ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
02.10.2009 р. < Час проголошення > № 2а-8640/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.
за участю:
секретаря
судового засіданні Кузьменкової С.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу
за позовною заявою ОСОБА_1
доуправління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в місті Києві
проскасування рішення та зобов`язання вчинити дії.
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в місті Києві (далі -управління у справах громадянства, відповідач) про скасування рішення відповідача від 10 червня 2009 року, яким позивачу тимчасово відмовлено у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон (далі -паспорт для виїзду за кордон), а також - зобов`язання управління у справах громадянства видати зазначений паспорт.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що у вересні 2008 року звернувся до відповідача з завою про видачу паспорта для виїзду за кордон (далі -паспорт для виїзду за кордон), оскільки попередній паспорт немає місця для розміщення відповідних відміток про перетин кордону та віз. Позивачу управлінням у справах громадянства тимчасово відмовлено у видачі паспорту громадянина України, у зв`язку з чим на адресу позивача було направлено повідомлення про відмову у видачі закордонного паспорту від 16 липня 2009 року.
ОСОБА_1 вважає, що прийняте рішення відповідача про тимчасову відмову у видачі паспорта для виїзду за кордон є незаконним, оскільки порушує його права, свободи та інтереси, а також суперечить ст. 64 Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, просив справу розглядати у їх відсутності. В обґрунтування заперечень на позов надав письмові пояснення, в яких зазначив, що, дійсно, до управління у справах громадянства позивач звертався з клопотанням щодо оформлення паспорту для виїзду за кордон і останньому було тимчасово відмовлено за наступними обставинами.
З метою встановлення наявності або відсутності підстав, які б обмежували громадянина у праві виїзду за кордон згідно статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в України громадян України`була направлена особиста заява ОСОБА_1 до Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України (далі -ДІТ) про видачу довідки про відсутність (наявність) судимості, притягнення до кримінальної відповідальності.
В результаті запиту було встановлено, за обліками оперативно-довідкової картотеки ДІТ слідчим управлінням Служби безпеки України в місті Києві в 2007 році було порушено кримінальну справу №306 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 201 Кримінального кодексу України. На час звернення позивача до управління у справах громадянства провадження у кримінальній справі закінчено не було, а тому, на підставі пункту третього статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», підпункту 3 пункту 22 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року №231 було прийнято рішення про тимчасову відмову ОСОБА_1 у видачі паспорта для виїзду за кордон, про що заявника було повідомлено.
Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представника позивача та його представника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з пояснень позивача та матеріалів справи, 03 листопада 2006 року слідчим управлінням Служби безпеки України за фактом незаконного переміщення через митний кордон України історичних та культурних цінностей, холодної зброї порушено кримінальну справа №306 за ознаками злочину, передбаченого частиною першої статті 201 Кримінального кодексу України, а 30 січня 2007 року в межах зазначеної справи відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за частиною другою статті 201 Кримінального кодексу України та обрано запобіжний захід -підписку про невиїзд.
12 лютого 2007 року, а потім - 13 березня 2007 року в межах зазначеної кримінальної справи порушено кримінальну справу відносно позивача за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 201 Кримінального кодексу України, а 24 вересня 2008 року -за частиною другою статті 201 Кримінального кодексу України (обвинувальний висновок, затверджений заступником Генерального прокурора України 11 жовтня 2008 року)
На час позовних вимог ОСОБА_1 кримінальну справу відносно останнього не закінчено.
У вересні 2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, за результатом розгляду якої останнім 10 червня 2009 року прийнято рішення про тимчасову відмову у видачі вказаного паспорту та зазначено підставу -порушення кримінальної справи відносно громадянина, провадження якої не закінчено, у зв`язку з чим на адресу ОСОБА_1 направлено відповідне повідомлення від 16 липня 2009 року №11/921.
Під час перебування ОСОБА_1 на підписці про невиїзд останній декілька разів перетинав кордон за дозволом судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, що підтверджується доданим до матеріалів справи відповідним дозволом та ксерокопією закордонного паспорту, що використовувався позивачем до часу звернення до управління у справах громадянства.
Згідно з положеннями Указу Президента «Про паспорт громадянина України для виїзду за кордон`від 28 жовтня 1993 року № 491/93 паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання державного кордону України та перебування за кордоном. Пунктом восьмим Указу визначено, що правила та порядок оформлення і видачі паспортів визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України підписка про невиїзд -це письмове зобов`язання підозрюваного або обвинуваченого не відлучатися із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України`та Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення`від 31 березня 1995 року №213 регламентує порядок та здійснення дій відповідними органами щодо видачі громадянам України паспорту для виїзду за кордон.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з виконанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення) дії; безсторонньо; добросовісно; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації тощо.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в України громадян України»(далі -Закон) передбачено підстави для тимчасової відмови у видачі паспорта для виїзду за кордон, у тому числі - порушення кримінальної справи до закінчення провадження у справі. Крім того, цією статтею визначено право відповідних органів на вилучення паспорта у громадянина за наявності підстав і обмеження його видачі.
Тобто дії управління у справах громадянства вчинені у межах повноважень, наданих законом відповідачу, а також узгоджуються з пунктом 22 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року №231, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Обставина, що позивач мав можливість перетинати кордон за дозволом суду під час знаходження на підписці про невиїзд не може визначати протиправність дій управління у справах громадянства щодо тимчасової відмови йому у видачі паспорту для виїзду за кордон.
Разом з тим судом встановлено, що відповідачем порушено терміни розгляду заяви ОСОБА_1 , визначені статтею 5 Закону, а саме -повідомлення про прийняте рішення громадянину було направлено майже через дев`ять місяців, що значно перевищує законодавчо встановлений трьохмісячний термін з дня подання документів.
Проте, порушення строків розгляду даної заяви управлінням у справах громадянства не може бути підставою для задоволення позову та зобов`язання останнього видати позивачу паспорт для виїзду за кордон, оскільки не усуває обставини знаходження останнього на підписці про невиїзд.
Оскільки відповідач діяв в межах та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством України, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 7, 71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому статями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя О.В. Пісоцька