни. Також мається письмова відповідь відповідача про відмову позивачу у здійсненні такого перерахунку  датована 26 лютого 2010  року.  А тому строк звернення до адміністративного суду для позивача  починається з дня, коли він дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його заяви до суб'єкта владних повноважень, а саме із  26 лютого 2010   року, що передбачено положенням ст.  99 ч.4 КАС України.

             Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

              На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 6-14, 18, 71, 94, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд,  -        

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов  ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області  задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Диканському районі  Полтавської області протиправною в частині не нарахування  позивачу підвищення  до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі встановленому ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за  період  з  01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, а також з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за  2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік із 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року, з урахуванням проведених раніше  виплат.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.    

             Відповідно до Закону України  "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набрав законної сили 10.03.2010 року постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Диканський районний суд, який ухвалив судове рішення, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня винесення постанови та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.    

.            

Головуючий:                 /підпис/

З оригіналом згідно:

Голова Диканського районного суду                         ОСОБА_1

                        ДОВІДКА

Постанова  Диканського районного суду від 29 березня 2010 року станом на 30  березня  2010 року  в законну силу не вступила.

Голова  Диканського районного суду                                                                   ОСОБА_1