Справа № 2-460/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

                                                                         заочне

Іменем     України

12  березня  2010 року             Шевченківський районний суд м. Львова

 в складі:  головуючої –  судді     Свірідової В.В.  

                  при секретарі   -           Дмитраш І.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до регіонального управління  в м.Львові ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго», ОСОБА_2  з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -  

у с т а н о в и в:

28.08.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення коштів про стягнення 16 520,63грн.  матеріальної шкоди та 6 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що 31 березня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2  з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» в особі начальника регіонального управління  у м.Львові було підписано договір  страхування наземного транспорту за № 206/07170/-08, предметом страхування   якого був транспортний засіб марки «Мітсубісі  Ланцер» 1,6 Комфорт,2008 року випуску державний номер НОМЕР_1.

11.09.2008 року о 20.30год. на території Болехівського держлісгоспу відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю його, позивача.За  кермом   автомобіля, під час  ДТП,  знаходився  його  син  ОСОБА_3, який керував на підставі належного йому  посвідчення  водія серії  ХМА №234899.Цього ж дня, 11.09.2008 року, ОСОБА_1 звернувся до відповідача регіонального управління  в м.Львові ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» з заявою-повідомленням про випадок з транспортним  засобом, у  якій  чітко  зазначив  події ДТП та пошкодження  автомобіля.

Відповідно до умов договору відповідачу були подані всі необхідні для виплати страхового  відшкодування  документи, а також був наданий сам транспортний засіб для огляду.

Однак, відповідач ОСОБА_2  з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» 31.12.2008 року направив позивачу лист, у відповідності до якого, страхове відшкодування його виплачуватись  не буде, оскільки  його син, ОСОБА_3, який  керував транспортним  засобом в момент ДТП, зобов”язаний  був  мати  при собі свідоцтво про право спільної  власності  чи  тимчасовий  реєстраційний  талон.

Позивач, неодноразово дзвонив, навідувався, писав письмові пояснення   про те, що дана вимога   могла б стосуватись його сина ОСОБА_3 якби він, позивач був  відсутній у транспортному засобі, що підтверджується і протоколом про адміністративне правопорушення та постановою суду, де чітко вказано, що ОСОБА_3 порушено лише ст.124 КпАПУ, однак відповіді  ним  отримано не було.

Скерований позивачу лист від 31.12.2008 року  з відмовою у виплаті страхового відшкодування,  вважає необґрунтованою та незаконною з підстав, зазначених в позові та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 16 520 63 грн. матеріальної шкоди, де 12 000 00грн. - сума страхового відшкодування, 2 486 14 грн. – пеня в врахуванням кількості прострочених днів,  передбачена договором страхування;  316 60 грн. - 3% річних, 1 717 89грн. – інфляція.

Крім того позивач зазначає, що відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що внаслідок дій відповідача він переживає сильний стрес, є морально пригнічений, оскільки йому доводиться їздити  на пошкодженому автомобілі, що принижує його особисту честь і гідність. Розмір завданої  моральної шкоди він оцінює  в  6 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, давши пояснення, аналогічні  тим, що викладені в позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача регіонального управління  в м.Львові ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» в судове засідання не з”явився, надіслав на адресу суду письмове пояснення.

Представник відповідача – ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» в  судове  засідання  не  з”явився, хоча  належним чином  про час  та  місце  розгляду  справи  був  повідомлений, під  розписку .

    Представники  відповідачів  в  судове засідання повторно не з”явився, хоча про час і місце судового розгляду були  повідомлені  належним  чином, про причини неявки суд не повідомили. Зі згоди  позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає  положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що  позов є підставним  та  його слід задоволити  з  наступних  підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 31 березня 2008 року було укладено договір страхування №206\07170-08 між ОСОБА_1 та ТДВ „СК „Індиго”, предметом страхування якого був транспортний    засіб  марки „Мітсубісі Ланцер”, 1,6 Комфорт, 2008 року випуску ,  державний номер НОМЕР_1.

Згідно  даного договору одним із страхових випадків визнається пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання при дорожньо-транспортній пригоді  за  участю  транспортного засобу.

З долучених до справи матеріалів по факту ДТП Відділу ДАІ обслуговування адміністративної території  м. Долина та  автомобільної технічної інспекції при ГУМВС України у Івано-Франківській області вбачається, що дійсно 12 вересня 2008 року о 20.30 год. на території Болехівського держлісгоспу  відбулас я дорожньо-транспортна пригода, а саме -  водій  ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом марки „Мітсубісі Ланцер”, державний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом, не переконався у відсутності небезпеки, внаслідок чого допустив наїзд на перешкоду (електроопору), внаслідок чого автомобіль  зазнав  механічних  пошкоджень.

12 вересня  2008 року ОСОБА_1, батьком ОСОБА_6, який керував автомобілем на підставі належного йому посвідчення водія серії ХМА №234899 в момент здійснення ДТП, складено  заяву – повідомлення про випадок з транспортним  засобом, в  якому  зазначив обставини ДТП.

На виконання умов договору позивачем було подано відповідачу всі документи, необхідні для виплати страхового відшкодування, а саме заява-повідомлення про випадок з транспортним засобом; довідка про ДТП; довіреність на право керування автомобілем; пояснення  на  ім’я голови правління регіонального управління в м.Львові ТЗД СК «Індіго» і було  представлено  для огляду сам автомобіль.

В  заяві-повідомленні від 12.09.2008 року ОСОБА_1 зазначив, що  за кермом даного автомобіля 12.09.2008 року під час здійснення ДТП знаходився ОСОБА_3, а він сам знаходився на передньому сидінні автомобіля.Коли почув сильний удар в задню частину автомобіля,вони зупинилися, вийшли з  машини і побачили, що автомобіль, наїхав на  перешкоду (електроопору),внаслідок  чого транспортний засіб  зазнав  механічних  пошкоджень.

Свідки  ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  в судовому засіданні надали суду точні та послідовні пояснення  про обставини ДТП, а тому суд приймає  їх  до  уваги.

Крім  того, дані обставити підтверджуються копією протоколу  серії АБ №484377 від 12.089.2008 року та копією постанови Волинського районного суду Івано-Франківської про розвиток подій в частині зіткнення  транспортного засобу та його пошкодження в задню  сторону  автомобіля  відповідають характеру  ушкоджень  та  фактичним  обставинам ДТП.

31.12.2008 року ЗДТ СК «Індіго» було надіслано лист № 2361/08, в якому позивачеві було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, в  зв’язку з відсутністю у водія, який керував в момент ДТП, свідоцтва про право спільної  власності  чи  тимчасового реєстраційного талону.

Таким чином,  суд  приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 та  вважає, що такі дії відповідача повністю відповідали умовам Договору та Закону України „Про обов”язкове  страхування  цивільно-правової   відповідальності   власників  наземних  транспортних   засобів».  У відповідності до Договору  страхування підстав для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є подання Страховиком правдивих відомостей  про об’єкт страхування  або  про  факт  настання страхового випадку.

  Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України    у  разі  порушення  зобов”язання  настають  правові  наслідки, встановлені  договором  або  законом, зокрема:сплата  неустойки, відшкодування  збитків  та  моральної  шкоди.

  У  відповідності  до  ст.612  ЦК  України  боржник  вважається  таким, що  просрочив,  якщо  він  не приступив  до  виконання  зобов”язання  або  не  виконав  його  у  строк, встановлений  договором  або  законом. Боржник, який  просрочив  виконання  зобов”язання, відповідає  перед  кредитором  за  завдані  простроченням  збитки  і    за  неможливість  виконання, що  випадково  настала  після  просрочення.

