ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 грудня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/605/19

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_2

до відповідача Кооперативу "На майдані", 47300, м. Збараж, Тернопільська область, майдан Франка, 22/6

про зобов`язання вчинити дії

за участі представників:

позивача: ОСОБА_1, паспорт № НОМЕР_2 від 15.10.98;

відповідача: не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Кооперативу "На майдані" про зобов`язання вчинити дії, а саме: визнати членство ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_2 ) у кооперативі "На майдані" (код ЄДРПОУ 38142981, місцезнаходження: майдан Франка, будинок №22, кв.6, м. Збараж Тернопільської області) припиненим у зв`язку з добровільним виходом з нього на підставі поданої заяви та прийнятого 10.09.2014 рішення загальних зборів членів кооперативу; зобов`язати кооператив "На майдані" (код ЄДРПОУ 38142981, місцезнаходження: майдан Франка, будинок №22, кв.6, м. Збараж Тернопільської області), вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах, у зв`язку з виходом ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_2 ) зі складу членів кооперативу "На майдані" та виключення з відомостей про членів кооперативу "На майдані" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_2 ) протягом місяця з дня набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з метою припинити членство у Кооперативі "На майдані" шляхом добровільного виходу з нього, з дотриманням вимог статуту кооперативу та положень спеціального законодавства, 02.09.2014 позивачем було подано заяву голові кооперативу та загальним зборам членів кооперативу "На майдані" про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу. 10.09.2014 загальними зборами членів кооперативу "На майдані" було прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 3 про виключення позивача ОСОБА_1 із членів кооперативу і затверджено нову редакцію Статуту Кооперативу.

Проте, у червні 2019 року позивачу стало відомо, що відповідач після прийняття 10.09.2014 рішення про виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу, всупереч вимогам діючого на той час законодавства, а саме ст.89 ЦК України та ч.3ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не звернувся до державного реєстратора у належний строк для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Оскільки, позивач вважає, що його право на добровільний вихід із кооперативу порушено з вини відповідача, звернувся за захистом порушеного права із даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 23.09.2019 позовну заяву від 19.09.2019 (вх. № 745 від 20.09.2019) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) - залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

08 жовтня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява від 08.10.2019 (вх. № 18291 від 08.10.2019) разом із додатками, з якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 23.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10 жовтня 2019 року, враховуючи виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 23.09.2019 та усунення позивачем недоліків позовної заяви суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 04 листопада 2019 року.

30.10.2019 до Господарського суду Тернопільської області від кооперативу "На майдані" надійшов відзив на позов (вх. № 19729 від 30.10.2019), згідно якого відповідач заперечує позовні вимоги та зазначає наступне.

Так, 02.09.2014 позивачем було подано заяву голові кооперативу та загальним зборам членів кооперативу "На майдані" про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу. 10.09.2014 загальними зборами членів кооперативу "На майдані" було прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 3 про виключення позивача ОСОБА_1 із членів кооперативу і затверджено нову редакцію Статуту Кооперативу. 12.06.2019 ОСОБА_1 повторно звернулась до голови кооперативу "На майдані" із заявою щодо звернення до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації відповідних змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в частині, що стосується виключення та припинення членства ОСОБА_1 в кооперативі "На майдані". 02.10.2019 головою кооперативу "На майдані" було надано ОСОБА_1 статут кооперативу "На майдані" в новій редакції із нотаріальним засвідченням підписів засновників та протокол № 3 загальних зборів членів кооперативу "На майдані" від 10.09.2014, із нотаріальним засвідченням справжності підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також роз`яснено позивачу, що вона вправі особисто звернутись до державного реєстратора , щодо внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань із наданим їй пакетом документів. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки кооператив "На майдані" є неприбутковою організацією, оплачувати кошти за внесення змін до ЄДР не має можливості. Крім того, у відзиві на позов, відповідач наголошує на тому, що членство ОСОБА_1 припинено з моменту подання заяви, а саме: з 02.09.2014 та оформлено відповідним рішенням загальних зборів учасників від 10.09.2014.

04.11.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 19926), у якій зазначено про те, що викладені у відзиві заперечення не відповідають дійсності, зокрема позивач вказує на те, що після прийняття 10.09.2014 загальними зборами членів кооперативу рішення про вихід позивача із засновників та членів кооперативу відповідач не вчинив необхідних дій для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців необхідних змін про перелік засновників (учасників) юридичної особи, а тому позивач 12.06.2019 звернулась до голови кооперативу "На майдані" із заявою про те, щоб вона як уповноважена особа звернулась до державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою проведення державної реєстрації відповідних змін в ЄДР про виключення і припинення членства позивача в кооперативі "На майдані". Однак, як зазначає позивач голова кооперативу безпідставно не виконала рішення зборів кооперативу "На майдані". Вказує, що 08.10.2019 позивач особисто звернулася до державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Збаразької РДА Тернопільської області для проведення реєстраційної дії "Державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи щодо кооперативу "На майдані" та подала відповідний пакет документів, однак документи були залишені без розгляду, так як вони подані особою, що не має на це повноважень. Позивач вважає, що оскільки відповідач відмовляється звертатись до державного реєстратора для проведення відповідних змін, тому право позивача на добровільних вихід із кооперативу порушено з вини відповідача.

При цьому, позивач до відповіді на відзив долучив копію заяви про звернення до державного реєстратора від 12.06.2019 та повідомлення про залишення документів державним реєстратором без розгляду від 09.10.2019.

Протокольною ухвалою, в підготовчому засіданні 04.11.2019 без постановляння окремого процесуального документа оголошено перерву до 18.11.2019, про що позивач та представник відповідача повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 18.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/605/19 до судового розгляду по суті на 02 грудня 2019 року.

02.12.2019 судом, у відповідності до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, оголошено перерву до 09.12.2019, зокрема для надання відповідачу можливості вчинити дії щодо виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу "На майдані", про що присутні в судовому засіданні представники сторін повідомлені під розписку.

В судове засідання 09.12.2019 прибув позивач. Позовні вимоги підтримав та просив суд позов задоволити.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 09.11.2019 не прибув, однак 09.12.2019 на адресу Господарського суду Тернопільської області від кооперативу "На майдані" надійшла заява від 09.12.2019 (вх.№22431) відповідно до якої відповідач просить дану справу розглядати за відсутності представника кооперативу "На майдані", а також зазначає, що відповідач не звертався до державного реєстратора щодо виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу "На майдані".

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.12.2019 справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно вивчивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Безпосередньо зміст корпоративних відносин та корпоративних прав наданий у статті 167 Господарського кодексу України. Так, згідно ч. 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами». У свою чергу, згідно з частиною 3 цієї ж статті "під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до положень статті 55 Господарського кодексу України господарські організації - це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до статей 62 та 63 Господарського кодексу України підприємства як самостійні суб`єкти господарювання в залежності від форм власності можуть бути таких видів: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; господарське товариство, яке засноване на власності об`єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні (частина третя статті 63 ГК України).

За положеннями частини п`ятої статті 63 Господарського кодексу України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Отже, підприємства, створені на основі приватної власності (приватні підприємства) можуть бути як корпоративними (заснованими декількома особами) так і унітарними (створеними однією особою). До корпоративних підприємств відносяться кооперативи, господарські товариства та інші підприємства, що створені двома або більшою кількістю осіб.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що приватне підприємство, створене на основі приватної власності декількох осіб, є приватним корпоративним підприємством та може бути, зокрема, як кооперативом, так і господарським товариством.

З огляду на викладене, суд вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати правові норми, що регулюють діяльність господарських товариств.

У свою чергу, правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені положеннями Закону України "Про кооперацію".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 № 1087-IV, в редакції, яка діяла з 07.05.2011 (далі - Закону України "Про кооперацію"), кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із статуту кооперативу "На майдані", затвердженого протоколом зборів кооперативу № 2 від 10.09.2013, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 13.03.2014 за № 16421050001000980, кооператив "На майдані" (код ЄДРПО 38142981, м. Збараж, майдан Франка, 22/6, Тернопільська область) - є юридичною особою, утвореною фізичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

ОСОБА_1 із 2012 була співзасновником кооперативу "На майдані", що підтверджується статутом кооперативу "На майдані", в редакції затвердженій протоколом зборів кооперативу № 2 від 10.09.2013, та витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, здійсненим на запит суду від 09.12.2019 за № 1006064265 станом на 09.12.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про кооперацію", основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Отже, у даному випадку позивач, будучи членом кооперативу, мав право брати участь у його діяльності, обирати та бути обраними до його органів, а також право на вихід із кооперативу.

За таких обставин позивач, має корпоративні права щодо відповідача, у зв`язку з чим спір між сторонами має характер корпоративного, а тому на нього розповсюджується юрисдикція господарських судів України.

З метою припинення членства у кооперативі "На майдані" шляхом добровільного виходу з нього, ОСОБА_1 02.09.2014 подано заяву голові кооперативу та загальним зборам членів кооперативу "На майдані" про виключення її із членів кооперативу.

10.09.2014 Загальними зборами членів кооперативу "На майдані" було прийнято рішення, оформлене протоколом № 3, про виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу і затверджено нову редакцію статуту кооперативу.

Проте, як зазначає позивач, у червні 2019 року ОСОБА_1 стало відомо, що після прийняття 10.09.2014 рішення Загальними зборами членів кооперативу "На майдані" про виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу, всупереч діючого на той час законодавства, відповідач не звернувся до державного реєстратора у належний строк для внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На думку позивача, після прийняття 10.09.2014 рішення Загальними зборами членів кооперативу "На майдані" про виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу, відповідач не вчинив необхідних дій для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань необхідних змін про перелік засновників (учасників) юридичної особи, і тому, станом на час звернення і даним позовом до суду, ОСОБА_1 значиться в переліку засновників (учасників, членів) кооперативу, хоча її членство, як зазначає позивач, припинено з часу написання заяви від 02.09.2019 та прийняття рішення загальних зборів членів кооперативу від 10.09.2014. Крім цього, ОСОБА_1 вказує, що з вересня 2014 року вона не бере участі у зборах кооперативу "На майдані", про збори її не повідомляють, а також жодних внесків вона не сплачувала.

Отже, позивач вважає, що відповідач своєю бездіяльністю порушує права ОСОБА_1 на вихід зі складу учасників кооперативу "На майдані", що і слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 із даним позовом до суду.

Дослідивши норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, оцінивши подані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 94 ГК України, кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

Порядок і майнові наслідки припинення членства у виробничому кооперативі визначаються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про кооперацію", кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Як визначено в ст. 7 Закону України "Про кооперацію", кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

У ч. 1 ст. 166 ЦК України закріплено, що член виробничого кооперативу має право на вихід із кооперативу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про кооперацію", членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, добровільного виходу з нього.

Тобто, одним із принципів кооперації Закон України "Про кооперацію" визначає добровільність вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

У Статуті кооперативу "На майдані", затвердженого протоколом зборів кооперативу № 2 від 10.09.2013 зазначено, що кооператив у своїй діяльності керується Господарським, Цивільним та іншими кодексами, Законом України "Про кооперацію", іншими нормативними актами України та цим статутом (п.1.4 Статуту).

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви (п.3.1.1 Статуту).

Відповідно до п. 3.1.2. Статуту, членство у кооперативі припиняється у разі добровільного виходу з нього, виключення з кооперативу за рішенням загальних зборів з підстав і в порядку визначених статутом, смерті члена кооперативу, припинення діяльності кооперативу.

Член кооперативу, який бажає вийти з нього, повинен подати кооперативу заяву у письмовій формі не пізніше, як за 1 місяць до виходу (п. 3.1.4. Статуту).

Згідно п.5.2 статуту, затвердження рішення правління про прийняття нових членів кооперативу та припинення членства належить до повноважень Загальних зборів членів кооперативу.

Отже, однією з передумов для виходу фізичної особи зі складу засновників юридичної особи є написання нею та подання органам управління юридичної особи відповідної заяви.

02.09.2014 позивачем було подано заяву голові кооперативу та загальним зборам членів кооперативу "На майдані" про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу.

10.09.2014 загальними зборами членів кооперативу "На майдані" було прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 3 про виключення позивача ОСОБА_1 із членів кооперативу і затверджено нову редакцію Статуту Кооперативу.

Проте, відповідач після прийняття 10.09.2014 рішення про виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу, всупереч вимогам діючого на той час законодавства, а саме ст.89 ЦК України та ч.3ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не звернувся до державного реєстратора для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим станом на час звернення і даним позовом до суду, ОСОБА_1 значиться в переліку засновників (учасників, членів) кооперативу.

Отже, судом встановлено, що своєю бездіяльністю кооператив "На майдані" порушує права позивача на вихід зі складу учасників кооперативу "На майдані", що не відповідає положенням ст. 13 Закону України "Про кооперацію", відповідно до яких членство в кооперативі припиняється, зокрема, у разі добровільного виходу з нього.

До того ж, слід зазначити, що моментом виходу учасника з кооперативу є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку. При цьому, вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства.

Аналогічні положення викладені у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що членство ОСОБА_1 у кооперативі "На майдані", у зв`язку з добровільним виходом з нього, припинилося ще 02.09.2014, тобто з моменту подання заяви голові кооперативу та загальним зборам членів кооперативу "На майдані" про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу.

Разом з тим, суд зазначає, що статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В п. п. 1-10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

При цьому, вищевказаною статтею визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з положеннями ст.ст. 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

В законодавстві України не міститься визначення юридичних фактів, однак із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції слідує, що юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв`язку із волею суб`єкта юридичні факти поділяються на події та дії.

Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей.

Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов`язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов`язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов`язального характеру; дії, що створюють об`єктивний результат (створення об`єкта інтелектуальної власності). Дії у свою чергу поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, є правопорушеннями.

Судом встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних або юридичних осіб. Суд встановлює факти, що мають юридичне значення, у випадках неможливості їх посвідчення в іншому порядку.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимога про встановлення факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Проаналізувавши зміст вимоги про визнання припиненим членства ОСОБА_1 у кооперативі "На майдані", суд дійшов висновку, що фактично остання не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, а спрямована на встановлення судом певних юридичних фактів, що не віднесено до компетенції суду, який, як орган державної влади, зобов`язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Тобто, вимога про визнання припиненим членства ОСОБА_1 у кооперативі "На майдані" з конкретної дати за своєю суттю є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись лише під час вирішення спору про право, а тому дана вимога позивача не може виступати самостійним предметом спору і відповідно способом захисту. Встановлення цивільного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог позивача.

Таким чином, відповідна вимога про визнання припиненим членства ОСОБА_1 у кооперативі "На майдані" з конкретної дати не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, на відміну від місцевих загальних судів, які розглядають справи за заявами про встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, в окремому провадженні. Тоді як, господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

По суті позивач звернувся до суду де однією із вимог є фактично встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, тобто обраний позивачем спосіб захисту своїх прав у відповідній частині не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права (правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.10.17 у справі № 908/3377/16).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога про визнання припиненим членства ОСОБА_1 у кооперативі "На майдані" з конкретної дати не узгоджується із способами захисту прав і інтересів, не призводить до поновлення порушеного права позивача, не відповідає визначеним ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способам захисту прав та інтересів.

Дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання членства ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_2 ) у кооперативі "На майдані" (код ЄДРПОУ 38142981, місцезнаходження: майдан Франка, будинок №22, кв.6, м. Збараж Тернопільської області) припиненим у зв`язку з добровільним виходом з нього на підставі поданої заяви та прийнятого 10.09.2014 рішення загальних зборів членів кооперативу; зобов`язати кооператив "На майдані" (код ЄДРПОУ 38142981, місцезнаходження: майдан Франка, будинок №22, кв.6, м. Збараж Тернопільської області).

Разом з тим, судом встановлено, що предметом позову у даній справі, окрім зазначеного вище, є також вимога позивача про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах, у зв`язку з виходом ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зі складу членів кооперативу "На майдані" та виключення з відомостей про членів кооперативу "На майдані" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) протягом місяця з дня набрання законної сили рішенням суду.

В якості підстави позовних вимог позивач посилається на не вчинення кооперативом "На майдані" дій щодо здійснення державної реєстрації змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно членів кооперативу "На майдані" пов`язаних з виходом ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу "На майдані".

Таким чином, необхідною умовою для здійснення судом захисту прав та інтересів позивача є наявність зазначених ним порушень на момент звернення з позовом до суду зі сторони відповідача стосовно не внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно членів кооперативу "На майдані".

Надаючи оцінку порушеного права позивача, в контексті зазначених обставин та змісту правовідносин, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-XII в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а саме до 12.02.2015 (далі по тексту Закон України "Про господарські товариства") зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов`язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вказано, що відповідно до пункту б) частини 5 статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів товариства належить внесення змін до статуту товариства. Суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв`язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону України "Про господарські товариства"). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів.

На підставі частини другої статті 7 Закону України "Про господарські товариства" підвідомчими судам є також справи про зобов`язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб.

Положенням абз. 2 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що у разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв`язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов`язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв`язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України "Про господарські товариства".

Таким чином, з отриманням заяви члена кооперативу - ОСОБА_1 про вихід з кооперативу "На майдані", останній зобов`язаний внести зміни до статуту, пов`язані з виходом вказаного члена кооперативу "На майдані" та подати відповідні зміни для проведення державної реєстрації вказаних змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи, що членство ОСОБА_1 у кооперативі "На майдані", у зв`язку з добровільним виходом з нього, припинилося ще 02.09.2014, а відповідачем не вчинено дій щодо державної реєстрації змін в установчих документах та у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах та виключення з відомостей про членів кооперативу "На майдані" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) підлягають задоволенню.

В силу приписів ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов`язати кооператив "На майдані" (47300, м. Збараж, Тернопільська область, майдан Франка, 22/6, код ЄДРПОУ 38142981) вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах, у зв`язку з виходом ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зі складу членів кооперативу "На майдані" та виключення з відомостей про членів кооперативу "На майдані" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з кооперативу "На майдані" (47300, м. Збараж, Тернопільська область, майдан Франка, 22/6, код ЄДРПОУ 38142981) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) - 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 12.12.2019.

Суддя Н.В. Охотницька