Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 751/4550/17

провадження № 61-1465св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2018 року у складі судді Цибенко І. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування та догляд спадкодавця.

Позовна заява мотивована тим, що у 2013 році ОСОБА_4 захворів на рак, у зв?яку з чим потребував постійного догляду, лікування та турботливого ставлення. Лікування останнього потребувало значних грошових витрат, які оплачувались виключно позивачем у справі. Через тяжку хворобу

ОСОБА_4 потребував лікування за кордоном, супроводжувала якого

ОСОБА_1 користуючись послугами авіа-перельотів, що потягло за собою додаткові витрати на придбання квитків на літак, проживання в готелі міста Тель-Авів, купівлю ліків, а також лікування в Ізраїлі, послуги лікарів, обстеження, та користування медичними послугами медичної мережі «Добробут». Позивач неодноразово зверталась до відповідачів у справі надати грошову допомогу в лікуванні їх батька, однак останні відмовлялись.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після чого відкрилась спадщина на належне йому майно, спадкоємцями якого є відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно заповіту померлого все своє майно він залишив відповідачам в рівних частинах.

В позові позивач посилається, що відповідачі зобов?язані відшкодувати понесені ОСОБА_1 витрати на лікування їх спільного батька, та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в позові просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 980 635,26 грн з кожного витрат понесених ОСОБА_1 на лікування батька, та стягнути з відповідачів понесені витрати на сплату судового збору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня

2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по

231 194,58 грн з кожного в рахунок понесених витрат на лікування та догляд померлого ОСОБА_4 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 1 290,60 грн з кожного.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі, як спадкоємеці майна померлого, зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені позивачем на лікування та догляд батька. Задоволенню підлягають позовні вимоги, які підтверджені належними та допустимими доказами є розумними та необхідними, в межах трьохрічного строку.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня

2018 змінено в частині визначення розміру відшкодування понесених витрат на лікування та догляд померлого ОСОБА_4 та судового збору, збільшено розмір стягнутих із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат з 231 194,58 грн до 503 001,50 грн з кожного та судового збору з

1 290,60 грн до 2 040,00 грн з кожного.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави недоплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі по 288,50 грн з кожного.

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по

1 980,00 грн з кожного в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.

Збільшуючи розмір стягнутих із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат з 231 194,58 грн до 503 001,50 грн з кожного, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції помилково не враховано витрати в розмірі 19 550,00 доларів США, що еквівалентно 503 721,50 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами по справі. Крім того, апеляційний суд збільшуючи суму витрат, які підлягають стягненню з відповідачів, врахував допущену судом першої інстанції помилку при визначенні вартості авіаквитків.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:

11 січня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати частково рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від

30 січня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від

18 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на утримання, догляд та лікування ОСОБА_4 в сумі 89 531,86 грн та 19 550,00 доларів США.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час прийняття оскаржуваних судових рішень судами було неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Не погоджуються з стягнутою судом сумою, оскільки у відповідності до вимог частини першої статті 1232 ЦК України спадкоємці зобов?язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Вважають, що кошти витрачені за проживання в готелі в сумі 9 95,00 доларів США, що становить 25 273,00 грн, за оренду автомобіля на загальну суму

17 809,86 грн, не можуть бути стягнуті з відповідачів, оскільки не відносяться до витрат, які визначені статтею 1232 ЦК України. Заявники у скарзі посилаються, що суди дійшли помилкового висновку про стягнення витрат на придбання квитків на суму 63 762,00 грн, разом з тим ОСОБА_1 придбала квитки на загальну суму 62 677,00 грн, та заявники не оспорюють відшкодування вартості на суму 16 228,00 грн, а 46 449,00 грн не мають бути віднесені до розумних витрат на утримання, догляд, лікування та є особистими витратами позивача.

Стягуючи витрати, понесені позивачкою на лікування ОСОБА_4 в розмірі 19 550,00 доларів США, що еквівалентно 503 721,50 грн, апеляційний суд не дослідив чи дійсно вказані витрати були здійсненні на лікування

ОСОБА_4

01 лютого 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати частково рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

769 383,06 грн з кожного в рахунок понесених витрат на лікування померлого ОСОБА_4 .

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що відповідачі зобов?язані відшкодувати понесені позивачем витрати на лікування їх спільного батька у повному обсязі з огляду на встановлені судами обставини справи та докази, які містяться в матеріалах справи.

Доводи інших учасників справи:

21 лютого 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

26 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду відзив, у якому просять відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Новозаводського районного суду міста Чернігова.

Зупинено дію та виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від

18 грудня 2018 року, якою змінено рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2018 року, до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2018 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у даній справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зводяться до незгоди з рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від

30 січня 2018 року та постановою Чернігівського апеляційного суду від

18 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

89 531,86 грн та 19 550,00 доларів США, що еквівалентно 503 721,50 грн, витрат на утримання, догляд та лікування ОСОБА_4

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2018 року та постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В інших частинах рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2018 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від

18 грудня 2018 року не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення, в оскаржуваних частинах, ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , та спадкоємцями.

З 2013 року ОСОБА_4 хворів на онкологічне захворювання, у зв?язку з чим проходив лікування у різних лікувальних установах.

Після смерті ОСОБА_4 , Другою Чернігівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа.

Сторони у визначений законом строк звернулися із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Згідно з положеннями частин першої, другої статі 1220, частини першої статті 1222, частини третьої статті 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною п?ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно із частиною другою статті 1220 цього Кодексу є день смерті особи.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1232 ЦК України спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Обов`язковою умовою покладення на спадкоємців обов`язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця є те, що ці витрати повинні бути розумними з точки зору їхнього розміру і необхідності здійснення.

Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановив, що догляд за померлим19 листопада 2015 року ОСОБА_4 здійснювала ОСОБА_1 , що також не заперечується сторонами, дійшли правильного висновку про покладення на відповідачів обов?язку з відшкодування витрат, понесених на лікування та догляд спадкодавця.

Визначаючи розмір витрат, які підлягають стягненню, суди попередніх інстанції на підставі належним чином оцінених доказів наявних в матеріалах справи, які підтверджують фактичні витрати, що були понесені ОСОБА_1 на лікування та догляд спадкоємця, дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 89 531,86 грн та 19 550,00 доларів США, що еквівалентно 503 721,50 грн, витрат на утримання, догляд та лікування ОСОБА_4 в межах вартості спадкового майна, що залишилось відповідачам, врахувавши при цьому розумність витрат, які були зроблені позивачем на утримання, догляд та лікування спадкодавця .

Доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2018 року, в незміненій його частині, та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині стягнення із ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 89 531,86 грн та 19 550,00 доларів США, що еквівалентно 503 721,50 грн, витрат на утримання, догляд та лікування ОСОБА_4 - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цих частинах відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію та виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, якою змінено рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2018 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня

2018 року, в незміненій його частині, та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 89 531,86 грн та 19 550,00 доларів США, що еквівалентно 503 721,50 грн, витрат на утримання, догляд та лікування спадкодавця залишити без змін.

Поновити дію та виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від

18 грудня 2018 року, якою змінено рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко