Справа №431/6995/19

Провадження №2-з/431/23/19

У Х В А Л А

06 грудня 2019 року Суддя Старобільського районного суду Луганської області Кудрявцев І.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним клопотанням про забезпечення позову, в якій з метою забезпечення її позову до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Малахов С.О. про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на 1/2 частку майна у спільному майні подружжя, просить накласти арешт на нерухоме майно – об`єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 10% бетонний фундамент Ф за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо вчинення правочинів відносно вказаного майна. В обґрунтування клопотання посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 та за час такого шлюбу набули у власність вказане нерухоме майно, шлюб між ними розірвано 28.03.2003р., на час розірвання шлюбу майнового спору не мали, під час збору документів для відкриття спадкової справи їй стало відомо, що 27.01.2014р. колишній чоловік уклав договір дарування вказаного об`єкту нерухомого майна та подарував його відповідачу ОСОБА_2 , про проведення відповідного правочину колишній чоловік позивачку не ставив до відома і позивачка згоди на відчуження нерухомого майна не надавала.

На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України заяву розглянуто без повідомлення учасників справи.

Стаття 150 ЦПК України встановлює види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи неповинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 03.05.2018р. у справі № 755/20923/14-ц провадження № 61-10442св18 наголошено на тому, що відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, а право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. При розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. За відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Постановою Верховного Суду України від 30.03.2016р. у справі №6-533цс16, роз`яснено, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа — контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Враховуючи положення ч.7 ст.150 ЦПК України і роз`яснення у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», приймаючи до уваги спосіб захисту, обраний позивачем при поданні позовної заяви, враховуючи вищевикладені роз`яснення Верховного Суду та Верховного Суду України та приймаючи до уваги неможливість на момент розгляду цього клопотання встановлення усіх обставин справи, суд не має можливості на підставі поданих доказів та зазначених у клопотанні обставин встановити співмірність обраного позивачем заходу забезпечення позову у виді арешту майна і заборони вчинення щодо нього правочинів для забезпечення виконання можливого майбутнього рішення суду про визнання недійсним договору та визнання права власності на 1/2 частину цього майна у спільному майні подружжя, як зі ступенем захисту права позивачки на частину цього майна, так і зі ступенем порушення права власності відповідача на вказане майно в цілому.

У зв`язку з чим суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом арешту майна і заборони вчинення щодо нього правочинів, відмовити у зв`язку з недоведеністю необхідності обрання такого заходу забезпечення позову.

Керуючись ст.153 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Малахов С.О. про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на 1/2 частку майна у спільному майні подружжя, шляхом накладення арешту на нерухоме майно – об`єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 10% бетонний фундамент Ф за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо вчинення правочинів відносно вказаного майна – відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя                                                І.В. Кудрявцев