Справа № 344/1175/19

Провадження № 2/344/2282/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 04.09.2018 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання інформаційно - консультативних послуг із посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Відповідно до додаткової угоди до договору про надання посередницьких послуг посередник зобов`язувався надати йому послуги з посередництва у працевлаштуванні у Федеративній Республіці Німеччина, на підприємстві по сортуванню пластикових і скляних пляшок від кока коли, фанти та спрайту. Проте, відповідач жодного контракту з роботодавцем, на підприємство якого він мав виїжджати на роботу укладеного не мав, хоча законодавство чітко передбачає наявність такого. По документах, які готувались для вироблення йому дозволу на виїзд за кордон, він являвся студентом Львівського національного університету імені Данила Галицького, хоча уже декілька років як не навчається, студентом медичного університету взагалі ніколи не був, про що повідомив відповідача ще при першій зустрічі. Підроблена відповідачем довідка про те, що він ніби являється магістром Львівського національного медичного університету подавалась до Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні, допускає, що саме наявність підроблених відповідачем документів у його пакеті і стали підставою для відмови йому у отриманні документів, що надають дозвіл на виїзд за кордон. Ще одним порушенням норм законодавства з боку відповідача, що знайшло своє втілення у розділі 4 Договору про посередницькі послуги є те, що на нього покладався обов`язок по оплаті послуг посередництва до моменті їх надання. Він передав посереднику грошові кошти в розмірі 7615,00 грн. ще при першій зустрічі, хоча ліцензіат не має права отримувати від клієнтів плату за послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном до підписання акта наданих послуг. Акт наданих послуг підписується тільки після укладення між клієнтом ліцензіата трудового договору (контракту) з іноземним роботодавцем, він жодного трудового договору з іноземним роботодавцем не укладав, жодного акту наданих послуг не підписував. Згодом відповідач, розуміючи, що отримав від нього грошові кошти безпідставно та незаконно, повідомив його, що є можливість працевлаштуватись в Іспанії. Зі слів відповідача було зрозуміло, що робота буде легальною, при прибутті на територію Іспанії, йому вироблятиметься посвідка на проживання. Відчуваючи потребу у грошових коштах він погодився на таке працевлаштування. Однак, жодного трудового договору (контракту) з іспанським роботодавцем він не укладав, хоча законодавство чітко передбачає необхідність укладення такого. Більше того, на посередника покладається обов`язок по зберіганню копії трудового договору (контракту), укладеного між клієнтом ліцензіата та іноземним роботодавцем, протягом трьох років після закінчення строку дії договору (контракту). Прибувши на територію Іспанії, він зрозумів, що посередник повідомив йому неправдиву інформацію про умови праці, робота виявилась нелегальною, оплата праці або не проводилась взагалі, або проводилась за заниженими цінами, постійно виникали проблеми з місцем проживання, обов`язок по організації якого був покладений на посередника. Він пропрацював на роботі по збору мандаринів, на сік і для продажу, у Іспанії близько місяця. Є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач подав недостовірну інформацію про чисельність працевлаштованих за кордоном осіб до органів зайнятості та не вносив інформацію про нього до журналу єдиного обліку клієнтів, чим самим грубо порушував норми законодавства. Укладений між ним та ФОП ОСОБА_2 Договір про надання посередницьких послуг є недійсним, оскільки його зміст суперечить нормам чинного законодавства України та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки відповідач на момент його укладення чітко знав, що не має жодного зовнішньоекономічного договору (контракту) укладеного з німецьким роботодавцем, у зв`язку з чим, не може надати йому посередницькі послуги по працевлаштуванню у Німеччині на підприємстві по переробці пляшок. Відповідач усвідомлював факт того, що подання підробленої ним же довідки про те, що він навчається в Львівському медичному національному університеті імені Данила Галицького до Посольства Німеччини в Україні стане підставою для відмови йому у видачі дозволу на працевлаштування. Вважає, що грошові кошти, які він сплатив відповідачу в розмірі 7615,00 грн. набуті ним безпідставно, оскільки договір про надання посередницьких послуг, на виконання якого він передав кошти є недійсним. Внаслідок вищезазначених протиправних дій відповідача йому було завдано реальних збитків у розмірі 1000 євро, що по курсу НБУ станом на 15.01.2019 року становить 32137,00 грн., 300 євро з яких було витрачено на оплату послуг за перевезення за напрямком Україна - Іспанія та Іспанія - Україна, 80 євро оплата за участь у програмі, 690 євро було витрачено ним для оплати проживання та закупівлю продуктів харчування. У зв`язку з незаконними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.

Представник відповідача фізичної особи - підприємства ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що ОСОБА_2 не погоджується з вищевказаною позицією позивача, та вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення. Спірний договір б/н від 04.09.2018 року укладений між ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , є дійсним та виконаним, зміст договору не суперечить та приведений у відповідність до норм чинного законодавства. Послуги по вказаному договору зі сторони ФОП ОСОБА_2 були надані ОСОБА_1 належної якості та у повному обсязі про що свідчить підписаний сторонами акт наданих послуг від 10.10.2018 року в якому зазначено, що позивачу надано повний комплекс послуг, жодних претензій у сторін одна до одної не має. Зі змісту оскаржуваного договору випливає, що він був укладений у письмовій формі, між сторонами досягнуто згоди із усіх істотних умов договору та скріплено підписами, що відповідає вимогам ЦК України, а тому посилання позивача на його недійсність є безпідставним. Вимоги позову про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів в розмірі 7615 грн.) є також безпідставними. У своєму позові позивач зазначає, що йому були заподіяні збитки в розмірі 1000 євро, що по курсу НБУ становить 32137 грн., проте жодних доказів, які б підтверджували факт завданих збитків позивачем не надано. Посилання, як на доказ завдання збитків на умови праці та показання свідків без належного документального підтвердження суперечить ст. 78 ЦПК України. А отже і в цій частині позов є безпідставним. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, що свідчить про безпідставність заявлених вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник просив задовольнити вимоги позову.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явивлись.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і здобуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (стаття 902 ЦК України).

04.09.2018 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання інформаційно - консультаційних послуг із посередництва у працевлаштуванні за кордоном (а.с. 7).

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що працівник доручає, а посередник приймає на себе зобов`язання надати послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, зокрема послуги щодо пошуку роботи за кордоном.

Пунктом 2.1.2 передбачено, що посередник зобов`язується надавати інформаційно - консультаційні послуги з питань реалізації праці за кордоном, та сприяти у пошуку потенційного роботодавця за кордоном.

За змістом пункту 4.1 цього ж Договору замовник здійснює оплату інформаційно - консультаційних послуг, яка за проханням виконавця розбита на дві рівні суми, а саме в розмірі першої суми (аванс) 7615 грн., та другої суми після погодження працівника на виїзд на роботу. Кошти поверненню не підлягають.

04.09.2018 року ОСОБА_1 під підпис ознайомлений з умовами праці та вимогами до працівника, робота в Іспанії, робота по збору мандаринів на сік і для продажу (а.с. 8).

10.11.2018 року ОСОБА_1 під підпис ознайомлений з умовами праці та вимогами до працівника, робота в Німеччині, сортування пластикових і скляних пляшок від кока коли, фанти, спрайт (а.с. 9).

Згідно копії акта про надання послуг до договору про надання інформаційно - консультативних послуг із посередництва у працевлаштуванні за кордоном від 10.10.2018 року, який складений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посередник на виконання умов викладених в договорі надав працівникові послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном, а працівник отримав надані послуги. З підписанням даного акту працівник підтверджує, що посередник надав йому повний комплекс послуг із працевлаштування за кордоном. Умови працевлаштування погоджені працівником. Працівник та посередник підтверджують про відсутність претензій один до одного щодо послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (а.с. 39).

Згідно відповіді Посольства Федеративної Республіки Німеччина від 15.03.2019 року, у візовому відділі Посольства Німеччина немає інформації щодо особи ОСОБА_1 (а.с. 114).

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що прийшов в офіс до відповідача разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в серпні минулого року. Їм запропонували роботу в Німеччині по сортуванню пластикових пляшок. На початку вересня відповідач сказав, що є робота та можна приходити оформляти документи. Працівник ОСОБА_6 дала їм договір, який вони і підписали. На початку жовтня сказали, що ще чекають відповіді з Німеччини. Оскільки минуло багато часу з дати підписання договору вони попросили або повернути кошти, або знайти їм іншу роботу. На що їм запропонували роботу в Іспанії по збору цитрусових з заробітною платою приблизно 1000 євро. Заробітну плату обіцяли мінімум 80 євро в день, офіційне працевлаштування. Проте вони пропрацювали один день, і десять днів були без роботи. Заробляли 20-30 євро в день, при цьому працювали до пізньої ночі. Роботодавець дав їм 200 євро, іншу частину грошей обіцяв скинути на картку. Відповідач їм обіцяв повернути по 100 євро, якщо вони підпишуть заяву, що не мають до нього претензій, а вже коли повернулись в Україну відповідач сказав, що може повернути 230 євро, які вони йому заплатили. В загальному ОСОБА_1 витратив: 230 євро за договором, 80 євро за участь в програмі, 150 євро проїзд, 150 євро житло, 20 євро купівля ножиць, кошика, 50-70 євро проїзд, 150-180 євро харчування, 150 євро дорога до Кракова.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка, позивач ОСОБА_1 , пояснив суду, що спочатку підписав договір на працевлаштування в Німеччині (як студент), проте не отримували жодних документів. Після чого запропонували роботу в Іспанії. Вони погодились і поїхали працювати в Іспанію. При цьому, як з`ясувалось на місці, умови праці були інші (гірші), робочий час довший, ціна за житло більша, в двохкімнатій квартирі жило п`ятеро людей. У нього навіть не було грошей, щоб повернутися додому. В Іспанії за місяць він витратив приблизно 1000 євро.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Це зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За приписами ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Так, сторони договору на добровільних засадах визначили усі його умови, які прописані чітко і зрозуміло. Позивачку ніхто не спонукав до укладення договору. Підписуючи договір та додатки до нього позивачка погодилась з цими умовами;

- oсоба, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Позивач був ініціатором укладення договору, в момент підписання він був ознайомлений з усіма умовами договору та міг обирати або не погоджуватись на певні умови, однак цього не зробив.;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи умови спірного договору, суд не вбачає підстав вважати викладені у ньому умови недійсними, оскільки з цих умов зрозуміло та чітко викладено права та обов`язки сторін у справі.

Положення договору не містять зобов`язань чи обіцянок ФОП ОСОБА_2 про те, що позивач отримає в будь-якому випадку роботу в Німеччині, на підприємстві, що займається сортуванням пластикових і скляних пляшок від кока коли, фанти, спрайту.

Положення оспорюваного договору зводяться до того, що ФОП ОСОБА_2 зобов`язується ознайомити працівника з законодавством про працю та про статус іноземця в країні перебування, надати інформаційно - консультаційні послуги з питань реалізації праці за кордоном та сприятиме у пошуку потенційного роботодавця за кордоном, ознайомити працівника з умовами роботи в потенційного роботодавця, з отриманням від працівника документу з його підписом про таке ознайомлення, підготувати резюме працівника на українській та польській мовах, надати інформаційно - консультаційні послуги з питань інтерв`ювання працівника з потенційним роботодавцем та здійснюється міжнародні телефонні дзвінки до потенційних роботодавців стосовно працівника.

Тобто з даного договору слідує, що відповідач зобов`язувався надати інформаційно - консультаційні послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном, про що власне і був укладений договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 від 04.09.2018 року.

Аналізуючи викладене вище, в задоволенні позову про визнання договору про надання інформаційно - консультаційних послуг із посередництва у працевлаштуванні за кордоном від 04.09.2018 року недійсним слід відмовити.

Посилання позивача на недійсність договору у зв"язку з невідповідністю норм ЦК України та Постанови Міністерства соціальної політики України " Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном" суд не приймає до уваги, оскільки Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном регулюють господарську діяльність між суб`єктами господарювання в межах укладених з іноземним суб`єктом.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 грошових коштів одержаних без достатньої правової підстави у розмірі 7615 грн., реальні збитки у розмірі 32137 грн. та моральну шкоду в розмірі 150000 грн. суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом пункту 4.1 цього ж Договору замовник здійснює оплату інформаційно - консультаційних послуг, яка за проханням виконавця розбита на дві рівні суми, а саме в розмірі першої суми (аванс) 7615 грн., та другої суми після погодження працівника на виїзд на роботу. Кошти поверненню не підлягають.

Згідно копії акта про надання послуг до договору про надання інформаційно - консультативних послуг із посередництва у працевлаштуванні за кордоном від 10.10.2018 року, який складений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посередник на виконання умов викладених в договорі надав працівникові послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном, а працівник отримав надані послуги. З підписанням даного акту працівник підтверджує, що посередник надав йому повний комплекс послуг із працевлаштування за кордоном. Умови працевлаштування погоджені працівником. Працівник та посередник підтверджують про відсутність претензій один до одного щодо послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.

Тобто, підписавши вказаний акт позивач підтвердив те, що посередник (ФОП ОСОБА_2 ) надав йому повний комплекс послуг із працевлаштування за кордоном, що були передбачені договором, а тому грошові кошти в сумі 7615 грн. були отримані відповідачем правомірно.

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем ні до матеріалів справи, ні в судовому засіданні не надано доказів того, що внаслідок неналежного виконання договору йому завдано реальні збитки у розмірі 32137 грн.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування спричиненої моральної шкоди, то статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи те, що між сторонами виникли договірні відносини, а позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення йому моральних страждань з боку відповідача, позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.203,215,901,903 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та відшкодування шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Татарінова