Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 610/1968/17

провадження № 1-кп/632/15/19

11 грудня 2019 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого Васяновича Г.М., судді Библіва С.В., присяжних: Арнаута В.М., Лєбєдєвої М.А., Мещерякової С.Г., за участю секретарів судового засідання: Боровок Т.П., Ляшенко Ю.С., Шпильки О.М., Єрьоміної А.С., Бойченко С.В., прокурорів:Глєбова О.О., Середи С.С., потерпілого ОСОБА_1 , обвинувачених: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників: Дроздова В.І., Онопченка В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та мешкає у АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину - 2003 року народження, не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ст. 257, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, пунктами 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився та мешкає у АДРЕСА_2 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, що має на утриманні малолітню дитину 2008 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, пунктами 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився та проживав у АДРЕСА_4 , мав вищу освіту, був громадянином України, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , за його обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, пунктами 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Наприкінці лютого 2013 року ОСОБА_2 , отримавши від ОСОБА_3 інформацію про надання ОСОБА_1 послуг з установки супутникових антен та наявність у нього великої суми грошей - понад 300000 доларів США і виробів із золота, будучи не вдоволеним своїм матеріальним становищем, переслідуючи мету наживи за рахунок заволодіння його майном, усвідомлюючи переваги вчинення злочину у складі організованої групи з чітким розподілом функцій, у місті Балаклія Харківської області створив та очолив організовану групу з метою викрадення потерпілого та примушення останнього шляхом заподіяння йому фізичних страждань, повідомити місце зберігання належних йому грошей і цінностей для подальшого заволодіння ними, до складу якої залучив своїх знайомих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які мали матеріальні труднощі.

ОСОБА_2 як організатором групи, після досягнення згоди всіма її учасниками на вчинення викрадення ОСОБА_1 із заподіянням йому фізичних страждань з наведеною вище метою, спільно із ОСОБА_3 був розроблений план вчинення злочину.

За вказівкою ОСОБА_2 ОСОБА_4 на виконання зазначеного плану повинен був підшукати транспортний засіб та залучити до участі у організованій групі особу, яка буде виконувати роль водія під час вчинення злочину, що і було ним зроблено на початкуберезня 2013 року шляхом залучення до складу групи особи, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, яка погодилася на вчинення злочину у складі організованої групи.

При цьому були визначені конкретні функції кожного з учасників групи під час вчинення злочину, направлені на успішне виконання єдиного плану, відомого та схваленого всіма його учасниками.

У відповідності з розробленим планом злочинної діяльності ролі та завдання кожного учасника організованої групи були розподілені наступним чином:

ОСОБА_2 як організатор групи:

- здійснював загальне керівництво діями всіх учасників групи;

- розробив план вчинення злочину;

- розподіляв функції між усіма учасниками злочинної групи;

- забезпечував дотримання дисципліни учасниками групи;

- координував дії усіх учасників групи, консультував їх;

- брав участь у підшуканні та придбанні засобів і знарядь вчинення злочину, а також у їх зберіганні;

- забезпечував вжиття учасниками групи заходів конспірації;

- повинен був взяти безпосередню участь у вчиненні злочину;

- встановлював розмір грошової винагороди для кожного учасника групи.

ОСОБА_3 як активний учасник організованої групи:

- брав участь у розробці плану вчинення злочину;

- обговорював і узгоджував інформацію про місця і плани вчинення злочину з іншими членами організованої групи;

- здійснювавзбір інформації про місця проживання та перебування потерпілого, його розпорядок дня, місце роботи, наявність у нього грошей і цінностей та місця їх зберігання;

- брав участь у підшуканні та придбанні засобів і знарядь вчинення злочину, а також у їх зберіганні;

- повинен був взяти безпосередню участь у вчиненні злочину;

- отримати свою заздалегідь обумовлену частку майна, здобутого злочинним шляхом.

ОСОБА_4 як активний учасник організованої групи:

- обговорював і узгоджував інформацію про місця і плани вчинення злочину з іншими членами організованої групи;

- повинен був взяти безпосередню участь у вчиненні злочину;

- отримати свою заздалегідь обумовлену частку майна, здобутого злочинним шляхом.

Особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, як активний учасник організованої групи:

- обговорював і узгоджував інформацію про місця і плани вчинення злочину з іншими членами організованої групи;

- забезпечив учасників організованої групи транспортом - підшукав та орендував автомобіль для мобільності членів групи та транспортування потерпілого під час вчинення злочину;

- повинен був взяти безпосередню участь у вчиненні злочину;

- отримати свою заздалегідь обумовлену частку майна, здобутого злочинним шляхом.

Вчиненню злочину щодо ОСОБА_1 передувала ретельна підготовка, під час якої членами організованої групи проводився збір інформації про потерпілого, в тому числі даних щодокількості виробів із золота та суми грошей, яка повинна знаходитись у нього, детальновідпрацьовувався на місцевості план.

Особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, діючи згідно з відведеною йому роллю, виконуючи дії з готування до вчинення злочину, підшукала і орендувала автомобіль марки «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідав вимогам висунутим до нього ОСОБА_2 , а саме: із тонованим склом, що був зареєстрований і використовувався в іншій місцевості та володільця якого неможливо було б встановити у певний час.

У свою чергу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою успішного виконання плану злочинних дій, подолання опору з боку потерпілого під час вчинення його викрадення підшукали та придбали наступні засоби та знаряддя вчинення злочину: електрошокер, пластикові хомути, липку стрічку - скотч, ганчірку - кляп.

Для недопущення викриття членів організованої групи, а також унеможливлення їх ідентифікації по відбитках пальців рук були придбані та підготовлені: мішок-чохол на голову потерпілого, шапка-маска,дві пари рукавичок.

Крім того, для конспіративного спілкування із ОСОБА_1 спільними діями всіх учасників організованої групи був підготовлений мобільний телефон «Nokia» зі стартовим пакетом «МТС» № НОМЕР_2 .

Згідно із розробленим планом і розподілом функцій для його реалізації та досягнення злочинної мети вранці 12 березня 2013 року особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, отримавши від ОСОБА_3 телефонний номер ОСОБА_1 , повинна була зателефонувати останньому та під виглядом клієнта домовитися із ним про встановлення супутникової антени, яку нібито необхідно було встановити у цей же день на будинку у селі Червона Гусарівка Балаклійського району Харківської області, при цьому особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, на зазначеному автомобілі повинна була забрати потерпілого у визначеному останнім місці, посадити на переднє пасажирське сидіння, відвезти до місця зберігання антени та інструментів, після чого доставити на територіюКЗОЗ БРР«Балаклійська ЦРКЛ», за адресою: Харківська область, місто Балаклія, вулиця Партизанська, 25, де під виглядом хворого брата особи, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, у автомобіль позаду ОСОБА_1 повинен сісти ОСОБА_4 , доставлений туди із ОСОБА_3 на цьому ж автомобілі заздалегідь.

Потім ОСОБА_4 та особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, після зупинки автомобілю у суворо визначеному місці - лісовому масиві поблизу КЗОЗ БРР «Балаклійська ЦРКЛ», повинні безпосередньо напасти на потерпілого, подолати його опір - ОСОБА_4 шляхом застосування фізичної сили зафіксувати потерпілого на сидінні, а особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, діючи із ним спільно, розкласти сидіння, утримуючиОСОБА_1 за ноги, застосувати до нього вражаючу дію електрошокера. Після чого ОСОБА_4 повинен перетягнути потерпілого на заднє сидіння, де, ці особи використовуючи пластикові хомути і скотч,повинні стягнути ОСОБА_1 кінцівки, вставити йому до рота ганчірку та надягнути на голову мішок. Покласти потерпілого назаднє сидіння автомобіля, і сісти зверху на нього, у тому числі і для того, щоб він не зміг покликати на допомогу.

Після цього, отримавши сигнал аварійними вогнями, ОСОБА_3 , який чекатиме у визначеному місці, повинен сісти за кермо автомобіля та транспортувати учасників організованої групи і потерпілого, у місце в лісі, заздалегідь визначене ОСОБА_2 , який повинен був прибути до нього пізніше, таособисто заподіяти ОСОБА_1 фізичні страждання з метою примусити останнього повідомити про місце зберігання належних йому цінностей та грошей, з метою заволодіння ними учасниками організованої групи.

Датою вчинення злочину щодо ОСОБА_1 учасники організованої групи визначили та узгодили 12 березня 2013 року, у зв`язку із чим ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, зустрілися вранці цього ж дня поблизу міста Балаклія Харківської області у автомобілі «ВАЗ - 2106», реєстраційний номер НОМЕР_3 , де остаточно узгодили план вчинення злочинута детальновизначили розподілені функції між кожним учасником організованої групи, у тому числі способи подолання опору потерпілого із застосуванням фізичної сили та спеціально підготованих для цього засобів - електрошокеру, скотчу, пластикових хомутів та ганчірки - кляпу, мішку на голову, умови застосування до останнього цих засобів та знарядь, а також остаточновизначили спосіб та місця вчинення спланованого злочину, оглянувши їх, маршрут перевезення потерпілого тамісця знаходження та пересування членів організованої групи. За участі ОСОБА_2 , який поповнив рахунок, здійснили підготовку придбаного стартового пакету мобільного оператора для конспіративного зв`язку із потерпілим. Використовуючи бінокль , здійснювали спостереження для встановлення місця знаходження ОСОБА_1 .

При цьому ОСОБА_3 повідомив іншим учасникам організованої групи наступну інформацію про потерпілого: види діяльності, якими він займається, способи та місця їх провадження, графік роботи, порядок здійснення замовлень; отримуваний прибуток, ймовірну кількість наявних у нього виробів із золота і грошей та місця їх зберігання, місце проживання та антропометричні дані.

Після чого вдень 12 березня 2013 року, перебуваючи у зазначеному автомобілі, особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, використавши спеціально підготовлений мобільний телефон, зв`язалася із ОСОБА_1 , у якого замовила послугу із встановлення в цей же день супутникової антени.

Про вчинені дії ОСОБА_3 одразу ж повідомив ОСОБА_2 , після чого передав особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, електрошокер, а ОСОБА_4 пластикові хомути, мішок, шапку-маску та скотч.

Однак учасники організованої групи у цей день не змогли реалізувати план вчинення злочину, оскільки потерпілий відмовився зустрітися із особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження.

У зв`язку із цим та оскільки ОСОБА_1 погодився на зустріч вранці 13 березня 2013 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, здійснили корегування плану вчинення злочину, який наведений вище, узгодивши час та місце зустрічі 13 березня.

При цьому ОСОБА_2 , керуючи підготовкою вчинення злочину, дав вказівки особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, щодо вжиття ним заходів для продовження оренди автомобілю, яка останнім була одразу ж виконана; вжив заходів щодо забезпечення дисципліни; повідомив учасникам групи інформацію про розмір грошових коштів, наявних у потерпілого та зажадав від них дотримання заходів конспірації.

З метою реалізації плану вчинення злочину учасники організованої групи знову зустрілися вранці 13 березня 2013 року, однак у цей день план також реалізований не був, оскільки ОСОБА_1 відмовся від зустрічі з особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, та запропонував зустрітися для надання послуг зі встановлення супутникової антени вранці 14 березня2013 року.

За таких обставин ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження,вчергове узгодили між собою план вчинення злочину щодо ОСОБА_1 , прийняли рішення про його реалізацію 14 березня 2013 року та продовжили підготовку до вчинення злочину.

Вранці 14 березня 2013 року ОСОБА_4 і особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, зустрілися з ОСОБА_3 з метою реалізації злочинного плану.

У період часу з 08 годині 26 хв. по 09 годину 30 хв.,знаходячись у автомобілі марки «ВАЗ - 2106», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 повідомив інших учасників організованої групи, що ОСОБА_2 у зв`язку зайнятістю по службі приєднається до них близько 13 години в місці утримання потерпілого, визначеному заздалегідь.

За цих обставин ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та особа,матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, детально узгодили порядок дій кожного із них щодо викрадення потерпілого в межах раніше розробленого плану, при цьому ролі другого і третього не змінювалися, у той же час ОСОБА_3 повинен був замість ОСОБА_2 здійснювати керування автомобілем.

Також для реалізації злочинного плану ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 кляп і рукавички, а особі,матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження - електрошокер, пластикові хомути, скотч та рукавички, з цією ж метою останній підготував чохол, переданий йому ОСОБА_3 напередодні.

Потім особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, у присутності ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_1 зі спеціально підготованого для зв`язку із потерпілим мобільного телефону, та згідно із відведеною їй функцією домовилася із ним про зустріч близько 10 години 30 хв. цього ж дня, узгодивши місце.

Згодомособа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, продовжуючи виконувати відведену їй роль,відвезла ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на територію лікарняного комплексу КЗОЗ БРР «Балаклійська ЦРКЛ», за адресою: Харківська область, місто Балаклія, вулиця Партизанська, 25, де вони, узгодивши подальший порядок дій, залишили автомобіль.При цьому ОСОБА_3 взяв із собою рукавички та шапку-маску.

Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були виконані дії, передбачені ч. 1 ст. 14 КК України, щодо підшукування, пристосування засобів та знарядь, підшукування співучасників,змови на вчинення злочину, тобто здійснено готування до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України - викрадення людини, що мало супроводжуватись заподіянням потерпілому фізичних страждань, вчинене організованою групою.

Однак, викрасти ОСОБА_1 не видалося можливим з незалежної від їхньої волі причин, оскільки діяльність організованої групи була припинена у зв`язку із затриманням її учасників 14 березня 2013 року.

Під час судового розгляду обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними себе у вчиненні інкримінованих їм злочинів не визнали.

При цьому ОСОБА_4 у судовому засіданні, яке було проведене 11 грудня 2017 року, та ОСОБА_3. н а підставі ст. 63 Конституції України від давання показань відмовилися.

Обвинувачений ОСОБА_2 показав суду, що він не причетний до вчинення злочинів, у яких його обвинувачують, матеріали кримінального провадження щодо нього сфальсифіковані.

При цьому ОСОБА_2 підтвердив, що станом на 14 березня 2013 року він проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області, виконуючи свої службові обов`язки обслуговував села на території Балаклійського району.

Був знайомий з ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Також ОСОБА_2 показав, що йому було відомо, що у місті Балаклія проживає ОСОБА_1 , з яким він знайомий не був, а знав його візуально.

До того ж обвинувачений показав, що 14 березня 2013 року протягом дня - до моменту його затримання, він знаходився у селі Петровське Балаклійського району Харківської області, де забезпечував проведення слідчої дії.

Крім наведеного ОСОБА_2 підтвердив, що систематично, майже кожного дня, спілкувався по телефону з ОСОБА_4 з приводу організації пошуку предметів старовини.

Однак, половина телефонних розмов, у тому числі між ним та ОСОБА_4 , що зафіксовані у аудіозаписах, отриманих під час оперативно-розшукових заходів й досліджених у суді, йому не належить. Яких саме - пояснити не зміг.

Незважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів, винуватість в обсязі обвинувачення, визнаного судом доведеним- у готуваннідо викрадення людини, що мало супроводжуватись заподіянням фізичних страждань, вчинене організованою групою, підтверджується сукупністю наступних, досліджених судом доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що у період з 06 по 08 березня 2013 року йому зателефонував співробітник Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_8 , який запропонував зустрітися та організував його, потерпілого, зустріч із співробітниками міліції Управління внутрішньої безпеки. Останні, навівши переконливі доводи, повідомили, що за наявною у них інформацією, у відношенні нього готується ряд злочинів.

Погодившись діяти під їх контролем він, на їх пропозицію, у цей же день залишив місто Балаклію та протягом п`яти днів мешкав у місті Харкові. За вказівкою співробітників міліції він повернувся 13 березня 2013 року.

У зазначений період часу йому зателефонував чоловік з проханням встановити супутникову антену у селі Червона Гусарівка згаданого району, однак конкретної адреси не вказав. В подальшому він телефонував йому ще декілька разів, як він дізнався потім, це був ОСОБА_9 . Діючи під контролем співробітників міліції, він, за їх інструкціями, послався на зайнятість у ці дні, у зв`язку із чим вони домовилися про встановлення антени вранці 14 березня 2013 року.

За домовленістю із особою, яка телефонувала, остання повинна була відвезти його на автомобілі у вказаний населений пункт, забравши по дорозі ще одного чоловіка, який знаходився у Балаклійській ЦРКЛ.

Продовжуючи діяти під контролем співробітників міліції, він за їх розпорядженням, взяв супутникову антену, інструменти та прибув у домоволодіння АДРЕСА_5 . У цьому місці співробітник міліції одягнув його куртку та, взявши антену і інструменти,видаючи себе за нього, потерпілого, сів у автомобіль ВАЗ-2106,у якому і поїхав замість нього в якості пасажира.

Через декілька годин він дізнався, що співробітниками міліції були затримані ОСОБА_4 і ОСОБА_3 .

Також потерпілий зазначив, що він до описаних вище подій був знайомий з ОСОБА_3 , неодноразово зустрічався із ним на ринку.

Крім цього потерпілий повідомив суду, що він деякий час займався обміном валюти та встановленням і ремонтом супутникових антен.

Особисто щодо нього жодних протиправних дій вчинено не було, тобто, на нього ніхто не нападав, насильства не застосовував та не викрадав.

Із показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що станом на березень 2013 року він проходив службу на посаді заступника начальника Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області - начальника кримінальної міліції. ОСОБА_2 у цей же час проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку та був його підлеглим.

14 березня 2013 року ОСОБА_2 повинен був заступити на чергування у складі слідчо-оперативної групи. У цей день він, свідок, розпорядився не видавати зброї ОСОБА_2 , оскільки була отримана відповідна вказівка від вищестоящого керівництва.

Також свідок показав, що ОСОБА_2 був затриманий 14 березня 2013 року під час проведення слідчої дії, організацію якої він здійснював як оперативний співробітник.

СвідкиОСОБА_11. і ОСОБА_12 , кожна окремо, показали, що 14 березня 2013 року,в денний час, вони були запрошені співробітниками міліції у якості понятих для участі у проведенні слідчої дії - огляді місця події, а саме:території місцевості з тильної сторони Балаклійської ЦРКЛ, прибувши до якого побачили двох затриманих осіб та автомобіль марки «ВАЗ-2106», світлого кольору, на задньому сидінні якого у лежачому положенні знаходився чоловік з мішком на голові. Під час цієї слідчої дії вилучалися речі, у тому числі мобільний телефон і гроші. Які саме, окрім телефону і грошей, не пам`ятають у зв`язку зі спливом значного проміжку часу. При цьому свідок ОСОБА_12 додала, що вони розписувалися на бирках, якими були скріплені пакети із вилученими речами.

Крім того, свідок ОСОБА_12 зазначила, що одним із затриманих був ОСОБА_3 .

Хід і результати вказаної слідчої дії були зафіксовані у протоколі, зі змістом якого вони були ознайомлені і який підписали без застережень.

Із показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що вона деякий час проживала разом із ОСОБА_2 . У їх спільному володінні перебував автомобіль «Опель-Корса», яким переважно користувався останній. Після описаних вище подій у її присутності співробітниками правоохоронних органів проводився обшук у зазначеному транспортному засобі.

Свідок ОСОБА_14 - батько ОСОБА_4 , показав суду, що його син мешкав разом із ним, у свій час проходив службу в органах внутрішніх справ, з січня по березень 2013 року працював у охоронному підприємстві, окрім цього займався пошуками предметів старовини, однак мав певні труднощі матеріального характеру. Систематично відвідував місто Балаклію, куди й поїхав вранці 14 березня 2013 року.

Оцінивши показання потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 суд доходить висновку, що вони є конкретними, послідовними, узгоджуються між собою.

Крім того, винуватість ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за обставин, встановлених судом, підтверджується даними, які містять у собі письмові джерела доказів та речові докази, що узгоджуються із наведеними вище показаннями потерпілого та свідків.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частина 1 ст. 99 КПК України передбачає, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Орієнтовний, проте не вичерпний перелік таких документів закріплений у ч. 2 ст. 99 КПК України.

Також наведена норма передбачає, що матеріали, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази у випадку, якщо в них зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, і якщо вони відповідають вимогам цієї статті.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (в редакції Закону від 02 грудня 2012 року) оперативно-розшукова діяльність могла здійснюватися у тому числі оперативними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією.

Згідно зі ст. 6 цього ж Закону підставами для проведення оперативно - розшукової діяльності, окрім іншого, були: наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: злочини, що готуються; осіб, які готують вчинення злочину .

Зазначені підстави можуть міститися, окрім іншого, у заявах, повідомленнях громадян у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах слідчого судді, суду, матеріалах правоохоронних органів.

Статтею 8 цього ж Закону передбачені права оперативних підрозділів для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав, зокрема: опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу; здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 КПК України; здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 КПК України.

Прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 КПК України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб`єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення.

Негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-,відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж проводяться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором. Ці заходи застосовуються виключно, окрім іншого, з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (у наведеній редакції) у разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов`язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України

У разі, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, до відповідного органу досудового розслідування.

Відповідно до ст. 9 цього Закону у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно - розшукова справа.

Спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця може також проводитися з метою встановлення даних про особу та про її зв`язки у разі, коли є факти, які підтверджують, що нею готується тяжкий або особливо тяжкий злочин, для отримання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину.

Згідно із статтею 10 наведеного Закону, матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються, у тому числі: як приводи та підстави для початку досудового розслідування; для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні; для попередження, виявлення, припинення і розслідування злочинів.

Так, старший оперуповноважений в ОВС УКР ГУМВС України в Харківській області в межах оперативно-розшукової справи від 23 лютого 2013 року, заведеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, на підставі оперативної інформації, звернувся до слідчого судді з клопотаннями від 23 та 28 лютого 2013 року, підписаними також як начальником УКР ГУМВС України в Харківській області, так і його заступником, погодженими як із начальником ГУМВС України в Харківській області, так і його заступником, а також заступником прокурора Харківської області, про надання дозволу на проведення оперативно - розшукових заходів: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - мобільного телефону номер НОМЕР_4 , якій належав та яким користувався ОСОБА_2 та мобільного телефону номер НОМЕР_5 , якій належав та яким користувався ОСОБА_4 ; здійснення аудіо-, відеоконтролю особи щодо ОСОБА_4 в автомобілі ВАЗ - 2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; здійснення візуального спостереження за особами у публічно доступних місцях - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , з метою отримання відомостей про підготовку до вчинення злочину (т. 6 а.с. 211-221).

Із протоколів за результатами здійснення оперативно - розшукових заходів - візуального спостереження за особами у публічно доступних місцях від 15 березня 2013 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , проведених на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 26 лютого 2013 року №№ 13-598т, 13-600т та відеозаписів, зафіксованих на дисках «DVD-R» №№ 226нт, 227нт, вбачається, що 12 березня 2013 року о 08 годині 50 хв. до лісосмуги заїхав автомобіль «Opel Corca», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_3 ; о 08 годині 53 хв. до лісосмуги в районі перехрестя вулиці Загородньої і Савинського шосе, приїхав автомобіль «ВАЗ - 2106», бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_9 , у якому також знаходився ОСОБА_4 - на передньому пасажирському місці.До цього ж автомобілю - на заднє пасажирське сидіння сів ОСОБА_3 .

У зазначеному місці відбулося спілкування вказаних осіб, що вийшли із транспортного засобу - «ВАЗ - 2106», яке тривало до 09 години 20 хв. Після чого ОСОБА_3 на автомобілі «Opel Corca», а ОСОБА_9 , ОСОБА_4 на автомобілі «ВАЗ - 2106» разом поїхали у напрямку міста Балаклія.

О 09 годині 35 хв. зазначені особи приїхали до будинку АДРЕСА_6 та зайшли у двір вказаного будинку.

О 09 годині 54 хв. ОСОБА_3 підійшов до автомобілю «Opel Corca», реєстраційний номер НОМЕР_6 , відчинив передні пасажирські дверцята таукомплектував сумку червоного кольору, розміром приблизно 45х25х25 см, яка стояла на підлозі, після чого забравши її, зустрівся із ОСОБА_2 та поспілкувавшись із ним, поклав описану сумку на заднє сидіння автомобілю «ВАЗ - 2106», реєстраційний номер НОМЕР_3 . У подальшому ОСОБА_3 повернувся у двір згаданого будинку, а ОСОБА_2 на автомобілі «Opel Corca» поїхав у бік вулиці Жовтневої.

У період з 10 години 20 хв. по 10 годину 25 хв. ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на автомобілі «ВАЗ - 2106», приїхали на АЗС, розташовану на вулиці Новоселівській, після чого о 10 годині 40 хв. на цьому ж транспортному засобі приїхали на територію КЗОЗ БРР «Балаклійська ЦРКЛ» за адресою: Харківська область, місто Балаклія, вулиця Партизанська, 25, де, не виходячи з автомобілю, пробули близько 5 хв., після чого виїхали з території лікарні та о 10 годині 55 хв. прибули на площу ОСОБА_16 , де, очікуючи на зустріч, залишалися у транспортному засобі.

Об 11 годині 35 хв. ОСОБА_2 , рухаючись з боку вулиці Жовтневої, прийшов на площу ОСОБА_16 , де й відбулася його зустріч з ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , під час якої вони спілкувалися до 11 години 55 хв., після чого ОСОБА_3 із сумкою червоного кольору, яку він дістав із автомобілю «ВАЗ - 2106» та ОСОБА_2 попрямували у напрямку вулиці Жовтневої, а ОСОБА_9 і ОСОБА_4 на зазначеному автомобілі поїхали у цьому ж напрямку.

Даними, зафіксованими у цих же протоколах, підтверджено, що 14 березня 2013 року о 08 годині було встановлено візуальне спостереження за ОСОБА_2 , який о 09 годині 30 хв. на автомобілі «Opel Corca», реєстраційний номер НОМЕР_6 приїхав до Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області де знаходився до 10 години 26 хв., звідки у період часу з 10 години 35 хв. до 10 години 55 хв. разом із двома працівниками міліції на цьому ж транспортному засобі під`їздив до будівлі залізничного вокзалу станції «Балаклія», а згодом на територіюКЗОЗ БРР «Балаклійська ЦРКЛ».

Об 11 годині 25 хв. ОСОБА_2 з іншими особами на зазначеному автомобілі приїхав у село Петровське Балаклійського району Харківської області, де об 11 годині 50 хвилин був затриманий біля будівлі селищної ради.

У свою чергу ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 о 10 годині 15 хв. на автомобілі «ВАЗ - 2106», приїхали на територію КЗОЗ БРР «Балаклійська ЦРКЛ», при цьому ОСОБА_9 здійснював керування автомобілем, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знаходилися на пасажирських місцях. Згодом двоє останніх зайшли до приміщення лікарні, де спілкувалися між собою, оглядали оточення та робили вигляд, що допомагають хворим, яким важко пересуватися, а ОСОБА_9 поїхав у напрямку вулиці Жовтневої.

Об 11 годині 17 хв. до входу приміщення лікарні під`їхав автомобіль «ВАЗ - 2106», за кермом якого знаходився ОСОБА_9 , а на задньому пасажирському сидінні лежав чоловік, одягнений у куртку, спортивні штани та черевики.

ОСОБА_9 зайшов до приміщення лікарні, де підійшов до ОСОБА_4

Об 11 годині 19 хв. ОСОБА_9 та ОСОБА_4 вийшли з приміщення та, сівши у зазначений транспортний засіб, поїхали у напрямку лісосмуги, розташованої на відстані 200-250 метрів на південь від лікарні, а ОСОБА_3 пішов за ними пішки, здійснюючи контрспостереження.

Об 11 годині 22 хв. до них підійшов ОСОБА_3 , після чого зазначені особибули затримані (т. 3 а.с. 1-3, т. 7 а.с. 1,2).

Сторона захисту, заявивши про недопустимість зазначеного доказу - протоколу за результатами здійснення оперативно - розшукового заходу - візуального спостереження за особою у публічно доступних місцях від 15 березня 2013 року щодо ОСОБА_4 , звернула увагу суду на те, що у наведеному протоколі вказані дані, які не відповідають дійсності, а саме - про те, що на зустріч із ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 на автомобілі «Opel Corca» приїхав нібито ОСОБА_2 , який і здійснював ним керування, тоді як фактично цим транспортним засобом керував ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 у цьому місці не було.

Статтями 86, 87 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що дані, зафіксовані у зазначеному протоколі, отримані у порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно - розшукову діяльність», норми якого наведені вище, та відповідно до вимог КПК України, суд доходить висновку, що підстави для визнання цього доказу недопустимим відсутні.

Однак зауважує, що у ньому дійсно помилково зазначено, що на зустріч зОСОБА_4. і ОСОБА_9 на автомобілі «Opel Corca» приїхав ОСОБА_2 , тоді як вказаним автомобілем фактично керував ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 приєднався до цих осіб дещо пізніше.

Цю помилку суд пов`язує із тим, що автомобілем «Opel Corca» володів та постійно користувався ОСОБА_2 , а візуальне спостереження проводилося зі значної відстані.

Зазначене не зменшує доказової сили цього доказу, оскільки його зміст в цілому відповідає дійсності.

Крім того, наведена невідповідність була усунута судом шляхом аналізу цього протоколу у сукупності із додатком до нього та іншими доказами. Фактичні дані наведені вище так, як вони були встановлені судом при дослідженні цього доказу.

Згідно із даними протоколу за результатами здійснення оперативно - розшукового заходу - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_4 від 15 березня 2013 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2013 року № 13-676нт, та додатків до нього, які узгоджуються із даними, відображеними унаведених вище протоколах, відбуласязустріч ОСОБА_3 , який у протоколі був позначений умовним індексом «Т», ОСОБА_4 , який у протоколі був позначений умовним індексом «А» та ОСОБА_9 , який у протоколі був позначений умовним індексом «Л», 12 березня 2013 року з 09 години 17 хв., в автомобілі марки «ВАЗ - 2106», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_9 , та у публічних місцях, в ході якої відбулися розмовиміж зазначеними особами, зі змісту яких вбачається, щовказані особи попередньо зорганізувалися для вчинення злочину, а саме - вчинення організованою групоювикрадення ОСОБА_1 , що повинно було супроводжуватися заподіянням останньому фізичних страждань.

Під час зустрічі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 вчиняють дії щодо готування до злочину, про який йдеться вище, а саме: остаточно узгоджують план вчинення злочину з детальним визначенням розподілених функцій між кожним учасником організованої групи, у тому числіспособи подолання опору потерпілого із застосуванням фізичної сили та спеціально підготованих для цього засобів - електрошокеру, скотчу, пластикових хомутів та кляпу, умови застосування до останньогоцих предметів, електрошокеру, чохлу на голову, які підготували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також визначають спосіб та місця вчинення спланованого злочину, у тому числі оглядаючи їх, маршрут перевезення потерпілого та місця знаходження і пересування членів організованої групи; за участі ОСОБА_2 , який поповнив рахунок, здійснюють підготовку придбаного стартового пакету мобільного оператора для зв`язку із потерпілим; використовуючи бінокль, здійснюють спостереженнядля встановлення місця знаходження ОСОБА_1 .

При цьому ОСОБА_3 , який протягом тривалого часу був знайомий із ОСОБА_1 , повідомив іншим учасникам організованої групи наступну інформацію про потерпілого: види діяльності, якими він займається, способи та місця їх здійснення, графік роботи, порядок здійснення замовлень; отримуваний прибуток, у тому числі від здійснення обміну валют та скупки золота, ймовірну кількість наявних у нього виробів із золота - близько 5 кг і грошей - близько 500000 доларів США та місця їх зберігання, місце проживання та антропометричні данні, крім вказаного ОСОБА_3 довів до відома спосіб нападу на потерпілого, подолання опору останнього та спосіб його викрадення, який було узгоджено всіма учасниками організованої групи.

Згідно із розробленим планом і розподілом функцій для його реалізації та досягнення злочинної мети 12 березня 2013 року:

ОСОБА_9 , отримавши від ОСОБА_3 телефонний номер ОСОБА_1 ,повинензателефонувати останньому та під виглядом клієнта домовитися із ним про встановлення супутникової антени, яку нібито необхідно було встановити вдень12 березня 2013 року на будинку у селі Червона Гусарівка Балаклійського району Харківської області, при цьому ОСОБА_9 на зазначеному автомобілі повинен забрати потерпілого біля ринку - постійного місця знаходження останнього, посадити на переднє пасажирське сидіння, відвезти до місця зберігання антени та інструментів, після чого доставити на територію КЗОЗ БРР «Балаклійська ЦРКЛ», де під виглядом хворого брата у автомобіль позаду ОСОБА_1 повинен сісти ОСОБА_4 .

Потім останній та ОСОБА_9 , після зупинення автомобілю у заздалегідь визначеному місті - лісопосадці поблизу вказаного закладу охорони здоров`я, повинні безпосередньо напасти на потерпілого, подолати його опір- ОСОБА_4 шляхом застосування фізичної сили, а ОСОБА_9 спільно із ним - розкласти сидіння, утримувати потерпілого за ноги та завдати удар електрошокером, використовуючи його вражаючу дію, після чого ОСОБА_4 повинен перетягнути ОСОБА_1 на заднє сидіння та за допомогою ОСОБА_9 , використовуючи пластикові хомути та скотч, стягнути йому кінцівки та надягнутина голову мішок-чохол, у тому числі і для того, щоб він не впізнав ОСОБА_3 .

Після цього, отримавши сигнал аварійними вогнями, останній із ОСОБА_2 , які чекатимуть їх у місті зупинки автомобілю, сідають у транспортний засіб та безпосередньо приєднуються до вчинення злочину: ОСОБА_3 здійснює дії щодо остаточного подолання опору потерпілого, а ОСОБА_2 , здійснюючи керування зазначеним автомобілем доставляє їх до визначеного місця у лісі длязаподіяння ОСОБА_1 фізичних страждань, яке буде здійснювати особисто, з метою отримання від нього відомостей про місце зберігання належних йому грошей та цінностей. Після чоговизначені учасники групи повинні поїхати до місця зберігання майна потерпілого, заволодіти ним та доставити до місця знаходження інших учасників, де воно підлягає розподіленню.

При цьому, із досліджених даних, зафіксованих у вказаних джерелах доказів, вбачається, що ОСОБА_3 , займаючи активну позицію, доводить до відома ОСОБА_4 і ОСОБА_9 деталі плану вчинення злочину щодо ОСОБА_1 , попередньо розробленого ним із ОСОБА_2 , конкретизує функції кожного учасника організованої групи під час його вчинення, моделюючи їх із зазначеними особами, у тому числі і в автомобілі.

Оскільки зі змісту наведених розмов вбачається, що ОСОБА_3 не має повноважень щодо внесення значних коректив у план вчинення злочину, та може це зробити лише зі згоди ОСОБА_3 , із яким постійно радиться, суд доходить висновку, що план вчинення злочину у значній мірі був розроблений саме ОСОБА_2 за участі ОСОБА_3 .

Крім того, із зазначеного протоколу та відповіднихаудіо-, відеозаписів вбачається, що після остаточного узгодження єдиного плану вчинення злочину між всіма учасниками організованої групи та детального розподілу функції, вказані особи вдень 12 березня 2013 року, перебуваючи у автомобілі, розпочали його реалізацію, а саме: ОСОБА_3 , використовуючи спеціально підготовлений мобільний телефон, зателефонував ОСОБА_1 , передавши телефон ОСОБА_9 для безпосереднього здійснення розмови, під час якої останній, виконуючи відведену йому роль, замовив у потерпілого послугу із встановлення в цей же день супутникової антени у селі Червона Гусарівка Балаклійського району Харківської області, та повідомив, що відвезе його на автомобілі до місця виконання робіт, забравши із лікарні хворого брата.

Про вчинені дії ОСОБА_3 , використовуючи алегоричні слова, одразу ж повідомив ОСОБА_2 , після чого, переконавшись у працездатності електрошокеру, який зберігав у червоній сумці на задньому сидінні автомобілю, продемонстрував його роботу та передав ОСОБА_9 , також ОСОБА_3 передав останньому і ОСОБА_4 пластикові хомути, що зберігав при собі, чохол, шапку-маску та скотч, якізнаходилися у згаданій сумці, підготував рукавички.

У подальшому до автомобілю, в якому знаходилисяОСОБА_4 , ОСОБА_9 і ОСОБА_3 , прибув ОСОБА_2 , що у протоколі був позначений умовним індексом «В», якій повідомив учасникам організованої групи, що потерпілого не було на ринку протягом трьох днів напередодні, висловив думку про вірогідність його хвороби, поцікавився станом реалізації плану вчинення злочину, а також надав вказівки, яким чином їм діяти у випадках, не передбачених планом.

Після того, як потерпілий відмовився зустрітися із ОСОБА_9 12 березня 2013 року та погодився на зустріч вранці 13 березня 2013 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 здійснили корегування плану вчинення злочину з урахуванням нових обставин, узгодивши час та місце зустрічі 13 березня.

При цьому ОСОБА_2 будучи організатором організованої групи, керуючи підготовкою вчинення злочину, дав вказівки ОСОБА_9 щодо вжиття ним заходів для продовження оренди автомобілю, яка останнім була одразу виконана, та конспірації; забезпечуючи дисципліну зажадав від ОСОБА_4 припинити вживання алкогольних напоїв; надав членам організованої групи інформацію про розмір грошових коштів, наявних у потерпілого - не менше 300000 доларів США, якими планується заволодіти внаслідок вчинення злочину щодо останнього, а також наголосив, що з метою запобігання викриттю злочину встановить особистий контроль за кожним учасником групи щодо витрачання грошей, після отримання ними часток майна, здобутого злочинним шляхом.

Після розмови ОСОБА_3 зібрав та поклав на зберігання до сумки описані вище предмети (крім чохла), що були надані ним ОСОБА_9 і ОСОБА_4 .

Відповідно до цього ж протоколу та додатків до нього вранці 13 березня 2013 року знову відбулася зустріч ОСОБА_20 і ОСОБА_4 , між якими у зазначеному вище автомобілі відбулася розмова зі змісту якої вбачається, що останній протягом тривалого часу знайомий із ОСОБА_2 , з яким проходив службу в органах внутрішніх справ; та зазначених осіб і ОСОБА_3 . З метою реалізації злочинного плану останній мав при собі червону сумку, яка була в нього 12 березня 2013 року. При цьому ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_2 , звітуючи про хід виконання плану.

У подальшому до зазначених осіб прибув ОСОБА_2 .

Із змісту розмов ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що зазначені особи, вживаючи заходи конспірації, продовжують підготовку до вчинення злочину, а саме: обговорюють готування зазначеного автомобілю, шляхом зміни та маскування його реєстраційного номеру, що у подальшому і було зроблено; готують мобільний телефон для конспіративного зв`язку із потерпілим;вкотре обговорюють план вчинення злочину та узгоджують свої дії в залежності від поведінки ОСОБА_1 .

Потім ОСОБА_9 зателефонував потерпілому та під наведеним вище приводом, намагався домовитися із ним про зустріч.

Однак план вчинення злочину учасниками організованої групи у цей день також реалізований не був, оскільки ОСОБА_1 , пославшись на хворобу, відмовся від зустрічі та запропонував зустрітися вранці 14 березня 2013 року.

У зв`язку із цим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 черговий раз узгодили між собою план вчинення злочину щодо ОСОБА_1 та прийняли рішення про його реалізацію 14 березня 2013 року.

Згідно із протоколом за результатами здійснення оперативно - розшукового заходу - аудіо -, відео - контролю особи від 15 березня 2013 року та додатками до нього, що і у цій частині узгоджується з протоколами за результатами здійснення оперативно - розшукових заходів - візуального спостереження за особами у публічно доступних місцях від 15 березня 2013 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ,між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 14 березня 2013 року відбулися наступні розмови та цими особами були вчинені наступні дії щодо реалізації плану вчинення злочину.

З 08 годині 26 хв. по 09 годину 27 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_9 зустрілися з ОСОБА_3 , який мав при собі червону сумку.

Знаходячись у автомобілі марки «ВАЗ - 2106», що був підготовлений ОСОБА_9 для вчинення злочину, згідно із домовленістю від 13 березня 2013 року, ОСОБА_3 повідомив інших, що ОСОБА_2 у цей день перебуває на чергуванні,у цей час зайнятий у службових справах, буде знаходитися у селі Петровське, а тому приєднається до них близько 13 години, що узгоджується також із показаннями свідка ОСОБА_10 .

При цьому ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_2 13 березня 2013 року визначив та показав йому місце у лісі, куди необхідно доставити потерпілого після викрадення, такуди згодом приїде і сам ОСОБА_2 для заподіяння йому фізичних страждань.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 детально узгодили порядок дій кожного із них щодо нападу на потерпілого, в межах раніше розробленого плану, при цьому ролі ОСОБА_4 не змінювалися, у той же час ОСОБА_3 повинен був замість ОСОБА_2 здійснювати керування автомобілем та одразу ж після викрадення потерпілого, забрати та вимкнути його мобільний телефон,якого ОСОБА_4 і ОСОБА_9 повинні позбутися у місті Харкові, або по дорозі до нього, з метою приховати вчинений злочин.

Також для реалізації злочинного плану ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 кляп, рукавички, а ОСОБА_9 - електрошокер, пластикові хомути, скотч та рукавички, з цією ж метою останній підготував мішок-чохол, переданий йому ОСОБА_3 .

До того ж із розмови вбачається, що зазначені особи зорганізувалися тільки для вчинення злочину щодо ОСОБА_1 .

У подальшому ОСОБА_9 у присутності ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 з підготованого мобільного телефону, та згідно із відведеною йому функцією домовився із останнім про зустріч близько 10 години 30 хв. цього ж дня, узгодивши місце.

Після цього ОСОБА_9 , продовжуючи виконувати відведену йому роль, відвіз ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на територію КЗОЗ БРР «Балаклійська ЦРКЛ», де вони, узгодивши подальший порядок дій, у тому числі у непередбачених планом випадках, залишили автомобіль. При цьому ОСОБА_3 взяв із собою рукавички та шапку-маску.

Ці фактичні дані отримані та зафіксовані згідно із наведеними вищевимогами Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», в межах проведення зазначеного оперативно-розшукового заходу, відповідно до ст. 260 КПК України та у належний спосіб, тому вони є допустимими доказами, які приймаються судом при ухваленні цього вироку (т. 3 а.с. 20 - 49).

Разом із цим, у протоколіза результатами здійснення оперативно - розшукового заходу - аудіо -, відео - контролю особи від 15 березня 2013 року та додатках до нього зафіксовані дані, із яких вбачається, що ОСОБА_9 , відвізши ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у подальшому забрав ОСОБА_1 та відвіз його у домоволодіння АДРЕСА_5 , де у зазначений автомобіль була покладена супутникова антена, а замість ОСОБА_1 до нього сів оперативний співробітник правоохоронного органу, який, видаючи себе за потерпілого, на якого був вчинений напад, розмістився на задньому сидінні у лежачому положенні із зв`язаними руками та чохлом на голові - 10 годин 59 хв.

Після чого ОСОБА_9 , діючи під контролем співробітників правоохоронного органу, приїхав на територію КЗОЗ БРР «Балаклійська ЦРКЛ», де ОСОБА_4 , вважаючи, що у автомобілі знаходиться потерпілий, діючи згідно із відведеною йому функцією щодо подолання опору потерпілого, сів зверху на ноги лежачої у автомобілі особи, потім обмотав їй ноги липкою стрічкою - скотчем та знову сів на неї зверху, ОСОБА_9 знаходився на передньому пасажирському сидінні і жодних дій не здійснював.

У свою чергу ОСОБА_3 , діючи згідно з розподіленою йому функцією, сів за кермо автомобіля та намагався рушити, однак злочинні дії зазначених осіб були припинені працівниками правоохоронних органів.

Тобто, наведені дані свідчать про те, що співробітниками оперативного підрозділу у межах цього оперативно-розшукового заходу щефактично була проведена негласна слідча (розшукова) дія - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину.

Відповідно до ст. 246 КПК України (в редакції, що діяла на 14 березня 2013 року)виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням, окрім інших, - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки.

За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Згідно із витягом з постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 13 березня 2013 року у даному кримінальному провадженні,вбачається, що прокурором прийнято рішення про здійснення імітування обстановки злочину, проведення якої доручено слідчому прокуратури Харківської області, із залученням особи, до якої постановою від 13 березня 2013 року застосовано заходи безпеки, яка надала згоду на конфіденційне співробітництво (т. 6 а.с. 67,68).

Статтею 252 КПК України передбачено, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Із реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 14 березня 2013 року, у період часу з 9 години 30 хв. до 13 години проводився контроль за вчиненням злочину, про що складений протокол.

Доручення на проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дій з дня внесення відомостей до ЄРДР - 11 березня до 14 березня 2013 року слідчим не надавалося.

Незважаючи на всі вжиті судом заходи протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дій - контроль за вчиненням злочину стороною обвинувачення наданий не був.

За таких обставин суд доходить висновку, щота частина протоколу за результатами здійснення оперативно - розшукового заходу - аудіо -, відео - контролю особи від 15 березня 2013 року, де фактично зафіксовані дані щодо проведення контролю за вчиненням злочину, і є тим протоколом, про який йдеться у реєстрі матеріалів досудового розслідування, тобто постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 13 березня 2013 року у формі імітування обстановки злочину, слідчим під час досудового розслідування реалізована не була.

Фактично дана негласна слідча (розшукова) дія була проведена оперативним підрозділом органу внутрішніх справ, тобто не уповноваженими особами.

На підставі викладеногодані, зафіксовані упротоколі за результатами здійснення оперативно - розшукового заходу - аудіо -, відео - контролю особи від 15 березня 2013 року та додатках до нього, у цій частинісуд на підставі ст. ст. 86, 87 КПК України визнає недопустимим доказом та не приймає при ухваленні рішення.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що відомості про кримінальні правопорушення у даному кримінальному провадженні (об`єднаному 15 березня 2013 року) до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносилися в наступному хронологічному порядку: за ч. 3 ст. 364 КК України - 11 березня 2013 року; за ч. 3 ст. 146, п. 3 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України -14 березня 2013 року; за ч. 4 ст. 187 КК України - 15 березня 2013 року; та у подальшому - за ст. 257 КК України - 25 квітня 2013 року.

Оцінивши у сукупності наведені дані, що містяться у клопотаннях про проведення оперативно-розшукових заходів, ухвалах слідчого судді, протоколах за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів, суд доходить висновку, що вони були розпочаті до внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, тривали, і їх припинення могло негативно вплинути на результати кримінального провадження, а тому зібрані матеріали, в яких були зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та групи, були направлені до органу досудового розслідування вже після їх закінчення.

Протоколи за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів складені оперуповноваженим по ОВС УКР ГУМВС України в Харківській області, тобто уповноваженою особою.

З урахуванням викладеного суд не приймає до уваги заяви сторони захисту про те, що протоколи за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів є недопустимими доказами, так як вони складені не слідчим і не прокурором, оскількивказані особи складають протоколи за результатами проведення НСРД, а не оперативно-розшукових заходів.

Додатки до протоколів за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів - DVD диски «RIDATA 8-16Х DVD-R», у кількості 14 штук - №№ 216, 217, 226, 227, 230, 231, 236,237, 238, 239, 240, 241, 242, 243 УКР ГУМВС України в Харківській області були оглянуті та визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, що підтверджується відповідною постановою слідчого від 25 травня 2013 року (т. 3 а.с. 50-53).

Ці диски та зафіксована на них інформація - аудіо-, відео- файли були дослідженні у судовому засіданні.

Стороною захисту було заявлено про визнання недопустимими доказами всіх протоколів за результатами здійснення оперативно - розшукових заходів, оскільки при виконанні вимог ст. 290 КПК України, як обвинувачені, так і захисники з матеріалами кримінального провадження були ознайомлені не у повному обсязі. Зокрема, вони були ознайомлені тільки з протоколами за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів та зі змістом лише чотирьох дисків.

Визнаючи ці доводи сторони захисту непереконливими суд виходить з наступного.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що оптичні диски у кількості 14 штук є додатками до протоколів за результатами здійснення оперативно - розшукових заходів, зміст зафіксованої на дисках інформації докладно відображений у цих протоколах, до яких стороні захисту було надано доступ у порядку ст. 290 КПК України 30 травня 2013 року, що підтверджується відповіднимипротоколами, у яких обвинувачені та їх захисники без будь-яких зауважень засвідчили факт надання їм доступу до всіх матеріалів досудового розслідування в повному обсязі (т. 6 а.с. 19 - 24).

Крім того, протоколи за результатами здійснення оперативно - розшукових заходів та додатки до них були предметом дослідження під час первинного розгляду даного кримінального провадження судом.

За таких обставин суд доходить висновку, що сторона захисту мала достатній час та реальну можливість для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження у заявленому нею обсязі та мала реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів.

Відповідно до висновку судово-фоноскопічної експертизи № 57 від 24 травня 2013 року на диску № 2 для лазерних систем зчитування «RIDATADVD-R» № 236, у файлі «114200_130312.mpg» знаходиться розмова № 1, що була предметом дослідження та фонограма № 1, що була предметом дослідження.

У файлі із назвою«114200_130312.mpg» із відео- звукозаписами розмов, що міститься на диску № 2 для лазерних систем зчитування «RIDATA DVD-R» № 236 присутні голос та мовлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , промовлені слова та фрази, які наведені у змісті розмови № 1, викладеної у цьому висновку, і позначені як «Ч1» і «Ч2» відповідно, які у свою чергу відповідають тим, що зафіксовані у протоколі за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - аудіо-,відео контролю особи щодо ОСОБА_4 від 15 березня 2013 року.

ОСОБА_3 промовлені слова та фрази, які позначені індексом «Т» у зазначеному протоколі за результатами здійснення оперативно розшукового заходу від 15 березня 2013 року

На чотирьох DVD-R дисках «RIDATA»: № 230нт у файлі «084249_130312.mpg»;№ 236нт у файлі «114200_130312.mpg»; № 241нт у файлах «085601_130314.mpg», «095600_130314.mpg»; № 242нт у файлах «105600_130314.mpg», «115600_130314.mpg», «130312_112039_003033.mpg» присутні голос та мовлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_2 промовлені слова та фрази, які позначені індексом «В» у протоколі за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів від 15 березня 2013 року.

ОСОБА_3 промовлені слова та фрази, які позначені індексом «Т» у протоколі за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів від 15 березня 2013 року.

ОСОБА_4 промовлені слова та фрази, які позначені індексом «А» у протоколі за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів від 15 березня 2013 року.

У фонограмах, що зафіксовані на дисках для лазерних систем зчитування «RIDATA DVD-R»: №230 у файлі «084249_130312.mpg»; № 236 у файлі «114200_130312.mpg»; № 241нт у файлах «085601_130314.mpg», «095600_130314.mpg»; № 242нт у файлах «105600_130314.mpg», «115600_130314.mpg», «130312_112039_003033.mpg» ознак змін, переривання запису, акустичного та електронного монтажу не виявлено.

Механічний монтаж технічно не можливий (т. 3 а.с. 93 - 118).

З урахуванням наведеного суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 про можливу фальсифікацію аудіо-,відеозаписів, у яких зафіксовані його розмови, отримані під час оперативно-розшукових заходів.

Також суд знаходить неспроможними заяви ОСОБА_2 про те, що слідчим здійснювався пошук запису його розмов саме із цією метою, оскільки його, обвинуваченого, доводи спростовуються даними реєстру матеріалів досудового розслідування та висновком судово-фоноскопічної експертизи, відповідно до яких органом досудового розслідування були отримані зразки голосів обвинувачених з метою проведення відповідного експертного дослідження.

Захисник Онопченко В.П. заявив про те, що об`єктивно не встановлено, що на відеозаписах, отриманих внаслідок оперативно-розшукових заходів, зафіксований саме ОСОБА_4 .

Суд критично відноситься до цієї заяви, оскільки її доводи спростовуються сукупністю наведених у цьому вироку доказів, а саме: даними, отриманими за результатами проведення оперативно-розшукових заходів та висновком судово-фоноскопічноїекспертизи.

Об`єктивно задокументовані дані щодо обставин зустрічей обвинувачених 12, 13 та 14 березня 2013 року повністю узгоджуються між собою та іншими наведеними доказами, в тому числі за часом та місцем подій, які в них зафіксовані, умовами їх перебігу за участю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_9 і мають взаємодоповнюючий характер, розкриваючи до деталей зміст дій вказаних осіб як учасників організованої групи, що попередньо зорганізувалися для вчинення злочину, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій, спрямованих на досягнення наміченого плану, а саме щодо: детального узгодження зазначеного плану та розподілених між ними функцій; на його виконання підготовки до вчинення злочину - підшукання та підготовки знарядь, створення умов для вчинення злочину; його реалізації, які спочатку про них домовляються, а потім вчиняють.

Крім того, отримані дані про досягнуті між обвинуваченими 12 березня 2013 року домовленості щодо наступних дій з реалізації плану вчинення злочину, які були виконані 13 і 14 березня того ж року,та умови їх здійснення, знайшли своє підтвердження у дійсності, як свідчать про це наведені у цьому вироку докази.

До того ж, дані, зафіксовані у зазначених вище джерелах доказів - наведених протоколах за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів та додатках до них, щодо дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розкривають зміст розмов цих осіб між собою, що відбулися, як до 12 березня 2013 року, так і у цей день, а також 13 та 14 березня того ж року - під час вчинення дій щодо реалізації плану вчинення злочину, зафіксованих у ході відповідних оперативно-розшукових заходів.

Оцінивши наведені вище дані, отримані під час проведення згаданих оперативно-розшукових заходів у сукупності з даними протоколу за результатами здійснення оперативно - розшукового заходу - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_5 , якій належав та яким користувався ОСОБА_4 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 26 лютого 2013 року № 13-604т та звукозаписами на диску «DVD-R» № 217нт, суд доходить висновку, що розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які у них зафіксовані, дійсно мали місце, і з їх змісту вбачається, що:

- 28 лютого 2013 року ОСОБА_4 активно займається пошуком транспортного засобу, залучивши до цього ОСОБА_9 , який безпосередньо відшуковує автомобіль використовуючи для цього різні способи - намагається взяти транспортний засіб у: тимчасове користування; оренду, придбати його за мінімальну вартість. При цьому автомобіль, що підшукувався, мав бути із тонованим склом та не повинен був використовуватися у цій місцевості.

До того ж, за вказівкою ОСОБА_2 , автомобіль необхідно було підготувати на суботу або неділю, з метою мінімізувати ризик його виклику у ці дні для виконання службових обов`язків працівника міліції.

У другій половині дня ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 про відшукання транспортного засобу - автомобілю марки «ВАЗ - 2106», який відповідав наведеним вимогам і який можливо отримати у користування, внісши завдаток власнику.

У свою чергу ОСОБА_4 , узгоджуючи дії, повідомив про це ОСОБА_2 , у тому числі, з метою отримання його дозволу на отримання автомобіля у такий спосіб та на таких умовах;

- 01 березня 2013 року, під час продовження активного пошуку автівки, ОСОБА_2 , обговорюючи умови її використання для вчинення злочину, зокрема вжиття таких заходів, що не дозволять встановити осіб, які користувалися автомобілем на час вчинення злочину, тобто не дозволять викрити їх у його вчиненні, говорить ОСОБА_4 : «Просто знаешь, за что я беспокоюсь? Не дай-то Бог будутмашиныотрабатывать, чтобы то… (власник), которое взяли, не сказало, чтода я давал машину тому-то, тому-тоилиещечто-то. …Все четырьмя руками «за», упирается проблема в «колёса»… Самый край этовоскресенье…Потому что «тянем резину», а тема супер… Ну а мой «тазик» (автомобіль), это «палево», его вся Балаклея знает».

Також ОСОБА_2 наполягає, щоб ОСОБА_4 та ОСОБА_9 продовжили пошуки автомобіля, та встановлює для цього строк, на що ОСОБА_4 погодився.

При цьому між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з цього приводу сталася наступна розмова: ОСОБА_2 : - Ну что там, не созванивался с кентом?; ОСОБА_4 : - Та звонил, говорит: Что-то буду где-торешать; ОСОБА_2 : - Короче у негодвумя руками «за», если у негодвумя руками «за», он долженеё найти, если у негоестьжелание, если у негожеланиянет, то…понимаешь; ОСОБА_4 : - Та есть, дело в том, чтоесть, нонетувозможности, он 50 тысяч гривен должен; ОСОБА_2 : - Тут железныйвариант, тут железобетонныйвариант, тут не надо ходить вокруг, даоколо и думатьчто-то….; ОСОБА_4 : - Я знаю тебя и знаю чтоэтотакое, мне даже с тобойразговаривать не надо, еслитыподтягиваешь, то я понимаю; ОСОБА_2 - Давай,пустьищет машину, чтобы в воскресеньемывстретились;

- 02 березня 2013 року ОСОБА_4 одночасно домовляється з ОСОБА_2 та ОСОБА_9 про зустріч у місті Балаклія наступного дня близько дванадцятої години, на яку він та ОСОБА_9 повинні приїхати на підшуканому автомобілі.

При цьому йдеться про визначення альтернативних днів зустрічі - окрім понеділка, який у роботі ринку є вихідним;

- 03 березня 2013 року ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_2 , що майже вирішене питання із автомобілем, який буде доставлений ОСОБА_9 із міста Харкова, також ці особи узгодили нову дату зустрічі - 05 березня 2013 року, при цьому ОСОБА_9 за завданням ОСОБА_2 повинен був придбати у Харкові новий стартовий пакет оператора мобільного зв`язку;

- 04 березня 2013 року ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 про те, що він знаходиться у місті Харкові для того щоб забрати підшуканий автомобіль. У свою чергу останній вимагає від ОСОБА_9 щоб він придбав собі один стартовий пакет мобільного оператору для спілкування, який буде використовуватися під час спільних дій;

- 06 березня 2013 року ОСОБА_4 вимагає від ОСОБА_9 щоб він був готовий з автомобілем на 09 годину 07 березня 2013 року.

Після розмови з ОСОБА_2 , який повідомив, що 07 березня 2013 року він заступає на чергування, а тому не зможе взяти участь у спільному вчиненні злочину у складі організованої групи, та визначив датою вчинення злочину - 08 березня 2013 року, ОСОБА_4 повідомив про це ОСОБА_9 , узгодивши із ним час і місце вчинення злочину, та окреслив його функції у складі організованої групи під час спільного вчинення нею злочину, згідно із розробленим планом, а саме - зазначив, що ОСОБА_9 повинен буде здійснювати транспортування потерпілого та учасників організованої групи. Інші дії, у межах розподілених йому функцій, буде вчиняти він, ОСОБА_4 .

При цьому ОСОБА_4 з`ясував у ОСОБА_9 якої марки автомобіль він підшукав для вчинення злочину, чи придбав він стартовий пакет оператору мобільного зв`язку та застеріг від його використання на даному етапі;

- ввечері 07 березня 2013 року ОСОБА_9 додатково з`ясовував у ОСОБА_4 час виїзду 08 березня 2013 року до міста Балаклії, та місце їх зустрічі, на що останній повідомив, що про це він проінформує його додатково;

- 10 березня 2013 року у розмові між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , оскільки останній та ОСОБА_9 у визначену дату - 08 березня 2013 року до міста Балаклії не прибули, ОСОБА_2 з`ясовував причини, з яких ОСОБА_9 не забезпечив транспортний засіб, висловлюючись у його ненадійності та вимагаючи від ОСОБА_4 вжиття заходів впливу на ОСОБА_9 з метою виконання ним відведеної йому ролі. У свою чергу ОСОБА_4 знову запевнив ОСОБА_2 у готовності його та ОСОБА_9 взяти участь у спільному вчиненні злочину у складі організованої групи.

При цьому ОСОБА_2 наголосив, що три особи, у тому числі він та ОСОБА_4 , які зорганізувалися для вчинення злочину, тривалий час не можуть реалізувати розроблений ними план за відсутності транспортного засобу, який до цього часу не підшукав ОСОБА_9

Також ОСОБА_2 , узгоджуючи із ОСОБА_4 план вчинення злочину, зокрема чергову дату, на репліку останнього про необхідність отримати зароблені ним гроші в сумі 2000 гривень, зазначив: «Сам прекрасно понимаешь, когдатвои пару тысяч и естьпол ляма, естьразница?», із чим ОСОБА_4 погодився;

- 11 березня 2013 року ОСОБА_4 узгоджував із ОСОБА_2 час прибуття та зустрічі у місті Балаклії 12 березня 2013 року, при цьому вбачається, що ці особи, вживаючи заходи конспірації, для спілкування, використовують інші номери мобільних телефонів та мобільні телефони інших осіб.

Також ОСОБА_9 та ОСОБА_4 домовились про зустріч вранці 12 березня 2013 року для спільного слідування на автомобілі під керуванням першого до міста Балаклії;

- 12 березня 2013 року о 14 годині 12 хв. ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_2 , що він прибув додому. У свою чергу ОСОБА_2 попередив ОСОБА_4 про недопустимість вживання алкоголю напередодні, оскільки це може завадити реалізації спланованих та узгоджених ними дій.

Крім того зазначені особи домовились про постійне підтримання зв`язку (т. 3 а.с. 14-19, т. 7 а.с. 5,6).

Оцінивши наведені вище дані, отримані під час проведення згаданих оперативно-розшукових заходів у сукупності з данимипротоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_4 , якій належав та яким користувався ОСОБА_2 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 26 лютого 2013 року № 13-602т та звукозаписами на диску «DVD-R» № 216нт, суд доходить висновку, що розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які у них зафіксовані, дійсно мали місце, і з їх змісту вбачається, що:

- 06 березня 2013 року під час розмов між зазначеними особами та ОСОБА_2 , останній з`ясовує у ОСОБА_4 про стан виконання його вказівки -підшукання та підготовки транспортного засобу для вчинення злочину, яке було дорученоОСОБА_4 . ОСОБА_9 , як водію та учаснику організованої групи.

При цьому про стан підшукання та підготовки транспорту ОСОБА_2 , вживаючи заходи конспірації, інформує ОСОБА_3 як учасника організованої групи;

- 07 березня 2013 року ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 , який перебував на чергуванні, що він відвідував ринок; а ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_2 , що він впевнений у залученій ним до організованої групи особі;

- 08 березня 2013 року, із яких вбачається, що у цей день була запланована зустріч ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у місті Балаклія, на яку останній не прибув, виправдовувався за це перед ОСОБА_2 , у зв`язку із чим вони узгодили спочатку проведення зустрічі 09 березня, а згодом 10 березня 2013 року, у тому числі за участю ОСОБА_9 , який мав прибути на підшуканому ним автомобілі.

На прямі запитання ОСОБА_2 ОСОБА_4 запевнивйого, що він та ОСОБА_9 будутьбрати участь у спільних діях, та у надійності останнього.

При цьому ОСОБА_2 , наполягаючи на зустрічі, зажадав від ОСОБА_4 усунення всіх перешкод, у тому числі і ОСОБА_9 , які б могли їй завадити.

Також ОСОБА_2 і ОСОБА_4 повідомили один одному про наявність у них певних труднощів матеріального характеру та обопільне бажання покращити своє матеріальне становище;

- 09 березня 2013 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 про те, що їх зустріч з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 як учасників організованої групи у цей день не відбудеться, а відбудеться 10 березня близько одинадцятої години;

- 10 березня 2013 року ОСОБА_2 , спілкуючись із ОСОБА_4 у категоричній формі вимагає від останнього звіту щодо підшукання транспортного засобу для вчинення злочину, та вжиття для цього дієвих заходів, у тому числі впливу на ОСОБА_9 з метою прискорення ним оренди у сторонніх осіб та підготовки підшуканого автомобіля.

При цьому ОСОБА_2 , поводячи себе як організатор, вимагає від ОСОБА_4 зустрічі за будь-яких обставин, наголошуючи на тому, що на цю дату у складі організованої групи вже є достатня кількість осіб для спільного вчинення злочину, а саме він, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які погодилися на це, а тому повинні узгодити план спільного вчинення злочину та розподілити між собою функції.

Також ОСОБА_2 , за відсутності транспортного засобу, висловлюючи невпевненість у надійності ОСОБА_9 , зазначив наступне «Мы все сделаемвтроём, нормально, красиво, аккуратно и всё, и на этом всё закончится…. Есличто, потом тебя и отвезём…. Мы просто от кого-то зависим…ты сам прекрасно понимаешь, до логическогозавершенияэтоникогда не доведётся, а тем более с таким отношением… Просто самидоведём уже до логическогозавершения…., я займу-перезаймуденег, съездим, посмотрим…тывзял прибор, мыприехали, отбили, сделалито,чтонадо, и все, и на этом все закончили…. Тыемупозванивай… Тыему скажи, если он не хочет, то не надо, едько мне будеммозговатьда всё…»;

- 11 березня 2013 року ОСОБА_4 у черговий раз запевнив ОСОБА_2 , у тому, що ОСОБА_9 підшукав та готує транспортний засіб для вчинення злочину, а також у тому, що останній буде брати у ньому участь;

- 12 березня 2013 року зазначеними особами, після їх зустрічі та спілкування, був придбаний пакет мобільного оператора для використання під час вчинення злочину - рахунок був поповнений ОСОБА_2 , а СІМ-картка активована ОСОБА_3 ;

- 14 березня 2013 року об 11 годині 30 хв. ОСОБА_2 , у черговий раз зателефонувавши на номер мобільного телефону, який належав та яким користувався ОСОБА_3 дізнався, що останній відсутній за місцем мешкання, де він й залишив свій мобільний телефон (т.3 а.с. 7-13, т. 7 а.с. 7,8).

За своїм змістом, відео- та аудіо- файли відображають події та обставини, суть перебігу яких зафіксовано в досліджених судом протоколах про результати аудіо-, відео контролю, про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, про результати спостереження за особами.

Проаналізувавши наведені розмови, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що їх розмови можуть прослуховуватися, для спілкування використовували недомовки, а двоє останніх, ще й алегоричні слова та вирази - ведучи мову про пошук «золотого дзвону» - маючи на увазі майно потерпілого ОСОБА_1 , у тому числі вироби із золота, якими вони мали намір заволодіти у наведений вище спосіб.

На підставі викладеного суд відкидає доводи сторони захисту про те, що у розмовах між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 йдеться не про вчинення злочину, а про організацію пошуку предметів старовини, так як вважає їх неспроможними.

Сторона захисту заявила про те, що протокол за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_4 , якій належав та яким користувався ОСОБА_2 є сфальсифікованим, а відтак, недопустимим доказом, оскільки містить дані про те, що 28 березня 2013 року об 11 годині 56 хв. ОСОБА_2 телефонував ОСОБА_3 , тоді як вони у цей час вже знаходилися під вартою, а протокол складений 15 березня 2013 року.

Дослідивши цей протокол у сукупності з іншими наданими доказами, суд доходить висновку, що ця заява є неспроможною, оскільки даний документ складений саме 15 березня 2013 року, остання розмова, зафіксована у ньому, за викликом ОСОБА_2 відбулася 14 березня 2013 року об 11 годині 30 хв., ОСОБА_3 був затриманий у цей же день об 11 годині 40 хв., ОСОБА_2 о 13 годині, тобто останній мав змогу у цей період часу телефонувати, у тому числі і на телефонний номер ОСОБА_3 , що і зафіксовано у протоколі - виклик без відповіді.

За таких обставин суд доходить висновку, що у згаданому протоколі допущена друкарська помилка у даті: замість «14.03.2013» - «28.03.2013», що не є підставою для визнання зафіксованих у ньому даних недопустимим доказом.

Також суд відкидає заяви сторони захисту про визнання недопустимими доказами - всіх протоколів за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів та додатків до них, оскільки вважає, що всі оперативно-розшукові заходи були проведені з дотриманням вимог КПК України та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (у редакції, що діяла на час їх проведення), у тому числі зі згоди прокурора та на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду Харківської області, в межах встановлених строків, з належною фіксацією їх ходу та результатів, зібрані слідчим у межах розслідування кримінального провадження, на початковій його стадії, щодо тяжкого та особливо тяжких злочинів, відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань як 11, так і 14 березня 2013 року.

Крім того, суд зазначає, що доступ до доказів, у тому числі і вказаних, був наданий обвинуваченим та їхзахисникам під час відкриття матеріалів досудового розслідування,також вони вже досліджувалися під час первинного судового розгляду, а захисник Онопченко В.П. був із ними ознайомлений до початку судового розгляду кримінального провадження даним складом суду, оскільки участі в ньому як у ході досудового розслідування так і під час первинного розгляду судом не брав.

Згідно із протоколом оглядумісця події від 14 березня 2013 року, який був проведений у період часу з 11 години 30 хв. по 12 годину 45 хв. за участі понятих ОСОБА_15 і ОСОБА_12 , та додатків до нього - фототаблиціі відеозапису, на ділянці місцевості, яка прилягає до тильної сторони КЗОЗ БРР «Балаклійська ЦРКЛ» - поблизу одноповерхової цегляної будівлі, на проїзній частині, у бік асфальтової дорогизнаходиться транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ - 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у салоні якого була виявлена та вилучена сумка червоного кольору з металевою пружиною із різьбою.

Крім того, у салоні автомобілю були виявлені та вилучені: мобільний телефон «Nokia», який використовувався для зв`язку із ОСОБА_1 ; металевий ліхтар у корпусі чорного кольору, з функцією електрошокеру у робочому стані, з написом «Police», що був підготовлений, та переданий ОСОБА_3 . ОСОБА_9 для нападу на потерпілого; дві пари рукавиць, рулон скотча, що також були передані ОСОБА_3 ОСОБА_4 для подолання опору потерпілого.

На одному із фотознімків зафіксована частина супутникової антени «тарілка», із нанесеним на ній номером мобільного телефону НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 54 - 65).

Виявлені та вилучені під час огляду місця події предмети, а саме:ліхтар- електрошокер моделі «Police», моток липкої стрічки - скотчу, дві пари рукавичок та мобільний телефон «Nokia» з номером НОМЕР_2 , сумка із тканини червоного кольорубули оглянуті, визнані речовими доказами та долучені до кримінального провадження, що підтверджується відповідними протоколами та процесуальними рішеннями слідчого(т. 3 а.с. 85, 86, 126, 127, 131, 132, т. 6 а.с. 25 - 27).

Висновком комплексної трасологічної та електротехнічної експертизи № 3006/3007 від 25 квітня 2013 року встановлено, що вилучений під час огляду місця події предмет - металевий ліхтар у корпусі чорного кольору, з функцією електрошокеру у робочому стані, з написом «Police» є електрошоковим пристроєм (електрошокером) моделі «Police», виготовленим по типу електрошокера «Шархан» моделі «1101 Police» виробництва китайської фірми «Wei - Shi» (т. 3 а.с. 88 - 92).

Із листа директора ТОВ «Спецтехніка-Харків» вбачається, що технічними фахівцями підприємства здійснені вимірювання електротехнічних параметрів електрошокера моделі «Police». Вимірювання проведені згідно з методикою ТУ У 30592147.001-2000 на електрошоковий пристрій ІР-4, що виробляється для МВС України.

Результатами порівняння є: найменування параметру: «Police» та «ІР-4», максимальна вихідна напруга першого 20 кВ, другого 36 кВ, потужність розряду на еквівалент навантаження 1 кОм, першого 1 Вт, другого 5 Вт.

Таким чином, електричні параметри виробу «Police» суттєво менші у порівнянні з виробом ІР-4 (т. 3 а.с. 87).

Згідно із протоколом зняття інформації з частин електронних інформаційних систем від 24 травня 2013 року мобільний телефон «Nokia», що був виявлений та вилучений у автомобілі «ВАЗ - 2106» під час проведення огляду місця події, містить інформацію, а саме: у папці «Набрані номери» маються два набраних номера, у тому числі на номер «ОСОБА_1 НОМЕР_7 »; у папці «Контакти» « ОСОБА_1НОМЕР_7 ».

Також у телефоні наявна інформація про відправлені СМС повідомлені, у тому числі на номер «ОСОБА_1 НОМЕР_7 », наступного змісту «Спасибо тебе за твою финансовуюпомощькоторуюты копил. Извини не могудержатся от счастьячтобы не разочероватьтебя лох!!! Дай бог тебе здоровья от радостимогу кричать и не делаймой тебе советдвижений а то спросятоткуда»(т.3 а.с.133, 134).

Оцінивши дані цього протоколу у сукупності із показаннями потерпілого ОСОБА_1 , даними, отриманими під час оперативно-розшукових заходів, та даними, зафіксованими у протоколі огляду місця події, суд доходить висновку, що зазначений номер телефону належить саме ОСОБА_1 , був наданий учасникам організованої групи ОСОБА_3 , оскількитільки він із них був знайомий із потерпілим на протязі тривалого часу, і саме за цим номером та із цього телефону із ОСОБА_1 зв`язувався ОСОБА_9 , виконуючи розподілену йому функцію у реалізації плану вчинення злочину.

За висновком судово-дактилоскопічної експертизи № 2954 від 18 квітня 2013 року на ліхтарі з функцією електрошокеру, мотку липкої стрічки «Скотч», мобільному телефоні «Nokia», вилучених під час огляду місця події, сліди папілярних узорів відсутні (т.3 а.с. 120 - 122).

За сукупності наведених вище доказів, дані вказаного висновку не спростовують винуватість обвинувачених у вчиненні зазначеного злочину, оскільки вона підтверджується сукупністю доказів, що наведені у цьому вироку вище.

Відповідно до протоколів затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину,14 березня 2013 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - об 11 годині 40 хв., а ОСОБА_2 - о 13 годині, були затримані у порядку ст. 208 КПК України.

Під час затримання був проведений обшук зазначених осіб, за результатами якого:

- у ОСОБА_2 були виявлені та вилучені: мобільний телефон «Samsung» з сім - картою мобільного оператора МТС; посвідчення водія на його ім`я; технічний паспорт на автомобіль «Opel Corca», реєстраційний номер НОМЕР_6 , талон попереджень, довіреність та висновок;

- у ОСОБА_3 були виявлені та вилучені: документи на його ім`я - посвідчення водія, талон попереджень, довіреність; ніж складний; аркуш паперу;

- у ОСОБА_4 були виявлені та вилучені: два мобільних телефони марки «Nokia», сім-карта; карта пам`яті; навушники; гроші в сумі 20 гривень 91 коп. (т. 3 а.с. 141-145, 173 - 177, 179 - 183).

Згідно із протоколом та постановою слідчого від 22 березня 2013 року два мобільних телефони марки «Nokia», мобільний телефон марки «Samsung GT S5360», складний ніж з металевою ручкою, що були вилучені у затриманих осіб під час їх особистого обшуку, оглянуті, визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження (т. 3 а.с. 126, 127, 131, 132).

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз №№ 729/13, 730/13, 731/13 від 15 березня 2013 року у ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 видимі тілесні ушкодження відсутні (т. 3 а.с. 71, 72, 73).

Відповідно до висновків судово - імунологічних експертиз №№930-И/13, 931-И/13 групова належність крові якОСОБА_4. так і ОСОБА_3 А - з ізогемагглютиніном анті - В (т.3 а.с. 74, 75).

Згідно із висновком судово - імунологічної експертизи № 932-И/13 групова належність крові ОСОБА_2 В - з ізогемагглютиніном анті - А (т.3 а.с. 76).

Із рапорту заступника начальника відділу УКР ГУМВС України в Харківській області від 14 березня 2013 року на ім`я слідчого вбачається, що у службовому автомобілі, у який був поміщений ОСОБА_3 після його затримання, особою, що склала рапорт, була виявлена шапка-маска, яку він і передав слідчому згідно із цим документом, для долучення до матеріалів кримінального провадження (т. 3 а.с. 128).

Згідно із постановою слідчого від 18 березня 2013 року шапка - маска, мішок та дві частини пластикових хомутів були визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні (т. 3 а.с. 129, 130).

Стаття 93 КПК України передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, окрім іншого, шляхом витребування та отримання від органів державної влади, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок.

Оскільки наведенашапка-маска була отримана слідчим у спосіб, передбачений даною нормою, та визнана речовим доказом на підставі та відповідно до ст. ст. 98, 110 КПК України,суд визнає неспроможними доводи сторони захисту про те, що цей речовий доказ отриманий з порушенням процесуального порядку.

Висновком судово-імунологічної експертизи №1088-И/13, встановлено, що на речовому доказі - в`язаній шапці-масці камуфльованого забарвлення з прорізями для очей і рота, наявні сліди поту, у яких виявлений антиген А, походження якого як від ОСОБА_3 так і від ОСОБА_4 не виключається.

Від ОСОБА_2 ці сліди поту статися не могли(т.3 а.с. 78-80).

Оцінюючи цей висновок судово-імунологічної експертизи у сукупності із даними, отриманими під час здійснення оперативно-розшукових заходів, що наведені вище, та із яких вбачається, що для вчинення злочину ОСОБА_3 бала підготовлена шапка - маска, яку він залишив при собі для виконання відведеної йому функції у реалізації злочинного плану, даними, отриманими в ході огляду цієї ж шапки-маски як речового доказу, суд доходить висновку, що саме ця шапка-маска була підготовлена для вчинення злочину.

Із копії журналу розстановки нарядів Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області № 729 вбачається, що ОСОБА_2 , виконуючи службові обов`язки працівника міліції, 14 березня 2013 року ніс службу у складі резервної слідчо-оперативної групи (т. 3 а.с. 136 - 140).

Оцінюючи доводи ОСОБА_2 про його непричетність до злочинних дій, оскільки 14 березня 2013 року у першій половині дня він знаходився за межами міста Балаклія, суд визнає їх неспроможними, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів, наведених вище, які беззаперечно викривають його у створенні організованої групи та підготовці вчинення нею злочину щодо ОСОБА_1

04 квітня 2013 року на підставі ухвали слідчого судді від 03 квітня цього ж року був проведений обшук у автомобілі «Opel Corca», реєстраційний номер НОМЕР_6 , що не заперечувалося сторонами.

Під час цієї слідчої дії були виявлені, вилучені, а у подальшому оглянуті, окрім іншого, два пластикових хомути білого кольору, довжиною 55 см, шириною 7 мм, та товщиною - 1,5 мм, що підтверджується протоколом огляду предметів від 05 квітня 2013 року (т. 3 а.с. 123 - 125).

Оскільки суду не наданий протокол обшуку автомобіля та процесуальне рішення про визнання пластикових хомутів, вилучених під час його проведення, речовими доказами, судна підставі ст.ст. 84, 86 КПК України визнає пластикові хомути білого кольору недопустимимидоказами.

Під час судового розгляду судом були безпосередньо досліджені наступні предмети: електрошокер, сумка червоного кольору, шапка-маска, дві пари в`язаних рукавичок, липка стрічка -скотч, мішок, мобільний телефон «Nokia», вилучений під час огляду автомобілю «ВАЗ-2106», та мобільні телефони «Nokia» і «Samsung», вилучені у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно, які були визнані речовими доказами і долучені до матеріалів кримінального провадження.

Оцінивши ці предмети у сукупності із наведеними вище доказами, суд доходить висновку, що засоби та знаряддя вчинення злочину, були підшукані та підготовлені спільно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вони були надані іншим учасникам організованої групи останнім, який, у свою чергу, зберігав та переносив їх у спортивній сумці червоного кольору, яку вперше укомплектував у автомобілі, що перебував у користуванні ОСОБА_2

ОСОБА_2 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ 11 травня 1999 року, 28 квітня 2012 року йому було присвоєне спеціальне звання «майор міліції», станом на 14 березня 2013 року обіймав посаду старшого оперуповноваженого СКР Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області, неодноразово заохочувався, що підтверджується копією його послужного списку, функціональними обов`язками та копіями документів із особової справи: службовою характеристикою, атестаційним листом, автобіографією, анкетою (т. 3 а.с. 148, 152 - 171).

Наказом № 83о/с від 26 березня 2013 року майора міліції Бєлєвцова В.О., який обіймав посаду старшого оперуповноваженого СКР Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області звільнено зі служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується відповідним витягом (т. 3 а.с. 147).

ОСОБА_4 також проходив службу в органах внутрішніх справ - остання займана посада - оперуповноважений ВКР Лозівського МРВ УМВС України в Харківській області, мав спеціальне звання «молодший лейтенант міліції», був звільнений 04 серпня 2003 року, що підтверджується його послужним списком, витягом із наказу УМВС України в Харківській області № 112о/с від 04 серпня 2003 року, а також документами із особової справи - автобіографією, анкетою, атестаційним листом, поданням (т. 3 а.с. 184, 185 - 201).

Із довідки Балаклійського бюро технічної інвентаризації вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстрована на праві спільної сумісної власності невизначена частка квартири АДРЕСА_7 . За ОСОБА_3 право власності на об`єкти нерухомого майна у місті Балаклії не зареєстровано (т. 3 а.с. 70).

04 квітня 2013 року на підставі ухвали слідчого судді від 03 квітня цього ж року у присутності понятих, за участю: ОСОБА_30 , о/у ВВБ в Харківській області ОСОБА_31 , був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_2 - у квартирі АДРЕСА_7 , під час якого у сейфі був виявлений та вилучений пістолет «Наган» № НОМЕР_8, без патронів.

Під час цієї слідчої дії ОСОБА_30 пояснила, що цей пістолет належить її сину ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 66-69).

Факт вилучення за місцем проживання ОСОБА_2 зазначеного пістолету не підтверджуєтого, що даназброя повинна була бути використанапід час нападу на потерпілого, а також обізнаність всіх учасників групи про наявність такої зброї, та можливість її використання у злочинній діяльності.

Згідно із висновком судово-балістичної експертизи № 122 від 23 квітня 2013 року наданий на дослідження предмет є стандартною гладкоствольною вогнепальною зброєю - переробним 7-зарядним «травматичним» револьвером виробництва України моделі «Комбриг» умовного калібру 9 мм серіята номер ИХ-711-Н, призначеного виробником для стрільби патронами ударно-больової дії.

Даний револьвер справний і придатний для використання за призначенням - для стрільби пістолетними патронами ударно-больової дії. при цьому вистелені снаряди не володіють енергетичними характеристиками, необхідними для ураження живої цілі; конструкція револьвера також дозволяє проводити постріли нестандартними патронами - патронами не бойового призначення в комбінації з твердим метальним снарядом діаметром до 7,9 мм, фактичний калібр ствола наданого револьвера 7,9 мм. Даний револьвер виготовлений заводським способом (т. 3 а.с. 81-83).

З обвинувального акту не вбачається, що вилучений під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 револьвер виробництва України моделі «Комбриг» умовного калібру 9 мм серіята номер НОМЕР_8 є знаряддям вчинення злочину, або будь-яким іншим чином відноситься до його події, у зв`язку із чим суд доходить висновку, що дані протоколу обшуку від 04 квітня 2013 року та дані, що містяться у висновку судово-балістичної експертизи № 122 від 23 квітня 2013 року,є неналежними доказами.

Суд критично відноситься до заяв сторони захисту про визнання протоколу за результатами здійснення оперативно - розшукового заходу - аудіо -, відео - контролю особи від 15 березня 2013 року та додатків до нього недопустимими доказами з тих підстав, що дата та час дій, зафіксованих у протоколі, не збігається з відповідними параметрами на відеозаписах, оскільки є очевидним, що на технічному засобі, яким проводилося фіксування зазначеного заходу, не вірно виставлені часові показники, що не тягне за собою визнання доказу недопустимим.

Стороною захисту було заявлено про визнання речових доказів недопустимими з тих підстав, що вони не були відкриті обвинуваченим і захисникам при виконання ст. 290 КПК України та не належним чином зберігалися -бирки, якими вони були опечатані, не містять підписів понятих.

Визнаючи ці доводи сторони захисту неспроможними суд виходить з наступного.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що речові докази детально описані у відповідних постановах слідчого і протоколах огляду, були предметом експертних досліджень, що підтверджується висновками експертів,до яких стороні захисту було надано доступ у числі інших матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України 30 травня 2013 року, тобто стороні захисту було достеменно відомо, які речові докази будуть надані суду стороною обвинувачення.

Крім того, суд окремо зазначає, що в ході досудового розслідування речові докази досліджувалися під час проведення експертиз, внаслідок чого було порушено цілісність їх первинної упаковки, а оптичні диски,що визнані речовими доказами, до того ж ще й досліджувалися при первинному розгляді провадження у суді.

Приймаючи до уваги те, що показання потерпілого ОСОБА_1 , свідківОСОБА_10 , ОСОБА_33 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 конкретні, послідовні, узгоджуються між собою, а також узгоджуються з даними, що містяться у наведених вище доказах - документах, у тому числі протоколах: за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів - візуального спостереження за особами у публічно-доступних місцях; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;аудіо-, відеоконтролю особи в частині, визнаній судом допустимим доказом; протоколах слідчих дій: огляду місця події, огляду предметів; зняття інформації з частин електронних інформаційних систем; висновках судових експертиз, протоколах затримання осіб; речовими доказами, тому суд визнає їх достовірними та бере в основу вироку.

За клопотанням сторони захисту судом були допитані у якості свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_35 .

Так, свідок ОСОБА_34 показала, що вона проходила службу на посаді старшого слідчого Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області.

Вранці 14 березня 2013 року вони разом із ОСОБА_2 , який обіймав посаду старшого оперуповноваженого карного розшуку цього ж відділу міліції, на автомобілі останнього виїхали у село Петровське Балаклійського району для проведення слідчої дії, яка була запланована заздалегідь.

В середині дня, коли вони знаходилися у зазначеному населеному пункті, до нього приїхав заступник начальника зазначеного відділу міліції ОСОБА_10 з іншими особами, який запропонував ОСОБА_2 сісти у його транспортний засіб, після чого вони, без будь-яких пояснень, поїхали.

Автомобіль ОСОБА_2 був відігнаний іншим співробітником райвідділу у місто Балаклія.

Потім вона дізналася, що ОСОБА_2 був затриманий.

Свідок ОСОБА_35 - мати ОСОБА_4 , показала суду, що вранці 14 березня 2013 року її син поїхав у місто Балаклію для відвідування центральної лікарні. В середині цього ж дня від чоловіка вона дізналася про затримання сина.

Також свідок показала, що ОСОБА_4 займався пошуком артефактів.

Оцінивши показання свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , суд вважає, що вони фактично узгоджуються із наведеними вище доказами, покладеними в основу вироку та не спростовують обставин вчинення кримінальногоправопорушення обвинуваченими, встановлених судом.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо недопустимості доказів, отриманих в результаті оперативно-розшукових заходів, через не відкриття стороні захисту відповідних клопотань та ухвал слідчих суддів про надання дозволу на їх проведення, суд враховує, що за приписами ст. 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

А згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к) були сформульовані висновки щодо застосування норм права, передбачених ст. 290 КПК України, згідно із якими:

- Якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.

- Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.

- Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК України.

- Якщо у ході розгляду кримінального провадження у суді було задоволене повторне клопотання прокурора про розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, і розсекречено їх, то відповідні процесуальні документи як такі, що отримані стороною обвинувачення після передачі справи в суд, повинні бути відкриті згідно з частиною одинадцятою ст. 290 КПК України.

- Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.

- У випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов`язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.

Як вбачається, у даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування сторона обвинувачення не відкрила стороні захисту відповідні клопотання та ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів про які йдеться вище, процедура отримання та реалізації яких, з урахуванням зазначених вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», є аналогічною за змістом процедурі отримання дозволу та проведення відповідних видів НСРД,з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення - процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення стороні захисту матеріалів кримінального провадження.

Однак вони були надані суду стороною обвинувачення під час судового розгляду після їх розсекречення та отримання нею, ібули відкриті стороні захисту згідно з ч. 11 ст. 290 КПК України. При цьому суд забезпечив стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих у результаті ОРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення.

Враховуючи викладене, доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, отриманих в результаті оперативно-розшукових заходів, через не відкриття стороні захисту відповідних клопотань та ухвал слідчих суддів про надання дозволу на їх проведення,судом відхиляються.

Під час судового розгляду сторона захисту неодноразово посилалась на здійснення провокації злочину ОСОБА_9 , як особою, що пов`язана із правоохоронними органами, так і самими правоохоронцями, тому суд зобов`язаний належно оцінити такі заяви на предмет дотримання практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовується судами як джерело права, а також приписів національного законодавства, положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається із матеріалів справи, злочинні дії в обсязі обвинувачення, визнаного судом доведеним, були викриті внаслідок проведення оперативно-розшукових заходів, здійснені працівниками правоохоронних органів.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ, Європейський суд) у багатьох своїх рішеннях наголошував на необхідності ретельної перевірки заяв про вчинення провокації із сторони працівників правоохоронних органів із забезпеченням підсудному (обвинуваченому, засудженому) права на повне і об`єктивне дослідження тих обставин справи, які можуть указувати на наявність провокацій, можливості допиту у судовому засіданні «секретних агентів», необхідність доведення прокурором відсутності провокацій із сторони працівників міліції чи осіб, які діють за їх завданням тощо (зокрема рішення Європейського суду у справах «Баннікова проти Російської Федерації», «Романаускас проти Литви»).

Суд оцінює відповідні доводи сторони захисту на підставі наявних у справі доказів та із врахуванням доводів учасників процесу в судовому засіданні.

Так, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Романаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації», «Весєлов та інші проти Російської Федерації» визначив перелік дій, які можливо розцінити, як провокація (підбурювання) до вчинення злочину, відповідно до яких описані вище дії особи, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, яка фактично була залучена до участі в організованій групі ОСОБА_4 , щодо: виконання вказівок останнього та ОСОБА_2 ; уточнення своїх функцій у виконанні розробленого іншими особами плану, які є досить мінімальними; його відносно пасивна поведінка в ході зустрічей учасників організованої групи, у тому числі при обговоренні і удосконаленні плану злочинних дій, відсутність ініціативи з цього приводу, за активної поведінки інших учасників групи, та в обговорені подальшої долі потерпілого після викрадення, свідчать про відсутність провокацій на вчинення злочину.

Більш того, відсутність: цілеспрямованих звернень з боку особи, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, безпосередньо до учасників організованої групи з пропозицією вчинити злочин; повідомлень про власні наміри вчинити протиправні дії щодо ОСОБА_1 ; наполегливих переконань у необхідності вчинення викрадення, беззаперечно доводить, що з боку цієї особи не було факту підбурювання.

За таких обставин суд вважає, що заяви сторони захисту про провокацію злочину з боку особи, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, є неспроможними.

Щодо перевірки заяви про провокацію із врахуванням другого критерію, розробленого ЄСПЛ у справі «Баннікова проти Російської Федерації» суд зазначає, що в судовому засіданні з`ясовувались доводи заяв сторони захисту про провокацію вчинення злочину зі сторони працівників правоохоронних органів.

Судом ретельно досліджено зміст письмових доказів та всебічно проаналізовано відео- та аудіозаписи.

Суд зауважує, що сукупність досліджених у справі доказів підтверджує: наявність умислу у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на викрадення ОСОБА_1 із заподіянням йому фізичних страждань; відсутність будь-яких провокацій з боку працівників правоохоронних органів або осіб, що діють за їх вказівкою, щодо саме такого виду злочину; вчинення дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до залучення до організованої групи особи, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, що у свою чергу вказує на послідовну реалізацію відповідного злочинного наміру.

До того ж із змісту розмов обвинувачених вбачається, що саме ОСОБА_2 у значній мірі надавав вказівки щодо успішної реалізації плану, а ОСОБА_3 запропонував та вперше обговорив спосіб викрадення ОСОБА_1 неодноразово забезпечуючи особу, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, підготовленими знаряддями вчинення злочину.

Системний аналіз пунктів 36, 38 рішення ЄСПЛ у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії», показує, що провокацією до вчинення злочину може вважатися діяльність працівників правоохоронних органів, яка вийшла за межі пасивного розслідування злочинної діяльності й без їхнього втручання злочин не було б вчинено.

При визначенні, чи було слідство «фактично пасивним», Європейський Суд розглядає причини проведення прихованої операції й поводження органів влади при її проведенні. Європейський Суд опирається на те, чи були об`єктивні відомості про те, що особа була залучена в злочинну діяльність і була істотна ймовірність вчинення злочину.

Європейський суд з прав людини при розгляді заяв про підбурювання до злочину зі сторони правоохоронних органів вимагає ретельної перевірки підстав проведення негласних дій, встановлення того, хто був ініціатором скоєння злочину, на якій стадії вчинення злочину правоохоронні органи почали проводити відповідні негласні дії. В будь-якому випадку підлягає з`ясуванню питання про те, чи не впливали правоохоронні органи на обвинуваченого, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (постанови у справах «Тейшейра де Кастро проти Португалії», «Романаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інші).

Як встановлено у ході судового розгляду, ініціатива на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України у різній мірі виходила від кожного із обвинувачених.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що аналіз зібраних та досліджених у ході судового розгляду доказів дає підстави стверджувати те, що готування до викрадення ОСОБА_1 не було спровоковане працівниками правоохоронних органів, оскільки вони обмежились пасивним розслідуванням з метою виявлення злочину, тобто отримання доказів і проведення досудового розслідування, не впливали на суб`єктів, схиляючи їх до вчинення злочину, який в іншому випадку був би вчинений поза контролем правоохоронних органів.

За таких обставин суд вважає, що заяви сторони захисту про провокацію злочину з боку працівників правоохоронних органів також є неспроможними.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 , обвинувачується у бандитизмі, тобто організації озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, а також участь у такій банді й у вчинюваних нею нападах, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також обвинувачуються у бандитизмі, а саме в участі у озброєній банді з метою нападу на окремих осіб, а також участі у вчинюваних нею нападах.

Суть обвинувачення зводиться до того, що ОСОБА_2 на початку 2013 року, діючи із корисливих мотивів, усвідомлюючи переваги вчинення злочинів у складі озброєної банди, маючи у своєму розпорядженні електрошокер, який відноситься до зброї, прийняв рішення про створення стійкого й організованого об`єднання декількох осіб, члени якого повинні зорганізуватися під його керівництвом для реалізації розробленого ним плану спільних злочинних дій, спрямованих на здійснення систематичної злочинної діяльності з нападу на громадян з метою заволодіння чужим майном, з розподілом функцій, які виконуються кожним з учасників такого об`єднання для реалізації цього плану, відомого всім учасникам озброєної банди, та досягнення спільної мети злочинної діяльності.

Реалізуючи умисел, спрямований на створення озброєної банди з метою вчинення нападів на громадян для заволодіння чужим майном, керівництво озброєною бандою, участь у ній, а також участь у злочинах, скоєних озброєною бандою, ОСОБА_2 з метою залучення учасників у озброєну банду у лютому 2013 року в м. Балаклія Харківської області вступив у злочинну змову з раніше знайомими йому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , яким запропонував брати участь у вчиненні злочинів у складі озброєної банди - нападах на заможних громадян України. При цьому ОСОБА_2 повідомив вказаних осіб про наявність у нього службового становища працівника правоохоронного органу для укриття злочину та зброї, використання якої згідно зі злочинним планом ОСОБА_2 повинно бути направлено на подолання активного опору з боку потерпілих у ході розбійних нападів, на що отримав беззастережну згоду вищевказаних осіб.

Таким чином, ОСОБА_2 залучив до складу озброєної банди ніде не працюючих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які у свою чергу, як учасники озброєної банди висловили готовність систематично здійснювати тяжкі та особливо тяжкі злочини у її складі.

Продовжуючи реалізовувати умисел, спрямований на вчинення злочинів озброєною бандою, ОСОБА_2 розробив і погодив з усіма учасниками банди план скоєння розбійних нападів на заможних громадян на території України.

Згідно з даним планом ОСОБА_3 як учасник озброєної банди, повинен був отримувати інформацію про різних заможних громадян України, членів їх сімей, джерела заробітку й місця зберігання ними грошових коштів, повідомляти її ОСОБА_2 , який, вивчивши ці дані, повинен був приймати рішення про вчинення розбійних нападів. ОСОБА_4 як учасник озброєної банди за вказівкою ОСОБА_2 повинен був підшукати водія та транспорт для вчинення розбійних нападів, що й було ним зроблено 06 березня 2013 року, шляхом залучення до участі у банді особи, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, яка за вказівкою ОСОБА_4 підшукала для тимчасового користування автомобіль.

Для вчинення злочинів учасниками озброєної банди були придбані та зберігалися електрошокер, інші знаряддя і засоби та застосовувалися засоби конспірації.

Розробивши зазначений план і підібравши необхідну кількість учасників озброєної банди, ОСОБА_2 ознайомив їх із даним планом злочинної діяльності, спрямованої на вчинення розбійних нападів на громадян, який був узгоджений і схвалений усіма членами банди.

При цьому між учасниками банди були розподілені ролі, відповідно до яких ОСОБА_2 виконував функції організатораозброєної банди, згідно з розробленим планом злочинної діяльності, вживав необхідні організаційні та інші зусилля щодо досягнення поставленої мети.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, як активні учасники озброєної банди, кожний окремо, будучи обізнаними про злочинну діяльність інших учасників банди,виконували функції, спрямовані на досягнення злочинного плану,відомого всім учасникам банди.

Таким чином, у 2013 році ОСОБА_2 створивозброєну банду, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 увійшли до складу озброєної банди,яка представляє собою стійке об`єднання чотирьох осіб, які спеціально зорганізувалися у стійке об`єднання для систематичного вчинення злочинів, а саме - розбійних нападів на громадян на території Україні, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників озброєної банди, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам банди.

Такі дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожного окремо, органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 257 КК України.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину, в тому числі, у вчиненні цього злочину, не визнали.

Вказане звинувачення в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.

Так, стаття 257 КК України передбачає відповідальність за організацію озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» бандитизм становить окремий різновид спільної злочинної діяльності, специфічними проявами якої в цьому разі є організація озброєної банди та участь у ній або у вчинюваному нею нападі.Для притягнення особи до відповідальності за ст. 257 КК України достатньо вчинення нею хоча б одного з цих діянь (за умови, що організацію банди доведено). Суд має з`ясовувати, в якій саме формі особа вчинила бандитизм, та зазначати це у вироку з наведенням відповідних мотивів.

Бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об`єднання набуло всіх обов`язкових ознак банди.

Якщо перший, а також наступні злочини були вчинені до набуття об`єднанням усіх обов`язкових ознак банди, ці злочини за наявності до того підстав необхідно визнавати такими, що вчинені організованою групою чи злочинною організацією.

Обов`язковими ознаками організації банди є мета цієї діяльності - вчинення нападів - та озброєність її учасників або хоча б одного з них.

Організацією озброєної банди належить визнавати створення як організованої групи чи злочинної організації, що вже озброєні, але ще не вчинили нападів, так і таких стійких об`єднань, які, щоб дістати зброю, вчиняють напади на військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. Уже в момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об`єднання стають бандою, оскільки в такий спосіб її члени озброюються.

Участь в озброєній банді слід розуміти не тільки як безпосереднє здійснення нападів, а й як сам факт вступу особи до неї чи вчинення будь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування. Проте в будь-якому разі участь у банді (як форма бандитизму) обов`язково передбачає членство особи в цьому об`єднанні, яке набувається шляхом вступу до останнього.

Нападом озброєної банди є дії, спрямовані на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства до потерпілого чи створення загрози його застосування.

З наведеного вбачається, що для кваліфікації дій обвинувачених за ст. 257 КК України, як участь у банді та вчинюваних нею нападах, стороною обвинувачення слід довести як факт організації і створення банди, так і факт вступу обвинувачених до неї чи вчинення будь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 257 КК України, сторона обвинувачення посилалася на ті ж докази, що наведені у цьому вироку вище, які були детально досліджені та проаналізовані судом.

Оцінивши надані прокурором докази, суд встановив, що вони не містять жодних даних та не доводять того, що ОСОБА_2 організувавсаме озброєну банду з метою систематичного здійснення розбійних нападів на громадян на території України, очолив її, залучив до її складу інших осіб, розробив плани вчинення нею систематичної злочинної діяльності - розбійнихнападів на заможних громадян з метою заволодіння їх майном, доводив ці плани довідома всіхучасників озброєної банди та погоджував їх із ними, брав участь у ній й у вчинюваних нею нападах.

Натомість надані стороною обвинувачення докази, зокрема дані, зафіксовані у протоколах за результатамиздійснення оперативно - розшукових заходів від 15 березня 2013 року, а саме розмов між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження,доводять те, що обвинувачені зорганізувалися та мали намір у складі організованої групи вчинити злочинні дії лише щодо однієї особи - ОСОБА_1 , після чого припинити існування групи. Тобто не мали наміру на продовження злочинної діяльності, її планування та вчинення інших злочинів у майбутньому у тому ж складі з розподілом ролей.

Таким чином, надані стороною обвинувачення докази не свідчать про те, що ОСОБА_2 організував озброєну банду з метою нападу на окремих осіб, та разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 брав участь у такій банді й у вчинюваних нею нападах.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що в ході судового розгляду не доведено жодної обставини щодо організації, створення та існуванняяк різновиду спільної злочинної діяльності саме озброєної банди, що є в тому числі обов`язковим для кваліфікації дій особи за участь у ній, або у вчинюваному нею нападі.

З огляду на це, суддоходить висновку, щовисунуте обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257 КК України: ОСОБА_2 - організації озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, а також участі у такій банді й у вчинюваних нею нападах; ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - участі в озброєній банді з метою нападу на окремих осіб, а також участі у вчинюваних нею нападах, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому доходить висновку про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають виправданню за ст. 257 КК України,а саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України - через недоведення вчинення ними кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються.

Також, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України (в редакції Закону N 3207-V від 07 квітня 2011 року) - зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою влади, всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам фізичної особи та державним інтересам, вчинене працівником правоохоронного органу.

Суть обвинувачення полягає у тому, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого СКР Балаклійського РВ ГУМВС України в Харківській області, будучі працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи, що відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про міліцію», основними завданнями міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, що їх вчинили.

В силу займаної посади ОСОБА_2 було відомо, що відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події, а також повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Ігноруючи вказані норми закону ОСОБА_2 на початку 2013 року, діючи всупереч інтересам служби, з корисливих спонукань, усвідомлюючи переваги вчинення злочинів у складі озброєної банди, маючи у своєму розпорядженні електрошокер, організував та очолив озброєну банду, до складу якої залучив ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а останній, за його вказівкою залучив до складу банди особу, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження.

Також ОСОБА_2 розробив план вчинення систематичних розбійних нападів на заможних громадян на території України із розподілом функцій між учасниками банди, який довів до відома всіх її членів та погодив із ними. Окрім того брав участь у такій банді й у вчинюваних нею нападах.

До того ж ОСОБА_2 повідомив вказаних осіб про наявність у нього службового становища працівника правоохоронного органу для укриття злочину та зброї, використання якої згідно зі злочинним планом ОСОБА_2 повинно бути направлено на подолання активного опору з боку потерпілих у ході розбійних нападів.

При цьому ОСОБА_2 , діючи всупереч вимогам ст.10 Закону України «Про міліцію», зловживаючи своїм службовим становищем, не вжив заходів до попередження і припинення запланованих кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_1 , затримання осіб, які планують вчинити правопорушення та не повідомив про це в найближчий підрозділ міліції, а всупереч інтересам служби дав згоду на вчинення злочинів, узгодив, як організатор банди, план їх вчинення та, знаходячись 12 березня 2013 року близько 12 години 10 хв.у центрі міста Балаклія, повідомив членам банди, що він, використовуючи свою посаду, буде задіяний у розкритті вчинених ними злочинів, у зв`язку з чим буде інформувати членів банди про стан розкриття злочинів та прикривати її діяльність.

Таким чином, злочинна діяльність ОСОБА_2 , внаслідок використання своїх службових повноважень, якими він наділений на підставі законів, зловживання ними, призвела до тяжких наслідків, які виразились в заподіянні істотної шкоди охоронюваним законом правам і свободам ОСОБА_1 , у підриві авторитету та престижу органів державної влади України: вказані події висвітлені у засобах масової інформації, оцінювались як негативне явище в органах МВС, призвели до перекрученої уяви громадян про законність дій правоохоронних органів в частині зміцнення органами міліції правопорядку у державі.

Разом із цим, Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства, положень ст. 19 Конвенції ООН проти корупції» № 746-VII від 21 лютого 2014 року, який набрав чинності 28 лютого 2014 року, ч. 3 ст. 364 КК України виключена.

Незважаючи на виключення наведеним Законом ч. 3 ст. 364 КК України, саме діяння, передбачене ст. 364 КК України, не перестало бути суспільно небезпечним та караним, оскільки виключено лише кваліфікуючу ознаку «вчинене працівником правоохоронного органу», а в частині першій слова «з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб» замінено словами «з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи».

Крім того, Законом України від 13 травня 2014 року № 1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв`язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» який набув чинності 4 червня 2014 року, внесено зміни до пункту 3 Примітки до ст. 364 КК України, де поняття «істотна шкода» та «тяжкі наслідки», як ознаки складу злочину, інкримінованого ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 364 КК України, змінені.

Відповідно до змін, внесених Законом № 1261-VII, «істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 КК вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян»; «тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно із вказаними змінами до ч.ч. 3, 4 примітки до ст. 364 КК України, істотна шкода та тяжкі наслідки можуть бути виражені тільки в матеріальному вираженні, а саме: перевищувати в сто і більше та двісті п`ятдесят і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, відповідно, тобто для настання відповідальності за ст. 364 КК України необхідно настання виключно матеріальних збитків (шкоди, наслідків), які б можна було обрахувати в грошовому еквіваленті залежно від неоподаткованого мінімуму доходів громадян на певний період часу. Крім цього, обчислення розміру завданої шкоди має також бути належним чином підтверджено та не викликати сумніву.

Стаття 364 КК України (в діючій редакції) передбачає відповідальність за зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе та інших фізичних осіб, використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, яке завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам, що спричинило тяжкі наслідки.

Внаслідок вчинення злочинних дій ОСОБА_2 , які визнані судом доведеними, матеріальні збитки ОСОБА_1 завдані не були.

За таких обставин, в діях обвинуваченого ОСОБА_2 відсутня обов`язкова ознака злочину, передбаченого ст. 364 КК України - істотна шкода, або тяжкі наслідки.

Крім того, при розгляді кримінального провадження встановлено, що під час вчинення інкримінованих йому злочинів ОСОБА_2 був діючим працівником міліції.

Проте, за встановленими судом обставинами, вчинений ОСОБА_2 злочин, не був пов`язаний зі службовою діяльністю обвинуваченого, він не використовував, не зловживав владою та службовим становищем для досягнення злочинної мети.

Злочинна діяльність ОСОБА_2 була відокремлена від служби, під час її здійснення обвинувачений не використовував владу та службове становище.

Обставини, викладені у обвинувальному акті, про те, що ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та особу, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження, про наявність у нього службового становища працівника правоохоронного органу для укриття злочину та зброї для його вчинення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки не доводяться жодними даними, зафіксованими у доказах, наданих стороною обвинувачення.

Щодо твердження сторони обвинувачення, про те, що 12 березня 2013 року ОСОБА_2 повідомив членам банди, що він, використовуючи свою посаду, буде задіяний у розкритті вчиненого ними злочину, у зв`язку з чим буде інформувати членів банди про стан розкриття злочину та прикривати її діяльність, то вони не відповідають дійсності, оскільки із протоколу за результатами здійснення оперативно - розшукового заходу - аудіо, відеоконтролю особи щодо ОСОБА_4 вбачається, що вдень 12 березня 2013 року ОСОБА_2 лише заявив учасникам організованої групи, що він буде особисто контролювати витрачання ними часток майна, отриманого внаслідок злочинної діяльності: «Рассказываю Вам, что у нашого терпилыминиму 300 косарей зеленки. Сразудоговоримся бабки не транжируются, я буду контролировать всю этуситуацию» При цьому на пряме запитання щодо цього, ОСОБА_2 відповів «…я буду смотретьситуацию… главноечтобникто не начал (кутить, пить???)».

Зловживанням владою або службовим становищем можуть бути визнані лише такі дії службової особи, які випливають з його службових повноважень та були пов`язані із здійсненням прав та обов`язків, якими ця особа наділена в силу посади, яку обіймає.

Зазначені умови, за наявності яких дії особи можуть бути кваліфіковані як вчинення злочину у сфері службової діяльності, а саме за ст. 364 КК України, по справі відсутні.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 284 КПК України - якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої ст. 284 КПК України виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Однією із таких обставин, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, є встановлення відсутності в діянні особи складу кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України (в редакції Закону № 3207-V від 07 квітня 2011 року).

До того ж, органом досудового розслідування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожний окремо, обвинувачуються у замаху на розбійний напад, спрямований на заволодіння майном потерпілого в особливо великих розмірах, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, вчинений організованою групою, із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 187 КК України.

Крім цього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні у складі озброєної банди замаху на умисне вбивство викраденої людини, із корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з метою приховати інший злочин, із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

При цьому, згідно із обвинувальним актом, реалізуючи єдиний умисел, спрямований на вчинення у складі банди нападів на громадян для заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 , як організатор озброєної банди, отримавши на початку березня 2013 року від ОСОБА_3 інформацію про надання ОСОБА_1 послуг з установки супутникових антен та наявність у нього великої суми грошей - понад 300000 доларів США та виробів із золота, діючи із корисливих мотивів погодив, розроблений ОСОБА_3 план викрадення ОСОБА_1 , його пограбування та подальшого вбивства, згідно із яким, особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, виконуючи роль водія та замовника антени, повинна була зранку відвезти ОСОБА_4 до приміщення КЗОЗ БРР «Балаклійська ЦРКЛ», після чого зустрітись з ОСОБА_1 , посадити його на переднє пасажирське сидіння автомобілю ВАЗ-2106, та під виглядом необхідності забрати брата з лікарні, проїхати в село Червона Гусарівка через лікарняний комплекс. При цьому ОСОБА_4 повинен був зустрітися у лікарні з ОСОБА_3 та очікувати їх. По приїзді ОСОБА_4 повинен був сісти в автомобіль позаду ОСОБА_1 , та після виїзду у лісовий масив поблизу лікарняного комплексу, у суворо обумовленому місці разом із особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження, використовуючи заздалегідь підготовлені засоби та знаряддя вчинення злочину про які зазначено вище, у тому числі вражаючу дію електрошокера,зламати опір потерпілого, зв`язати його,вставити до рота ганчірку та накинути йому на голову мішок, після чого покласти на заднє сидіння автомобілю та сісти на нього зверху. Потім аварійними вогнями автомобілю, подати умовний сигнал ОСОБА_3 , який повинен був транспортувати ОСОБА_1 та інших членів банди до лісового масиву, на раніше обумовлене з ОСОБА_2 місце катування потерпілого.

У свою чергу ОСОБА_2 повинен був прибути у це місце пізніше та шляхом катування ОСОБА_1 дізнатися від нього про місце зберігання грошей та коштовностей, разом з ОСОБА_3 забрати їх, після чого вбити ОСОБА_1 , його труп закопати у лісі, а привласнене майно та коштовності розподілити між собою.

На виконання злочинного плану, особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження, 11 березня 2013 року зателефонувала ОСОБА_1 і замовила послугузі встановлення супутникової антени у селі Червона Гусарівка, після чого передала зміст розмови іншим членам банди та отримала від ОСОБА_2 консультацію про її поведінку на випадок, якщо ОСОБА_1 буде їхати встановлювати антену не один.

13 березня 2013 року особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження, та ОСОБА_1 домовились зустрітись 14 березня 2013 року та поїхати до селаЧервона Гусарівка.

У зв`язку із цим члени банди повторно обговорили план викрадення ОСОБА_1 та транспортування його у лісовий масив для катування, який був повторно схвалений усіма учасниками банди.

На виконання плану 14 березня 2013 року близько09 години особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, на автомобілі ВАЗ-2106 відвезла ОСОБА_4 з ОСОБА_3 до лікарняного комплексу, після чого біля 11 години на майданіРостовцева у місті Балаклія зустрілася з ОСОБА_1 .На прохання останнього вони проїхали до місця його мешкання - домоволодіння АДРЕСА_5 , щоб взяти антену та інструменти.

14 березня 2013 року близько 11 години 10 хв. особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження, знаходячись поблизу будинку № 12 на вулиці Матросова у місті Балаклія, з метою виконання злочинного плану викрадення ОСОБА_1 вдарила останнього, зламавши тим самим його опір, зв`язала руки пластиковим хомутом, одягнула мішок на голову та поклала на заднє сидіння автомобіля, після чого поїхала до лікарняного комплексу, де ОСОБА_4 сів зверху на потерпілого для позбавлення його можливості вчинити опір та покликати на допомогу, перед цим обмотавши його ноги скотчем. Потім вони транспортували ОСОБА_1 за межі лікарняного комплексу, до лісового масиву, де після отримання умовного сигналу, надівши маску, за кермо автомобілю сів ОСОБА_3 та намагався поїхати з місця на зустріч з організатором банди - ОСОБА_2 . Однак, злочинні дії банди були припиненні працівниками правоохоронних органів.

При цьому навівши у обвинувальному акті аналогічні за змістом обставини з реалізації учасниками банди плану вчинення злочинів стосовно ОСОБА_1 ,що відбувалися 14 березня 2013 року з 09 години до того моменту, як у автомобіль сів ОСОБА_3 , органом досудового розслідування зазначено, що останній намагався поїхати з місця на зустріч з організатором банди - ОСОБА_2 , для катування ОСОБА_1 , заволодіння його майном у сумі більше 300 000 доларів США, та подальшого вбивства з метою укриття вчинених ними злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 364, ч. 3 ст. 146 КК України, а також зазначено, щоОСОБА_2. , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження виконали всі дії, які вважали необхідними для вчинення вбивства ОСОБА_1 , але внаслідок того, що зазначений злочин вчинявся під контролем правоохоронних органів, злочинний умисел на спричинення смерті іншій людині не був доведений до кінця, з причин, які не залежали від волі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та особи, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження.

Разом із цим ч. 4 ст. 187 КК України передбачає відповідальність за вчинення розбою, спрямованого на заволодіння майному великих чи особливо великих розмірах, або вчиненого організованою групою, або поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно з ч. 1 ст. 187 КК України розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Відповідно до роз`яснень, що містяться упунктах 6, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під нападом за ст. 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного у частині першій цієї статті.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Частини 1, 2 ст. 15 КК України передбачають, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Із наведеного вбачається, що у такому складі злочину як розбій, така стадія його вчинення, як замах, взагалі не може мати місця, оскільки вже початок виконання діяння визнається закінченим злочином.

Прокурор своїм правом на змінуобвинувачення в суді під час судового розгляду не скористався.

На підставі наданих стороною обвинувачення доказів суд встановив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за наведених вище обставин, у складі організованої групи мали намір викрасти ОСОБА_1 та шляхом заподіяння останньому фізичних страждань примусити його повідомити місце зберігання належних йому грошей і цінностей для подальшого заволодіння ними, у зв`язку із чим спланували напад на нього з метою викрадення, що повинно було бути першим етапом у реалізації злочинного плану та вчинили дії щодо його готування.

До того ж ці ж докази взагаліне підтверджують того, щоОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняли дії щодо готування розбійного нападу на ОСОБА_1 маючи на меті заволодіти його майном саме у момент такого нападу, та вчинили розбійний напад на потерпілого.

При цьому суд зауважує, що навіть обставини зазначені у обвинувальному акті, щодо вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на думку сторони обвинувачення, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 187 КК України, які вона вважає встановленими, що наведені у вироку вище, не містять описання дій обвинувачених щодо вчинення ними розбійного нападу на ОСОБА_1 , спрямованого на заволодіння майном потерпілого в особливо великих розмірах, поєднаного із насильством, небезпечним для життячи здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, вчинений організованою групою,або готування до вчинення цього злочину.

За таких обставин суд доходить висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в їх діяннях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 187 КК України.

Щодо обвинуваченняОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України суд зазначає наступне.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні, кожним окремо, цього злочину, сторона обвинувачення посилалася на ті ж докази, що наведені у цьому вироку вище, детально дослідивши, проаналізувавши та оцінивши які, суд доходить висновку, що обставини,зазначені у обвинувальному акті, за яких ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на думку сторони обвинувачення, вчинили у складі озброєної банди закінчений замах на умисне вбивство викраденої людини, із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою приховати інший злочин, не відповідають дійсності.

Так, надані докази підтверджують те, що14 березня 2013 року, після того, як особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження, відвезла ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до лікарняного комплексу, вона зустрілася із потерпілим, якого доставила у домоволодіння АДРЕСА_5 , де замість ОСОБА_1 у автомобілі «ВАЗ - 2106» на задньому сидінні із зв`язаними руками та мішком на голові у лежачому положенні розмістилася інша особа, ймовірно співробітник правоохоронного органу, який був доставлений особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження, на територію КЗОЗ БРР «Балаклійська ЦРКЛ», де у цей транспортний засіб на особу, що лежала на задньому сидінні, сів ОСОБА_4 , який потім обмотав її ноги липкою стрічкою, а згодом за кермо сів ОСОБА_3 , які у подальшому були затримані правоохоронцями.

Із чого вбачається, що дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 контролювалися співробітниками правоохоронних органів, однак належних та допустимих доказів того, що відносно цих осіб була проведена така негласна слідча (розшукова) дія, як контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, суду не надано.

Крім того, з наданих стороною обвинувачення доказів, зокрема тільки з протоколу здійснення оперативно - розшукового заходу - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_4 від 15 березня 2013 року вбачається, що:

13 березня 2013 року при обговоренні та узгоджені плану ОСОБА_3 між іншим сказав ОСОБА_2 щоб той 14 березня 2013 року, за наявності, взяв із собою лопату;

вранці 14 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у присутності особи, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження, відбулася наступна розмова: ОСОБА_4 : «Ладно гдетерять-то»; ОСОБА_3 : «Все сделаем»; ОСОБА_4 : «У вас все подготовлено, чтобыеготерять?»; ОСОБА_3 «Что там подготавливать, у нас до вечеравремени на подготовку,выкапываем ямку и…»; ОСОБА_4 : «Соляра есть?»; ОСОБА_3 : «Не надосоляры, ни в коемслучае соляру нельзя, потому какэто лес, кабаныесть и кабанычувствуют соляру и онироют. Они об соляру трутся,ищутгде масло,онитрутся,убиваютклещей, то есть кабан раскопает, ни в коемслучаенельзя…просто поглубжечтобыникакойзверь не раскопал. То все (ерунда)… самоеглавное момент возлебольницы».

Суд доходить висновку, що розмови, які мали місце між обвинуваченими, не свідчать про наявність конкретних спільних планів з розподілом ролей між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо подальшої спільної злочинної діяльності, спрямованої на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_1 , як викраденій людині, із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою приховати інші злочини.

Разом із цим, закінчений замах на вчинення злочину передбачає, що особа повинна виконати усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.Тобто особа повинна вчинити діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 не було вчинено жодного діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, що є обов`язковою ознакою замаху на злочин, передбаченою ч. 1 ст. 15 КК України.

Прокурор, який підтримує обвинувачення в суді, не вбачав підстав для зміни обвинувачення в суді.

Таким чином, суд доходить висновку, що сукупності наданих стороною обвинувачення доказів, які були досліджені і оцінені судом, не достатньо для визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винуватими у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - вчиненого у складі озброєної бандизакінченого замаху на умисне вбивство викраденої людини, із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою приховати інший злочин.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що висунуте ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - вчинення у складі озброєної бандизакінченого замаху на умисне вбивство викраденої людини, із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою приховати інший злочин,не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому вважає, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають виправданню зач. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК Українина підставі п. 1 ч. 1 ст. 373КПК України - через недоведення вчинення ними кримінального правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються.

Надаючи кримінально-правову оцінку діянням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,суд виходить з того, що за обвинувальним актом, діяння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 146 КК України, як незаконне викрадення людини, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, вчинене організованою групою.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 КК України готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Зокрема, за встановлених судом фактичних обставин,які в цій частині збігаються з висунутим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинуваченням, ОСОБА_2 створив організовану групу з метою викрадення ОСОБА_1 та примушення останнього шляхом заподіяння йому фізичних страждань, повідомити місце зберігання належних йому грошей і цінностей для подальшого заволодіння ними, до складу якої увійшли ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме провадження. ОСОБА_2 як організатором групи, після досягнення згоди всіма її учасниками на вчинення викрадення ОСОБА_1 із заподіянням йому фізичних страждань з наведеною вище метою, спільно із ОСОБА_3 був розроблений план вчинення злочину, з визначенням конкретних функцій кожного з учасників групи, який був схвалений всіма її учасниками.

У відповідності з розробленим планом злочинної діяльності учасниками організованої групи були вчинені дії з готування до злочину: підшуканий та підготовлений транспортний засіб, підшукані та придбані засоби та знаряддя вчинення злочину, про які йдеться вище, для нападу на потерпілого та подолання його опору, крім того, для конспіративного спілкування із ОСОБА_1 був підготовлений мобільний телефон.

Такожпід час підготовкипроводилосявізуальне спостереження, збір інформації щодо потерпілого, детально відпрацьовувався на місцевості план вчинення злочину.

Крім того, у визначений день,на виконання плану вчинення злочину, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були доставлені у місце, де планувалося його вчинити.

Як встановлено судом, злочин було припинено на стадії готування і діяння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть бути кваліфіковані як викрадення людини, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, вчинене організованою групою, тобто як закінчений злочин, передбачений ч. 3 ст. 146 КК України, оскільки діяння у виді викрадення людини вважається закінченим з моменту фактичного обмеження свободи переміщення потерпілого.

Прокурор, який підтримує обвинувачення в суді, не вбачав підстав для зміни обвинувачення в суді.

Дослідивши і оцінивши представлені докази, що покладені в основу вироку, враховуючи викладене, згідно з вимогами ч. 3 ст. 337 КПК України, суд вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, оскільки це необхідно для ухвалення справедливого вироку, захисту прав людини і її основоположних свобод, покращує їхнє становище і кваліфікує дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 1 ст.14, ч. 3 ст.146 КК України як готування до викрадення людини, що мало супроводжуватись заподіянням потерпілому фізичних страждань, вчинене організованою групою.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у період розгляду кримінального провадження судом, що підтверджується копіями: витягу з ЄРДР від 14 лютого 2018 року; лікарського свідоцтва про смерть від 15 лютого 2018 року; актовим записом про смерть ОСОБА_4 № 154 від 16 лютого 2018 року (т. 2 а.с.156 - 159, 169, т. 3 а.с. 202, 204, 205, 234, 235, т. 7 а.с. 11, 12 ).

12 та 14 березня 2018 року батькиОСОБА_4 - ОСОБА_35 та ОСОБА_14 звернулися до суду із заявами, у яких просили продовжувати судовий розгляд у кримінальному провадженні для реабілітації їх сина. У зв`язку з цим судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 був продовжений.

Судом встановлена винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 146 КК України, а відтак відсутні підстави для його реабілітації та ухвалення виправдувального вироку в цій частині.

За змістом ч. 2 ст. 373 КПК України обвинувальним вироком вирішується питання про визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до відповідальності.

Смерть особи виключає можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а тому відносно померлої особи не може бути ухвалено обвинувального вироку.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.

Зі змісту вказаної норми закону випливає, що вирок ухвалюється лише в разі необхідності виправдання померлої особи, в іншому випадку провадження підлягає закриттю.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожному окремо, суд визнає те, що обвинувачені мають на утриманні неповнолітніх дітей - 2003 і 2008 років народження, відповідно, а також те, що з моменту вчинення злочину минуло понад шість років, і за цей період ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 ні у чому ганебному помічені не були.

Частина 4 ст. 67 КК України передбачає, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Суд не бере до уваги в якості обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , вчинення ними злочину за попередньою змовою групою осіб, вказані такими у обвинуваченні, оскільки відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 146 КК України зазначена ознака є кваліфікуючою.

Крім того,в ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження обставина, зазначена в обвинувальному акті,щодо перебування ОСОБА_4 під час вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки жодних об`єктивних доказів на її підтвердження суду надано не було.

Дослідивши дані про особу ОСОБА_2 , суд встановив, що за останнім місцем служби він характеризувавсязадовільно, станом на 14 березня 2013 року дисциплінарних стягнень не мав, не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебував та не перебуває, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання(т. 3 а.с. 150, 151, 172, 203).

Дослідивши дані про особу ОСОБА_3 , суд встановив, що останній на момент вчинення злочину трудовою діяльністю не займався, не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебував та не перебуває, в цілому характеризується задовільно, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання (т. 3 а.с. 203).

Відповідно до ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначаючи покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, є умисним злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, ступіньучасті кожного із них у його вчиненні, ступінь реалізації злочинного наміру та причини, з яких він не був реалізований, відомості про особи обвинувачених, обставини, що пом`якшують покарання.

З урахуванням викладеного, тяжкості вчиненого злочину, сукупності всіх обставин, що характеризують злочинне діяння, наслідків, які настали і даних, які характеризують обвинувачених, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд доходить висновку, що справедливим покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , попередження нових злочинів, є покарання у виді позбавлення волі, яке їм належить відбувати реально.

Крім того, ОСОБА_2 як працівнику правоохоронного органу було присвоєно спеціальне звання - «майор міліції».

Відповідно до ст. 54 КК України, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Даний вид покарання застосовується як додатковий вид покарання (ч. 2 ст. 52 КК України).

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_2 , будучи працівником правоохоронного органу, який в силу своїх обов`язків був зобов`язаний забезпечувати дотримання закону, а не порушувати його, вчинив тяжкий злочин, суд вважає за необхідне застосувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання, а саме позбавити його звання - «майор міліції».

Запобіжний захід щодо обвинувачених припинив свою дію.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають постійні місця проживання, міцні соціальні зв`язки, жодного разу не порушили покладених на них обов`язків, не ухилялися від суду, на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не встановлені, а клопотання про обрання запобіжних заходів не заявлені, суд вважає недоцільним обирати щодо обвинувачених запобіжні заходи до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, в сумі 9020 гривень, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує на користь державиз ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 4510 гривень з кожного.

Процесуальні витрати за проведення судово-балістичної експертизи в сумі 1467 гривень необхідно віднести на рахунок держави.

Питання про речові докази підлягають вирішенню у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 391 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 , визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України (в редакції Закону № 3207-V від 07 квітня 2011 року), та у зв`язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення - виправдати.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.257, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та через недоведення вчинення ним кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується - виправдати.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та через недоведення вчинення ним кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується - виправдати.

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та через недоведення вчинення ним кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується - виправдати.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 визнати невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 187 КК України, та у зв`язку із відсутністю в їх діянні складу кримінального правопорушення - виправдати.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 146 КК України, закрити на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 146 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_2 спеціального звання «майор міліції».

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 146 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обчислювати з дня їх затримання після набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зарахувати:

ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 14 березня 2013 року по 05 березня 2014 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;

ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 14 березня 2013 року по 05 березня 2014 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази:

- оптичніDVD диски «RIDATA 8-16Х DVD-R», у кількості 14 штук - №№ 216, 217, 226, 227, 230, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 243,карту пам`яті з записом огляду місця події від 14 березня 2013 року, відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України зберігати у матеріалах кримінального провадження;

- електрошокер моделі «Police», моток липкої стрічки - скотчу, дві пари рукавичок, мобільний телефон «Nokia» з номером НОМЕР_2 , сумку із тканини червоного кольору, складний ніж з металевою ручкою, шапку-маску, мішок, дві частини пластикового хомута, зразки крові обвинувачених,відповіднодо п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити;

- мобільний телефон марки «Nokia 1110і» з сім-картою МТС, мобільний телефон марки «Nokia5250», мобільний телефон марки «Samsung GT S5360» з сім-картою МТС, відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України - повернути законним володільцям.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, в сумі 9020 гривень, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави -по 4510 гривень з кожного.

Процесуальні витрати за проведення судово-балістичної експертизи в сумі 1467 гривень віднести на рахунок держави.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий Г.М.Васянович

Суддя С.В.Библів

Присяжні В.М.Арнаут

М.А.Лєбєдєва

С.Г.Мещерякова

Суддя: Г. М. Васянович