  У  відповідності  до  ст.ст.258,549  ЦК  України  за  просрочку  платежу  сплачується  пеня  в  розмірі, що встановлюється  за  згодою  сторін,але  не  може  перевищувати  подвійної  облікової  ставки  Національного банку  України,що діяла  у  період, за  який  сплачується  пеня.

Отже,відповідно  до  представлених  позивачем  розрахунків  слід  стягнути  з  відповідачів  пені  в  розмірі 2486,14  грн.,виходячи  із  заборгованості  в  сумі 12 000  грн.

 Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за  весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором  або законом.  

Відповідно  до  представлених  позивачем  розрахунків  слід  стягнути  з  відповідачів    інфляційні  збитки  в  сумі 1717,89  грн.  

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було представлено відповідачеві  правдиві відомості про факт настання страхового випадку, суд вважає що позовні вимоги  у виплаті страхового відшкодування   підлягають   повному задоволенню позову в цій частині.

Що стосується вимоги про відшкодування  моральної  шкоди, то у відповідності до ст. 23  ЦК  України, особа  має  право  на  відшкодування  моральної  шкоди, завданої  внаслідок  порушення  її  прав. Моральна  шкода  полягає  у  душевних  стражданнях, яких  фізична  особа  зазнала у   зв”язку із  протиправною  поведінкою  щодо  неї  самої, у  зв”язку із  знищенням  чи  пошкодженням  її  майна.

            Позивач  зазначав  в  судовому  засіданні  про  стягнення  моральної  шкоди  з  відповідача ТДВ СК «Індиго», мотивуючи  тим, що  дана  шкода  полягала  в  тому,  що  діями  відповідача  завдано  йому  моральну  шкоду, а  саме, яка  полягає  у  душевних  стражданнях, оскільки  він  зазнав  такі   у  зв”язку  із пошкодженням  свого  майна.  

           Суд  вважає,  що  такі  вимоги  позивача  підлягають  до  часткового  задоволення, а  саме  в  сумі 500  грн.

   Відповідно  до  вимог  ст.88 ЦПК  України  слід  стягнути  судові  витрати  по  справі   з  відповідачів  по  справі  у  користь  позивача.

   На  підставі  наведеного  вище, слід   стягнути  з регіонального управління  ОСОБА_2  з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго”  та ОСОБА_2  з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго”, солідарно,  в  користь  ОСОБА_1   страхове   відшкодування  в   сумі 16 520, 63 грн.   та  судові  витрати  по  справі   в  сумі  195, 21  грн., а  всього 16 715 грн.84 коп., а також  кошти  за  заподіяну  моральну  шкоду  в  сумі 500 грн.

     Керуючись ст.ст.10,11,88,209,212,214-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст.23,258, 549,611,612,625 ЦК України,  ст.ст.35,37 Закону  України „Про обов”язкове  страхування  цивільно-правової   відповідальності   власників  наземних  транспортних   засобів”, суд,-  

в и р і ш и в:

     Позов     задовольнити  частково.

      С тягнути  з регіонального управління  ОСОБА_2  з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго”  та ОСОБА_2  з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго”, солідарно,  в  користь  ОСОБА_1   страхове   відшкодування  в   сумі 16 520, 63 грн.   та  судові  витрати  по  справі   в  сумі  195, 21  грн., а  всього 16 715 грн.84 коп.(шістнадцять  тисяч сімсот п”ятнадцять  грн.84  коп.) , а також  кошти  за  заподіяну  моральну  шкоду  в  сумі 500 грн. (п”ятсот  грн.)

      Рішення  може  бути  оскаржено   в  апеляційному  порядку  до  апеляційного суду Львівської  області   через  Шевченківський  районний  суд м.Львова  шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20 днів апеляційної  скарги, з  подачею  її  копії  до апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ч.4  ст.295  ЦПК  України.  

      Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова за письмовою заявою відповідачів, поданою  протягом  десяти днів з дня отримання  його  копії.

      Суддя                                                    В.В.Свірідова