Судове рішення 760/19140/13-ц від 16.12.2019

Особи

Учасники процесу:

позивач: Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк"
заявник: Мечинський Олексій Борисович
відповідач: Мечинський Олексій Борисович
Апелянт: Компанія "КРЕСТОН ЕСОУШИІТС"

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #83554480

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 760/19140/13-ц

номер провадження: 22-ц/824/15390/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Савченка С.І., Яворського М.А.,

за участю секретаря - Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року у складі судді Коробенка С.В., у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»(далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №047-2915/840-0587, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 124 000 доларів США зі сплатою 12,95% річних за користування кредитом, з 15 липня 2008 року відсоткова ставка становить 14,45% річних, а з 29 квітня 2010 року - 0,00% річних, з терміном повернення кредиту до 29 квітня 2010 року. Вказував, що ПАТ «Універсал Банк» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти. Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо сплати заборгованості по кредиту та процентів, внаслідок чого станом на 30 січня 2013 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 142 786,71 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становить 1 141 294 грн 17 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 122 124,02 доларів США; заборгованість за відсотками у розмірі 20 272,82 доларів США; заборгованість за підвищеними відсотками у розмірі 389,85 доларів США.

З урахуванням наведеного, ПАТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №047-2915/840-0587 від 18 грудня 2007 року у розмірі 142 786,71 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становить 1 141 294 грн 17 коп.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року в позові ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, просить відмовити у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» за його недоведеністю, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» з підстав пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції не врахував, що у матеріалах справи відсутній договір кредиту від 18 грудня 2007 року та договір на відкриття та умови обслуговування рахунку від 29 листопада 2007 року, зміст операції у виписці по рахунку не відповідає реквізитам наданої банком копії кредитного договору від 18 грудня 2007 року, надана банківська виписка не відповідає вимогам законодавства. Зазначає, що позивачем до суду першої інстанції не надавався для дослідження оригінал кредитного договору №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року, а відтак без огляду оригіналу та дослідження його судом і відповідачем, за наявності письмового клопотання відповідача щодо витребування оригіналу, інших заперечень та сумнівів у існуванні вказаного доказу, копія цього кредитного договору не може братися судом до уваги як доказ існування кредитних правовідносин між сторонами. Вказує, що позивачем та судом покладено в основу розрахунків заборгованості умови договору №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року, в той час як згідно наданої суду виписки кошти перераховані згідно договору НОМЕР_1 від 29 листопада 2007 року. Однак у справі відсутні будь-які належні докази, що розрахунковий рахунок НОМЕР_1 належить відповідачу. Вказує, що наявна в матеріалах справи виписка від 18 грудня 2007 року не оформлена відповідно до вимог встановлених для первинних бухгалтерських документів.

ПАТ «Універсал Банк» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що 18 грудня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір №047-2902/840-0587, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 124 000 доларів США зі сплатою щорічної процентної ставки в розмірі 12,95%, строком до 10 грудня 2027 року.

18 грудня 2007 року на розрахунковий рахунок відповідача, відкритий на підставі договору від 29 листопада 2007 року, було перераховано кошти у розмірі 124 000 доларів США.

Відповідач свої зобов`язання не виконував за кредитним договором №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року , внаслідок чого станом на 30 січня 2013 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 142 786,71 доларів США, яка складалася із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 122 124,02 доларів США, нарахованих процентів в сумі 20 272,84 доларів США та підвищених процентів на прострочену заборгованість у сумі 389,85 доларів США.

ПАТ «Універсал Банк» направило на адресу відповідача ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення зобов`язань та роз`яснило, що у випадку їх не усунення настає строк виконання зобов`язання з повернення кредиту у повному обсязі на 31 день. Однак відповідач вказану вимогу банку не виконав.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання настав 07 квітня 2009 року, а ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з даним позовом лише 04 вересня 2013 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, встановленого ст.257 ЦК України.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з такого.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до змісту ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Аналогічний по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 750/8986/17.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зі змісту позову вбачається, що ПАТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №047-2915/840-0587 від 18 грудня 2007 року у розмірі 142 786,71 доларів США, посилаючись на те, що 18 грудня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №047-2915/840-0587, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 124 000 доларів США зі сплатою 12,95% річних за користування кредитом, з 15 липня 2008 року відсоткова ставка становить 14,45% річних, а з 29 квітня 2010 року - 0,00% річних, з терміном повернення кредиту до 29 квітня 2010 року. Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо сплати заборгованості по кредиту та процентів, внаслідок чого станом на 30 січня 2013 року утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» надало суду: копію кредитного договору №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року, який укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 124 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,95 % річних, на строк до 10 грудня 2027 року (а.с. 4-15); розрахунок заборгованості за кредитним договором №047-2915/840-0587 від 18 грудня 2007 року (а.с.16); заяву на видачу готівки №047В501073530001 від 19 грудня 2007 року про переведення на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 188 000,00 доларів США (а.с.17); виписку по рахунку за 18 грудня 2007 року про перерахування грошових коштів у розмірі 124 000 доларів США та грошових коштів у розмірі 185 000 доларів США, як надання кредиту згідно договору НОМЕР_1 від 29 листопада 2007 року (а.с.18).

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що надані ПАТ «Універсал Банк» наведені вище докази стосуються укладення між сторонами іншого кредитного договору №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року, яким встановлено строк повернення кредиту до 10 грудня 2027 року та які не підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 124 000 доларів США і наявності у відповідача заборгованості у розмірі 142 786,71 доларів США саме за кредитним договором №047-2915/840-0587 від 18 грудня 2007 року, яку просить стягнути ПАТ «Універсал Банк» на свою користь.

Таким чином, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України ухвалив рішення, що ґрунтується на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що між сторонами був укладений кредитний договір №047-2915/840-0587 від 18 грудня 2007 року, відповідачем були отримані кредитні кошти за цим договором, та внаслідок неналежного виконання ним зобов`язань за цим договором станом на 30 січня 2013 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 142 786,71 доларів США.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.ч. 1,2, 4,5 та 6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зобов`язання ПАТ «Універсал Банк» надати суду оригінал кредитного договору №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року, оскільки до позову позивачем наданого копію цього кредитного договору (а.с.101-102).

Проте ПАТ «Універсал Банк» не надало суду першої інстанції оригінал кредитного договору №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 .

Не надало ПАТ «Універсал Банк» оригінал вказаного кредитного договору №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року і суду апеляційної інстанції, хоча апеляційним судом за клопотанням представника позивача з цього приводу було оголошено перерву в судовому засідання.

Отже враховуючи, що наявна в матеріалах справи копія кредитного договору №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року була поставлена відповідачем під сумнів, та приймаючи до уваги, що оригінал вказаного кредитного договору не був наданий до суду, то вказана копія не є доказом існування між сторонами правовідносин за кредитним договором №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року.

Крім того, на підтвердження отримання відповідачем коштів за кредитним договором, ПАТ «Універсал Банк» надало суду копію заяви про видачу готівки №047В501073530001 від 19 грудня 2007 року, зі змісту якої вбачається, що 19 грудня 2007 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було переведено грошові кошти у сумі 188 000,00 доларів США.

Однак буд-яких доказів того, що рахунок № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 позивач суду не надав. До того ж предметом договору за кредитним договором №047-2915/840-0587 від 18 грудня 2007 року є грошові кошти у сумі 124 000,00 доларів США, а не грошові кошти у сумі 188 000,00 доларів США, які були переведені банком на рахунок № НОМЕР_1 .

Також не може бути безперечним доказом отримання відповідачем грошових коштів у сумі 124 000,00 доларів США за кредитним договором №047-2915/840-0587 від 18 грудня 2007 року і надана банком виписка/особовий рахунок від 18 грудня 2007 року про те, що відповідачу були перераховані грошові кошти, зокрема, у розмірі 124 000 доларів США як надання кредиту згідно договору НОМЕР_1 від 29 листопада 2007 року, виходячи з такого.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором №047-2915/840-0587 від 18 грудня 2007 року, тому обставини надання кредитних коштів згідно іншого договору НОМЕР_1 від 29 листопада 2007 року не мають правового значення у даній справі. До того позивачем не надано суду доказів існування договору НОМЕР_1 від 29 листопада 2007 року, а також що цей договір був укладений саме між сторонами у справі.

Таким чином ПАТ «Універсал Банк» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором №047-2915/840-0587 від 18 грудня 2007 року, що є його процесуальним обов`язком згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позов ПАТ «Універсал Банк» не підлягає до задоволення за його недоведеністю, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» з підстав пропуску строку позовної давності, не відповідає вимогам закону, оскільки відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України захисту із застосуванням строків позовної давності підлягає лише порушене право.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду, виклавши її в редакції цієї постанови з наведених вище підстав, а в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 2 142 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією про сплату № 33117 від 16 жовтня 2019 року (а.с.133).

Оскільки колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 та змінює рішення, то з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 2 142 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 рокув мотивувальній частині змінити, виклавши її в редакції цієї постанови, в іншій частині це рішення залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 142 грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 2-п/760/112/18