Справа № 2-112/2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року             Новоайдарський районний суд Луганскої області

у складі:     головуючого судді – Добривечіра Л.Д.

при секретарі – Московченко О.В.

з участю:     прокурора – Перової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Новоайдар цивільну справу за позовом прокурора Новоайдарського району в інтересах ОСОБА_1 до СТОВ «Деметра» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 593, 65 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Новоайдарського району в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ «Деметра» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 593, 65 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 березня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким відповідач прийняв в оренду земельну ділянку площею 2,700 га, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 024150, строком на 5 років.

Відповідно до п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем сільськогосподарською продукцією у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції 2,551, що становить 419,05 грн.  

Зазначений договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: розмір орендної плати, визначений п.9 договору є значно меншим за розмір орендної плати, встановлений Указом Президента України № 92/2002 від 02.02.2002 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», згідно з яким розмір орендної плати повинен становити не менше ніж 3%. Окрім того, у договорі не визначено термін виконання зобов`язання щодо розрахунків за оренду земельної ділянки.

Позивач зазнала значних матеріальних збитків у вигляді не отриманої орендної плати за 2008-2009 роки у сумі 593, 65 грн., яку мав сплатити відповідач при належному виконанні своїх договірних зобов`язань.

Позивач просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 20.03.2006 року, укладений між нею та відповідачем та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 593, 65 грн.

Позивач у судове засідання не з`явилася, через похилий вік та за станом здоров`я.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив розірвати договір оренди земельної ділянки від 20.03.2006 року, укладений між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчать розписки про одержання судової повісти. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вислухавши доповідь прокурора, який вважав необхідним позов задовольнити у повному обсязі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом установлено, що 20 березня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким відповідач прийняв в оренду земельну ділянку площею 2.700 га, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 024150, строком на 5 років  (л.с. 13-14).

Відповідно до п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем сільськогосподарською продукцією у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції 2,551, що становить 419,05 грн.

Відповідачем зобов`язання щодо розрахунку з орендодавцем за користування земельною ділянкою не виконується.

Окрім того, зазначений договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: розмір орендної плати, визначений п.9 договору є значно меншим за розмір орендної плати, встановлений Указом Президента України № 92/2002 від 02.02.2002 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», згідно з яким розмір орендної плати повинен становити не менше ніж 3%.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі – засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендар зобов`язаний вносити орендодавцеві платіж за  користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної  плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового оборота, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Вищенаведені вимоги закону відповідачем порушені, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору при подачі позову, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п.”а” ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ставка держаного мита із позовних заяв, що подаються до суду складає 1% ціни позову, але не менше 3-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто підлягає стягненню з відповідача на користь держави 51 грн.

Суд вважає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів “Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов`язаних з розглядом цивільних та господарських справ” від 05.08.2009 р. № 825 витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 50 грн. необхідно покласти на відповідача.

Згідно ст. 93 Земельного Кодексу України, ст.21 Закону України «Про оренду землі»,  ст.ст.526, 610, 611, 652 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги прокурора Новоайдарського району в інтересах ОСОБА_1 до СТОВ «Деметра» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати – задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 20.03.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Деметра».

Стягнути зі СТОВ «Деметра» на користь ОСОБА_1  заборгованість з орендної плати у розмірі 593, 65 грн.

Стягнути зі СТОВ «Деметра» на користь держави державне мито у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у Новоайдарському районному суді у розмірі 50 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий:                                     Л.Д.Добривечір