_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/4945/19

Провадження № 2/520/2814/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06.12.2019 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Огренич І.В.

при секретарі - Грабовій Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, третя особа: Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена Гірка» Міністерства охорони здоров`я», про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , збільшивши позовні вимоги, просить ухвалити рішення, яким: визнати наказ Державного секретаря Міністерства охорони здоров`я України від 12.02.2019 року № 10-0 Про звільнення ОСОБА_1 незаконним; поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на роботі на посаді головного лікаря Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» МОЗ України, а також стягнути з Міністерства охорони здоров`я України, ЄДРПОУ 00012925 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 18 березня 2019 року до дня поновлення на роботі із розрахунку 745, 76 грн. (сімсот сорок п`ять гривень сімдесят шість коп..) за кожен день вимушеного прогулу. При цьому позивач посилається на те, що 12 лютого 2019 року Державний секретар Міністерства охорони здоров`я України видав наказ про його звільнення з посади головного лікаря Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» МОЗ України, достроково розірвавши контракт від 16 червня 2014 року №793 на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України. Підставою для видання Наказу зазначено контракт від 16 червня 2014 року №793, лист Одеської обласної державної адміністрації від 17.12.2018 року №9573/1/01-43/8082/2-18, акт про проведення комісійної перевірки МОЗ України в Державному закладі «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України. Позивач вважає, що наказ державного секретаря Міністерства охорони здоров`я України про його звільнення є незаконним, так як виданий з порушенням норм законодавства про працю, а також Положень про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженого Постановою КМУ від 19.03.1993р. №203 та Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2013 року №818, а тому він вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Огренич І.В.

Ухвалою судді від 13.03.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Довгопола А.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач - представник Міністерства охорони здоров`я України – Мовіле О.С. який приймав участь в режимі відеоконференції, просив у задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у відзиві, а саме зауважив на те, що не було порушено процедури звільнення позивача.

3-я особа: представник Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена Гірка» Міністерства охорони здоров`я» - Ткаченко В.О., проти задоволення позову не заперечував.

Слід зазначити, що судові засідання по справі проводились у режимі відео конференції з Господарським судом Київської області за участю представника відповідача Міністерства охорони здоров`я України. Через технічну несправність судове засідання призначене на 06 грудня 2019 року було перервано, однак зважаючи на стадію процесу та з метою не затягування розгляду справи сторони звернулись до суду з заявами про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України» є державним спеціалізованим (спеціальним) санаторно-курортним закладом, заснований на державній власності, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України та є закладом охорони здоров`я, що забезпечує надання санаторно-курортного лікування дітям, хворим на туберкульоз органів дихання та дітям, хворим на неспецифічні захворювання легень, з використанням природних лікувальних ресурсів курортів; (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

Наказом Міністра охорони здоров`я України № 103-0 від 14.10.2002 року ОСОБА_1 було призначено на посаду головного лікаря дитячого санаторію «Зелена гірка».

16 червня 2014 року між Міністерством охорони здоров`я України, в особі Міністра Мусія Олега Степановича, та ОСОБА_1 укладено контракт № 793, згідно умов якого позивача було призначено на посаду головного лікаря Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України.

В пункті 7.1 сторони домовилися, що Контракт діє з 16.06.2014 року до 17.06.2019 року і набирає чинності з дня його підписання сторонами.

Цього ж дня, 16 червня 2014 року Міністром хорони здоров`я України ОСОБА_2 було видано наказ № 101-о про переукладення контракту з ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 03.09.2018 по 10.09.2018 року Комісією МОЗ України проведено комісійну перевірку з питань дотримання статутної діяльності Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України», Одеська область, м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89.

За результатами перевірки складено Акт з якого вбачається, що Комісією були виявлені порушення головним лікарем Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_1 пункту 3.2.2. контракту, а саме: не забезпечено раціональний добір кадрів та розстановку медичних кадрів, умови для підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників Закладу. Не вжито необхідних заходів щодо дотримання правил протипожежної безпеки. Керівником порушено пункт контракту 3.2.6. зокрема в частині забезпечення дотримання санаторно-курортним закладом чинних протипожежних норм. Станом на 10.09.2018 року Закладом не проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, разом з тим виготовлено технічні паспорти, укладено договір № 47/94 від 24.05.2018 року з ПП «Дельта-Консалтінг» на проведення оцінки майна та триває процес оформлення права власності, чим не дотримано вимоги пункту 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пропозицій Комісії МОЗ України, що проводила комісійну перевірку з питань дотримання статутної діяльності Державного закладу «Дитячий і спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України», за порушення виконання умов контракту, притягнути до дисциплінарної відповідальності головного лікаря Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_1 та достроково розірвати з ним контракт.

Порядок погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2013 р. № 818 «Про затвердження Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203» визначає процедуру погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих держадміністрацій призначення на посаду та звільнення з посади (крім звільнення за власним бажанням) керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, крім керівників підприємств, установ, організацій Збройних Сил та інших військових формувань, МВС, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

Відповідно до пункту 3 Порядку погодження, у пропозиції щодо погодження звільнення з посади керівника підприємства зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, громадянство, найменування займаної посади на час подання документів, підстава для звільнення. До зазначеної пропозиції додаються копія заяви про звільнення, біографічна довідка кандидата на посаду (з фотокарткою розміром 4x6сантиметрів), засвідчена підписом керівника кадрової служби, який скріплений печаткою.

В пункті 4 Порядку передбачено, що пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства, яке зареєстроване на території міста обласного і республіканського Автономної Республіки Крим значення, погоджується відповідно з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою облдержадміністрації.

Державний секретар Міністерства охорони здоров`я України Янчук Артем листом від 11.10.2018 № 11.3-14/2535/27093 звернувся до голови Одеської обласної державної адміністрації щодо погодження звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря ДЗ «Зелена гірка».

Слід звернути увагу, що до вказаного листа було додано лише біографічну довідку позивача на 1 аркуші.

У зв`язку з чим, виконуючий обов`язки голови обласної державної адміністрації Шаталова С.М. листом від 23.10.2018 року № 7899/01-43/6766/2-18 звернулася до МОЗ України за додатковими матеріалами, зокрема, стосовно порушення головним лікарем ДЗ «Зелена гірка» умов контракту.

Листом від 20.11.2018 року № 11.3-14/2124/30869 МОЗ України надано витяг з Акту проведення комісійної перевірки МОЗ України в Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України».

Пунктом 5 Порядку погодження встановлено, зокрема, що за дорученням голови місцевої держадміністрації пропозиція керівника центрального органу виконавчої влади щодо звільнення з посади керівника підприємства розглядається в галузевому структурному підрозділі місцевої держадміністрації, який готує відповідні пропозиції.

Пропозиції галузевого структурного підрозділу місцевої держадміністрації та висновок голови місцевої держадміністрації про результати проведеної співбесіди зазначаються у картці погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства, яка складається за формою згідно з додатком.

Відповідно до пункту 6 Порядку погодження, повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

У разі погодження головою місцевої держадміністрації пропозиції щодо звільнення з посади керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади видає у дводенний строк наказ про звільнення (пункт 10 Порядку погодження).

Листом Одеської обласної адміністрації від 17.12.2018 року № 9573/3/1/01-43/8082/2-18 було погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря ДЗ «Зелена гірка» та надано Картку погодження звільнення з посади керівника підприємства, установи та організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади головного лікаря ДЗ «Зелена гірка» Середи Ігоря Володимировича, з пропозицією погодження звільнення Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації.

Наказом Державного секретаря Міністерства охорони здоров`я України Янчук Артемом від 12 лютого 2019 року № 10-о було звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України», достроково розірвавши контракт від 16 червня 2014 року № 793, на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Слід зазначити, що наказ — це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов`язковий для виконання підлеглими. Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в його тексті. Право підписання наказів визначається законодавством: зазвичай це право мають керівники установ, їхні перші заступники, а також деякі посадові особи відповідно до їх повноважень і компетенції. Наказ діє доти, доки не буде скасований (особою, яка його підписала, або вищою інстанцією) або поки не буде виконаний чи поки не закінчиться термін його дії, вказаний у самому наказі. Наказ не має юридичної сили та підлягає скасуванню, якщо він виданий із порушеннями встановлених правил.

Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що оскаржуваний наказ виданий з порушенням норм законодавства про працю, а також Положень про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженого Постановою КМУ від 19.03.1993р. №203 та Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2013 року №818, з огляду на наступне.

Відповідно до 4.2, ч.4 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №818, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голова місцевої держадміністрації під час розгляду пропозиції щодо погодження звільнення з посади керівника підприємства враховує усні чи письмові пояснення особи, що звільняється. Висновок, зокрема, голови місцевої держадміністрації про результати проведеної співбесіди зазначаються у картці погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства, яка складається за формою згідно з додатком.

В пункті 6 Постанови КМУ №818 зазначено, що повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

Відповідно до п.10 Постанови КМУ №818, у разі погодження головою місцевої держадміністрації пропозиції щодо звільнення з посади керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади видає у дводенний строк наказ про звільнення.

Судом встановлено, що при погодженні звільнення позивача з посади головного лікаря ДЗ «Зелена гірка» МОЗ України, голова Одеської обласної державної адміністрації, в порушення вимог чч.2, 4 п.5 Постанови КМУ №818, не надав йому жодної можливості подати будь-які письмові чи усні пояснення з приводу звільнення. Не було зазначено про відсутність пояснень і у картці погодження, наданій до листа Одеської обласної державної адміністрації від 17.12.2018 року №9573/1/01-43/8082/2-18.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з положень ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В порушення даних вимог закону, сторона відповідача жодним чином не спростувала зазначеного вище факту, а лише зауважив, що МОЗ України не повинен контролювати чи відбирались такі пояснення чи ні.

Натомість на думку суду відповідач, отримавши лист Одеської обласної державної адміністрації від 17.12.2018 року №9573/1/01-43/8082/2-18, повинен був звернути уваги на той факт, що позивачу не було надано можливості надати свої пояснення з приводу звільнення.

Окрім того, в порушення п.10 Постанови КМУ №818, відповідач видав наказ про звільнення позивача з пропуском встановленого дводенного строку з моменту отримання погодження голови Одеської обласної державної адміністрації. Тобто Наказ було видано не 20.12.2018 року, як того вимагає п. 10 Постанови КМУ №818, а майже через два місяці - 12.02.2019 року.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 04.07.2018 року у справі № 703/4198/16-ц підкреслює про необхідність дотримання дводенного строку під час видання наказу про звільнення керівника державного підприємства після отримання погодження голови обласної державної адміністрації в порядку, встановленому статтею 253 ЦК України.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Також ч.2 п. 16 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній, власності, затвердженого Постановою КМУ від 19.03.1993р. №203 зазначено, що розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивач в період з 09 по 18 лютого 2019 року був тимчасово непрацездатним, що підтверджується листком непрацездатності серії 752895 виданого КУ «МКЛ № 11».

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Аналогічні правила застосовуються і до випадків звільнення працівника з підстав, передбачених ст.41 КЗпП (ч.3 цієї норми).

У п.17 постанови Пленуму ВС «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.92 №9 містяться роз`яснення про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП), які стосуються як передбачених стст.40, 41 КЗпП випадків, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Разом з тим зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п.4 ст.36 КЗпП, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст.40, 41 КЗпП. Це виключає охоплення змістом терміна «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст.ст.40, 41 КЗпП або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, виходячи з нормативного (а не сутнісного) тлумачення пп.4, 8 ст.36, ч.3 ст.40, ч.3 ст.41, ст.ст.40, 41 КЗпП та ураховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом — п.8 ст.36 КЗпП, а не у зв`язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми ч.3 ст.40 КЗпП на ці правовідносини не поширюються.

Вказана правова думка викладена в Постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року за № 6-156цс12.

Разом з тим в рішенні Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року по справі № 2-425/2018 (6960/18) вказано, що істотними умовами укладення контракту є передбачення строку його дії, підстав його припинення чи розірвання. Таким чином, контракт укладається на строк, який встановлюється за погодженням сторін та містить чітке зазначення, коли розпочинається строк дії контракту та коли він закінчується.

Проте наведене не може бути підставою для незастосування до працівників, які працюють відповідно до укладеного контракту, положень частини третьої статті 40 Кодексу, і такі працівники не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність та дискримінацію цієї категорії працівників, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Положеннями ч.3 ст.40 Кодексу закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 липня 1998 року N 12-рп/98 вказав, що "умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу законів про працю України)" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч.3 ст. 40 Кодексу є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

У статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, зокрема у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, тому для забезпечення конституційного права кожного на працю, встановленого ст.43 Основного Закону України, повинні бути закріплені певні гарантії, а саме заборона на звільнення працівника з ініціативи власника в період тимчасової непрацездатності такого працівника.

Закріплення в Основному Законі України права громадян на соціальний захист сприяє виконанню обов`язку держави зі створення умов для реалізації громадянами права на працю, що корелюється з вимогами приписів Основного Закону України (частина друга статті 43) та Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (статті 16, 17), а заборона звільнення працівника з ініціативи власника у період перебування такого працівника у відпустці є такою, що забезпечує реалізацію його конституційного права на відпочинок, закріпленого статтею 45 Конституції України.

З приписів Конституції України випливає, що незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995р., середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Застосування такого порядку розрахунків узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-195цс14 та у справі №6-2807цс16.

Зокрема у правовому висновку Верховного суду України у справі № 6- 2807цс16 зазначається, що механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.

Судом при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу також враховується, що термін дії контракту № 793 від 16 червня 2014 року укладеного між Міністерством охорони здоров`я України, в особі Міністра Мусія Олега Степановича, та ОСОБА_1 закінчився 17.06.2019 року (середн.зар.-334,61 грн. х 4 місяця =29111,07 грн.).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по виплаті середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню в сумі 29111,07 грн.

Статтею 43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, третя особа: Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена Гірка» Міністерства охорони здоров`я», про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) – задовольнити частково.

Визнати наказ Державного секретаря Міністерства охорони здоров`я України від 12.02.2019 року №10-0 Про звільнення ОСОБА_1 незаконним.

Поновити ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на посаді головного лікаря Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена Гірка» Міністерства охорони здоров`я».

Стягнути  з Міністерства охорони здоров`я України (ЄДРПОУ 00012925) на користь  ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулуу розмірі 29111 (двадцять дев`ять тисяч сто одинадцять) гривень 07 коп., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийнятті постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

                 Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2019 року.

                      Суддя                                        Огренич І. В.