Справа № 161/9651/19

Провадження № 2/161/2604/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2019 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Новаковської В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача та третіх осіб ОСОБА_2 ,

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2019 року (згідно відмітки на конверті) ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач-1, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - відповідач-2, ОСОБА_4 ), ОСОБА_6 (далі - відповідач-3, ОСОБА_6 ), про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації.

Одночасно в позовній заяві міститься позов третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (далі разом - треті особи), який за предметом та підставами є ідентичним позову ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу та третім особам належать авторські права на музичні твори «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Під час судового провадження у цивільній справі Подільського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 про захист патентного права, виплату компенсації та стягнення моральної шкоди, їм стало відомо, що відповідачі неправомірно, на їхню думку, використали примірники цих творів, а саме, неправомірно скопіювали із СД-диску та неправомірно використали для проведення дослідження на комерційній основі.

Посилаючись на вищевикладене та порушення своїх авторських прав, позивачі та треті особи просять суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):

1) визнати дії відповідачів, які виразилися у незаконному копіюванні та використанні музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5» в комерційних цілях протиправними та такими, що порушують авторські права позивача та третіх осіб;

2) стягнути солідарно з відповідачів разове грошове стягнення (компенсацію) у розмірі 1,00 грн.)

3) стягнути солідарно з відповідачів судові витрати на правову допомогу у розмірі 66 148,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Позивач та його представник, який є одночасно представником третіх осіб, у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідачі у письмових відзивах позовні вимоги заперечили з тих підстав, що музичні твори були використані виключно для цілей судового провадження, тобто, на їх думку, правомірно.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги заперечили з підстав викладених у письмових відзивах на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні Подільського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №758/15844/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про захист патентного права, виплату компенсації та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, позовну заяву у вказаній цивільній справі залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Як слідує з матеріалів справи та сторонами не заперечується, в межах цивільної справи №758/15844/17 в якості підстав позову ОСОБА_3 посилався на порушення свого патенту у музичних творах «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5», авторські права на які належать позивачу та третім особам у справі.

Під час провадження у даній цивільній справі, в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 надав договір №Е-01.03.17 про проведення дослідження спеціаліста від 01 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_6 (виконавцем) та ОСОБА_9 (замовником).

У пункті 1.1 договору його сторони передбачили, що виконавець організовує проведення незалежного дослідження щодо наданої замовником музичної композиції на предмет параметрів і видає письмовий висновок спеціаліста за його результатами, призначений для використання як доказ у суді, а замовник оплачує зазначені роботи відповідно до умов цього договору (а.с.12).

Згідно наданих актів прийому передачі, ОСОБА_6 16 травня 2017 року передав, а ОСОБА_9 прийняв в межах вищенаведеного договору висновки спеціаліста щодо музичних композицій «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5» (а.с.13-15).

З умов договору та актів слідує, що ОСОБА_6 отримав за надання цих послуг 21 000,00 грн.

Позивач та треті особи вважають, що саме виконання вказаного договору, зокрема, копіювання з придбаних дисків музичних композицій для їх подальшого дослідження на комерційній основі, порушило їх авторські права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Пунктом 7 частини першої статті 21 Закону України «Про авторське право та суміжні права» передбачено, що без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов`язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою.

В розглядуваному випадку, як слідує з матеріалів справи, відповідачами були використані примірники музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5» виключно для цілей судового провадження у межах цивільної справи Подільського районного суду міста Києва №758/15844/17, в якій позивач стверджував про порушення свого патентного права з боку ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

На переконання суду, враховуючи наявність у кожного конституційного (ст.124 Конституції України) та конвенційного (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) права на доступ до суду, зокрема, для захисту своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних цивільних прав, використання відповідачами музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5», у даному випадку, було виправдано виключно здійсненням судового провадження, тобто, таке використання не порушує авторські права позивача та третіх осіб, за умови обов`язкового зазначення імені автора і джерела запозичення.

В даному випадку, як слідує з матеріалів справи та сторонами не заперечується, як при використанні музичних творів для проведення дослідження, так і під час судового провадження у Подільському районному суді міста Києва, відповідач ОСОБА_3 посилався як на імена авторів творів, а саме на їх псевдонім - гурт «Антитіла», що допускається відповідно до визначення терміну «ім`я автора», яке міститься в ч.1 ст.1 Закону України «Про авторське право та суміжні права», так і на джерело запозичення твору - компакт диск з музичними творами позивача та третіх осіб. Тобто, відповідачами дотримані всі умови використання твору, які передбачені пунктом 7 частини першої статті 21 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі використали твори позивача та третіх осіб з будь-якою іншою метою, аніж в цілях судового провадження, або не вказували авторів та джерела запозичення твору.

Суд не приймає доводів позивача та третіх осіб про те, що примірники музичних творів були незаконно скопійовані з СД-диску на комп`ютер, а згодом конвертовані з формату MP3 у формат WAV, оскільки ці дії були виправдані виключно здійснення відповідного дослідження для цілей судового провадження, і доказів того, що в подальшому файли музичних творів незаконно використані з іншою метою позивач та треті особи не надали.

Також суд вважає помилковими доводи позивача та третіх осіб про те, що особа, яка здійснювала дослідження музичних творів є некомпетентною у цій сфері, оскільки, відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу, який закріплений у ст.13 ЦПК України, кожен розпоряджається своїми процесуальними правами, зокрема і правом на збирання доказів, на власний розсуд. У даному випадку ОСОБА_3 для підтвердження своїх доводів про порушення свого патентного права був вільний у виборі особи, яка здійснювала відповідно дослідження, а оцінка належності зібраних доказів, зокрема компететності особи, яка здійснювала дослідження, є прерогативою суду під час розгляду відповідного позову ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що статтею 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права» визначений вичерпний перелік порушень авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, якими є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі;

з) камкординг, кардшейрінг.

Оскільки у розглядуваному випадку позивачем та третіми особами не доведено суду факту вчинення відповідачами будь-якого цивільного правопорушення, яке передбачено статтею 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права», враховуючи, що використання відповідачами музичних творів було виправдано виключно інтересами судового провадження, що допускається приписами п.7 ч.1 ст.21 цього Закону, суд дійшов висновку, що у даному випадку авторські права позивача та третіх осіб з боку відповідачів не були порушені, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовив у задоволені позову, всі судові витрати позивача та третіх осіб залишаються за ними.

Стосовно судових витрат відповідачів суд зазначає, що вони, всупереч положення ч.8 ст.141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі не надали будь-яких доказів понесення судових витрат, а також не зробили заяву про надання таких доказів після ухвалення рішення у справі. З наведених підстав суд не стягує будь-яких судових витрат на користь відповідачів.

Керуючись ст. 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачами у справі є:

1) ОСОБА_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) ОСОБА_4 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

3) ОСОБА_6 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору у справі є:

1) ОСОБА_7 , який проживає за адресою АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

2) ОСОБА_8 , який проживає за адресою АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано 13 грудня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк