ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/807/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія: на ухвалу Годік Л. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Черкаси:

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

суддіСіренка Ю.В., Гончар Н.І.

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2019 про повернення позовної заяви (суддя в суді першої інстанції - Годік Л.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна про скасування фіктивної власності,

в с т а н о в и в :

02.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив встановити, що ОСОБА_2 передачу майна ОСОБА_4 і ОСОБА_3 провела за відсутності повноважень з порушенням порядку дарування і реєстраційних дій, всупереч Договору дарування від 27.05.1994; зобов`язати ОСОБА_2 розірвати Договори дарування від 29.08.2017 з обома сторонами - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на майно по АДРЕСА_1 і повернути його до відання Договори дарування від 27.05.1994; зобов`язати ОСОБА_8 скасувати усі попередні нотаріальні дії і рішення від 29.08.2017 щодо прав власності на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_3 повернути дарунок ОСОБА_2 в зв`язку з загрозою його втрати за невиконання обов`язків по характеру відносин; зобов`язати ОСОБА_4 повернути дарунок ОСОБА_2 в зв`язку з загрозою його втрати за невиконання обов`язків по суті відносин.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.10.2019 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, оскільки вона не містить змісту позовних вимог, викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини. Також, з позову не зрозуміло, яке право позивача порушено, невизнано чи оспорюється відповідачами, що саме має на увазі позивач ставлячи вказані позовні вимоги, враховуючи, що у позові мова йде про договори дарування стороною по яким він, ОСОБА_1 , не являється.

Позивач 15.10.2019 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подав пояснення в якості усунення недоліків.

У послідуючому ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2019 позовну заяву у справі повернуто у зв`язку з тим, що позивачем не усунуто вказані судом недоліки, так як надані позивачем поясненна не можна розцінювати як усунення недоліків.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав 01.11.2019 апеляційну скаргу в якій, посилаючись на її незаконність, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду, вказуючи на те, що підстав для повернення позовної заяви по незрозумілості і нечіткості недостатньо.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень частини1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу (форма та зміст позовної заяви та документи, що до неї додаються), протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3 статті 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повертаючи позовну заяву у справі, суд виходив з того, що її зміст не відповідає вимогам, встановленим процесуальним законодавством, а позивачем не усунуто вказані судом недоліки, оскільки надані позивачем поясненна не можна розцінювати як усунення недоліків, однак з правильністю таких висновків суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може.

В поданому позивачем до суду першої інстанції поясненні, на виконання приписів ухвали від 03.10.2019 про залишення без руху його позовної заяви, позивач, в його розумінні, виклав зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує дані позовні вимоги.

При цьому та обставина, що позивачем подано пояснення, а не заяву про усунення недоліків позовної заяви, значення, на думку апеляційного суду, не має, і колегія вважає це занадто заформалізованим підходом суду першої інстанції до тлумачення вимог процесуального законодавства, який обмежує право особи на доступ до правосуддя.

Так, в статті 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Вимоги до позовної заяви викладені в статті 175 ЦПК України.

Зокрема, даною нормою передбачено, що позовна заява повинна містити: а саме: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року, зокрема, зазначено, що у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов`язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів.

Таким чином, питання, що стосується викладу обставин справи, з`ясування предмету позову (що конкретно вимагає позивач) та підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, залучення до розгляду справи сторін та третіх осіб суд міг вирішити в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36).

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Суд першої інстанції помилково та необґрунтовано вказав про наявність таких недоліків у позовній заяві, які б свідчили про неможливість відкриття провадження за нею, чим порушив право позивача на доступ до правосуддя. У разі необхідності, суд в судовому засіданні на стадії підготовчого провадженнямає можливість вирішити питання, що стосуються викладу обставин справи, з`ясування предмету позову та підставу позову, змісту вимоги.

Таким чином суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону та прийшов до помилкового висновку про повернення позову з вищевказаних підстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6) колегія суддів вважає, що постановлена Уманським міськрайонним судом Черкаської області ухвала від 16.10.2019 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, тобто порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 258, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2019 про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна про скасування фіктивної власності - скасувати.

Матеріали даної цивільної справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття, подальшому провадженню не перешкоджає та касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 11.12.2019 року.

Суддя-доповідач

Судді