Постанова

Іменем України

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 393/532/16-ц

провадження № 61-29989св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2017 року у складі судді Рачкелюка Ю. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила, з урахуванням змінених позовних вимог, визнати договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 15 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , недійсним.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що вона купила в ОСОБА_3 вказаний житловий будинок за 5 000,00 грн і отримала у нього ключі від будинку.

У цьому будинку вона зробила ремонт та користувалась ним 7 років.

Придбання спірного будинку підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

ОСОБА_3 приховав наявність у нього правовстановлюючих документів на будинок, а тому договір купівлі-продажу в установленому законом порядку між ними укладений не був.

Після смерті її брата - ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона на прохання ОСОБА_11 продала йому будинок і написала розписку про те, що за будинок отримала 12 000,00 грн.

15 грудня 2014 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_2 , які є чоловіком та дружиною, укладено договір купівлі-продажу спірного будинку. ОСОБА_11 діяв на підставі довіреності, виданої на його ім`я ОСОБА_3 , тобто ОСОБА_11 уклав правочин від імені ОСОБА_3 у своїх інтересах, оскільки після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_11 та його дружина - ОСОБА_2 мають право спільної сумісної власності на спірний будинок.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 року, в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оспорюваний договір купівлі-продажу житлового будинку укладено між ОСОБА_3 , від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_11 , та ОСОБА_2 . Позивач стороною цього правочину не була, належних та допустимих доказів, що оспорюваним договором купівлі-продажу порушено її права та законні інтереси, не надала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

26 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 03 червня 2019 року № 497/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі показань свідків суди встановли придбання нею в ОСОБА_3 будинку. Її дії були правомірні і добросовісні.

Крім того, договір укладено з порушенням вимог частини третьої статті 238 ЦК України, оскільки ОСОБА_11 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, а тому придбане за вказаним правочином майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_11 та ОСОБА_2 .

Доводи інших учасників справи

У запереченні на касаціну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Зазначив, що вказаний позов не може бути задоволений, оскільки позивач не надала суду аргументів щодо порушення її прав оспорюваним договором купівлі-продажу будинку.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 3 , виданого 29 травня 2006 року Верблюзькою сільською радою на підставі рішення Новгородківського райвиконкому від 08 квітня 1988 року № 97.

ОСОБА_3 видав довіреність від 07 листопада 2014 року, якою уповноважив ОСОБА_11 на продаж належного йому на праві приватної власності житлового будинку за вищезазначеною адресою за ціною та на умовах за його розсудом.

Довіреність посвідчена нотаріально та діє до 07 листопада 2017 року.

15 грудня 2014 року між ОСОБА_3 (продавцем), від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_11 , та ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1361, відповідно до умов якого продавець продав та передав у власність, а покупець купила та прийняла у власність житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 45,9 м2 за 18 688 грн, які покупець повністю сплатив продавцю.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статею 15 ЦК України, статтею 3 ЦПК України 2004 року порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, загальний перелік яких визначений у статті 16 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

За системним аналізом положень статей 15, 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Згідно з частиною першо. статті 60 ЦПК України2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що відповідно до частинитретьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах, оскільки ОСОБА_11 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, а тому придбане за вказаним правочином майно є їх спільною сумісною власністю, суд апеляційної інстанції відхилив, позивач не довела порушення її прав оспорюваним договором.

Встановивши, що позивач не довела порушення її прав оспорюваним договором, суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову в позові.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам апеляційної скарги, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглядаючи в касаційному порядку в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко