ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 722/918/17

провадження № 61-20463св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

відповідач - ОСОБА_8 ,

треті особи - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 19 лютого 2018 року в складі колегії суддів Яремка В. В., Одинака О. О., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, укладених від їх імені ОСОБА_8 .

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що 06 квітня 2017 року між відповідачем, який діяв в інтересах кожного з позивачів, та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 укладені безстрокові договори про встановлення права користування їх земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

ОСОБА_8 діяв в інтересах позивачів на підставі доручень, які 20 червня 2017 року скасовані за заявами довірителів.

Позивачі вказували, що про намір укласти зазначені договори відповідач їх не повідомляв, істотні умови договорів, зокрема, строк дії з ними не погоджував, примірник договору не надав, укладаючи указані договори, діяв не в їхніх інтересах, на підставі зловмисної домовленості із третіми особами та з перевищенням повноважень, наданих йому в довіреності. Просили визнати недійсними укладені між ОСОБА_8 і третіми особами договори емфітевзису та скасувати відповідні рішення про їх державну реєстрацію.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2017 року позов задоволено:

- визнано недійсними договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладені 06 квітня 2017 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з другої сторони;

- визнано недійсними договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладені 06 квітня 2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 ;

- скасовано всі рішення державного реєстратора при виконавчому комітеті Новодністровської міської ради Чернівецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки за указаними договорами.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_8 діяв не в інтересах своїх довірителів, а у власних інтересах, що суперечить вимогам статті 238 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 19 лютого 2018 року апеляційну представника ОСОБА_8 задоволено частково, рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що в якості відповідачів до участі в справі не залучені сторони оспорюваних правочинів, а апеляційний суд позбавлений можливості самостійно залучати співвідповідачів до участі в справі, в зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 березня 2018 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване судове рішення як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої існтанції.

Указує, що сторони оспорюваних правочинів залучені до участі в справі як треті особи, а тому висновок апеляційного суду про неможливість вирішення спору не ґрунтується на обставинах справи.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_8 на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що позивачі є власниками земельних ділянок, розташованих на території Василівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.

06 квітня 2017 року між кожним із позивачів, в інтересах яких на підставі нотаріально посвідчених доручень діяв ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , укладені окремі договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), на необмежений строк, на земельні ділянки, належні позивачам, згідно сертифікатів на земельні частки (пай).

Указані договори зареєстровані в установленому законом порядку.

20 червня 2017 року довіреності, надані позивачами ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , скасовані довірителями на підставі їх заяв.

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 пред`явили до їх представника за дорученням ОСОБА_8

Питання про залучення до участі в справі співвідповідачів у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суд не вирішував.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Отже сторонами у договорах на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з однієї сторони є власники земельних ділянок, а з другої сторони - землекористувачі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є сторони правочину.

Установивши, що до участі в справі не залучені співвідповідачі, а суд апеляційної інстанції позбавлений такої можливості, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову в даній справі в зв`язку з незалученням співвідповідачів у справі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Чернівецької області від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук