Справа № 607/17663/19

РІШЕННЯ н.п.2/599/989/2019

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Снігурського В. В.

при секретарі Куриляк О. Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зборові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позивач просить визнати поширену відповідачем в проекті рішення «Про звільнення із посади секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3» та пояснювальній записці до проекту рішення «Про звільнення із посади секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3» інформацію такою, що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 , зокрема інформацію про те, що секретар Тернопільської міської ради ОСОБА_3: систематично блокував подання документів громадськими активістами; свідомо та одноосібно приймав рішення про неоприлюднення ряду проектів на сайті Тернопільської міської ради; перешкоджав винесенню на розгляд сесії Тернопільської міської ради проектів рішень: про санкції місцевого значення щодо представників країни агресора - Російської Федерації; по відкритих аукціонах (ресторан Україна); свідомо лобіював проекти рішень згідно яких м. Тернопіль втрачало десятки мільйонів гривень; зайняв явну антидержавницьку (пасивне сприяння) позицію в знищенні промисловості (зокрема завод «Промінь») та вирубки парків м. Тернополя (вул. Білецька, парк ім. Т. Шевченка); лобіював непрозорі корупційні схеми; допустив бездіяльність в питанні вирізки дерев парку ім. Т.Г.Шевченка, нанесенні збитків м. Тернополю на десятки мільйонів гривень.

Просить зобов`язати відповідача в місячний термін спростувати інформацію, що не відповідає дійсності шляхом направлення на адресу Тернопільської міської ради клопотання про публікацію на сайті Тернопільської міської ради спростування недостовірної інформації, що міститься в проекті рішення «Про звільнення із посади секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3» та пояснювальній записці до проекту рішення «Про звільнення із посади секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3» та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх тим, що 17 квітня 2019 року депутатом Тернопільської міської ради ОСОБА_2 подано на ім`я Тернопільського міського голови Надала С. В. та секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3 депутатське звернення за вихідним №259 від 17.04.2019р., в якому вказано, що направляється для оприлюднення та включення до порядку денного чергової сесії Тернопільської міської ради проект рішення «Про звільнення із посади секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3». До проекту рішення додається пояснювальна записка та перелік документів. В зверненні ОСОБА_2 просить оприлюднити проект рішення на сайті Тернопільської міської ради, забезпечити його розгляд юридичним управлінням Тернопільської міської ради та профільною депутатською комісією. Дане звернення Відповідачем подано нарочно через відділ звернень та документообігу Управління організаційно-виконавчої роботи Тернопільської міської ради, про що працівниками вказаного відділу проставлено відповідний штамп та зроблено відмітку про реєетрацю з вказанням реєстраційного номеру. В пояснювальній записці до даного проекту рішення ОСОБА_2 вказано зазначені вище відомості, які є неправдивими, тобто є відвертою брехнею.

Оскільки позивач є депутатом Тернопільської міської ради, секретарем Тернопільської міської ради, що є виборними посадами, розповсюдження недостовірної інформації про позивача завдає значної шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача.

Відповідач позову не визнав, пояснив, що він діяв як депутат Тернопільської міської ради в межах своїх повноважень.

Заслухавши думку сторін, дослідивши та оцінивши надані докази суд встановив, що 17 квітня 2019 року відповідач як депутат Тернопільської міської ради направив Тернопільському міському голові Надалу С. В. та секретарю Тернопільської міської ради ОСОБА_3 (позивачу у справі) депутатське звернення для оприлюднення та включення до порядку денного чергової сесії Тернопільської міської ради проекту рішення «Про звільнення із посади секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3». У даному зверненні відповідач просить оприлюднити проект рішення на сайті Тернопільської міської ради, забезпечити його розгляд юридичним управлінням Тернопільської міської ради, розглянути профільною депутатською комісією (а.с.9).

У проекті вказаного рішення позивач пропонує звільнити секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3 із займаної посади за систематичне блокування документів ініційованих громадськими активістами, лобіювання непрозорих корупційних схем, бездіяльність в питанні вирізки дерев парку ім.Т.Г.Шевченка, нанесенні збитків м. Тернополю на десятки мільйонів гривень (а.с.10).

У пояснювальній записці до вказаного проекту рішення відповідач вказує, що «за період роботи на займаній посаді останній (позивач) систематично блокував подання документів громадськими активістами; свідомо та одноосібно приймав рішення про неоприлюднення ряду проектів на сайті Тернопільської міської ради; перешкоджав винесенню на розгляд сесії Тернопільської міської ради проектів рішень: про санкції місцевого значення щодо представників країни агресора - Російської Федерації; по відкритих аукціонах (ресторан Україна); свідомо лобіював проекти рішень згідно яких м. Тернопіль втрачало десятки мільйонів гривень. Окремо, слід відмітити явну антидержавницьку (пасивне сприяння) позицію останнього в знищенні промисловості (зокрема завод «Промінь») та вирубки парків м. Тернополя (вул.. Білецька, парк ім.Т.Г.Шевченка)» (а.с.11).

Проект рішення «Про звільнення із посади секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3» було опубліковано на офіційному сайті Тернопільської міської ради (https://tmrada.gov.ua/sesiya/proekti-rishen-sesii/proekti-rishen-sesii-tmr/28766.html) 19 квітня 2019 року.

Пояснювальна записка до вказаного проекту рішення опублікована не була.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Разом з тим, відповідно до ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Згідно ст.19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради має право, зокрема, вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті; вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю; вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них. Статтею 30 вказаного Закону встановлено, що ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Таким чином відповідач, як депутат Тернопільської міської ради, правомірно, в межах своїх повноважень, вніс на розгляд сесії міської ради проект рішення «Про звільнення із посади секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3», а Тернопільська міська рада відповідно до вимог законодавства оприлюднила проект цього рішення на своєму офіційному сайті.

Одночасно відповідач у своєму депутатському зверненні від 17 квітня 2019 року позивач просить забезпечити його розгляд юридичним управлінням Тернопільської міської ради та розглянути профільною депутатською комісією.

За результатами розгляду вказаного звернення Управлінням правового забезпечення Тернопільської міської ради, винесено зауваження до проекту рішення «Про звільнення із посади секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3», згідно яких ініційований депутатом міської ради ОСОБА_2 проект рішення, як і пояснююча записка до нього не містять підстав, визначених зазначеним законодавчими актами та належних обґрунтувань для реалізації вимоги щодо дострокового припинення повноважень секретаря ради. Даний проект рішення не ґрунтується на нормах ч.2 ст.1 Конституції України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с.13).

06 червня 2019 року Постійною комісією Тернопільської міської ради з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, регламенту та депутатської діяльності прийнято рішення, яким підтримано звернення секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3 від 21.05.2019р. та попереджено депутата Тернопільської міської ради ОСОБА_2. про недопустимість розповсюдження неправдивої інформації про депутатів Тернопільської міської ради, зокрема про секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3, а також розмістити на сайті Тернопільської міської ради інформацію про недостойну поведінку депутата ОСОБА_2 , що виражалася в поширенні неправдивої інформації щодо секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3 (а.с.13).

Зазначені вище обставини свідчать, що відповідач не висував позивачу прямих звинувачень, а висловлював оціночні судження, які до того ж просив перевірити юридичною службою Тернопільської міської ради та профільною депутатською комісією.

У відповідності до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.

Згідно ст. 10 Європейської Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод" від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована згідно Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно роз`яснень, викладених у пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, наддавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суд приймає до уваги також, що позивач є публічною особою.

Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року N 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (п. 6).

Зокрема, у вказаній Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Крім того, у ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Посадові особи повинні погодитись з тим, що вони підлягатимуть громадському контролю та критиці, особливо в засобах масової інформації, з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції, тієї мірою, якою це є необхідним для забезпечення прозорості та відповідального виконання їхніх обов`язків.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції .

Так, у п.72 рішення по справі Фельдек проти Словаччини (Feldek v. Slovakia) від 12 липня 2001 року Європейський суд зазначає: „Відповідно до практики Суду свобода вираження поглядів є однією з основних підвалин демократичного суспільства та однією з головних передумов його прогресу і самореалізації кожної особи. Відповідно до частини 2 статті 10 вона застосовується не тільки до «інформації» або «ідей», що сприймаються прихильно, або вважаються необразливими, чи сприймаються байдуже, а також до таких, що ображають, шокують або хвилюють. Стаття 10 захищає не тільки суть висловлених ідей та інформації, але також і форму, у якій вони передаються. Ця свобода підлягає виключенням, переліченим у частині 2 статті 10, які, однак, повинні чітко тлумачитися". Цей принцип, що випливає з Європейської конвенції та є її тлумаченням, було сформульовано Європейським судом з прав людини ще в справі Лінгенс (Lingens) проти Австрії (пункт 41 рішення по справі від 8 липня 1986 року). У рішенні по справі Лінгенса Європейський Суд також зазначив, що такими є вимоги плюралізму, толерантності й лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства".

У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Тобто, навіть образлива форма висловлювання не перешкоджає віднесенню його до оціночних суджень (в пункті 45 вказаного вище рішення по справі Лінгенса Європейський Суд безпосередньо визнав, що спірні висловлювання є оціночними судженнями заявника).

Як було встановлено вище, позивач у справі станом на день оприлюднення проекту рішенняпро його звільнення перебував в статусі депутата та секретаря Тернопільської міської ради, а тому є діючим політиком та публічною особою, відповідно межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності місцевого самоврядування та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес. Позивач, будучи публічною особою, є відкритим для прискіпливої уваги з боку громадськості, преси, критики та різноманітних оцінок їх діяльності, у тому числі несхвальних.

Таким чином, інформація, про спростування якої пред`явив вимоги позивач не підлягає визнанню недостовірною, оскільки така інформація стосується позивача, як публічної особи, а тому він повинен бути готовим до неї, оскільки межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою.

Будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Таким чином суд не має правових підстав для задоволення позовних вимог.

Одночасно не підлягає задоволенню і клопотання відповідача про відшкодування йому судових витрат в сумі 9000 грн. (а.с.44-45), оскільки відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування заявлених ним витрат.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 34 Конституції України, ст. 10 Європейської Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод", ст.277 Цивільного кодексу України, ст.30 Закону України «Про інформацію , -

ВИРІШИВ:

відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, що міститься в проекті рішення «Про звільнення із посади секретаря Тернопільської міської ради ОСОБА_3» та пояснювальній записці до цього проекту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Зборівський районний суд на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2019 року.

Суддя підпис З оригіналом згідно:

Суддя Зборівського

районного суду В. В. Снігурський