ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2009 року                                                                                                м. Чернівці

Шевченківський районний  суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі Мельник І.В.

за участю позивача ОСОБА_1 і в його інтересах представника  прокуратури Шевченківського району м. Чернівці ОСОБА_2

за участю відповідача ОСОБА_3 в і його інтересах представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу № 2 -555/09 за позовною заявою прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1, 10.12. ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 про визнання умов договору недійсними, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ:

        Прокурор Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1, 10.12. ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання умов договору недійсними, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, в обґрунтування якого посилалися на те, що в прокуратуру Шевченківського району м. Чернівці в листопаді 2008 року звернувся громадянин ОСОБА_1 із заявою про захист його порушених прав і інтересів, в ході проведеної перевірки прокуратурою  було встановлено, що 01.10.2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 і фізичною особою ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, який в подальшому реєстрований у Чернівецькому міському центрі зайнятості. Згідно вказаного договору за домовленістю його сторін, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 був прийнятий на посаду сторожа приватної стоянки ПП Стрельченко по вул.. Руській, 236 м. Чернівці, із 0.5 ставкою з щомісячною оплатою праці у розмірі  275 грн. від 550 грн. з 01.10.2008р. випробувальним терміном на 45 днів по 01.101.2009р., із визначеними обов"язками по збереженню транспортних засобів та інвентаря, підтримання належного санітарного стану стоянки. 04.11. 2008р. фізична особа - підприємець  звільнив ОСОБА_1 з  роботи в односторонньому порядку з підстав ст. 28 КЗпП України. Вказане звільнення вважали незаконним і необґрунтованим, здійснене з грубим порушенням норм законодавства про працю. А, тому, просили визнати недійсним п. 1 трудового договору який 1.10.2008р.  було укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в частині встановлення випробувального терміну - 45 днів. Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновити його на посаді сторожа  у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, із стягненням з останнього на користь ОСОБА_1 заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з 04.11. 2008р. по день поновлення на роботі. Стягнути з відповідача судові витрати та допустити негайне виконання рішення суду.

      В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і в його інтересах представник, помічник прокурора Шевченківського району м. Чернівці ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, доповнивши їх у грудні 2008 року та надалі відповідно, збільшивши у серпні 2009 року позовні вимоги, зокрема, в частині визнання недійсним пункту 1 трудового договору, який 01.10.2008 року було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в частині встановлення випробувального терміну – 45 днів; визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновлення його на роботі – посаді сторожа у фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04.11. 2008р. по день поновлення на роботі, а також судових витрат по справі.

      У наданих суду поясненнях позивач ОСОБА_1 повністю посилався на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково суду пояснив, що на початку серпня 2008 року в журналі – газеті «Від і До» (рубриці – пропоную роботу) прочитав оголошення про прийняття на роботу сторожа на автомобільну стоянку, де зазначався вік: 45 -70р., заробітна плата 700 грн. та номер мобільного телефону. Зателефонувавши, а надалі і особисто звернувшись на приватну стоянку приватного підприємця ОСОБА_3, після розмови з останнім, в частині працевлаштування, зокрема, виплаті заробітній платі і умов роботи, він з відповідачем уклали 01.10.2008 року трудовий договір, із умовами якого він погоджувався, в тому числі і випробувальним терміном на 45 днів, а також обов»язками по збереженню транспортних засобів та інвентарю, підтримки належного санітарного стану, на 0,5 ставки, із оплатою 275 грн., двома вихідними днями – субота і неділя. Будучи в міському центрі зайнятості разом із ОСОБА_3 не заперечував проти реєстрації вказаного договору, про що відповідну відмітку було здійснено 7.10.2008 року інспектором Ільчуком В.Г., яким трудовий договір йому особисто було прочитано. Працюючи у приватного підприємця ОСОБА_3 на автомобільній стоянці по вул.. Руській 236 м. Чернівці він працював цілодобово (добу за дві) і грошові кошти отримував за кожну зміну в середньому по 80 грн. Порядок чергувань вівся у відповідному журналі обліку, як і вівся у відповідному журналі облік грошових коштів, що здіймалися з власників транспортних засобів за паркування останніх. 01.11. 2008 року закінчивши добове чергування зміни, через дві доби, тобто 04.11. 2008 року прийшовши на зміну, не був допущений до зміни ОСОБА_3 без будь – яких на то пояснень до роботи, останнім йому було повідомлено, що він більше на стоянці не працює і вигнав його. Цього, чи на наступний день (тобто 4 чи 11. 2008р.) точно не пам»ятав, він звернувся в міський центр зайнятості з метою дізнатися чи розірвано і відповідно знято з реєстрації трудовий договір, укладений ОСОБА_3 і ним. Юрисконсультом центру зайнятості йому було повідомлено, із наданням копії трудового договору, що останній не розірвано і не знято з реєстрації, після чого, він, 20 листопада 2008 року звернувся в прокуратуру Шевченківського району м. Чернівці. Вказував, у наданих поясненнях, що особисто до суду з приводу незаконного його звільнення з роботи, посади сторожа приватним підприємцем ОСОБА_3 не звертався, як і не звертався з приводу незаконного оформлення трудових відносин в частині випробувального терміну. Вважав, всупереч нормам чинного трудового законодавства не вірним визначення йому, як робітнику, випробувальний термін у 45 днів, а також незаконним і його звільнення, із розірванням трудового договору 4.11. 2008 року за ст. 28 КЗпП України.

     Не заперечуючи того факту, що саме 4.11. 2008 року дізнався по своє звільнення з роботи і саме цього числа його відповідачем не було допущено до роботи і вигнано, вважав, що у відповідності до ст. 233 ЦПК України не пропустив строку для вирішення трудового спору  в частині його звільнення, в суді, а тому, просив, заявлені позовні вимоги, з їх збільшенням у відповідно поданій в серпні 2009 року заяві, задовольнити в повному обсязі.

    Відповідач ОСОБА_3 і в його інтересах представник ОСОБА_4, позовні вимоги і обставини викладені в позовній заяві прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1 не підтримали і, відповідно просили відмовити в їх задоволенні. У наданих суду поясненнях відповідач ОСОБА_3, виходячи з того, що фактично ним не було порушено трудових прав ОСОБА_1, оскільки при обумовленні праці останнього на автостоянці по вул.. Руській, 236 м. Чернівці, після погодження усіх істотних умов роботи і одержанні від ОСОБА_1 згоди, в тому числі і щодо випробувального терміну у 45 днів, він, уклавши трудовий договір, разом із працівником, тобто позивачем ОСОБА_1 звернувся в Чернівецький міський центр зайнятості для реєстрації договору. ОСОБА_1 фактично пропрацював всього 9 днів сторожем на автомобільній стоянці по вул.. Руській, 236 у м. Чернівці. Як і інші сторожи працював позмінно, відповідно до графіку роботи, що становило не більше 13 – 14 робочих днів, що ніяким чином не погіршувало становище ОСОБА_1, як працівника згідно вимог трудового законодавства. Додатково у наданих поясненнях відповідач вказував, що дізнавшись від клієнтів і отримавши від останніх скарги про те, що ОСОБА_1 на своїх змінах обраховує їх, він, 4.11. 2008 року після розмови із ОСОБА_1, який з»явився на роботу без будь – яких пояснень пропуску робочих днів, влаштувавши конфліктну ситуацію у присутності клієнтів стоянки, прийняв рішення про дострокове звільнення ОСОБА_1 з роботи - посади сторожа, здійснивши в наявних у нього примірниках трудового договору, відповідну відмітку про розірвання договору з працівником, направивши 10.11. 2008 року ОСОБА_1 лист рекомендований (із повідомленням) повідомивши останнього про розірвання з ним трудового договору і пропозицією явку до центру зайнятості для зняття з реєстрації трудового договору, однак, незважаючи на отримання позивачем вказаного листа, він, будучи 12 листопада 2008 року в міському центрі зайнятості і побачивши там ОСОБА_1, належним чином зняти трудовий договір з реєстрації не зміг, оскільки останній, безпричинно покинув приміщення центру і категорично відмовився від явки безпосередньо для здійснення вказаної процедури. Надалі він, у відповідному листі – заяві від 10.11. 2008р. повідомив директора міського центру зайнятості про розірвання в односторонньому порядку, керуючись ст. 28 КЗпП України трудового договору з працівником, оскільки ОСОБА_1, протягом випробувального терміну виявив невідповідність вимогам виконуваної ним роботи. В листі просив, за неможливості виконання вимоги інспектора центру зайнятості доставити працівника ОСОБА_1 в центр, зняти з реєстрації укладений 1.10.2008р. трудовий договір з останнім. Вказував, що ця його заява була проігнорована, у зв»язку із чим трудовий договір до даного часу не знятий з реєстрації. Вважав, що розірвання трудового договору з працівником ОСОБА_1 відбувалося в межах трудового законодавства, ніякої спільності з його зняттям з реєстрації в центрі зайнятості не має, а оскільки, ОСОБА_1, в межах ст. 233 КЗпП України пропустив місячний термін звернення до суду за захистом своїх порушених прав в частині його незаконного звільнення, просив в задоволенні вимог прокурора Шевченківського району м. Чернівці, що діє в інтересах ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

          Свідок  ОСОБА_5, допитаний в судовому засіданні пояснив, що в період з початку жовтня 2008 р. працював разом з ОСОБА_1 на приватній автостоянці приватного підприємця ОСОБА_3 по вул.. Руській 236 у м. Чернівці, міняв ОСОБА_1 по зміні після доби чергування. У поясненнях вказував, що зарплату отримував безпосередньо від ОСОБА_3, як він, так і ОСОБА_1 по відомості за 0,5 ставки – 260 - 270 грн. та преміальні 1 раз в місяць за хорошу службу; чи отримував ОСОБА_1 преміальні пояснити не міг; субота і неділя були вихідними днями; всього робочих днів було 7 – 8. Пояснив, що під час його чергувань на стоянці, після перезмінки з ОСОБА_1, від клієнтів транспортні засоби яких утримувалися  на стоянці чув про конфлікти, які виникали на зміні останнього, які вирішував остаточно приватний підприємец ОСОБА_3 На початку листопада 2008 року ОСОБА_1 на зміну не вийшов і фактично з цього часу він його більше на стоянці, як працівника не бачив. Зі слів ОСОБА_1 знав, що його з роботи ОСОБА_3 звільнив, за яких підстав, відомо не було.

        Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що працює в Чернівецькому міському центру зайнятості і на період жовтня 2008 року здійснював реєстрацію трудового договору між працівником ОСОБА_1 і фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, укладений останніми 1.10.2008р. про прийняття на посаду сторожа ОСОБА_1, 10.12. ІНФОРМАЦІЯ_1. В трудовому договорі було зазначено погоджений сторонами строк в три місяці випробувального терміну з 1.10.2008р. по 1.01.2009р., обумовленими сторонами обов»язки працівника – сторожа з несенням відповідальності за збереження транспортних засобів та інвентаря, підтримування належного санітарного стану; із зобов»язаннями фізичної особи – підприємця сплачувати працівнику оплату за працю в розмірі 0.5 ставки – 275 грн. від 550 грн.; часу виконуваної роботи з 9 до 13 годин перервою на обід та вихідними двома днями. Переговоривши із обома особами, як працівником, так і підприємцем відносно обумовленості умов укладеного договору, він три примірника трудовий договір зареєстрував, оголосив договір сторонам і два примірника вручив підприємцю, один із яких останній мав надати працівнику. Чому цього не було зроблено пояснити не міг. Вказував у поясненнях, що як правило, з практики, підприємці примірники трудових договорів як їх так і працівника зберігають в себе. В подальшому, він був в центрі зайнятості переведений на іншу посаду; з реєстрації трудовий договір між ПП ОСОБА_3 і працівником ОСОБА_1 не змінав.

         Допитана в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила про те, що працює юрисконсультом Чернівецького міського центру занятості.

          На початку місяця, в числах 4 – 6 листопада 2008 року до центру зайнятості звернувся до неї ОСОБА_1, який просив її подивитися чи не знятий з реєстрації трудовий договір укладений між ним та приватним підприємцем ОСОБА_3 При перевірці, нею було установлено, що договір між приватним підприємцем і працівником ОСОБА_1 не розірвано і не знято з реєстрації. На прохання останнього, нею ОСОБА_1 було видано копію трудового договору, нею посвідченого; при цьому ОСОБА_1 вказував, що його незаконно звільнили з роботи і він має намір ці дії оскаржити. У наданих поясненнях вказувала на те, що розірвання трудового договору між фізичною особою – підприємцем та працівником не залежить від зняття такого договору в центрі зайнятості. Не заперечувала, що укладений між ПП ОСОБА_3 і працівником ОСОБА_1 в Чернівецькому міському центрі зайнятості з реєстрації не знятий, дія договору фактично закінчилася 01.01.2009р. Пояснила, що при повідомленні сторонами трудового договору центру зайнятості, відповідальний працівник, що здійснював реєстрацію договору, зобов»язаний протягом трьох днів зняти трудовий договір з реєстрації, здійснивши відповідну відмітку у книзі реєстрації трудових договорів. А, оскільки в даному конкретному випадку, центр зайнятості, сторонами, зокрема приватним підприємцем ОСОБА_3 не було повідомлено про дострокове розірвання трудових відносин з працівником ОСОБА_1, трудовий договір і не знятий з реєстрації; зняття якого відбувається, як правило у присутності обох сторін.

         Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 і доповнення в його інтересах представника прокуратури Шевченківського району м. Чернівці, відповідача ОСОБА_3 і доповнення його представника, всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

        Судом, за дослідженими письмовими матеріалами, наданими сторонами по справі, установлено, що 20 листопада 2008 року із письмовою заявою до прокуратури Шевченківського району м. Чернівці звернувся за захистом своїх порушених прав ОСОБА_1, посилаючись в якій, вказував, що при виході на роботу 4.11. 2008 року приватну автостоянку приватного підприємця ОСОБА_8 по вул.. Руській, 236 м. Чернівці, останній не допустив його до роботи, ображаючи, підняв на нього руку намагаючись вдарити, у зв»язку із чим просив дати правову оцінку діям фізичної особи (а.с. 3).

      З досліджених в засіданні (відповідно а.с. 4, 37) копій трудового договору укладеного 1.10.2008 року між працівником і фізичною особою – суб»єктом підприємницької діяльності вбачається, що даний договір за погодженням сторін був укладений із визначенням випробувального терміну на три місяці з 1.10.2008р. по 01.01.2009р. – 45 днів; визначенням обов»язків працівника на посаді сторожа відносно несення відповідальності за збереження транспортних засобів та інвентаря, підтримки належного санітарного стану автомобільної стоянки, оплатою праці у розмірі  0.5 ставки – 275 грн. від 550 грн., часом виконання роботи з 9 до 13.30 годин, перервою з 11.20 по 12 годин, наданням вихідних днів – субота і неділя, тривалістю щорічної оплачуваної відпустки 24 календарних дні. З вказаних договорів видно, що оба договори підписані сторонами, як ОСОБА_9, так і ОСОБА_1 1.10.2008р. та 7.10.2008р. зареєстрований в міському центрі зайнятості  № 24120802107 посадовою особою центру ОСОБА_6 Разом із тим,  в одному із досліджених договорів, а саме на (а.с. 3), відмітка у п. 17 про те, що трудовий договір розірваний сторонами  відсутня, в договорі (а.с. 37) зазначена відмітка мається і є такою, що здійснена фізичною особою суб»єтом підприємницької діяльності ОСОБА_3 04.11. 2008р. згідно ст. 28 КЗпП України. Факт реєстрації вказаного трудового договору підтверджено і дослідженими записами в книзі обліку реєстрації трудових договорів за період 2008 – 2009рр. Чернівецького міського центру зайнятості.

    Те, що фізична особа ОСОБА_3 являється суб»єтом підприємницької діяльності підтверджено дослідженої в засіданні копією свідоцтва  про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця (а.с. 5), як такого, що зареєстрований в ДПІ м. Чернівці і сплачує єдиний податок (а.с. 6).

    З копії дослідженого листа ОСОБА_3 на ім»я директора центру зайнятості (а.с. 8) видно, що 10.11. 2008р. фізична особа – підприємець ОСОБА_3 повідомляв міський центр зайвості про розірвання трудових правовідносин з працівником ОСОБА_1

    З дослідженої копії трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 13, 14) та дослідженого оригіналу трудової книжки останнього вбачається, що відповідних записів по працевлаштуванню сторожем у приватного підприємця ОСОБА_3 не значиться.

    З відповідних листів Чернівецького міського центру зайнятості від 09.12. 2008р. № 27 – 13/4378 (а.с. 16) та 11.03.2009р. № 27 – 14/1052 (а.с. 33) вбачається Чернівецьким міським центром зайнятості не знятий з реєстрації трудовий договір між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та працівником ОСОБА_10 і особі підприємцю роз»яснено Порядок реєстрації трудового договору і його зняття… (а.с. 28).

    Факт отримання в жовтні 2008р. ОСОБА_1 зарплати свідчить  платіжна відомість ВЗП 000010 за жовтень 2008р. в сумі 226,52 грн.(ас. 45), що спростовує доводи останнього про те, що фактично він працюючи у ОСОБА_3 як приватного підприємця в жовтні 2008 року заробітної плати не отримував.

     Витягами відповідно в журналі Від і До (а.с. 49, 50) підтверджено надане оголошення в рубриці прийняття на роботу сторожу на автомобільну стоянку, вік від 45 – 70р., з/плата 700 грн., чого в судовому засіданні не заперечував і сам відповідач.

     Доводи відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що ОСОБА_1 привласнював гроші отримані від власників автотранспорту за послуги автостоянки, спростовуються як поясненнями останнього, так і дослідженою в засіданні копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.02. 2009р. (а.с. 51).

      Згідно з  статтею 232 КЗпП України безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами..2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних в частину третій ст. 221 і ст. 222 КЗпП України.

    Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строку з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

     Як вбачається із матеріалів справи і зокрема пояснень сторін – позивача і доповнень в його інтересах представника прокуратури Шевченківського району м. Чернівці та відповідача ОСОБА_3 і доповнень в його інтересах представника ОСОБА_4, в яких останні зокрема, наполягали на врахуванні того, що позивачем ОСОБА_1, як працівником, в силу ст. 233 ч.1 КЗпП України, інтереси якого представляє прокуратура Шевченківського району м. Чернівці в заявлених вимогах про незаконне звільнення пропустив місячний термін звернення до суду; даний термін був пропущений і прокуратурою в інтересах позивача.

     Зокрема, судом встановлено і цього не заперечували фактично у наданих суду поясненнях, як сам позивач, так і в його інтересах представник Шевченківського району м. Чернівці ОСОБА_2, що дійсно про  звільнення з посади сторожа приватної автостоянки належної особі – підприємцю ОСОБА_3 ОСОБА_1 дізнався 04.11. 2008 року, коли прийшовши на робоче місце, ОСОБА_3 не був допущений до роботи із повідомленням останнім про звільнення позивача з посади. На наступний день, ОСОБА_1, як вбачається з його пояснень, а також і пояснення свідка ОСОБА_7, позивач звернувся до центру зайнятості із метою з»ясування розірвання трудового договору з ним фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, де йому було повідомлено, що договір не розірвано і не знято з реєстрації. З доповнення представника позивача – представника прокуратури вбачається, що фактично тільки 20.11. 2008р. звернувся із заявою в прокуратуру, яка була зареєстрована (а.с. 3) і прийнята до розгляду, після перевірки обставин якої і виявлених фактів порушення трудового законодавства, прокурор Шевченківського району м. Чернівці 08.01.2009р. звернувся в суд із позовною заявою. Не заперечувала того, що дійсно в силу ст. 233 КЗпП України їх довірителем ОСОБА_1 і фактично ними пропущено місячний строк (у справах про звільнення) звернення до суду працівника та в силу ст. 36 - 1 Закону України прокуратура має повноваження щодо представлення інтересів громадянина  в суді, захищати в суді його інтереси лише у випадках, передбачених законом; позовну заяву подано суто в інтересах громадянина – ОСОБА_1

