Справа № 748/562/16-к Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/231/19  Категорія -  ст.246 КК України  Доповідач         ОСОБА_2  

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2  

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 

 з участю: прокурора  ОСОБА_6 

 представника потерпілого  ОСОБА_7 

 захисника  ОСОБА_8 

 обвинуваченого  ОСОБА_9 

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження 

№ 12015270270000611 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець села Горінчово Хустського району Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, освіта неповна середня, працює найманим працівником у ДП «Чернігівський військовий лісгосп», раніше не судимий,

визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.246 КК України (в редакції статті від 01.09.2001 року) та виправдано, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Цивільний позов прокурора до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев - залишено без розгляду.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Як зазначив у вироку місцевий суд, згідно обвинувального акту у редакції від 23 листопада 2018 року, ОСОБА_9 , за попередньою змовою з особою, матеріали кримінального провадження відносно якої, виділено в окреме провадження, у період часу з 21.07.2015 року по 22.07.2015 року, перебуваючи на території лісового фонду ДП «Чернігівське лісове господарство», в урочищі «Козлянське», виділ 3, квартал 89, майстерської дільниці №7 ДП «Чернігівлісгосп», в адміністративних межах Левковицької сільської ради Чернігівського району, умисно, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, як важливого елемента навколишнього природного середовища, відповідно до статті 4 Лісового кодексу України, на землях державного лісового фонду, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, без передбаченого законом дозволу, не маючи лісорубного квитка (ордеру), за допомогою бензопили марки «Oleo-Mac» та ножівки по дереву, здійснили незаконну порубку 13 сироростучих дерев породи «Дуб звичайний», з яких діаметром на пні: 125 см  1 пень; 77 см  1 пень; 71 см  1 пень; 70 см  2 пні; 69 см  1 пень, 67 см  1 пень, 60 см  2 пні, 56 см  1 пень, 55 см  1 пень; 41 см  1 пень; 28 см  1 пень; 4 сироростучих дерева породи «Ясень звичайний», з яких діаметром на пні: 27 см  1 пень; 24 см  1 пень; 22 см  1 пень; 21 см  1 пень, та 1 сироростуче дерево породи «Ліщина» діаметром на пні 22 см, знищивши тим самим вказані дерева, внаслідок чого погіршились екологічні властивості лісу, його кількість, захисні, водоохоронні функції, заподіявши своїми діями істотну шкоду державі в особі Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» на загальну суму 127050,62 грн. 

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковано за ст.246 КК України (в редакції статті від 01.09.2001 року), як незаконна порубка дерев у лісах, що заподіяло істотну шкоду.

Виправдовуючи ОСОБА_9 на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, місцевий суд вказав, що стороною обвинувачення у ході судового розгляду не надано допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження винуватості останнього у вчиненні злочину, передбаченого ст.246 КК України (в редакції статі від 01.09.2001 року).

Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України (в редакції статті від 01.09.2001 року) і призначити йому покарання у виді арешту на строк 3 місяці. Задовольнити цивільний позов прокурора та стягнути з ОСОБА_9 у рахунок відшкодування завданої шкоди 127050,6 грн. В обґрунтування скарги послався на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. На думку апелянта, матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів винуватості ОСОБА_9 . Вказав, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які брали участь у документуванні злочинної діяльності ОСОБА_9 . Також зазначив, що твердження обвинуваченого про непричетність його до вчинення злочину, незважаючи на те, що він був виявлений на місці події, спростовується показаннями свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , за свідченнями яких двоє чоловіків тікали в бік кукурудзяного поля по приїзду працівників поліції на місце події. При цьому свідок ОСОБА_14 розгледів одного з чоловіків, яким виявився ОСОБА_9 . Висновки суду про те, що досліджені докази не доводять винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, на думку апелянта, є передчасними. Вказав на необґрунтоване визнання місцевим судом недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 22.07.2015 року. Так, поняті ОСОБА_15 і ОСОБА_16 хоча і перебувають у трудових відносинах з ДП «Чернігівлісгосп», але не є зацікавленими особами, оскільки не мають власного процесуального інтересу у результатах даного кримінального провадження. Також вказав на необґрунтоване визнання місцевим судом недопустимими доказами  матеріальної оцінки лісосіки, розрахунку розміру шкоди, відомості перерахунку пнів самовільної рубки та акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.07.2015 року. Зазначив, що стороною обвинувачення повністю доведено вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Крім того, вказав, що експертний висновок ЧК-553 від 07.11.2016 року Чернігівської ТПП та висновок Чернігівського КНІДСЕ №3802/16-24 від 19.10.2016 року, які були надані стороною захисту, необґрунтовано покладено в основу виправдувального вироку як допустимі та достовірні докази. 

