Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 442/5093/15-ц

провадження № 61-15820св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Дрогобицьке АТП-24655»,

третя особа - генеральний директор приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АТП-24655»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року у складі судді Гарасимків Л. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АТП-24655» (далі - ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655»), третя особа - генеральний директор ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» Павець Я. М., про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовував тим, що із 14 листопада 2005 року він працював на посаді водія у відкритому акціонерному товаристві «Дрогобицьке АТП-24655» (далі - ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655»), правонаступником якого є ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655».

24 січня 2006 року його на вантажному автомобілі марки «Mерседес-Бенс 1843 LS», реєстраційний номер НОМЕР_1, направлено у відрядження за маршрутом: Україна (Дрогобич) - Бельгія - Україна (Запоріжжя - Дрогобич).

08 лютого 2006 року у місті Запоріжжі під час виконання трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок, а саме через самовільний рух автомобіля йому завдано тілесні ушкодження.

Із 08 лютого 2006 року до 10 квітня 2006 року він перебував на стаціонарному лікуванні в Запорізькій міській лікарні; з 14 квітня 2006 року проходив амбулаторне лікування в Дрогобицькій міській поліклініці.

ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» тривалий час відмовлялося визнавати випадок, що стався з ним під час перебування у відрядженні на території міста Запоріжжя, нещасним випадком на виробництві.

10 жовтня 2006 року видано наказ про його звільнення з роботи за прогул, не зважаючи на те, що він надав підприємству попередній листок непрацездатності серії ААЗ № 612458, де в графі «стати до роботи» вказано «Продовжує хворіти».

У зв`язку з цим він звертався до суду з позовом про зобов`язання скласти акт про нещасний випадок на виробництві.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 січня 2011 року у справі № 2-100/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2011 року, випадок, що стався з ним 08 лютого 2006 року під час перебування його у відрядженні, визнано нещасним випадком на виробництві та зобов`язано ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що пов`язаний з виробництвом.

09 квітня 2014 року міжрайонною спеціалізованою травматологічною МСЕК Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з виробничою травмою, отриманою 08 лютого 2006 року в розмірі 20 % безтерміново.

Також видано виписку з Акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 09 квітня 2014 року № 109096.

У зв`язку із цим 13 листопада 2014 року він звернувся безпосередньо до керівника підприємства із заявою про поновлення його на роботі.

22 травня 2015 року лікарсько-консультативною комісією Дрогобицької міської поліклініки йому надано висновок № 657, яким на підставі листа ЛОДА від 30 квітня 2015 року № 01-12-11/1198/01/04 ОФПУ виданий йому лікарняний лист серії ААЗ № 61343 вирішено продовжити до 22 липня 2006 року та рекомендовано приступити до роботи 23 липня 2006 року.

Висновок та листок непрацездатності через засоби поштового зв`язку надіслав ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» заяву-повідомлення, в якій повідомив керівника підприємства, що рішенням лікарсько-консультативною комісією Дрогобицької міської поліклініки закрито листок непрацездатності і він може приступити до роботи.

У подальшому він і його представник неодноразово зверталися до товариства про поновлення на роботі, проте такі заяви залишилися без реагування.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив визнати причини пропуску строку звернення до суду з позовом за вирішенням трудового спору поважними та поновити йому цей строк, скасувати наказ ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655», правонаступником якого є ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655», від 10 жовтня 2006 року №17 про його звільнення за прогул, стягнути з ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації та інфляційних втрат за весь час вимушеного прогулу та 100 000 грн компенсації моральної шкоди.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Суди виходили з того, що 23 липня 2006 року період непрацездатності позивача закінчився, після чого він за відсутності поважних причин не приступив до виконання своїх трудових обов`язків, що стало підставою для звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Крім того, позивач пропустив установлений статтею 233 КЗпП України строк для пред`явлення позову про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за відсутності поважних причин для його поновлення немає.

Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд, перевіряючи в порядку статті 303 ЦПК України в редакції 2004 року рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, не врахував, що застосування такого строку можливе лише до обґрунтованого позову. При цьому не перевірив заперечень ПАТ «Дрогобицьке АТП-24655» про обґрунтованість звільнення ОСОБА_4 за прогул.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог, оскільки позивач не навів поважних причин його відсутності на роботі після закінчення періоду непрацездатності (з 23 липня 2006 року до 10 жовтня 2006 року), що свідчить про законність його звільнення у зв`язку з прогулом.

Крім того, апеляційний суд вважав правильним посилання місцевого суду на пропуск позивачем строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, як на підставу для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст касаційної скарги

У серпні 2019 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Заявники не погоджуються з висновками судів про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, оскільки такий строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Суди не надали належну оцінку доказам, наданим відповідачем.

Лише у 2011 році він отримав засвідчену копію трудової книжки, у якій відсутній запис про звільнення з роботи.

Поштові відправлення від ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655» ні він, ні його представник не отримували, тому і вимоги, які в них містилися, позивач виконати не міг.

На поштових повідомленнях про вручення рекомендованих листів наявний підпис йому не належить.

Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення виконавця цього підпису судами необґрунтовано залишено без задоволення.