    У відповідності до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний (міський) суд може поновити ці строки.

    В свою чергу, позивач ОСОБА_1  і в його інтересах представник прокуратури Шевченківського району м. Чернівці, відповідно, не ініціювали питання і не заявляли в судовому засіданні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду; суду позивачем не було представлено і відповідного документу про його тимчасову непрацездатність, що унеможливлювало його звернення до суду із позовом.

       Статтею 28 ч.2 КзПП України передбачено, що «якщо протягом випробувального строку встановленого невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржено працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

        Отже, враховуючи вищенаведене, а також і те, що інших строків звернення до суду, за заявленими вимогами прокуратури Шевченківського району м. Чернівці, діючи в інтересах працівника ОСОБА_1 про незаконне звільнення  останнього з роботи поновлення його на роботі сторожа у фізичної особи підприємця ОСОБА_3 і сплату заробітної плати за час вимушеного прогулу не передбачено, крім Кзпп України, зазначені вище вимоги закону, а також те, що відповідач і в його інтересах представник  наполягали в судовому засіданні на відмові в задоволенні наведеного вище позову, у зв?язку із пропуском строку звернення до суду працівником ОСОБА_1, при цьому вважаючи, виходячи з того, що трудовий спір є індивідуальним, самостійно не  звернувся до суду своєчасно в місячний строк, в його інтересах, із пропущенням цього ж строку звернувся прокурор Шевченківського району м. Чернівці, згідно наданих повноважень має право суто представництва громадянина в суді, ОСОБА_1 фактично був належним чином повідомлений про його звільнення особисто 4.11. 2008р. та надалі і листом (рекомендованим) (а.с. 15), в центр зайнятості 10.11. 2008р. для зняття з реєстрації трудового договору не з»явився, суд вважає, що в задоволенні вищенаведеного позову слід відмовити у зв»язку із пропуском працівника ОСОБА_1 місячного строку звернення до суду з приводу незаконного його звільнення і поновлення на роботі. Вказані терміни позовної давності поширюються і на звернення прокурора до суду у випадках, передбачених Цивільно – процесуальним кодексом України. Сторони індивідуального трудового спору звертаються до суду із позовною заявою особисто за захистом своїх порушених прав.

На підставі викладеного, керуючись ст. 28ч.2, 232, 233ч.1 КЗпП України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 212 – 215, 218 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.1992р. № 9 (із змінами і доповненнями), суд, -                         ВИРІШИВ:

       В задоволенні позовних вимог прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1, 10.12. ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 про визнання умов договору недійсними, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ                                              Слободян Г.М.        

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина в силу ст. 218 ЦПК України)

29 грудня 2009 року                                                                                                м. Чернівці

Шевченківський районний  суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі Мельник І.В.

за участю позивача ОСОБА_1 і в його інтересах представника  прокуратури Шевченківського району м. Чернівці ОСОБА_2

за участю відповідача ОСОБА_3 в і його інтересах представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу № 2 -555/09 за позовною заявою прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1, 10.12. ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 про визнання умов договору недійсними, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, -

ВИРІШИВ:

       В задоволенні позовних вимог прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1, 10.12. ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 про визнання умов договору недійсними, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ                                              Слободян Г.М.