Справа № 2-27/ 2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року                    Якимівський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого – Бойчевої Н.В.

                при секретарі – Колєдаєвої Л.І.

           розглянув  в відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

                        встановив:

    ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки, мотивуючи тим, що в ідповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП № 035218 від 05 березня 2007 року, вона є власником земельної ділянки, площею 7,66 гектарів, яка розташована на території Атманайської сільської ради Якимівського району Запорізької області.

9 квітня 2008 року позивачка, як власник земельної ділянки, уклала договір оренди земельної ділянки з приватним підприємцем ОСОБА_2 строком на десять років. Згідно п. 5 умов договору оренди, належна позивачці земельна ділянка, передається орендарю ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.  

Відповідно до п.9.4 договору оренди землі від 9 квітня 2008 року, відповідач по справі зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому норм і правил щодо використання землі, здійснюючи комплекс заходів щодо збереження і поліпшення родючості грунтів та поліпшення інших корисних властивостей землі.

    Однак, як зазначає позивачка, в порушення умов договору оренди землі, передбачених п. п. 5; 9.4 відповідач по справі земельну ділянку за її цільовим призначенням не використовує, в продовж двох років не обробляє, в наслідок чого  земельна ділянка занедбана. Для відновлення земельної ділянки, приведення її в належний стан та виростання її за цільовим призначення, необхідні значні кошти.

Позивачка вказує, що статтею 25 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку. Відповідно до п.6.2 договору оренди землі від 9 квітня 2008 року, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом прийому-передачі. Державна реєстрація договору оренди землі від 9 квітня 2008 року була проведена 30 жовтня 2008 року, а сама земельна ділянка була передана орендареві - ОСОБА_2 згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки - 31 жовтня 2008 року. Однак, не зважаючи на це, а ні в продовж осені 2008 року, а ні в продовж 2009 року передана відповідачу земельна ділянка жодного разу не оброблялась.

Крім того, у відповідності до п.4.7 договору оренди землі, орендар ОСОБА_2 повинен сплачувати земельний податок, однак станом на 18 листопада 2009 року земельний податок, в порушення вимог чинного законодавства, не сплачений.

На думку позивачки відповідач по справі ОСОБА_2, порушив умови договору оренди землі, передбачені п.4.7 договору в частині сплати земельного податку, п. 5 договору в частині умов використання земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, п. 9.4 - в частині обов'язку орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, зобов'язання використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому норм і правил щодо використання землі, здійснення комплексу заходів щодо збереження і поліпшення родючості грунтів та поліпшення інших корисних властивостей землі, та вимоги ст.25 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

    Оскільки ці порушення умов договору оренди землі свідчать про невиконання орендарем своїх зобов'язань, то 30 липня 2009 року позивачка звернулася до відповідача по справі ОСОБА_2 із заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 9 квітня 2008 року у відповідності до п.12.3  договору за взаємною  згодою сторін,  однак в цьому мені  було відмовлено.

В зв`язку з чим позивачка просить суд постановити   рішення   про  розірвання  договору   оренди   земельної ділянки від 9 квітня 2008 року, укладеного між сторонами, зобов'язати ОСОБА_2 передати належну позивачці на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП № 035218 від 05 березня 2007 року земельну ділянку, площею 7,66 гектарів, яка розташована на території Атманайської сільської ради Якимівського району Запорізької області за актом приймання-передачі до 1 лютого 2010 року та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачці витрати на сплату державного мита у розмірі 66 грн. та 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього - 186 гривень.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність позову.

Розглянув матеріали справи, заслухав думку сторін, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав:

    В судовому засіданні встановлено, 9 квітня 2008 року позивачка, як власник земельної ділянки, уклала договір оренди земельної ділянки з приватним підприємцем ОСОБА_2 строком на десять років. Згідно п. 5 умов договору оренди, належна позивачці земельна ділянка, передається орендарю ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому позивачка просить суд розірвати договір оренди, укладений з відповідачем, вказуючи в обґрунтування своїх вимог ті обставини, що  орендар ОСОБА_2 повинен сплачувати земельний податок, однак станом на 18 листопада 2009 року земельний податок, в порушення вимог чинного законодавства, не сплачений, та посилається на те, що відповідач не обробляє належну їй земельну ділянку, в наслідок чого  земельна ділянка занедбана та для її відновлення і приведення її в належний стан необхідні значні кошти.

Відповідно 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

    Відповідо до ст. 17 ЗУ «Про плату за землю» податкове зобов'язання по  земельному  податку,  а  також  по орендній  платі  за  землі  державної  та  комунальної  власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені   земельні   ділянки,   сплачується   власниками  та  землекористувачами   земельних   ділянок   за    місцезнаходженням земельної  ділянки  за  базовий податковий (звітний) період,  який дорівнює календарному місяцю,  щомісячно протягом  30  календарних днів,    наступних   за   останнім   календарним   днем  звітного (податкового)  місяця.

    Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

    При цьому, надані позивачкою докази, на думку суду не є переконливими та не дають суду підстав вважати, що діями (бездіяльністю) відповідача якимось чином порушені права позивачки як власника земельної ділянки.

В спростування вимог позивачки, відповідно до листа начальника Державної податкової інспекції у Якимівскькому районі відповідач по справі ОСОБА_2 перерахував на рахунок плати за землю з фізичних осіб: платіжним дорученням від 30.12.2008 року грошову суму у розмірі 1000 гривень; платіжним дорученням від 23.12.2009 року грошову суму у розмірі 3000 гривень.

Крім того, відповідно до довідки голови Атманайської сільської ради № 235, вбачається, що згідно відповідно до ст. 17 ЗУ «Про плату за землю» земельний податок сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада. При цьому, станом на 12.03.2010 року ОСОБА_2 не сплачено 21 гривню 73 копійки земельного податку за земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 і на думку суду зазначена сума є незначною, та такою, що не може бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, порушуючи таким чином права відповідача, як орендаря земельної ділянки.

    Згідно акту обстеження земельної ділянки ОСОБА_1, затверджений начальником управління агропромислового розвитку Якимівської райдержадміністрації, відповідно до якого після збирання зернових культур в 2009 році земельна ділянка восени була відповідачам задискована, що на думку суду свідчить про сумлінне ставлення до земельної ділянки та виконання договору оренди землі відповідачем ОСОБА_2

    Таким чином, дослідивши всі докази по справі, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимог позивачки, недоведеність в судовому засіданні жодного з викладених нею фактів недотримання відповідачем договору оренди земельної ділянки, підстав для задоволення позовних вимог судом не знайдено.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.208,209  ЦПК України, ст.ст. 9ч.1, 6, 626ч.1, 629  ЦК України, ст.ст. 4,5 ЗК України, ст. 17 ЗК «Про плату за землю», ст. 1 Указу Президента України № 725/2008 від 19 серпня 2008 року, п.8,9 договору оренди землі, суд

                        ВИРІШИВ:

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

    На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження подається до Якимівського районного суду Запорізької області протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

    Суддя -