Справа № 302/216/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 грудня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Фазикош Г.В.,

за участі секретаря - Кучінка Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» на рішення Міжгірського районного суду від 3 липня 2017 року (головуючий суддя Цімбота В.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв ОСОБА_2 , звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, зокрема, літня кухня та хлів (а.с. 22).

З вересня 2015 року в цьому домоволодінні ніхто не проживав, електромережа не використовувалася.

02.10.2016 у літній кухні із хлівом трапилася пожежа, внаслідок якої будівля згоріла.

Вказувала, що навпроти літньої кухні та хліва була наявна опора лінії електропередач, котра була пошкодженою, в аварійному стані, нестійкою та похиленою, від якої через багатожильні алюмінієві проводи здійснювалося постачання електроенергії до літньої кухні та хліва. Через нахил електроопори в бік дороги відбувся натяг електрокабелів, що зумовило деформацію (вигин у бік опори від її будівлі) металевої труби стояка, що знаходився на літній кухні та хліві.

Зазначала, що місце виникнення пожежі знаходилося всередині приміщення хліва праворуч від входу - де був розташований електролічильник. Найбільш імовірною причиною пожежі є нерегламентовані теплові прояви електричної енергії через механічні ушкодження електромережі, що призвело до короткого замикання провідників підключених від стояка й усередину будівлі, де був розташований електролічильник.

При цьому, на місці пожежі провідним фахівцем Міжгірського РВ УДСНС України у Закарпатській області Сабов І.І. , а також начальником ДВЛ АРЗ СП Управління ДСНС України у Закарпатській області не виявлено засобів, які б могли бути використані для навмисного внесення джерел запалювання, не виявлено характерних специфічних слідів та ознак спеціальної підготовки, відсутні факти наявності вогню одночасно в декількох місцях або кількох самостійних осередків горіння, не пов`язаних між собою.

Позивач зазначала, що в результаті пожежі їй завдано збитків. Вартість будівництва господарської будівлі, у зв`язку з тим що така згоріла, становить 189 656,02 грн., що стверджується Будівельно-технічним дослідженням ФОП ОСОБА_4 від 09.02.2017 № 001/2017, вартість цього дослідження становить 4600,00 грн., що разом складає 194256,02 грн.

Також позивач вказувала, що внаслідок пожежі та знищення майна їй заподіяно моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 100 000,00 грн.

Посилаючись на дані обставини та положення ст. ст. 16, 23, 1166, 1167, 1209, 1210, 1211-1 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про пожежну безпеку», просила стягнути з відповідача 194 256,02 грн. збитків (матеріальної шкоди) та 100 000,00 грн. моральної шкоди, а також судові витрати.

Рішенням Міжгірського районного суду від 03.07.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Закарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 189 656,02 грн. матеріальної шкоди, 50 000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати в сумі 4600 грн., а всього суму 244 256,02 грн. У решті вимог - відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Закарпаттяобленерго» в користь держави судовий збір в сумі 2442,56 грн.

На це рішення подало апеляційну скаргу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» (яке змінило найменування з ПАТ «Закарпаттяобленерго», т. 2 а.с. 28-32). Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи вказують, що висновки про те, що ймовірною причиною пожежі є теплові прояви електричної енергії через механічні ушкодження електромережі, що призвело до короткого замикання всередині приміщення хліва праворуч від входу, в місці де був розташований електролічильник - ґрунтуються на припущеннях, встановлені зі слів свідків; показання свідків не підтверджують місце виникнення та причину пожежі, такі особи не знаходилися біля місця загоряння, не є фахівцями для визначення причини пожежі; не є достатнім та допустимим доказом причин пожежі довідка виконавчого комітету сільської ради щодо аварійного стану опори лінії електропередач; у висновку по дослідженню пожежі № 13/13/02.10.2016 від 17.02.2017 начальником ДВЛ АРЗ СП Управління ДСНС України у Закарпатській області Бабан А .М. не досліджувався електролічильник, у якому начебто сталося коротке замикання; цей висновок не містить підтвердження освіти чи спеціальних знань виконавця; акт про пожежу від 02.10.2016 згідно законодавства є доказом факту пожежі та її наслідків (перелік знищеного майна), однак не є доказом дійсних причин виникнення пожежі; надані позивачем докази не містять дослідження матеріально-речових слідів, які б однозначно свідчили про причину виникнення пожежі внаслідок короткого замикання; відповідач несе відповідальність до перших ізоляторів на трубостояку будівлі; місцевим судом помилково застосовано до спірних правовідносин норму ст. 1187 ЦК України; у будівельно-технічному дослідженні ФОП ОСОБА_4 від 09.02.2017 № 001/2017 визначено вартість будівництва нової будівлі, а не розмір втрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням майна (вартість будівлі літньої кухні з хлівом на час пожежі, вартості відновлення пошкодженої будівлі), у зв`язку з чим таке дослідження не є допустимим доказом; позивачем не доведено підстав для стягнення моральної шкоди та її розміру; місцевим судом допущено процесуальні порушення при розгляді справи.