Заслухавши доповідь судді; прокурора та представника потерпілого, котрі підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених вище підстав; обвинуваченого та його захисника, які просили залишити вирок суду без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, згідно ч.3 ст.370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Проте, як убачається зі змісту вироку суд, виправдовуючи ОСОБА_9 за ст. 246 КК України, наведених вище вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

Зокрема, суд першої інстанції, дослідивши безпосередньо в ході судового розгляду показання обвинуваченого, представника потерпілого, свідків, а також письмові докази, дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_9 поза розумним сумнівом.

Разом з тим, колегія суддів, допитавши обвинуваченого, свідків та дослідивши письмові докази по кримінальному провадженню, вважає, що такий висновок місцевого суду є передчасним.

Так, допитані у судовому засіданні апеляційного суду свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_17 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, підтвердили, що 22 липня 2015 року, на місці незаконної порубки дерев, в урочищі «Козлянське», поблизу с. Зайці Чернігівського району, під час завантаження спиляної деревини, був виявлений саме обвинувачений ОСОБА_9 . 

А тому колегія суддів вважає, що місцевий суд дав неправильну оцінку наявним доказам у справі та дійшов помилкового висновку про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ст.246 КК України (в редакції статті від 01.09.2001 року), що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Проте, слід зазначити, що диспозицією ст.246 КК України, в редакції на момент вчинення ОСОБА_9 діяння, була передбачена відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду.

Тобто, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.246 КК України, є заподіяння істотної шкоди.

01 січня 2019 року набрав чинності Закон України № 2531-VIII від 06 вересня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», яким ч.1 ст.246 Кримінального кодексу України викладено в такій редакції:

"Незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, -

караються штрафом від тисячі до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк."

Також вказаним Законом внесено Примітку до вказаної статті, відповідно до якої:

1. У цій статті істотною шкодою вважається така шкода, яка у дві тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

2. У цій статті тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у п`ять тисяч і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

З набранням чинності цим Законом змінилось поняття «істотної шкоди» як ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, що призвело до часткової декриміналізації.

Чинна редакція ч.1 ст.246 КК України охоплює істотну шкоду, яка досягла розміру, що у 2000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян або іншу істотну шкоду, завдану навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Як передбачено пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, для цілей кваліфікації кримінальних правопорушень неоподатковуваний мінімум доходів громадян обчислюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу, - п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на один місяць), встановленого законом про державний бюджет на 01 січня відповідного року. Із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2015 року, встановленого статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» в розмірі 1218 грн., податкова соціальна пільга складає 609 грн. (половина розміру прожиткового мінімуму).

Відповідно до обставин, викладених в обвинувальному акті, ОСОБА_9 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України (в редакції статті від 01.09.2001 року). Розмір істотної матеріальної шкоди, завданої державним інтересам у сфері охорони природного навколишнього середовища в особі Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» на загальну суму 127050,62 грн., що є меншим, ніж 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів, в ході досудового розслідування не встановлена.

Згідно ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Тобто, вказаний закон про кримінальну відповідальність поліпшує становище ОСОБА_9 , а тому відповідно до ч.1 ст.5 КК України має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Згідно вимог ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

З урахуванням викладеного, у суду апеляційної інстанції відсутні відповідні повноваження для скасування виправдувального вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України (набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою).

Відтак, вирок суду підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст.409 КПК України у зв`язку з невідповідністю висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, в ході якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального та кримінального процесуального законів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, 

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора  задовольнити частково.

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2018 року щодо ОСОБА_9  скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 

СУДДІ:

ОСОБА_3  ОСОБА_2  ОСОБА_4