Заявники вважають, що суди неправильно застосували норми права щодо строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Короткий зміст відзиву

Від представника ПрАТ «АТП-24655» надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Обставини справи

Суди встановили, що з 14 листопада 2005 року ОСОБА_1 працював на посаді водія у ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655», правонаступником якого є ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655».

08 лютого 2006 року з вини ОСОБА_1 стався нещасний випадок у зв`язку з тим, що він залишив без стояночного гальма автомобіль, який і спричинив йому тілесні ушкодження.

У період із 08 лютого 2006 року до 04 квітня 2006 року ОСОБА_1 перебував у Запорізькій міській лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги, що підтверджується листком непрацездатності від 10 квітня 2006 року серії ААД № 546750.

Із 14 квітня 2006 року до 23 травня 2006 року він перебував на амбулаторному лікуванні Дрогобицької міської поліклініки, що підтверджується листком непрацездатності від 14 квітня 2006 року серії ААЗ № 595525 та продовження амбулаторного лікування із 24 травня 2006 року до 02 липня 2006 року в Дрогобицькій міській поліклініці, що також засвідчується листком непрацездатності від 23 травня 2006 року серії ААЗ № 612458, згідно з яким повинен був стати до роботи 23 липня 2006 року.

Відповідно до листка непрацездатності від 23 травня 2006 року ОСОБА_1 направлений на МСЕК 12 липня 2006 року. Згідно з рішенням МСЕК він отримав 20 % втрати працездатності.

Вищевказані листки непрацездатності ОСОБА_1 передані до бухгалтерії підприємства, відповідно до яких йому здійснювалося нарахування виплат за період непрацездатності. Інших документів, які підтверджують причини відсутності на роботі водій ОСОБА_1 за місцем роботи не пред`являв.

11 вересня 2006 року за вихідним № 06/09-0199-21 та 03 жовтня 2006 року за вихідним № 6/10-0234-21 за місцем проживання ОСОБА_1 ВАТ «Дрогобицьке АТП -24655» направило листи з проханням з`явитися за місцем роботи і пояснити причини відсутності. Документів, які б підтверджували причини відсутності ОСОБА_4 в період з 02 липня 2006 року останнім на адресу підприємства засобами поштового зв`язку або в будь-який інший спосіб не направлялися.

09 вересня 2006 року комісією ВАТ «Дрогобицьке АТ - 24655» виявлений та зафіксований факт управління ОСОБА_1 маршрутним таксі Львів - Дрогобич, яким він перевозив пасажирів.

Наказом товариства від 10 жовтня 2006 року № 17 «Про звільнення з роботи за прогул водія ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655» ОСОБА_1 звільнено з роботи з 04 липня 2006 року за прогул без поважних причин. У вказаному наказі зазначено, що водій ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 09 лютого 2006 року.

У висновку лікарсько-консультативної комісії Дрогобицької міської поліклініки № 657 від 22 травня 2015 року, зазначено, що хворому за станом здоров`я рекомендовано згідно з листом ЛОДА від 30 квітня 2015 року № 01-12-11/1198/01/04 ОФПУ лікарняний лист серія ААЗ № 613450 виданий 03 липня 2006 року ДМП продовжити по 22 липня 2006 року, стати до роботи 23 липня 2006 року.

ОСОБА_4 з 23 липня 2006 року до роботи не приступив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналогічні положення містяться і в статті 263 ЦПК України.

Указаним вимогам оскаржені судові рішення відповідають не в повній мірі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звільнення позивача на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки у період із 23 липня 2006 року до 10 жовтня 2006 року він був відсутній на роботі без поважних причин.

Крім того, суди зазначили, що ОСОБА_1 пропустив строк, передбачений статтею 233 КЗпП України, що також є підставою для відмови у задоволенні його вимог.

Колегія погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позову за необґрунтованістю та вважає за необхідне виключити з мотивувальних частин оскаржених судових рішень посилання на статтю 233 КЗпП України з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Прогул – це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).

Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Суди встановили, що період непрацездатності ОСОБА_1 закінчився 22 липня 2006 року, а 23 липня 2006 року він повинен був приступити до виконання своїх трудових обов`язків.

Починаючи з 23 липня 2006 року до 10 жовтня 2006 року позивач на робоче місце не з`являвся, при цьому він визнав, що в цей період здійснював перевезення пасажирів на замовлення ПП «Геліос», тобто працював водієм на іншому підприємстві.

АТП неодноразово направляло йому повідомлення про необхідність прибути за місцем роботи для пояснення причин своєї відсутності на роботі з 09 лютого 2006 року, у якому роз`яснено, що в разі нез`явлення на роботі, а також ненадання документів, що підтверджують причини відсутності, його буде звільнено на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

10 жовтня 2006 року відповідач видав наказ про звільнення позивача з роботи у зв`язку з вчиненням прогулу без поважних причин.

Установивши, що позивач у період із 23 липня 2006 року до 10 жовтня 2006 року був відсутній на роботі без поважних причин, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні його вимог про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Разом із тим помилковими є посилання судів на статтю 233 КЗпП України, як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки застосування наслідків пропуску такого строку можливе лише до обґрунтованих позовних вимог.

Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій - частковій зміні, зокрема, в частині обґрунтувань, наведених у мотивувальних частинах.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року змінити, виключивши з їх мотивувальних частин посилання на статтю 233 Кодексу законів про працю України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук