ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 р.Справа № 480/1432/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. ,  Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання  Лисенко К.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 04.07.2019 року по справі № 480/1432/19

за позовом         ОСОБА_1      

до       Міністерства оборони України       третя особа        Сумський обласний військовий комісаріат   

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат (далі - Сумський ОВК), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у п. 42 протоколу від 09.11.2018 № 111 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;

-зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України,   третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії  задоволено частково.

Скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у п. 42 протоколу від 09.11.2018 № 111 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.

В задоволенні інших вимог – відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм  матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої  інстанції встановлено, що згідно з копією військового квитка НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , виданого Сумським об`єднаним міським військовим комісаріатом 19.12.1976 року ОСОБА_1 у складі військової частини № 18576 з 23.06.1986 по 09.07.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 36).

Відповідно до витягу із протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол від 30.03.2018 № 871) захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , 1949 року народження: "злоякісне новоутворення правої підщелепної залози гр. ІІ, ст. ІІІ Т2Т1М0. Гіпертонічна хвороба ІІ, ст. 2, ризик дуже високий. ІХС. Дифузний кардіосклероз. СН І. ФК 2 зі збереженою систологічною функцією лівого шлуночка. Церебральний атеросклероз. ХПМК ІІ ст. з астено-цефалгічним синдромом", що підтверджується військово-обліковими та медичними документами - захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 10).

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК Серія 12 ААА № 007678 позивачу 20.04.2018 встановлена ІІ група інвалідності безстроково (а.с. 11).

Департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради позивачу видано посвідчення інваліда ІІ групи (ветерана війни-інваліда війни) Серія НОМЕР_3 (а.с. 4).

У червні 2018 ОСОБА_1 звернувся до Сумського міського військового комісаріату із заявою від 26.06.2018, в якій просив призначити одноразову грошову допомогу у зв`язку з інвалідністю ІІ групи захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби на Чорнобильській АЕС (а.с. 32). До заяви позивачем було додано всі необхідні документи.

Подані ОСОБА_1 документи були направлені Сумським обласним військовим комісаріатом до Департаменту фінансів Міноборони (а.с. 31).

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум від 09.11.2018 № 111, оформленого протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум пункт 42 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що з 23.06.1986 по 09.07.1986 позивач був призваний на спеціальні збори, а 20.04.2018 йому встановлена інвалідність, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається військовозобов`язаним у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, заподіяного при виконанні обов`язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів. ОСОБА_1 інвалідність встановлена понад 3-х місячний термін (а.с. 39).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на на одноразову грошову допомогу навіть у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС як військовозобов`язаний у 1986 році. У 2018 році позивачу встановлена ІІ група інвалідності, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі – Закон № 2011-XII) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 цього Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вказаного закону, Кабінетом Міністрів України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року  Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК Серія 12 ААА № 007678 позивачу 20.04.2018 встановлена ІІ група інвалідності безстроково (а.с. 11), а відповідно до витягу із протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол від 30.03.2018 № 871) захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 10).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що  до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеної  у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17 та від 20 червня 2018 року у справі №806/750/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Начало формы

Конец формы

Відповідно до пунктів 4 та 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року, яка діяла на момент встановлення інвалідності позивачу) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

4)  встановлення військовослужбовцю  (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

6)  встановлення  військовослужбовцю строкової військової служби,  військовозобов`язаному  або резервісту, якого призвано на  навчальні (або перевірочні) та  спеціальні збори  чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Аналогічним чином врегульовано питання отримання одноразової грошової допомоги й абзацом першим підпункту 3 пункту 6 Порядку №975.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів вказує, що   умови набуття особою права на призначення та виплати одноразової грошової допомоги розрізняються залежно від її статусу та виду військової служби, яку проходила особа під час отримання поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання або настання нещасного випадку.

Так, військовослужбовці  мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з моменту встановлення інвалідності безвідносно до строку, який минув з моменту звільнення особи з військової служби до встановлення інвалідності, а  військовозобов`язані, яких призвано на спеціальні збори, мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 вказаного Закону, з моменту встановлення інвалідності у разі, якщо інвалідність, яка настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження спеціальних зборів, встановлена не пізніше ніж через три місяці після закінчення цих зборів.

При цьому згідно із частиною третьою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".  Військовозобов`язані  та резервісти  вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби,  служби у військовому резерві,  за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", указами Президента України.

Таким чином, виконання особою військового обов`язку як військовослужбовцем та як військовозобов`язаним розмежовує Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 цього Закону щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;  військовослужбовці  -  особи, які проходять військову службу;  військовозобов`язані  - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Частиною шостою статті 2 цього ж Закону встановлено види військової служби, до яких належать: строкова військова служба;  військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, саме Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає осіб, які належать до "військовослужбовців" та осіб, які є "військовозобов`язаними" в цілях застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З матеріалів справи встановлено, що позивач у 1975 році був зарахований у запас, відповідно до копії військового білету НУ № НОМЕР_2 (а.с.34). У 1986 році, як військовозобов`язаний був призваний на військові збори і в період з 23.06.1986 по 09.07.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, колегія суддів зазначає що будучи в статусі військовозобов`язаного під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач не відноситься до військовослужбовців, а тому не має право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах та в порядку, визначеному   для військовослужбовців пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Аналогічний підхід до застосування вищенаведених норм висловлено, зокрема, й у постановах Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №823/2144/17 та від 15 травня 2019 року у справі №806/1969/18.

Умови отримання одноразової грошової допомоги для військовозобов`язаних визначені пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач має право на одноразову грошову допомогу і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження, з огляду на наступне.

Умовами призначення і виплати, визначеним особам, відповідно до пункту 6 частини другої статті 16  Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразової грошової допомоги  у зв`язку із встановленням інвалідності є: 

1)  інвалідність настала  внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва),  при виконанні обов`язків військової служби,  або

2)  інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після  звільнення із служби,  закінчення зборів,  проходження служби у військовому резерві, але  внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Таким чином, аналізуючи норми пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за другою із вищевказаних умов встановлено обмеження тримісячним строком.

Таким чином, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XII для військовозобов`язаних, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право таких військовозобов`язаних на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності   після спливу трьох місяців від дня закінчення зборів, права на отримання одноразової грошової допомоги у військовозобов`язаних, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, не виникає.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеної  у постановах від 15 березня 2019 року у справі № 823/2144/17, від 05 серпня 2019 року у справі №2340/4995/18, від 03 вересня 2019 року у справі №2540/3070/18, від 17.10.2019 у справі № 285/1206/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Начало формы

Конец формы

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у складі військової частини № 18576 з 23.06.1986 по 09.07.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а ІІ група інвалідності йому встановлена 20.04.2018, тобто понад тримісячний строк з дня закінчення зборів.

А відтак,   позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що Міністерство оборони України, відмовляючи позивачеві у призначенні одноразової грошової допомоги, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права у частині   віднесення позивача до осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року по справі №480/1432/19 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до    Міністерства оборони України третя особа Сумський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.  

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко

Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва  А.О. Бегунц

Повний текст постанови складено  12.12.2019 року