Заслухавши пояснення осіб, які з?явились в судове засідання, пояснення судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шмерего О.Б., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що причиною пожежі стало нерегламентовані теплові прояви електричної енергії через механічні ушкодження електромережі, що призвело до виникнення короткого замикання провідників підключених від стояка до електролічильника, тобто була наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, а тому енергопостачальна організація, як власник джерела підвищеної небезпеки, має нести відповідальність, відповідно до положень статті 1187 ЦК України.

Проте із такими висновками місцевого суду погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку у АДРЕСА_1 (а.с. 22 т. 1). ОСОБА_1 є власником цього будинку на підставі рішення Міжгірського районного суду від 18.06.2008 (справа № 2-253/2008) як спадкоємець ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (батьків позивачки). Споживачем електроенергії у с. Торунь (в деяких документах - АДРЕСА_1 , згідно даних відповідача, є ОСОБА_7 , особовий рахунок НОМЕР_1 (а.с. 108-110 т.1). При цьому, фактично послуги електропостачання надаються ОСОБА_1 та нею оплачуються як власником майна, що підтверджується наявними в справі квитанціями про оплату послуг, карткою споживача (а.с. 68-71, 108-110 т.1).

Щодо застосування місцевим судом до спірних правовідносин норми статті 1187 ЦК України слід вказати наступне.

Статтями 11, 16 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання матеріальної (майнової) та моральної шкоди іншій особі і одним із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди.

За ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси.

ОСОБА_1 фактично є споживачем електроенергії, що надається ПАТ «Закарпаттяобленерго», тобто сторони перебувають у договірних відносинах, які регулюються Правилами користування електричною енергією для населення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року N 1357.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звідси вбачається, що обов`язок відшкодувати шкоду (збитки) слід пов`язувати з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов`язань між споживачем та енергопостачальником, оскільки шкода, завдана порушенням договірних зобов`язань, може відшкодовуватися за зазначеними нормами позадоговірних відносин тільки у випадках, прямо передбачених законом.

Закон України «Про електроенергетику» визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі. Цим Законом передбачено право споживачів електричної енергії на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно із законодавством (статті 24 1, 25 Закону).

Згідно статті 24 вищезазначеного Закону електропередавальні організації зобов`язані забезпечувати належний технічний стан та організацію експлуатації об`єктів електроенергетики відповідно до вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж та енергетичного обладнання, надійне та якісне постачання (транспортування) енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.

Згідно пунктів 38, 42 Правил N 1357 (на час виникнення спірних правовідносин) енергопостачальник зобов`язується гарантувати безпечне користування послугами, пов`язаними з електропостачанням, за умови дотримання споживачами вимог правил безпечної експлуатації внутрішньої електромережі, електроустановок та побутових електроприладів.

Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюється цим Законом, Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативно - правовими актами (частина друга статті 25 Закону).

Споживач енергії зобов`язаний використовувати енергію лише на підставі договору з енергопостачальником, дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії (стаття 26 Закону).

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що в разі наявності між сторонами договірних правовідносин, положення статті 1187 ЦК України, якою передбачено відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. Відповідні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 у справі N 6-261цс16.

Таким чином, у справі яка переглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до договірних правовідносин, які існують між сторонами, підлягає застосуванню норма статті 1187 ЦК України, відповідальність за якою застосовується в деліктних правовідносинах.

Стосовно наданих сторонами доказів щодо місця та причин пожежі необхідно вказати наступне.

Згідно вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, інспектором поліції Міжгірського ВП Хустського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Шекета А.П. було складено Висновок ЄО № 2409 від 27.10.2016 по рапорту старшого інспектора-чергового Міжгірського ВП Хустського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, згідно якого опитані сусіди пояснили, що у дворогосподарстві ОСОБА_2 на відстані 10 м від літньої кухні знаходилася аварійна електроопора, перехилилась та трималась тільки на електродротах протягом двох років, через що до Міжгірського РЕМ було подано колективну заяву громадянами ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , інші аварійні опори останніми було замінено, а вказана опора так і не змінювалась.

У даному висновку, зокрема, міститься:

- акт про пожежу від 02.10.2016, згідно якого 02.10.2016 близько 09.30 год. у АДРЕСА_1, виникла пожежа в літній кухні з хлівом, місцем виникнення пожежі є електролічильник у приміщенні хліва, в результаті знищено покрівлю на всій площі перекриття на площі 50 кв.м., частково майно, 50 центнерів сіна (а.с. 44). У цьому акті вказано, що ймовірною причиною пожежі є коротке замикання в електролічильнику;

- звіт про причину виникнення пожежі від 02.10.2016, наданий провідним фахівцем Міжгірського РВ УДСНС України у Закарпатській області Сабов І. І . , відповідно до якого ним у складі слідчо-оперативної групи здійснено виїзд на місце пожежі, після проведення опитування свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вдалося з`ясувати, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електропроводів у електролічильнику (а.с. 47 т. 1);

- пояснення ОСОБА_13 , відповідно до яких вона побачила, що по сусідству горить кухня і сарай, які знаходяться під одним дахом, при цьому будівля почала горіти з даху. На думку ОСОБА_13 ймовірною причиною пожежі є коротке замикання електромережі (а.с. 53 т. 1);

- пояснення ОСОБА_9 , з яких вбачається, що він побачив як полум`я охопило дах хліву, на якому було сіно. На думку ОСОБА_9 причиною пожежі може бути коротке замикання електромережі. У дворогосподарстві знаходився електростовп нахилений в бік, який потягнув за собою стояк, що теж похилився (а.с. 54 т. 1);

- пояснення ОСОБА_15 , відповідно до яких останній, ідучи в бік центру с. Торун, почув дивний шум, побачив, що на даху хліва, який належить ОСОБА_2, йшов чорний дим, а на електростовпі побачив іскри з електропроводів, які проходили до будівлі (а.с. 17 висновку № 2409);

- пояснення ОСОБА_10 , згідно яких біля літньої кухні з хлівом домоволодіння АДРЕСА_1 , електроопора знизу зламана і нахилилась у бік вулиці, трималась на електропроводах від літньої кухні та хліва. Про це знали працівники електросіті, так як їх повідомляли. ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 написали письмову заяву в РЕМ Міжгірського району з проханням замінити електроопору. В цей період в літній кухні проживав із сім`єю ОСОБА_16 , який у вересні 2015 із сім`єю переїхав. Коли він переїхав сказав ОСОБА_10 , що разом з ОСОБА_2 відкрутив запобіжники на електролічильнику, так як боявся, щоб не сталося нещасного випадку. Якби була поміняна електроопора то не згоріли б літня кухня і хлів.(а.с. 61 т. 1).

- пояснення ОСОБА_16 , відповідно до яких він зі своїми рідними тимчасово проживав з 2010 року до вересня 2015 року у будинку АДРЕСА_1 , що належить подружжю ОСОБА_2 . У вересні 2014 року працівниками Міжгірського РЕМ замінено електролічильник на новий, який простояв три місяці, після чого працівники Міжгірського РЕМ замінили його на старий з невідомих йому причин. Біля будівлі знаходився електростовп нахилений в одну сторону, який нахилив стояк, що на його думку становило загрозу пожежі. На початку вересня 2015 року при виїзді з будинку ОСОБА_16 разом з власником майна викрутили пробки з електролічильника.

Також в матеріалах справи міститься висновок по дослідженню пожежі № 13/13/02.10.2016 від 17.02.2017, складений начальником Дослідно-випробувальної лабораторії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України у Закарпатській області Бабан.А.М. - у будівлі літньої кухні та хліва, яка знаходиться у АДРЕСА_1, осередок виникнення горіння знаходиться всередині приміщення хліва праворуч від входу, в місці де був розташований електролічильник; найбільш ймовірною причиною пожежі стало нерегламентовані теплові прояви електричної енергії через механічні ушкодження електромережі, що призвело до виникнення короткого замикання провідників підключених від стояка до електролічильника (а.с. 8-19 т. 1).

Судом першої інстанції було встановлено, що аналогічні обставини суду в судовому засіданні підтвердили інспектор поліції Шекета А.П. та працівники служби з надзвичайних ситуацій Сабов І.І. і Мельничук (а.с. 230 т. 1).

Згідно відповіді сільського голови с. Торун (а.с. 20 т. 1) виконком Торунської сільської ради неодноразово усно та в телефонному режимі повідомляв щодо аварійності електричної лінії в с. Торун (верхній кінець).

У матеріалах справи є копія заяви жителів с. Торун ( ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) про те, що електроопора біля будинку АДРЕСА_1 знаходиться в аварійному стані, тримається тільки на проводах та потребує заміни (а.с. 67).

При цьому докази направлення чи вручення цієї заяви Міжгірському РЕМ у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням клопотання представника відповідача, мотивованого тим, що місцевим судом не встановлено дійсну причину пожежі, місце її виникнення, умови та обставини, які їй сприяли, з метою встановлення фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14.12.2017 було призначено комплексну судову пожежно-технічну та електротехнічну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За результатами проведення експертизи було складено висновок експертів від 27.06.2018 № 1436/18-46/12658/18-46 (а.с.39-48 т. 3).

Як зазначено у висновку експертів від 27.06.2018, судовим експертом Королем С.П., за участю представників сторін, було проведено огляд місця пожежі - господарської споруди, де сталась пожежа 02.10.2016, а також огляд електричної опори встановленої на подвір`ї за місцем пожежі, з метою встановлення її причетності до виникнення пожежі.

Також за клопотанням судового експерта Король С.П. про надання фото-, відео- матеріалів (в електронно-цифровому вигляді), виконаних на місці події, відповідачем було надано електронний носій (а.с.17 т. 3), про який зазначено у висновку експертів від 27.06.2018 (а.с.40, зворот, т.3). Також ОСОБА_2 було надано експертам «Схема розташування електроопори біля місця пожежі яка сталася, в господарській споруді (літній кухні, хліві) АДРЕСА_1» та «Схема розташування електролінії та електроопор біля місця пожежі, яка сталася в господарській споруді (літній кухні, хліві) АДРЕСА_1» (а.с. 26-33 т. 3).

При цьому колегія зазначає, що твердження представника позивача ОСОБА_19 у «Заяві про визнання доказу недопустимим та виключення доказу з числа доказів у цивільній справі», що диск, наданий відповідачем, є пустим, не відповідає дійсності, оскільки на ньому містяться фотозображення, як це і зазначено у висновку експертів від 27.06.2018.

Судовим експертом під час огляду 29.03.2018 на місці, де відбувалось горіння в господарській будівлі, залишків електромережі та електричного обладнання не виявлено, електричні прилади та проводи електромережі в приміщеннях відсутні і до електролічильника не були приєднані як повідомлено представником позивача ОСОБА_2 (а.с.42 т. 3).

У розпорядженні експертів були матеріали даної цивільної справи, також досліджувався Висновок ЕО № 2409, враховувались пояснення свідків пожежі - ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 ..

З урахуванням результатів огляду об`єкту пожежі, проведеного аналізу інформації, що міститься в матеріалах справи, додатково наданих матеріалів, експертами встановлено, що: місце виникнення пожежі (осередок пожежі) знаходився у верхній частині господарської споруди де розташовувалось горище де зберігалось сіно; враховуючи виявлені під час дослідження ознаки направленості горіння та наслідки пожежі (вигоряння пожежного навантаження, термічних пошкоджень на поверхні дерев?яних стін, вигорянням перекриття, конструктивних елементів покрівлі, осередок пожежі знаходився над господарським приміщенням посередині господарської споруди; термічні ушкодження на поверхні дерев?яного брусу у верхній частині лівої стіни, наявні вигаряння дерев?яного перекриття над господарським приміщенням та інші пошкодження дерев?яних конструктивних елементів споруди вказують, що осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння) знаходився в середині господарської споруди на горищі над господарським приміщенням (сіни), яке мало окремі два входи в приміщення з фасаду та тильної частини, а також внутрішній дверний проріз і сусіднє приміщення правої сторони господарської споруди; горіння поширювалось від осередку пожежі по горючим матеріалам які знаходились на горищі (сіно, дерев?яні конструктивні елементи стропила, обрештування); відбулось вигоряння та обрушення дерев?яного перекриття через наявні отвори, прой ми в перекритті, внаслідок падіння горючих матеріалів горіння поширилось у нижню частину в середину господарського приміщення де відбулось займання різного господарського обладнання та інших горючих матеріалів які там знаходились; горіння поширилось в сусідні приміщення господарської споруди; у досліджуваному приміщенні (горищі) в місці де знаходився осередок пожежі не виявлено залишків електромережі та електрообладнання. З матеріалів справи відсутня будь-яка інформація про підключення в приміщеннях будь-яке електричне обладнання до електромережі. Тому виникнення досліджуваної пожежі не пов?язане з аварійними режимами роботи електрообладнання з причин його відсутності у досліджуваному приміщенні. Встановлений осередок пожежі не співпадає з місцем, де знаходився на господарській споруді металевий стояк, до керамічних ізоляторів якого у верхній частині були закріплені електричні проводи від електроопори. Під час огляді на місці події ознак які вказували на виникнення пожежі внаслідок нахилу електричної опори не встановлено .

Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної судової пожежно-технічної та електротехнічної експертизи від 27.06.2018 № 1436/18-46/12658/18-46 місце виникнення початкового горіння (осередок пожежі) під час виникнення пожежі, яка сталася 02.10.2016 в господарській споруді у АДРЕСА_1, знаходилось на горищі (в середній його частині) зазначеної споруди у товщі сіна, яке там зберігалось, куди імовірно було привнесене джерело запалення. Причиною виникнення пожежі імовірно є привнесення малокалорійного джерела запалення (полум`я сірника, запальнички, гноту тощо) на горючий матеріал (сіно), який знаходився на горищі господарської споруди, де знаходився встановлений за результатами цих досліджень осередок пожежі (а.с. 39-48 т. 3).

Таким чином, вказаним висновком експертів спростовано твердження сторони позивача, що пожежа виникла внаслідок нерегламентованих теплових проявів електричної енергії через механічні ушкодження електромережі, що призвело до короткого замикання провідників підключених від стояка й усередину будівлі до місця розташування електролічильника.

Відповідно до інформації Міжгірського РЕМ за адресою АДРЕСА_1 відкриті два особові рахунки - один - 160310301 - на ОСОБА_2 , трьохфазний засіб обліку типу НІК 2301 АП1 , заводський № 0981046 , та інший - 160310281 - на ОСОБА_7 , однофазний засіб обліку типу СОИ-446, заводський № 2967762 (а.с.217 т.3), та надано фотографії цих лічильників - перший встановлено на дровяному сараї (як вбачається з фотографій та Схем, наданих ОСОБА_2 судовим експертам (а.с.32, 33 т. 3)) (а.с.225-227 т.3), а інший - у будинку (а.с.223-224 т.3), про що також надано фотографію стороною позивача (а.с.35-37 т.4). Також за іншою адресою - с. Торун 395 Міжгірського району - відкритий особовий рахунок НОМЕР_6 на ОСОБА_7 та встановлено однофазний засіб обліку, заводський № 4527551 (а.с.217 т.3).

Інформація щодо часу встановлення трьохфазного лічильника, заводський № 0981046, відсутня, проте колегія констатує, що на фотографіях, які були надані стороною відповідача судовим експертам у березні 2018 року (диск, а.с.17 т. 3) - такий лічильник відсутній.

Таким чином, належних та допустимих доказів того, що станом на 02.10.2016 у дворогосподарстві за адресою АДРЕСА_1 облікувалось два електролічильники, та що у господарській споруді, у якій сталась пожежа 02.10.2016, знаходився електролічильник, який був встановлений відповідачем, суду не надано.

У матеріалах справи міститься лист-відповідь Начальника Міжгірського РВ УДСНС у Закарпатській області Поповича А.І., що під час огляду місця пожежі був наявний електролічильник, який знаходився в хліві праворуч від входу; не вилучався, оскільки вилучення проводиться членами слідчо-оперативної групи (а.с.148 т. 1). В той же час, у листі Начальника АРЗ СП УДСНС України в Закарпатській області зазначено, що електролічильник чи його залишки були відсутні і дослідженню не піддавались, проте, зроблено висновок, що осередок виникнення горіння знаходиться всередині приміщення хліва праворуч від входу, в місці де був розташований електролічильник (а.с.150 т.1).

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду як на доказ наявності лічильника у приміщенні посилалась на лист начальника Міжгірського відділення поліції Хустського відділу поліції, у якому зазначено, що у Міжгірському ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області відсутній електролічильник чи його залишки, оскільки електролічильник був повністю знищений пожежею (а.с.200 т.1).

Таким чином, у матеріалах Державної служби України з надзвичайних ситуацій та матеріалах Національної поліції містяться суперечливі дані щодо наявності електролічильника у приміщенні господарської споруди, коротке замикання у якому, за твердженням позивача, стало причиною пожежі.

В той час, як висновком експертів від 27.06.2018 № 1436/18-46/12658/18-46 встановлено, що виникнення досліджуваної пожежі не пов?язане з аварійними режимами роботи електрообладнання з причин його відсутності і досліджуваному приміщенні; встановлений осередок пожежі не співпадає з місцем, де знаходився на господарській споруді металевий стояк, до керамічних ізоляторів якого у верхній частині були закріплені електричні проводи від електроопори. Під час огляду на місці події ознак, які вказували на виникнення пожежі внаслідок нахилу електричної опори, не встановлено.

Представник позивача адвокат Керита М.М. подала до апеляційного суду Заяву про визнання доказу недопустимим та виключення доказу з числа доказів у цивільній справі (а.с.170 т. 3), в якій просила визнати недопустимим доказом висновок експертів від 27.06.2018 № 1436/18-46/12658/18-46, зазначаючи про порушення судовими експертами положень Закону України «Про судову експертизу» та норм ЦПК України; у висновку експертів не спростовано Висновок поліції СО № 2409 та Висновок по дослідженню пожежі № 13/13/02 від 02.10.2016. Представник позивача вважає, що експерти надали завідомо неправдивий висновок комплексної експертизи, який прямо суперечить іншим матеріалам справи.

Проте, як вказано у висновку експертів від 27.06.2018 № 1436/18-46/12658/18-46, про що зазначалось вище, судовим експертом Король С.П. було проведено огляд місця пожежі, у розпорядженні експертів були матеріали даної цивільної справи, також досліджувався Висновок ЕО № 2409, враховувались пояснення свідків пожежі - ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 .

Вважаючи висновок від 27.06.2018 № 1436/18-46/12658/18-46 завідомо неправдивим, представник позивача ОСОБА_19 не заявляла клопотання про призначення повторної судової експертизи, вважаючи допустимими, достовірними та достатніми ті докази, які були надані стороною позивача. Проте, як уже зазначалось вище, у матеріалах Державної служби України з надзвичайних ситуацій та матеріалах Національної поліції містяться суперечливі дані щодо наявності електролічильника у приміщенні господарської споруди, коротке замикання у якому, за твердженням позивача, стало причиною пожежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не довів належними та допустимими доказами того, що місцем виникнення пожежі у літній кухні з хлівом у АДРЕСА_1 - є місце праворуч від входу приміщення хліва, де був розташований електролічильник, а також те, що причиною пожежі є коротке замикання електропроводів у електролічильнику; не було доведеного самого факту наявності у приміщенні хліва лічильника (його типу та номеру), під`єднаного та облікованого ПрАТ «Закарпаттяобленерго»; не доведено тієї обставини, що збитки позивачу завдані відповідачем внаслідок невиконання або неналежного виконання договору (оскільки ОСОБА_1 фактично користується послугою зі згоди постачальника послуг, є споживачем електроенергії, що надається ПАТ «Закарпаттяобленерго», тобто сторони перебувають у договірних відносинах, а зобов`язання, що виникли між сторонами, є дійсними і повинні виконуватися у відповідності до норм цивільного законодавства); не надав належних і допустимих доказів того, що похилення електроопори стало причиною пожежі.

Попри недоведеність заподіяння збитків з боку відповідача, позивачем також не додано до справи належних і допустимих доказів розміру заподіяних йому збитків. Зокрема, у будівельно-технічному дослідженні ФОП ОСОБА_4 від 09.02.2017 № 001/2017 визначено вартість будівництва нової будівлі, а не розмір втрат, яких позивач зазнав у зв`язку зі знищенням будівлі літньої кухні з хлівом (у ньому не визначено вартість будівлі на час пожежі, вартість відновлення пошкодженої будівлі).

Крім цього, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до правовідносин, які існують між сторонами, підлягає застосуванню норма статті 1187 ЦК України, відповідальність за якою застосовується в деліктних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи; обставини, які суд вважав встановленими - не доведені; оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п.2,3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат колегія зазначає наступне.

ПрАТ «Закарпаттяобленерго» було укладено договір про надання правової допомоги із «Професійним адвокатським об`єднанням «Консенсус». Апеляційному суду було надано заяву про розподіл судових витрат, в якій ставиться вимога стягнути з позивача на користь відповідача 30000 грн. витрат на правничу допомогу, що надана при апеляційному перегляді справи (а.с. 79-83, 85, 86, 87, 140 т. 3).

Представник позивача проти стягнення витрат на правничу допомогу - заперечив.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

-складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

-часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

-обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

-ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Апеляційний суд, вирішуючи питання витрат відповідача на професійну правничу допомогу професійного адвокатського об`єднання «Консенсус» на суму 30000,00 грн., дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи звіт від 03.09.2018 (а.с. 87 т.3), звіт від 28.01.2019 (а.с. 140 т. 3), платіжне доручення № 2782 від 20.03.2018, рахунок № 19 від 19.03.218 не можуть слугувати безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в указаному розмірі.

Так, до Заяви про розподіл судових витрат додано остаточний Звіт щодо виконання доручення клієнта, відповідно до якого на підготовку апеляційної скарги витрачено 2 години на підготовку клопотання від 20.03.2018 № 02-2018/28 (а.с. 11-16 т. 3), яким погоджено строк виконання експертизи та приєднано наявні у відповідача докази, які просив надати експерт; 1 година на підготовку клопотання від 23.07.2018 про ознайомлення з матеріалами справи; 5 годин на підготовку заяви з процесуальних питань від 03.09.2018 № 09-2018/1 (а.с. 68-71 т. 3) з викладом своїх міркувань та пояснень щодо наданого висновку експерта; 4 години на підготовку 2-х клопотань про розподіл судових витрат; 0,16 годин участь у судовому засіданні в Закарпатському апеляційному суді 06.12.2019, при цьому у виконанні завдань було задіяно двоє адвокатів.

Виходячи з положень ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, враховуючи критерій реальності адвокатських послуг, їх необхідності, розумності їх розміру, та виходячи з конкретних обставин справи та предмету апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що з позивача на користь апелянта у відшкодування витрат на правничу допомогу слід стягнути 3000,00 грн.

Крім цього, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню вартість оплаченої ним судової експертизи в сумі 22880,00 грн., а також судовий збір у розмірі 3236,82 грн., сплачений за подання апеляційної скарги (а.с. 76, 77 т. 3, а.с. 4 т. 2).

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.2,3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» - задовольнити.

Рішення Міжгірського районного суду від 3 липня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» 3236,82 грн. судового збору, 22880,00 вартості експертизи, та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2019 року.

Головуюча: Судді: