ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
04.09.2009 р. 15:24 год. № 2а-9730/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О. при секретарі судового засідання Чернишевої О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної податкової адміністрації України (далі -Позивач)
до 1. Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вольфа Олександра Леонідовича (далі -Відповідач 1)
2. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відповідач 2)
третя особа:ОСОБА_1
провизнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження
представники
від Позивача:Кириченко С.П. (довіреність від 31 березня 2008 року № 20-76/812)
від Відповідача 1: від Відповідача 2:Рублевська Н.П. (довіреність від 12 грудня 2008 року № 25-22/1207) Рублевська Н.П. (довіреність від 12 грудня 2008 року № 25-22/1207)
від третьої особи:Костенко М.В. (довіреність від 25 листопада 2008 року)
обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вольфа О.Л. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2009 року № 13928769 та зобов`язання усунути допущене порушення; про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вольфа О.Л. про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2009 року № 13928769 та зобов`язання старшого державного виконавця відділу примусового виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вольфа О.Л. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам статті 19 Закону України „Про виконавче провадження" у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2009 року № 18/53, виданому на виконання постанови Київського адміністративного апеляційного суду від 30 червня 2009 року у справі № 18/53 (2-а-13040/08)р. не зазначено прізвище судді та секретаря, які підписали виконавчий листа, а також не зазначено номер рішення, за яким видано виконавчий лист. За таких обставин державний виконавець, на думку представника Позивача, протиправно прийняв до виконання згаданий виконавчий лист.
Надалі представник Позивача змінив підстави позову, стверджуючи, що державний виконавець протиправно прийняв до виконання згаданий вище виконавчий лист, оскільки всупереч вимогам пункту 3 частини 1 статті 19 Закону України „Про виконавче провадження" у ньому не зазначено індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.
Представник Відповідачів щодо позову заперечила з огляду на те, що, оскаржувані дії державного виконавця та винесена ним постанова про відкриття виконавчої провадження є правомірними та відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження".
Крім того, відповідно до частини 3 статті 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а тому відповідачем у справі не може бути державний виконавець.
Третя особа в судове засідання не прибула, представника не направила, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлена належним чином. У наданих суду письмових поясненнях представник третьої особи заперечує щодо задоволення позову, вважаючи його необґрунтованим.
Ухвалою суду від 14 серпня 2009 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 27 серпня 2009 року.
У судовому засіданні 27 серпня 2009 року представником Позивача подано доповнення до позовної заяви, зокрема змінено підстави позову. З огляду на викладене в судовому засіданні оголошувалась перерва до 04 вересня 2009 року.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 04 вересня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
На примусове виконання до Департаменту державної виконавчої служби надійшов виконавчий лист від 17 липня 2009 року № 18/53, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва щодо примусового виконання постанови Київського адміністративного апеляційного суду від 30 червня 2009 року у справі № 18/53 (2-а-13040/08)р. про поновлення Державною податковою адміністрацією України ОСОБА_2 на посаді начальника головного відділу податкової міліції -першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва з 10 листопада 2008 року.
У згаданому виконавчому листі не зазначено ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності боржника -Державної податкової адміністрації України.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вольфа О.Л. від 27 липня 2009 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 17 липня 2009 року № 18/53, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.
Відповідно до частини 3 статті 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а тому належним Відповідачем у справі є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України „Про виконавче провадження" (далі -Закон).
Згідно з положеннями статті 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до абзацу другого статті 5 Закону державний виконавець здійснює всі необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.
Частиною 1 статті 24 Закону передбачено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений на виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Положеннями статті 19 Закону визначено вимоги до виконавчого документа. Зокрема, пунктом 3 частини 1 цієї статті встановлено, що у виконавчому документі повинно бути вказано найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб -платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.
Таким чином, зазначення ідентифікаційного коду суб`єкта господарської діяльності боржника не є обов`язковим у виконавчому документі, а тому його відсутність жодним чином не перешкоджає відкриттю виконавчого провадження та вчинення інших виконавчих дій.
Водночас, відповідно до положень пункту 3.6.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 15 грудня 2009 року № 74/5, передбачено, що у разі, якщо після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження буде встановлено невідповідність виконавчого документа вимогам пункту 3 частини 1 статті 19 Закону, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та негайно повідомляє стягувану про необхідність звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог чинного законодавства. У разі усунення обставин, що стали підставою для відкладення проведення виконавчих дій, державний виконавець продовжує виконання рішення у порядку, установленому Законом.
Тобто, невідповідність виконавчого документа вимогам пункту 3 частини 1 статті 19 Закону не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що виконавчий лист від 17 липня 2009 року № 18/53, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва, містить усі обов`язкові реквізити, які мають бути зазначені у виконавчому документі. При цьому не є обов`язковим зазначення у згаданому виконавчому листі ідентифікаційного коду суб`єкта господарської діяльності боржника - Державної податкової адміністрації України, а його відсутність не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, відкладення проведення виконавчих дій та/або скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин суд вважає позов необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 3, 5, 19, 24 Закону України „Про виконавче провадження", статтями 159, 161-163, 181 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до частини першої статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Власенкова О.О.