Ухвала

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 161/18860/14-ц

провадження № 61-22210ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», яка підписана представником Ліпкевичем Іваном Володимировичем, на постанову Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1076-017/ФК-08, відповідно до умов якого позичальнику на придбання автомобіля наданий кредит строк до 15 липня 2015 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між банком і ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу №1076-017/Zфк-08 від 12 вересня 2008 року, за умовами якого предметом застави є транспортний засіб - автомобіль SSANGYONG, модель REXTON RX270XDI, 2008 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить відповідачу на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», згідно якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за цими кредитним договором та договором застави.

Позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 10 жовтня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 становить 221 295,06 грн.

ПАТ «Дельта Банк» просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором звернути стягнення на транспортний засіб шляхом продажу предмета застави банком з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із наданням банку усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу транспортного засобу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2019 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Урахунок погашення кредитних зобов`язань на користь ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором №1076-017/ФК-08, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 в сумі 221 295,06 грн, з яких: тіло кредиту - 119 566,80 грн, відсотки - 87 381,45 грн, комісія за ведення кредиту - 14 346,81 грн - звернуто стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль SSANGYONG, модель REXTON RX270XDI, 2008 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «Дельта Банк» будь-якій третій особі - покупцю від імені власника, за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності, з наданням ПАТ «Дельта Банк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу транспортного засобу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2019 року скасовано та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

ПАТ «Дельта Банк» 05 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Ліпкевичем І. В., на постанову Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року. ПАТ «Дельта Банк» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою для відмови у позові суд зазначив те, що на дату звернення із позовом предмет застави перебував у володінні позивача, тому у банку були відсутні підстави для звернення стягнення на заставне майно за рішенням суду, такий спосіб вирішення спору умовами договору передбачено у позасудовому порядку. Однак, згідно акту опису та арешту від 25 червня 2012 року відповідальний за зберігання автомобіля був представник ПП «СП «Юстиція», який ніколи не був представником банку. Автомобіль перебував за адресою штрафмайданчика, а ПАТ «Дельта Банк» не мав та не має місць для зберігання транспортних засобів, на які звернуто стягнення і тому фізично не мав можливості володіти транспортним засобом. У пункті 4.5 договору застави визначено такий спосіб реалізації предмета застави, як продаж автомобіля від імені заставодержателя, а тому указаний спосіб звернення стягнення на майно не є позасудовим.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про звернення стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості у розмірі 221 295,06 грн.

Отже, справа № 161/18860/14-ц не є справою з ціною позову, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 161/18860/14-ц є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат